yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Право->Содержание->2.2. Адміністративно-правове регулювання діяльності приватних охоронних підприємств

Адмінистративно-правовіІ основи діяльності приватних охоронніх стрк та їх взяємодія з ОВС України

2.2. Адміністративно-правове регулювання діяльності приватних охоронних підприємств

 

 

Підприємства, що здійснюють приватну охоронну діяльність, “де-факто” виникли в нашій країні, без будь-якої належної правової бази, а це у свою чергу призвело до ускладнень у відношеннях із державними правоохоронними органами, насамперед з органами внутрішніх справ. У літературі, присвяченій розгляду практики діяльності приватних охоронних організацій, відзначається, що багато проблем пов`язано з нерегламентованістю до 1994 року приватної охоронної діяльності на території нашої країни [175].

 Офіційний статус приватна охоронна діяльність в Україні набула 28 лютого 1994 року, з моменту видачі Міністерством внутрішніх справ України наказу № 112 (z0092-94) [20], яким були затверджені інструкції “Про умови і правила здійснення підприємницької діяльності з надання послуг по охороні колективної і приватної власності, а також охороні громадян, монтажу, ремонту і профілактичному обслуговуванню засобів охоронної сигналізації та контроль за їх дотриманням” та “Про порядок видачі суб`єктам підприємницької діяльності ліцензій на надання послуг по охороні колективної і приватної власності, а також охороні громадян, монтажу, ремонту і профілактичному обслуговуванню засобів охоронної сигналізації”. Ці інструкції розроблено відповідно до Закону України “Про підприємництво” (698-12) [3], постановою Верховної Ради України від 25 червня 1993 року “Про Державну програму боротьби із злочинністю” (3325-12) [12], постанови Ради Міністрів УРСР від 15 квітня 1991 року № 99 (99-91-п) “Про порядок видачі суб`єктам підприємницької діяльності спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення окремих видів діяльності та про розмір плати за державну реєстрацію суб`єктів підприємництва”, а також постанови Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 року № 615 (615-93-п) “Про вдосконалення охорони державної та інших форм власності” [13].

У зазначених нормативних документах приватна охоронна діяльність визначена як надання на договірних засадах послуг фізичним і юридичним особам щодо здійснення заходів охорони нерухомих об`єктів та іншого майна, у тому числі вантажів, що перевозяться, а також забезпечення особистої безпеки громадян підприємствами, що мають спеціальну ліцензію (дозвіл) органів внутрішніх справ України. Поняття приватної охоронної діяльності у науково-правовій літературі на даний час не обгрунтовано, проте у багатьох джерелах його визначення подається як загальновідоме, як таке, що не потребує роз`яснення [54, c. 75].

Разом з тим, приватна охоронна діяльність відрізняється від правоохоронної, здійснюваної державними органами, за наступними ознаками:

а) за своїм характером приватна охоронна діяльність здійснюється на договірній основі та розрахована на одержання прибутку;

б) приватна охоронна діяльність базується на договірних відносинах, де чітко визначені межі й час виникнення та припинення цих відносин;

в) особи, які здійснюють приватну охоронну діяльність, не наділені повноваженнями посадових осіб правоохоронних органів і у випадку порушення (перевищення) своїх обов`язків несуть відповідальність в іншому порядку, ніж посадові особи державних правоохоронних органів;

г) державна правоохоронна діяльність регулюється кримінальним, кримінально-процесуальним, адміністративним, кримінально-виконавчим, оперативно-розшуковим законодавством, а недержавна – кримінальним, адміністративним і цивільним законодавством, що накладає відбиток на основні принципи діяльності цих організацій в цілому;

д) приватна охоронна діяльність носить здебільшого превентивний характер. Компетенція даних організацій закінчується (переходить до державних правоохоронних органів) у випадку вчинення злочинних дій стосовно клієнта.

Виходячи з вищевикладеного, ми пропонуємо наступне визначення приватної охоронної діяльності.

Приватна охоронна діяльність – це надання на договірній основі послуг фізичним і юридичним особам, з метою захисту їх життя, здоров`я, майна, законних прав та інтересів, спеціально створеними з цією метою недержавними підприємствами, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) органів внутрішніх справ та використовують сили, засоби й методи відповідно до закону і при неухильному дотриманні встановленого порядку.

Аналіз норм, які регламентують діяльність приватних охоронних організацій в Україні, дозволяє зробити висновок про те, що інструкції МВС “Про умови і правила здійснення підприємницької діяльності з надання послуг по охороні колективної і приватної власності, а також охороні громадян, монтажу, ремонту і профілактичному обслуговуванню засобів охоронної сигналізації та контроль за їх дотриманням” та “Про порядок видачі суб`єктам підприємницької діяльності ліцензій на надання послуг по охороні колективної і приватної власності, а також охороні громадян, монтажу, ремонту і профілактичному обслуговуванню засобів охоронної сигналізації” є недостатнім для регулювання організації та діяльності приватних охоронних підприємств. Регулювання у такий спосіб суспільних відносин, пов`язаних із створенням і функціонуванням недержавної охоронної підприємницької діяльності, вказує на недосконалість правової та організаційної її основи в Україні.

У зв`язку з цим назріла реальна необхідність у прийнятті Закону України “Про недержавну охоронну діяльність” в комплексі з Законом України “Про зброю”. На даний час зрозуміло, що “латанням дірок” стан справ у розглянутій сфері не виправити. Прийняття вищевказаного Закону має стати новим кроком на шляху удосконалювання адміністративно-правового регулювання недержавної охоронної діяльності в Україні.

На наш погляд, новий закон повинний:

·        по-перше, з досить високим ступенем деталізації регулювати весь спектр правовідносин, що складаються у сфері діяльності приватних охоронних служб та їх взаємодії з правоохоронними органами України;

·        по-друге, відображати об`єктивні реалії суспільства, держави, охоронних і детективних організацій;

·        по-третє, установити додаткові гарантії непроникнення кримінальних елементів в охоронні підприємства, що унеможливить використання цих підприємств зі злочинною метою.

Представляється доцільним дати наступну назву новому Закону – “Про недержавну охоронну діяльність”. Вона більш точно буде відображати зміст і характер даного виду діяльності, сприяти підвищенню її авторитету. Зазначимо, що слово “приватний” у суспільній свідомості громадян України зберігає деякий негативний відтінок і, крім того, звичайно вживається у словосполученні “приватне життя», “приватна власність”. Тому його вживання у понятті “приватна охоронна діяльність” не є цілком коректно.

 Крім цього, в новому Законі необхідно відзначити характеристики основних понять, використовуваних у нормах закону; дати поняття термінам “охоронець”, “охоронник”, “охоронюваний об`єкт”, “охоронна діяльність”. Це буде сприяти однаковому розумінню і тлумаченню закону, виключить труднощі у застосуванні його норм на практиці.

У даному Законі необхідно значно більше уваги приділити питанням видачі, переоформлення, продовження терміну дії та анулювання ліцензії на охоронну діяльність. Цим, на наш погляд, буде забезпечена стабільність порядку ліцензування і контролю з боку органів внутрішніх справ. У новому Законі необхідно більш чітко закріпити умови та порядок здійснення недержавної охоронної діяльності, права й обов`язки співробітників, а також вимоги до договорів, що укладаються з клієнтами, і документуванню дій приватного охоронця. Зокрема, варто передбачити гарантії правового і соціального захисту приватних охоронців.

Зміст Закону України “Про недержавну охоронну діяльність”, на нашу думку, повинен враховувати баланс інтересів особистості, суспільства, держави й охоронно-розшукових організацій, об`єктивні реалії сучасного життя, криміногенну ситуацію в країні, стан у галузі обігу зброї і бути спрямованим на захист конституційних прав громадян та вітчизняного підприємництва, правильне розміщення пріоритетів в ієрархії цінностей у суспільстві – життя, здоров`я, майно, а не навпаки – майно, здоров`я, життя [103, c. 29].

Удосконалюючи правове регулювання приватної охоронної діяльності, держава має всіляко підтримувати її розвиток, бачити в охоронних підприємствах партнерів у сфері охорони правопорядку.

Для українського суспільства приватна охоронна діяльність – у сучасних умовах явище відносно нове. З 1917 до 1991 року вся юридична практика була цілком монополізована радянською державою (за винятком адвокатури, яка до числа державних організацій не відносилася і не відноситься).

Слід зазначити, що адміністративно-правові основи приватної охоронної діяльності, а також питання про можливість використання недержавних організацій у правоохоронній діяльності, вже були предметом дослідження. Ще в 1922 році був підготовлений проект Декрету Раднаркому СРСР про приватну розшукову й охоронну діяльність. Працюючий у той час начальником карного розшуку Кацнельсон звертав увагу: “Робота розшукових бюро за негласним спостереженням і по освідомленню повинна значною мірою розвантажити роботу в цій галузі активних співробітників карного розшуку, які не можуть, у зв`язку з невеликою чисельністю, досить успішно боротись із правопорушеннями та злочинністю в найбільших містах СРСР” [68]. Тобто вже в той час однією з найважливіших задач приватних охоронних фірм та розшукових бюро була допомога правоохоронним органам у попередженні та розкритті правопорушень і злочинів. З цього випливає, що приватні охоронні бюро розглядалися як своєрідне доповнення до малочисельного штату карного розшуку.

Характерною тенденцією на сучасному етапі розвитку приватних охоронних організацій стала спільна з органами МВС України робота, яка спрямована на охорону громадського порядку і попередження правопорушень. Причому йдеться не тільки про фізичну охорону, але й про надання цілого комплексу послуг. Згідно з протоколом про наміри по спільній діяльності (від 25.09.98) між ДДСО при МВС України та Українською Федерацією працівників недержавних служб безпеки, охоронними фірмами Федерації проводиться робота з попередження правопорушень і надання допомоги по припиненню різних протиправних дій. За період з 1994 по 2002 рік працівниками приватних охоронних підприємств було попереджено та припинено більш як півтори тисячі протиправних дій на об`єктах, що обслуговуються. За даними ДДСО при МВС України станом на 25.11.2002 під охороною недержавних охоронних підприємств знаходилось 5170 об`єктів.

Правова (нормативно-правова) основа приватної охоронної діяльності в Україні – це фундаментальна частина її правового регулювання. На відміну від правового регулювання оперативно-розшукової діяльності, що носить службовий характер, нормативно-правова регламентація приватної охоронної діяльності не має настільки твердого віднесення до правоохоронної функції держави. Спрямованість приватної охоронної діяльності на захист законних прав і інтересів своїх клієнтів тільки припускає досить високий рівень регулювання правових відносин між суб`єктом приватної охорони і клієнтом, які виникають, продовжуються та припиняються. Таке регулювання повинне здійснюватися на двох рівнях: закону та інших нормативно-правових актів України.

Прийняття Закону України “Про недержавну охоронну діяльність” дозволить регламентувати приватну охоронну діяльність, визначити перелік державних органів, правомочних контролювати й наглядати за приватною охоронною діяльністю, встановити порядок та правила здійснення ними зазначених функцій, а також систематизувати і регламентувати:

-         правову основу, види, поняття, мету й завдання недержавної охоронної діяльності, правове положення, правовий статус і питання соціального захисту приватних охоронців в Україні;

-         межі дії законодавства, що регламентує недержавну охоронну діяльність в Україні;

-         порядок одержання ліцензії на здійснення приватної охоронної діяльності, придбання (оренди), збереження, використання вогнепальної зброї і спеціальних засобів приватними охоронними організаціями;

-         методи здійснення недержавної охоронної діяльності, а також обмеження у сфері діяльності приватних охоронців;

-         права й обов`язки недержавних охоронних організацій і їхніх службовців, роль та місце зазначених організацій у правоохоронній системі держави, основні задачі приватних охоронно-розшукових підприємств як специфічних суб`єктів попередження правопорушень;

-         правила й умови взаємодії приватних охоронних організацій із правоохоронними органами з попередження правопорушень, а також підбору та підготовки кадрів для роботи у приватних охоронних організаціях.

Діяльність приватних охоронних організацій (приватна охоронна діяльність) – різновид соціально корисної людської діяльності, що складається із сукупності визначених методів, засобів та дій, здійснюваної уповноваженими на те державою суб`єктами (приватними охоронними підприємствами, службами безпеки на підприємствах, приватними охоронцями).

У процесі приватної охоронної діяльності відбувається безпосереднє виконання і практична реалізація правових норм галузей права, що регламентують зазначений вид діяльності (конституційного, цивільного, кримінального, трудового, фінансового й ін.). Діяльність даного роду юридичних і фізичних осіб повинна бути направлена на захист законних прав та інтересів своїх клієнтів, тобто мати правоохоронну спрямованість [153]. Відповідно до викладеного, приватна охоронна діяльність має здійснюватися в межах процедурно-процесуальних форм, суворо регламентованих законодавством, що й складає її правову основу.

Порядок створення і функціонування цього виду діяльності необхідно регулювати на рівні закону. Адже право на підприємницьку діяльність закріплено в Конституції України (ст. 42). Порядок його реалізації має бути встановлений у Законі України “Про недержавну охоронну діяльність”, в якому потрібно регламентувати прядок надання недержавними організаціями охоронних послуг, створення приватних охоронних підприємств та інших організацій даного профілю, а також рівних стартових умов для громадян щодо здійснення цього виду підприємницької діяльності.

У процесі розробки (написання) Закону України “Про недержавну охоронну діяльність” повинні бути враховані такі позиції:

1. Приватна охоронна діяльність в Україні має бути визначена як надання на договірній основі послуг фізичним і юридичним особам, з метою захисту їх життя, здоров`я, майна, законних прав та інтересів, спеціально створеними для цих цілей недержавними підприємствами, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) органів внутрішніх справ та використовують сили, засоби й методи відповідно до закону і при неухильному дотриманні встановленого порядку.

2. Чинні в Україні нормативно-правові акти, які регулюють питання приватної охоронної діяльності, не визначають статус осіб, що здійснюють названу діяльність. Крім того, на осіб, які займаються приватною охоронною діяльністю, дія законів, в яких закріплюється правовий статус працівників державних правоохоронних органів, не поширюється. У зв`язку з цим виникає питання про статус приватних охоронних організацій, а також суб`єктів приватної охоронної діяльності, зокрема приватних охоронців.

3. Чинне законодавство, що регламентує приватну охоронну діяльність в Україні, не торкається питань визначення мети створення і функціонування приватних охоронних організацій як специфічних суб`єктів попередження правопорушень. Виходячи з викладеного вище, вважаємо за доцільне визначити статус приватних охоронних організацій у такий спосіб: приватні охоронні підприємства (недержавні правоохоронні організації) в Україні створюються з метою захисту життя, здоров`я, майна, законних прав та інтересів своїх клієнтів, попередження правопорушень, що здійснюватиметься методами й засобами приватної охоронної діяльності. Таким чином, можна створити сталу базу для визначення правового положення суб`єктів приватної охоронної діяльності.

4. Нормативно-правові акти, що регламентують приватну охоронну діяльність в Україні, як і більшість інших законодавчих актів так званого перехідного періоду, мають низку істотних прогалин і протиріч у тлумаченні. Зокрема, одним з основних недоліків можна вважати відсутність чинного нормативно-правового механізму гарантій дотримання прав і свобод людини та громадянина стосовно специфіки приватної охоронної діяльності. У Законі України “Про недержавну охоронну діяльність” обов`язково має бути норма про чинність даного Закону в просторі. Виникає необхідність увести чіткі законодавчі формулювання, що заповнюють і регламентують зазначені огріхи, наприклад, у наступному вигляді: “Вважати приватну детективну й охоронну діяльність правомірною в наступних випадках:

а) якщо законні охоронні заходи відносно громадянина України чи іноземного громадянина, який постійно проживає на території України, сплановані чи початі на території України, а продовжені чи закінчені за кордоном;

б) якщо охоронні заходи проводяться з метою захисту від запланованих чи початих протиправних дій не на території України, але закінчення яких, по-перше, передбачається на території України, по-друге, несе реальну загрозу життєво важливим інтересам громадян України”.

5. У Законі необхідно реалізувати надійну систему законодавчих гарантій при здійсненні приватної охоронної діяльності. Система гарантій законності є основою механізму втілення і реалізації даного Закону на практиці. На нашу думку, такого роду механізм має складатися з двох основних елементів. При цьому, перший елемент безпосередньо повинний міститися в нормах Закону, а другий – у нормах правових актів, на які робляться посилання в статтях Закону.

Право на необхідну оборону мають рівною мірою всі особи незалежно від їхньої професійної чи іншої спеціальної підготовки і службового становища. Це право належить особі незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися по допомогу до інших осіб чи до органів влади. Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту [128, cт.36].

Ґрунтуючись на сказаному, вважаємо за доцільне врахувати при розробці Закону України “Про недержавну охоронну діяльність” наступне: приватні охоронці мають право застосовувати фізичну силу, спеціальні засоби для негайного відвернення чи припинення посягання, що безпосередньо загрожує їхньому життю і здоров`ю або життю, здоров`ю, майну, законним правам осіб, інтереси яких вони захищають.

6. При наданні охоронних послуг кваліфікованим приватним охоронцям приходиться усно опитувати громадян (за їхньою згодою), використовувати системи теле- та відеоспостереження. Ці дії є елементами розшукової діяльності. Але без використання техніки неможливо забезпечити високу якість охоронних послуг. Ми вважаємо, що необхідно врахувати при розробці Закону наступне обмеження: “Охоронцям забороняється використовувати методи охорони і розшуку, що порушують права і свободу громадян, а також перешкоджають нормальній роботі підприємств, установ, організацій, на території яких здійснюються охоронні заходи”.

7. На сьогоднішній день не регламентовані належним чином посадові обов`язки співробітників приватного охоронного підприємства щодо дій по захисту майна власника-клієнта приватної охоронної організації. Законодавча регламентація посадових обов`язків дозволила б підвищити і закріпити правовий статус приватних охоронців. Варто включити до проекту Закону України “Про недержавну охоронну діяльність” наступне положення: “При виконанні посадових обов`язків по охороні та захисту життя, здоров`я і майна клієнтів приватної охоронної організації, керівники приватних охоронних організацій несуть відповідальність за організацію служби по охороні та захисту життя, здоров`я і майна клієнтів приватної охоронної організації; професійну підготовку особового складу очолюваної приватної охоронної організації, виконання ними службових (посадових) обов`язків, дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку, техніки безпеки; умови праці й стан дисципліни; правильну експлуатацію і використання технічних засобів безпеки, засобів зв`язку, зброї, боєприпасів, спеціальних засобів, устаткування, майна й інвентарю, використання службових тварин (собак)”.

При виконанні службових обов`язків по охороні та захисту життя, здоров`я і майна клієнтів приватної охоронної організації, приватні охоронці зобов`язані:

·        знати й неухильно дотримуватись чинних нормативних документів, що регламентують приватну охоронну діяльність в Україні, сумлінно виконувати службові обов`язки;

·        у суворій відповідності до контрактних зобов`язань проводити комплексні, у тому числі попереджувальні (профілактичні), заходи по охороні та захисту життя, здоров`я і майна клієнтів приватної охоронної організації;

·        постійно удосконалювати професійну майстерність, підвищувати рівень кваліфікації і професійних знань;

·        не розголошувати інформацію про порядок, методи й заходи організації охорони та захисту життя, здоров`я і майна клієнтів приватної охоронної організації;

·        знати маршрути руху, місця відвідування осіб, які знаходяться під охороною, а також особливості охоронюваних об`єктів;

·        дотримуватись встановлених правил щодо санітарних норм, трудової і пожежної безпеки;

·        при аваріях, протиправних посяганнях, пожежах, катастрофах, стихійних лихах та інших надзвичайних подіях негайно повідомляти правоохоронні органи (органи прокуратури, внутрішніх справ, пожежної охорони, державної безпеки та ін.), керівництво приватної охоронної організації, адміністрацію охоронюваного підприємства, установи, організації і вживати додаткових заходів по посиленню охорони майна, наданню допомоги постраждалим, збереженню доказів, що вказують на причину надзвичайної події.

При виконанні обов`язків по охороні та захисту життя, здоров`я і майна клієнтів приватної охоронної організації, якщо контрактними зобов`язаннями не передбачене інше, приватні охоронці мають право:

·        вимагати від персоналу і відвідувачів охоронюваних об`єктів дотримання правил установленого перепускного режиму;

·        вимагати від посадових осіб охоронюваного об`єкта і приватної охоронної організації своєчасного виконання контрактних зобов`язань, спрямованих на забезпечення охорони матеріальних цінностей і створення безпечних умов праці для співробітників приватної охорони;

·        використовувати для виявлення несанкціонованого вивозу чи виносу з території охоронюваного об`єкта майна, а також для фіксації протиправних дій технічні й інші засоби, що не зашкоджують життю, здоров`ю громадян і навколишньому середовищу;

·         застосовувати в порядку і випадках, регламентованих чинним законодавством, заходи фізичного впливу з метою негайного припинення посягань проти життя, здоров`я і майна клієнтів приватної охоронної організації;

·        припиняти протиправні дії, у тому числі проводити затримання, доставляти у службові приміщення охорони чи в державні правоохоронні органи осіб, що вчинили злочини як на території, так і в безпосередній близькості від охоронюваного об`єкта;

·        за наявності достатніх підстав робити огляд речей, транспортних засобів і перевірку відповідності супровідним документам вантажів, що транспортуються, при в`їзді (виїзді) на територію охоронюваного об`єкта. Під час проведення огляду повинно бути запропоновано пред`явити предмети, заборонені для вивозу (виносу) із приміщень або з території об`єкта охорони. У випадку виявлення предметів, заборонених адміністрацією охоронюваного об`єкта для вивозу (виносу), співробітником чергової зміни охорони складається акт, який скріплюється підписами осіб, що беруть участь в огляді. У зазначеному акті може також бути викладене пояснення особи, речі (транспортний засіб) якої були піддані огляду і (чи) перевірці. Задокументовані матеріали передаються в державні правоохоронні органи, які у встановленому законом порядку досліджують усі обставини події.

Отже, проведений аналіз дозволяє зробити такі висновки:

 

1.  Недержавна охоронна діяльність потребує більш досконалого правового регулювання, зокрема, необхідно розробити і прийняти Закон України “Про недержавну охоронну діяльність”, який би повністю визначав принципи, засади та компетенцію діяльності приватних охоронних організацій.

2.  Вважаємо, за доцільне регламентувати правовий статус і правовий захист працівників приватних охоронних організацій у наступний спосіб: приватні охоронці під час виконання ними службових обов`язків є представниками клієнтів приватних охоронних підприємств, з якими вони перебувають в трудових відносинах, і знаходяться під захистом держави. Ніхто, крім державних органів і посадових осіб, уповноважених на те законами України, не має право втручатися в їхню службову діяльність.

3.  Перешкоджання виконанню приватним охоронцем службових обов`язків, образа, опір, насильство чи погроза застосування насильства стосовно нього у зв`язку з виконанням службових обов`язків передбачають відповідальність згідно з чинним законодавством.

4.  Захист життя і здоров`я, честі та гідності, а також майна приватного охоронця і членів його родини від злочинних посягань у зв`язку з виконанням ним службових обов`язків здійснюється в порядку, передбаченому законодавством України. Проте необхідно було б в законодавчому порядку розширити повноваження приватного охоронця для виконання зазначених обов`язків.

5.  Законодавство, що регламентує приватну охоронну діяльність, в обов`язковому порядку повинно враховувати та передбачати можливості для соціальної, економічної і політичної активності громадян України, що займаються даним видом діяльності, створювати передумови й правові засади для залучення до правоохоронної діяльності зацікавлених осіб, таким чином сприяти розвитку правоохоронної ініціативи населення.

6.  Законодавство, що регламентує приватну охоронну діяльність, повинно сприяти формуванню професійних спілок приватних охоронців, з перспективою подальшого об`єднання в загальнодержавну, національну або об`єднуючу приватних охоронців країн ближнього зарубіжжя федерацію. Подібна норма права дозволить посилити суспільний контроль за приватною охоронною діяльністю, сприятиме напрацюванню форм, методів і засобів взаємодії не тільки між самими приватними охоронними організаціями, але й між недержавними правоохоронними організаціями та правоохоронними органами в сфері попередження і боротьби з правопорушеннями.

 

 

10