yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Право->Содержание->3.2. Інформаційно-аналітичне забезпечення взаємодії приватних охоронних організацій з органами внутрішніх справ щодо попередження правопорушень

Адмінистративно-правовіІ основи діяльності приватних охоронніх стрк та їх взяємодія з ОВС України

3.2. Інформаційно-аналітичне забезпечення взаємодії приватних охоронних організацій з органами внутрішніх справ щодо попередження правопорушень

 

 

Основу взаємодії приватних охоронних організацій із державними, у тому числі правоохоронними, органами у сфері попередження правопорушень складає взаємообмін інформацією та інформаційними даними про злочини й правопорушення, що плануються і готуються стосовно життя, здоров`я та майна клієнтів приватних охоронних організацій. Незмінною рисою нашого часу, в якому інформація стає важливішою за матеріальні чи енергетичні ресурси, є збільшення її впливу на всі галузі людської діяльності, зокрема на приватну охоронну діяльність.

Інформаційно-аналітична база як одна з передумов ефективного попередження злочинності являє собою систему необхідної і достатньої інформації про стан об`єктів попереджувального впливу (правопорушень, факторів, що їх породжують і їм перешкоджаючих, особистості правопорушників тощо) та підготовленість суб`єктів попередження злочинності (ступінь організованості й скоординованості їхньої діяльності, наявність необхідних сил і засобів, розробки сучасних наукових рекомендацій та оволодіння ними), результативність профілактичних заходів і ставлення до них суспільства, соціальних груп та окремих осіб. Для організації конкретної і цілеспрямованої профілактичної роботи приватним охоронним підприємствам необхідно мати повне й чітке уявлення:

а) про стан і динаміку злочинності у регіоні, в якому функціонує конкретна приватна охоронна організація;

б) про території та об`єкти клієнтів приватної охоронної організації, де, за оцінками правоохоронних органів, здійснюються найбільша кількість правопорушень;

в) про вплив на стан злочинності різних соціальних й економічних процесів. При цьому важливо виявити не лише умови, що спричиняють виникнення правопорушень, але й позитивні фактори, які сприяють їх припиненню, локалізації і зменшенню кількості.

Законодавство, регламентуюче приватну охоронну діяльність, не порушує проблеми співробітництва у галузі інформації між приватними охоронними організаціями та правоохоронними органами. Тому, на підставі викладених вище фактів, вважаємо за доцільне врахувати при розробці Закону “Про недержавну охоронну діяльність” наступне положення:

“При проведенні заходів щодо попередження злочинів допускається налагодження спеціально уповноваженими працівниками приватних охоронних підприємств ділових контактів зі співробітниками правоохоронних органів та інших, у тому числі державних, підприємств, установ і організацій з метою координації спільної правоохоронної діяльності з попередження злочинів і правопорушень, а також отримання наступної інформації:

1) зі співробітниками органів охорони правопорядку – про криміногенну ситуацію в районі розташування охоронюваних приватною охоронною організацією об`єктів, маршрутів руху транспортних засобів вищезазначених підприємств охорони, місць, часто відвідуваних клієнтами охоронних служб, а також про осіб, що планують і (чи) готують напад на об`єкт охорони;

2) зі співробітниками державної автомобільної інспекції – про можливі місця засідки на постійних маршрутах руху спеціального автомобільного транспорту приватної охоронної організації;

3) зі співробітниками органів державної безпеки – про осіб, які замишляють і підготовляють здійснення терористичного акта у відношенні охоронюваного приватною охоронною організацією об`єкта;

4) з охороною використовуваних клієнтами приватної охоронної організації платних автомобільних стоянок – про спроби сторонніх осіб проникнути в гараж, довідатися маршрути і час виїзду чи приїзду особи, що охороняється і т.п.;

5) із працівниками дорожніх та аварійних служб – про час і місця проведення дорожньо-ремонтних робіт тощо;

6) із працівниками авторемонтних майстерень і технічних центрів – про пропозиції зловмисників щодо установки вибухового пристрою у транспортний засіб охоронюваної приватною охоронною організацією особи;

7) із представниками адміністрацій місць проведення ділових переговорів чи особистого дозвілля клієнтів приватної охоронної організації – про службовий вхід і вихід, гіпотетичні злочини;

8) із територіальними органами виконавчої влади здійснюється пошук та оренда основного та допоміжного приміщень для розташування підрозділів приватної охоронної організації;

9) із відповідальними працівниками державних правоохоронних органів – з питань реєстрації і постановки на абонентне інформаційне обслуговування у структурних підрозділах правоохоронних органів, які здійснюють такий вид послуг стосовно приватних охоронних організацій по інформаційно-пошукових і довідкових системах”.

Кінцевою метою інформатизації приватних охоронних організацій при їхній взаємодії з правоохоронними органами в галузі попередження злочинів і правопорушень є підвищення ефективності профілактичної діяльності на основі обробки великого обсягу даних, телекомунікації і використання зростаючого обсягу знань з кожної предметної галузі. Сукупність інформаційно-логічних моделей, технічних засобів, методик по створенню, збору, обробці, збереженню, передачі та використанню інформації з урахуванням специфіки предметної галузі складає інформаційну технологію інформаційно-аналітичного забезпечення взаємодії приватних охоронних організацій і правоохоронних органів з попередження правопорушень.

Для створення і зміцнення правової бази, що регламентує технічне забезпечення інформаційного взаємообміну між приватними охоронними організаціями і державними, у тому числі правоохоронними органами, уявляється необхідним звернутися до органів Державного комітету зі стандартів з проханням про сприяння в розробці і створенні нормативів, які регулюють зазначену взаємодію з урахуванням специфіки приватної охоронної діяльності.

Основну роль у структурі приватних охоронних організацій, що забезпечують економічну безпеку комерційних підприємств, по цілій низці об`єктивних і суб`єктивних причин відіграє інформаційно-аналітична діяльність. Сучасне підприємство, що функціонує в умовах розвитку ринкової економіки, не може засекретити та захистити від витоку всю службову інформацію. Це досить дорога і комерційно невигідна процедура, значні обсяги інформації мають використовуватися у процесі просування своєї продукції на ринки збуту. Велика кількість засекречених інформаційних даних створює додаткові перешкоди у роботі [60, c.39]. Крім того, практично неможливо підібрати такий штат співробітників (персонал фірми), що буде з достатньою відповідальністю ставитися до всієї інформації як до конфіденційної, якщо її буде занадто багато.

До речі, фахівці у галузі стратегічного планування та управління виробництвом економічно високорозвинених держав відносять збір інформації про конкурентні та партнерські фірми і компанії до звичайного маркетингу, поряд з такими підсистемами інформації, як інформація про потенційних споживачів, репутацію фірми, державне регулювання на ринку і т.п. Деталі збору такої інформації можуть змінюватися залежно від роду діяльності самої компанії, але при цьому існують три основних напрямки збору інформації про конкуруючі структури, які, в свою чергу, можна розділити на наступні позиції:

1. Інформація про ринок:

а) ціни, знижки, умови договорів, специфікація продукту;

б) обсяг, історія, тенденція та прогноз для конкретного продукту;

в) обсяг на ринку і тенденція зміни цього обсягу;

г) ринкова політика та плани;

д) відносини із споживачами і репутація;

е) чисельність та розміщення торгових агентів;

ж) канали, політика, форми і методи збуту;

з) програми реклами.

2. Інформація про виробництво і продукцію:

а) оцінка якості та ефективності;

б) номенклатура виробів;

в) технології та устаткування;

г) рівень витрат;

д) виробничі потужності;

е) розміщення і розмір виробничих підрозділів і складів;

ж) спосіб упакування і доставки;

з) можливість проведення науково-дослідних вишукувань.

3. Інформація про організаційні особливості та фінанси:

а) коло осіб, що приймають ключові рішення;

б) психологія осіб, які приймають конструктивні та ключові рішення;

в) фінансові умови і перспективи;

г) програми розширення і придбань;

д) законодавчі особливості здійснення запланованих економічних програм і кримінальне тло;

е) програми науково - дослідних робіт.

Наведений перелік охоплює практично всі основні аспекти діяльності підприємницької організації. Спроба захисту технологічної і комерційної таємниці, накладаючи обмеження на доступ до інформації по усіх перерахованих вище параметрах, практично неможлива [229, c. 56]. Проте у даній ситуації необхідно і можливо здійснювати протидію суперникам по конкурентній боротьбі та зловмисникам, що зазіхають на майнові та немайнові права комерційної організації. У цьому конкретному випадку аналітичні підрозділи приватних охоронних служб і виконують свою роль у визначенні ключової інформації, яка дійсно є комерційною, тобто виробничою таємницею підприємницької організації, у виявленні можливих каналів витоку та у пошуку можливих шляхів її захисту.

Сформована за багато десятиліть у розвинутих країнах практика забезпечення безпеки конфіденційної інформації комерційних організацій пройшла шлях від звичайних адміністративних обмежувальних режимних заходів, планомірного навчання персоналу прийомам і методам захисту закритої інформації і використання елементів психологічного забезпечення безпеки до розуміння того, що тільки поєднання цих напрямків захисту з науково обґрунтованим, системним підходом до розробки і реалізації програм режиму і таємності комерційної організації забезпечить успіх в надійному збереженні виробничих секретів.

Практичний досвід у даній галузі, накопичений приватними охоронними фірмами у Сполучених Штатах Америки й Великої Британії, закордонна і вітчизняна практика, застосування у комерційній діяльності методів і засобів захисту конфіденційної інформації, використаних спецслужбами державних правоохоронних органів свідчить, що концепція системного підходу в забезпеченні захисту конфіденційної інформації дозволяє одержати вагомі результати приховування намірів, планів, заходів, технологій і надає перевагу перед супротивником, що у промислово-комерційній сфері означає стійку підтримку конкурентоспроможності виготовленої продукції, фінансового стану підприємства.

Суть зазначеного методу полягає у запобіганні або максимальному обмеженні витоку тієї частини інформації, яка може дати конкуренту можливість довідатися, що здійснює, планує підприємство, і, у результаті, використати отриману інформацію у своїх цілях. Процес організації захисту інформації з даного методу проводиться поетапно.

Перший етап – аналіз об`єкта захисту. На цьому етапі виявляються та визначаються об`єкти, які необхідно захищати, а також проводиться аналіз за наступними напрямками:

а) яка саме інформація має потребу у захисті;

б) найбільш важливі критичні елементи інформації, яка захищається;

в) визначення терміну життєздатності критичної інформації (час, необхідний конкуренту для реалізації отриманої ним інформації);

г) визначення “ключових” елементів інформації, яка відображає характер інформації, що захищається;

д) класифікація ключових елементів по функціональних зонах підприємства (виробничо-технологічні процеси, система матеріально-технічного забезпечення виробничої діяльності, персонал підприємства, фінанси, керування і т.д.).

Другий етап характеризується виявленням погроз, зокрема:

а) визначається, кого може зацікавити інформація, яка захищається;

б) оцінюються методи, застосовувані конкуруючими сторонами для одержання такого роду інформації, а також ймовірні напрямки використання слабких місць в існуючій на підприємстві системі забезпечення безпеки у конкретному випадку;

в) розробляється система заходів щодо припинення дій конкуруючих сторін.

На третьому етапі аналізується ефективність прийнятих і постійно діючих підсистем забезпечення безпеки (фізична безпека, безпека документації, надійність персоналу, безпека використовуваних для передачі конфіденційної інформації засобів і ліній зв`язку).

На четвертому етапі моделюється планована операція та складається хронологічний опис подій чи їхніх функціональних зв`язків, безпеку яких треба забезпечити.

Під час планування вищезазначених заходів визначаються ключові елементи, які можуть служити відправними даними для виявлення критичної інформації, можливі специфічні джерела інформації, аналіз яких може виявити такі елементи (статті у пресі, прес-релізи, телефонні розмови по незахищених каналах, недбале ставлення до чернеток, передача зайвої інформації діловим партнерам, а також сталі стереотипи, шаблони в повсякденній роботі та процедурах).

На основі проведених на перших чотирьох етапах аналітичних досліджень визначаються необхідні додаткові заходи по забезпеченню безпеки, що складають зміст п`ятого етапу. При цьому перелік додаткових захисних заходів, що дозволяють “закрити виявлені уразливі напрямки”, супроводжується оцінкою витрат, пов`язаних із застосуванням кожного з них. Зіставлення очікуваного зниження уразливості та майбутніх витрат дозволяє оцінити економічну доцільність пропонованих заходів.

На шостому етапі керівництво комерційної організації розглядає надані пропозиції за всіма необхідними заходами безпеки, а також розрахунок їхньої вартості, ефективності та доцільності.

Сьомий етап – реалізація вжитих додаткових заходів безпеки з урахуванням установлених пріоритетів.

Восьмий етап – здійснення контролю і доведення до оптимального рівня заходів безпеки, що реалізуються. При цьому обов`язково перевіряється ефективність вжитих заходів, виявляються залишені незахищені чи знову виникаючі уразливі місця. Всі заходи, які реалізуються, підлягають постійному суворому контролю.

Здійснення таких заходів лише силами приватних охоронних підприємств на сучасному етапі практично неможливе. Для найефективнішої роботи аналітичних підрозділів комерційних організацій необхідно залучення правоохоронних органів, які мають багаторічний досвід роботи з цього напрямку. Разом з правоохоронними органами держави аналітичні підрозділи підприємств можуть проводити спільну роботу за наступними напрямками:

1. Визначення переліку предметів засекречування та інших потребуючих охорони в інтересах суспільства і держави відомостей по конкретних роботах, проведених комерційною організацією.

2. Виявлення можливостей витоку відомостей, зведень та іншої інформації, витік якої може завдати шкоди суспільним і державним інтересам, шляхом дослідження фактичного стану режиму секретності по проведених комерційною організацією роботах, а також аналізу окремих питань, які мають істотне значення для охорони державної таємниці.

3. На підставі результатів досліджень розробка і впровадження заходів щодо попередження витоку з комерційної організації секретних відомостей перед початком чи на ранніх стадіях проведення робіт, дані яких підлягають захисту.

4. Дослідження й оцінка достатності, ефективності та надійності діючих у комерційній організації заходів захисту інформації по конкретних роботах чи на окремих етапах, витік якої може завдати шкоди суспільним і державним інтересам.

Усі ці заходи мають організовуватися та проводитися виключно разом з тими підрозділами державних правоохоронних органів, які безпосередньо займаються розв`язанням конкретних задач в інтересах безпеки особистості, суспільства, держави.

Важливим є процес взаємодії приватних охоронних підприємств з органами прокуратури. Для визначення правового механізму участі охоронних організацій у діяльності прокуратури необхідно створити робочу групу, яка має складатися з представників Генеральної прокуратури України та керівників великих приватних охоронних підприємств. Ця група повинна провести спільну роботу з виявлення всієї системи факторів, впливаючих на стан зазначеної діяльності, знайти слабкі ланки та виявити причини, що їх обумовлюють. Після проведення дослідження робоча група має підготувати рекомендації по внесенню відповідних змін і доповнень у чинне законодавство.

Основними підходами до регулювання цієї діяльності необхідно визнати: добровільність і диференціацію, неможливість покладання на представників громадськості прокурорських і процесуальних функцій, поєднання особистого та суспільного інтересу; подолання відчуження приватних охоронних організацій від справи зміцнення законності та правопорядку; правова освіта приватних охоронців, які беруть участь у профілактиці злочинів і правопорушень.

Разом з органами внутрішніх справ і прокуратури приватні охоронні організації мають можливість:

- займатися розробкою методичних і нормативних документів, що регламентують порядок і методи захисту суспільних і державних інтересів на комерційних підприємствах;

- готувати рекомендації для керівництва комерційних підприємств по веденню локальної нормотворчості на очолюваних ними підприємствах у межах чинного законодавства;

- проводити спільні заходи щодо виявлення незаконного використання конфіденційної інформації конкуруючими підприємствами;

- сприяти проведенню загального нагляду за дотриманням прав людини та трудового законодавства на підприємствах недержавних форм власності.

Взаємодія приватних охоронних організацій із правоохоронними органами у сфері попередження правопорушень уже сьогодні знаходить своє практичне застосування.

Важливим різновидом взаємодії приватних охоронних підприємств є співробітництво приватних охоронних організацій з навчальними закладами.

Так, елементом ефективної діяльності приватної охоронної організації є наявність сучасної системи підготовки й перепідготовки їхнього персоналу. Це, в першу чергу, створення власної системи спеціалізованих навчальних закладів, а також підбір висококваліфікованих фахівців з числа випускників інших навчальних закладів для роботи в приватних охоронних організаціях. З цією метою у складі відділу кадрів недержавної охоронної організації необхідно створити підрозділ по співробітництву з навчальними закладами. Функціями такого підрозділу (відділу кадрів) повинні бути підбір кандидатів для роботи у приватній охоронній організації з числа студентів і випускників вищих і середніх навчальних закладів, а також з числа тих, хто навчається. Для цього встановлюються контакти з:

1) вищими і середніми навчальними закладами юридичного профілю (керівники середньої ланки приватних охоронних організацій);

2) вищими навчальними закладами економічного профілю (бухгалтери і працівники приватної охоронної організації по викриттю економічних злочинів);

3) вищими і середніми технічними навчальними закладами, що готують фахівців комп`ютерної техніки (працівники недержавних охоронних підприємств по попередженню правопорушень у галузі інформатики, для інформаційно-аналітичних підрозділів тощо);

4) недержавними освітніми установами по підготовці приватних охоронців.

Сьогодні провідні співробітники приватних охоронних підприємств та інших недержавних правоохоронних організацій повинні мати глибокі знання основ менеджменту і маркетингу, банківської справи, бухгалтерського обліку, цивільного і кримінального права, іноземних мов, психології, криміналістики, кримінології, оперативної техніки, інформаційно-аналітичної роботи, навиків розвідки та контррозвідки.

Вони мають володіти певними організаторськими здібностями по створенню приватних охоронних організацій і системи комплексних заходів, що максимально забезпечують безпеку охоронюваних об`єктів; уміти коротко та зрозуміло викладати свої думки; розв`язувати конфліктні ситуації, мати здатність миттєво оцінювати ситуацію, що склалася, і приймати правильне рішення; здійснювати захист конфіденційної інформації; знати та застосовувати технічні засоби спостереження, проникнення і протидії; розбиратися у фінансових і установчих документах; уміти налагоджувати взаємодію з місцевою владою і державними органами на випадок проведення розслідування на охоронюваних об`єктах; мати навички проведення первинних слідчих дій при вчиненні злочину, шахрайстві, саботажі на охоронюваній фірмі (розкрадання, незаконне присвоєння коштів), здійснювати їхню профілактику; проводити періодичну перевірку співробітників охоронюваної фірми, що мають доступ до секретів і т.п.

 

12