yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Право->Содержание->3.3. Контроль за приватною охоронною діяльністю в Україні

Адмінистративно-правовіІ основи діяльності приватних охоронніх стрк та їх взяємодія з ОВС України

3.3. Контроль за приватною охоронною діяльністю в Україні

 

 

Контроль за приватною охоронною діяльністю на території України здійснюють МВС України, інші міністерства і відомства та підлеглі їм органи і підрозділи в межах їхньої компетенції, установленої законом [225, c. 10].

Зокрема необхідно зазначити, що контроль за діяльністю приватних охоронних організацій розпочинається з моменту реєстрації приватного підприємства, здійснюється органами виконавчої влади в процесі державної реєстрації підприємницької діяльності в охоронній сфері.

Державна реєстрація приватних охоронних підприємств, як і інших суб`єктів підприємницької діяльності проводиться у виконавчому комітеті міської, районної в місті Ради або в районній міста Києва і Севастополя державній адміністрації за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

Місцезнаходженням суб`єкта підприємницької діяльності – юридичної особи вважається місцезнаходження (розміщення) його постійно діючого керівного органу (правління, дирекції тощо).

Для державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності – юридичної особи власник (власники) або уповноважена ним (ними) особа (заявник) особисто подають до органу державної реєстрації:

а) установчі документи: рішення власника майна або уповноваженого ним органу про створення суб`єкта підприємницької діяльності. Якщо власників або уповноважених ними органів два і більше, таким рішенням є установчий договір; статут (якщо відповідно до законодавства це необхідно для створюваної організаційної форми суб`єкта підприємництва);

б) реєстраційну картку, яка є одночасно заявою про державну реєстрацію;

в) документ, що засвідчує сплату реєстраційного збору;

г) документ, що засвідчує сплату власником (власниками) внеску до статутного фонду суб`єкта підприємницької діяльності в розмірі, передбаченому законодавчими актами;

д) рішення Антимонопольного комітету про згоду на створення, реорганізацію (злиття, приєднання) суб`єктів підприємницької діяльності, якщо законодавчими актами України передбачена необхідність такої згоди.

Якщо власником (одним із власників) приватного охоронного підприємства є юридична особа, додається нотаріально засвідчена копія свідоцтва про державну реєстрацію цієї юридичної особи. Іноземна юридична особа подає документ, що свідчить про її реєстрацію в країні місцезнаходження (витяг з торговельного, банківського або судового реєстру тощо). Цей документ повинен бути засвідчений відповідно до законодавства країни його видачі, перекладений українською мовою та легалізований у консульській установі України, якщо міжнародними договорами, у яких бере участь Україна, не передбачено інше. Зазначений документ може бути також засвідчено у посольстві відповідної держави в Україні та легалізовано в Міністерстві закордонних справ.

До органу державної реєстрації подаються установчі документи в оригіналах та по одному примірнику копій, завірених в установленому порядку. Установчі документи не повинні містити положень, що суперечать законодавству.

Відповідальність за відповідність законодавству установчих документів несе власник (власники) або уповноважені ним (ними) особи, які подають документи для реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності.

Орган державної реєстрації надає у разі потреби допомогу заявникові в заповненні реєстраційної картки та перевіряє відповідність наведених у ній відомостей установчим документам або документу, що посвідчує особу підприємця-громадянина.

Орган державної реєстрації не має права вимагати від заявника подання інших документів, не передбачених законодавством [16].

Орган державної реєстрації фіксує дату надходження документів у журналі обліку реєстрації суб`єктів підприємницької діяльності.

За наявності всіх документів, орган державної реєстрації протягом п`яти робочих днів з дати надходження цих документів зобов`язаний провести державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності і видати заявникові свідоцтво та один примірник установчих документів з відповідною відміткою органу державної реєстрації.

Свідоцтво про державну реєстрацію є підставою для відкриття розрахункового, валютного та інших рахунків в установах банків, виготовлення печаток і штампів.

На печатках і штампах зазначається ідентифікаційний код суб`єкта підприємницької діяльності.

Зразки печаток і штампів затверджуються власником або уповноваженим ним органом і додаткового погодження не потребують.

Орган державної реєстрації зобов`язаний в 10-денний термін з дня державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності подати відомості про реєстрацію юридичної особи до органу державної статистики та державної податкової інспекції, а про реєстрацію фізичної особи – до державної податкової інспекції за місцем знаходженням (місцем проживання) цього суб`єкта. Філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, створені суб`єктом підприємницької діяльності - юридичною особою, не потребують державної реєстрації.

Орган державної реєстрації веде облік суб`єктів підприємницької діяльності з дати реєстрації або дати звернення до органу державної реєстрації за новим місцезнаходженням.

Суб`єкти підприємницької діяльності підлягають внесенню:

- юридичні особи, а також їх філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи – до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій, що ведеться органами державної статистики. Порядок внесення визначається Положенням про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій. Орган державної статистики після внесення суб`єкта підприємницької діяльності до реєстру проставляє в свідоцтві про державну реєстрацію ідентифікаційний код і дату включення до реєстру;

- фізичні особи – до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів, що ведеться податковими інспекціями. Порядок внесення визначається Законом України “Про державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів”.

Перереєстрація суб`єктів підприємницької діяльності проводиться у разі зміни назви, організаційної форми або форми власності суб`єктів підприємництва в порядку, встановленому для їх реєстрації.

У разі перереєстрації оригінал раніше виданого свідоцтва про державну реєстрацію повертається до органу державної реєстрації.

Зміни в установчих документах суб`єкта підприємницької діяльності підлягають державній реєстрації.

У разі внесення до установчих документів змін (доповнень), які не потребують перереєстрації суб`єкта підприємницької діяльності, заявник у 10‑денний термін зобов`язаний подати два примірники засвідчених в установленому порядку копій документів, в яких наведено зазначені зміни (доповнення), до органу державної реєстрації та у разі потреби внести ці зміни (доповнення) до своєї реєстраційної картки.

Невиконання вимог по внесенню змін або перереєстрації у зазначений термін є підставою для звернення органу державної реєстрації до суду чи господарського суду з позовом про скасування державної реєстрації.

Орган державної реєстрації, на обліку в якого перебуває суб`єкт підприємницької діяльності:

- вносить зміни до свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності, в яких зазначає дату внесення зміни та його нове місцезнаходження (місце проживання). Внесені відомості засвідчуються підписом посадової особи і печаткою органу державної реєстрації;

- у 10-денний термін з дня одержання повідомлення про зміну місцезнаходження (місце проживання) суб`єкта підприємницької діяльності сповіщає про це орган державної статистики та державну податкову інспекцію за місцем знаходження (місцем проживання) суб`єкта.

Суб`єкт підприємницької діяльності зобов`язаний у 30-денний термін з дня зміни місцезнаходження (місця проживання) звернутися до органу державної реєстрації за новим місцезнаходженням (місцем проживання) для зняття з обліку та подати свідоцтво для внесення в нього відповідних змін.

Державна реєстрація суб`єктів підприємницької діяльності проводиться у виконавчому комітеті міської, районної в місті ради народних депутатів або в районній, районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації за місцезнаходженням або місцем проживання даного суб`єкта, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.

Скасування державної реєстрації припиняє підприємницьку діяльність і є підставою для здійснення заходів щодо ліквідації підприємця як суб`єкта підприємницької діяльності. Статусу юридичної особи підприємець позбавляється після здійснення всіх заходів щодо ліквідації його як суб`єкта підприємницької діяльності.

Відмову в державній реєстрації може бути оскаржено в судовому порядку. Відповідальність за відповідність чинному законодавству установчих документів, що подаються для проведення реєстрації, несе власник (власники) або уповноважені ним органи, які подають документи для реєстрації суб`єкта підприємництва.

Для здійснення підприємницької діяльності підприємець має право укладати з громадянами договори про використання їх праці. При укладанні трудового договору (контракту, угоди) підприємець зобов`язаний забезпечити умови та охорону праці, її оплату не нижче встановленого в державі мінімального рівня, а також інші соціальні гарантії, зокрема соціальне й медичне страхування та соціальне забезпечення відповідно до чинного законодавства.

При втраті працездатності підприємець забезпечує потерпілому відшкодування витрат у випадках і порядку, передбачених чинним законодавством.

Другий етап контролю за приватною охоронною діяльністю здійснюється під час отримання ліцензії на право надання послуг з охорони колективної і приватної власності, а також охорони громадян, монтажу, ремонту і профілактичному обслуговуванню засобів охоронної сигналізації.

Відповідно до інструкції “Про порядок видачі суб`єктам підприємницької діяльності ліцензій на надання послуг по охороні колективної і приватної власності, а також охороні громадян, монтажу, ремонту і профілактичному обслуговуванню засобів охоронної сигналізації”, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 лютого 1994 року № 112, строк дії складає 3 роки.

Порядок розгляду заяв на видачу ліцензій наступний:

1. Управління Державної служби охорони при ОВС, до якого надійшла заява на отримання ліцензії, приймає її до свого провадження і перевіряє умови, за яких може бути видана ліцензія на здійснення обраного виду діяльності:

а) для юридичних осіб:

- наявність у статуті заявника прямої вказівки на здійснення обраного виду діяльності, що ліцензується; відповідність змісту документів заснування вимогам чинного законодавства; відсутність анулювання раніше виданої ліцензії на цей вид підприємницької діяльності (протягом року перед зверненням за ліцензією);

б) для громадян:

- досягнення заявником встановленого віку; наявність висновку (довідки) медичної установи (ЛКК), який свідчить про те, що така особа за своїми фізичними даними і станом здоров`я здатна виконувати покладені на працівників охорони обов`язки (згідно з висновками медичних закладів органів внутрішніх справ за місцем звернення за ліцензією); наявність посвідчення (свідоцтва) встановленого зразка; відсутність даних про систематичні порушення такою особою громадського порядку, зловживання спиртними напоями та наркотичними речовинами; відсутність пред`явлення обвинувачення у вчиненні злочину, а також віддання до суду; відсутність непогашеної судимості за умисні злочини; відсутність вироку суду про позбавлення права займатися вказаним видом діяльності; наявність у заявника постійного місця проживання; відсутність анулювання раніше виданої ліцензії на цей вид підприємницької діяльності (протягом року до звернення за ліцензією).

Не розглядається звернення за ліцензією військовослужбовця, службових осіб органів прокуратури, суду, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражного суду, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств, державних службовців, керівників, заступників керівників державних підприємств, установ і організацій, їх структурних підрозділів, посадових осіб органів місцевого і регіонального самоврядування, Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та місцевих державних адміністрацій.

2. Для персоналу охоронного підприємства є обов`язковим:

а) для керівників підприємств, що створені для надання послуг по охороні колективної та приватної власності, а також охороні громадян – наявність вищої юридичної освіти або стажу роботи не менше 3 років на посадах середнього або старшого начальницького складу в охоронних, оперативних або слідчих підрозділах органів внутрішніх справ, служби безпеки, або стажу служби не менше 5 років на командних посадах стройових частин та навчальних закладів Збройних Сил, або стажу роботи не менше 5 років, за останні 10 років, на посадах, пов`язаних з організацією або безпосереднім виконанням охоронних функцій з надання недержавних охоронних послуг;

б) для керівників підприємств, що створені для надання послуг по монтажу, ремонту і профілактичному обслуговуванню засобів охоронної сигналізації – наявність спеціальної технічної або юридичної освіти й досвіду роботи по монтажу, ремонту і профілактичному обслуговуванню засобів охоронної сигналізації, а для головних технічних спеціалістів цих підприємств – наявність відповідного свідоцтва про проходження навчання по виконанню та керівництву роботами по монтажу, ремонту і профілактичному обслуговуванню спеціально визначених систем і приладів охоронної сигналізації, сертифікованих в установленому порядку.

Керівники підприємств, головні технічні спеціалісти, а також працівники підприємств, які за посадовими обов`язками безпосередньо виконують функції по охороні власності (далі – охоронники), охороні громадян (далі – охоронці) або виробничі завдання по монтажу, ремонту і профілактичному обслуговуванню засобів охоронної сигналізації (технічні спеціалісти) зобов`язані отримати посвідчення встановленого зразка.

3. Департамент Державної служби охорони при МВС України перевіряє відповідність цих матеріалів чинному законодавству, при необхідності узгоджує їх із зацікавленими міністерствами та відомствами, після чого готує висновок про видачу ліцензії або про відмову в її видачі і надсилає його для прийняття рішення Міністру внутрішніх справ України.

У випадку відмови у видачі ліцензії в рішенні про відмову повинні бути вказані її підстави.

Як вже було зазначено у дослідженні, з метою вдосконалення надання охоронних послуг, недопущення порушень при здійсненні підприємництва в даній сфері була розроблена та затверджена Міністерством юстиції України інструкція “Про умови і правила здійснення підприємницької діяльності з надання послуг по охороні колективної і приватної власності, а також охороні громадян, монтажу, ремонту і профілактичному обслуговуванню засобів охоронної сигналізації та контроль за їх дотриманням”.

Ця Інструкція розроблена відповідно до Закону України “Про підприємництво" [3], постанови Верховної Ради України від 25 червня 1993 року “Про Державну програму боротьби із злочинністю” [12], постанови Кабінету Міністрів України від 17 травня 1994 року № 316 “Про порядок видачі суб`єктам підприємницької діяльності спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення окремих видів діяльності та про розмір плати за державну реєстрацію суб`єктів підприємництва” [14], а також постанови Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 року № 615 “Про вдосконалення охорони державної та інших форм власності” [13].

Дана Інструкція визначає умови й правила здійснення підприємницької діяльності з надання послуг по охороні колективної і приватної власності, а також охороні громадян, монтажу, ремонту і профілактичному обслуговуванню засобів охоронної сигналізації.

Охоронне підприємство при наданні послуг по охороні колективної і приватної власності, а також охороні громадян, монтажу, ремонту та профілактичному обслуговуванню засобів охоронної сигналізації, додержуючись вимог чинного законодавства, має виконувати зазначені в цій Інструкції умови та правила здійснення відповідної діяльності.

При здійсненні підприємницької діяльності охоронне підприємство повинне:

- забезпечувати своєчасне внесення в установленому порядку змін до установчих документів згідно з чинним законодавством, а за необхідності – їх перереєстрацію;

- у 10-денний строк інформувати спеціально уповноваженого представника органу внутрішніх справ про зміни в організаційно-штатній структурі, найменуванні підприємства, адресі юридичної особи, установи банку, що його обслуговує, відкритті філії для здійснення охоронної діяльності, припиненні обраного виду діяльності;

- комплектувати охоронні підприємства персоналом, який відповідає вимогам, вказаним в п.п. 3.1 і 3.2 Інструкції про порядок видачі суб`єктам підприємницької діяльності ліцензій на надання послуг по охороні колективної і приватної власності, охороні громадян, монтажу, ремонту і профілактичному обслуговуванню засобів охоронної сигналізації, затвердженої наказом МВС від 28 лютого 1994 року № 112, у тому числі не допускати до роботи з надання охоронних послуг громадян, прийнятих на роботу до філіалу охоронного підприємства, відкритого за межами України, без виконання вимог до комплектування охоронного підприємства за місцем його державної реєстрації;

- контролювати своєчасне продовження посвідчень персоналу охоронних підприємств. Забезпечувати наявність у працівників охоронних підприємств, під час виконання ними службових обов`язків, посвідчень та спеціальних відзнак, що вказують на приналежність цих працівників до конкретного охоронного підприємства, дозволів встановленого зразку на право носіння та застосування відповідних засобів активної оборони. Про запровадження спеціальних відзнак, а також службового одягу персоналу, оснащенні в установленому порядку засобами активної оборони, охоронне підприємство в 5-денний строк сповіщає представника ОВС;

- надавати послуги лише за письмово укладеними господарськими договорами, вести облік договорів, виконувати договори з надання охоронних послуг на користь третіх осіб лише з їх письмової згоди;

- залучати до роботи з надання охоронних послуг за разовими договорами лише осіб, які мають відповідне посвідчення;

- надавати представнику ОВС документи, які засвідчують рівень освіти, кваліфікацію, або стаж роботи працівників охоронних підприємств, що необхідні для зайняття обраним видом діяльності;

- забезпечувати безперешкодний прохід на територію свого підприємства представника МВС, який здійснює контрольні функції за діяльністю вказаних суб`єктів підприємництва, і надавати необхідну допомогу в його роботі.

При наданні послуг по охороні власності:

- розміщувати на видному місці на центральному посту по охороні стаціонарного об`єкта відомості про його охорону охоронним підприємством (із зазначенням його юридичної адреси, номера ліцензії), а також про контролюючий орган МВС;

- негайно сповіщати територіальний орган внутрішніх справ за місцем знаходження об`єкта охорони про затримання осіб за вчинення протиправних посягань на об`єкт, що охороняється, виявлення крадіжок, інших правопорушень на об`єкті, забезпечувати недопущення сторонніх осіб на місце події до прибуття представників органу внутрішніх справ;

- використовувати лише ті охоронні технічні засоби, що мають відповідний сертифікат на право їх застосування в Україні (з 1 січня 1995 року), а також інші технічні засоби, що не завдають шкоди життю і здоров`ю громадян та не зашкоджують навколишньому середовищу;

- не надавати послуги по охороні цінних вантажів, що вивозяться (ввозяться) з (в) України без наявності на ці вантажі експортної (імпортної) ліцензії, а також інших відповідних ліцензій;

- застосувати заходи фізичного впливу та спеціальні засоби самооборони, і заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії, а також засоби індивідуального захисту відповідно до законодавства про порядок та умови їх застосування.

Під час діяльності приватних охоронних організацій, тобто при виконанні зазначених положень, контроль уже здійснює ліцензійний орган, в даному випадку Міністерство внутрішніх справ України.

Під час здійснення контролю за приватною охоронною діяльністю співробітники міліції використовують права, надані ним чинним законодавством, і виконують обов`язки, що містяться, зокрема, у Законах України “Про міліцію”, “Про оперативно-розшукову діяльність”, Кодексі про адміністративні правопорушення та інших нормативних актах.

Законодавчі положення, що стосуються здійснення міліцією контрольних функцій, напрямків, форм і методів контрольної діяльності у розглянутій сфері, більш докладно регулюються відомчими нормативними актами МВС України.

Одним з таких відомчих актів, як уже зазначалось, є інструкція “Про умови і правила здійснення підприємницької діяльності з надання послуг по охороні колективної та приватної власності, а також охороні громадян, монтажу, ремонту і профілактичному обслуговуванню засобів охоронної сигналізації та контроль за їх дотриманням”, у якій визначено порядок здійснення контролю за громадянами, підприємствами (об`єднаннями), що здійснюють приватну охоронну діяльність.

Контроль за наданням охоронних послуг суб`єктами підприємницької діяльності відповідно до вимог чинного законодавства, у межах своєї компетенції здійснюють:

- Департамент Державної служби охорони при МВС України;

- підрозділи Державної служби охорони за місцем державної реєстрації або діяльності охоронного підприємства – за окремим приписом начальника Управління Державної служби охорони при управліннях внутрішніх справ на місцях.

У разі допущення суб`єктом підприємництва грубих порушень умов та правил здійснення цієї діяльності (неодноразово або окремих фактів), вимог чинного законодавства, Управління Державної служби охорони при управліннях внутрішніх справ на місцях згідно зі своєю компетенцією приймає одне з рішень:

- надсилає суб`єкту підприємництва обов`язковий до виконання припис про усунення недоліків;

- готує висновок про зупинення дії виданої ліцензії на надання послуг з обраного виду діяльності на строк до 30 днів або до усунення недоліків і надсилає його до Департаменту Державної служби охорони при МВС;

- надсилає до Департаменту Державної служби охорони при МВС мотивоване клопотання про дострокове анулювання (відмову у продовженні дії) ліцензії на надання послуг з обраного виду діяльності.

Рішення про зупинення дії (анулювання) ліцензії приймає орган, що видав ліцензію. Після прийняття рішення про анулювання (зупинення дії) ліцензії на надання охоронних послуг Департамент Державної служби охорони при МВС направляє копію рішення про це Управлінню Державної служби охорони при управлінні внутрішніх справ за місцем отримання охоронним підприємством ліцензії.

Управління Державної служби охорони при управлінні внутрішніх справ, отримавши копію рішення про анулювання (відмову в продовженні строку дії, зупинення дії) ліцензії, сповіщає про це письмово:

1)       охоронне підприємство;

2)       засновників охоронного підприємства;

3)       орган державної реєстрації охоронного підприємства;

4)       орган податкової інспекції;

5)       установу банку, що обслуговує охоронне підприємство;

6)       територіальний орган Держохороннагляд праці;

7)       підрозділ Державної служби охорони за місцем державної реєстрації охоронного підприємства та відомим місцем його діяльності для відповідного оповіщення юридичних осіб та громадян, котрим надавалися охоронні послуги цим охоронним підприємством.

Як засвідчує аналіз емпіричної бази, під час перевірки діяльності приватних охоронних організацій виділяються наступні загальні порушення при здійсненні підприємницької діяльності в охоронній сфері:

1)    приховування від правоохоронних органів відомостей про достовірно відомі факти приготування до вчинення злочинів або здійснення правопорушень щодо охоронюваних об`єктів, майна та громадян; порушення податкового законодавства;

2)    порушення податкового законодавства;

3)    здійснення охоронної діяльності не за договорами та за межами повноважень суб`єктів підприємництва;

4)    надання ліцензій для незаконного використання їх іншими юридичними і (фізичними) особами;

5)    неодноразові недопущення представника ОВС України до перевірки та протидія виконанню ним службових завдань на об`єкті охорони;

6)    ігнорування приписів про тимчасове припинення діяльності до усунення виявлених недоліків;

7)    неодноразові факти допущення випадків загибелі або виробничого травматизму з важкими наслідками працівників охоронного підприємства через незабезпечення безпечних умов праці охоронним підприємством;

8)    протидія представникам правоохоронних органів при виконанні ними службових завдань по забезпеченню правопорядку та громадської безпеки;

9)    розголошення з вини персоналу охоронного підприємства відомостей по організації та здійсненню охорони власності та охороні громадян, комерційної таємниці та інших відомостей, які стали відомі охоронному підприємству у зв`язку з виконанням охоронних функцій, що призвело до настання негативних наслідків (додаткові виплати з реорганізації охорони, переобладнання систем та приладів охоронної сигналізації, порушення авторських прав, завдання моральної шкоди тощо).

При здійсненні контролю за приватною охоронною діяльністю співробітники органів внутрішніх справ мають право, у межах своєї компетенції, вимагати від приватних охоронних підприємств та служб безпеки представлення відповідних документів, а також одержувати необхідну для цього усну чи письмову інформацію. Безумовно, органи внутрішніх справ не тільки знайомляться з наданою їм інформацією, але в ряді випадків здійснюють її перевірку.

Суб`єкти підприємництва за згаданими видами охоронної діяльності мають право отримувати інформацію про свою діяльність, персонал, яка накопичується в обліковій справі контролюючого органу, та оскаржувати її достовірність в Департаменті Державної служби охорони при МВС України.

Крім того, посадові особи Державної служби охорони при МВС України повинні контролювати своєчасне продовження посвідчень персоналу охоронних підприємств, наявність у працівників охоронних підприємств, під час виконання ними службових обов`язків, посвідчень та спеціальних відзнак, що вказують на належність цих працівників до конкретного охоронного підприємства, дозволів встановленого зразку на право носіння та застосування відповідних засобів активної оборони, а також службового одягу персоналу, оснащення в установленому порядку засобами активної оборони.

 Беручи участь у контролі за підготовкою кадрів у приватних охоронних підприємствах, МВС України приймає нормативні акти, що встановлюють порядок розробки відповідних програм підготовки, і їхній типовий зміст. Державна служба охорони при МВС України приймає іспити і видає посвідчення громадянам на право займатися приватною охоронною діяльністю. Співробітники органів внутрішніх справ здійснюють також перевірки на придатність працівників приватних охоронних підприємств і служб безпеки до дій в умовах, пов`язаних із застосуванням охоронцями фізичної сили і засобів активної оборони.

Контроль за дотриманням фінансових зобов`язань здійснюється податковими інспекціями за місцем заснування приватних охоронних підприємств, служб безпеки. Державна служба охорони при МВС України відповідно до документально підтвердженої інформації про виявлені податкові й інші фінансові порушення, отриманої з податкової інспекції, приймає рішення про анулювання у встановленому порядку ліцензії відповідного приватного охоронного підприємства.

Органи внутрішніх справ України мають право проводити у межах території, що обслуговується, планові чи вибіркові перевірки здійснення приватної охоронної діяльності. Результати перевірок доводяться до відома керівника підприємства, що перевіряється. Посадові особи органів внутрішніх справ, що здійснюють контроль за приватною охоронною діяльністю, не повинні порушувати права й законні інтереси приватних охоронців, приватних охоронних підприємств.

На наш погляд, співробітники органів внутрішніх справ, відповідальні за ліцензування, крім вищезазначених повноважень, повинні мати право проводити перевірку договорів, що укладаються між приватними охоронними підприємствами і клієнтами з метою установлення відповідності їхньої діяльності вимогам законодавчих, інших правових актів і установчих документів. Посадові особи органів внутрішніх справ повинні перевіряти при цьому і письмові звіти (чи їхні копії) про роботу приватних охоронних підприємств, що представляються клієнту, а також документи, що характеризують діяльність служб безпеки.

Контроль органів внутрішніх справ необхідно здійснювати практично на всіх стадіях процесу управління приватними охоронними організаціями. Безсумнівно, що для ефективного контролю за зазначеною діяльністю необхідне взаємне встановлення прав і обов`язків суб`єкта й об`єкта управління [77, c. 46].

Процес управління здійснюється у визначеній послідовності. Він носить циклічний характер і складається з певних стадій. Основними є: вироблення та ухвалення рішення, організація виконання рішення, контроль за виконанням і підведення підсумків.

Управління, як відомо, припускає наявність суб`єкта управління (той, хто керує, у даному випадку – органи внутрішніх справ), об`єкта управління (приватні охоронні організації) та існування між ними прямого й зворотного зв`язку. Суб`єкт управління наділяється державою відповідними владними повноваженнями по здійсненню управління, тобто вони мають можливість підкоряти своїй волі дії керованих [123, c. 72].

Такими повноваженнями, у даному випадку, є контрольні функції органів внутрішніх справ України.

Однак практика діяльності органів внутрішніх справ по здійсненню контролю за приватною охоронною діяльністю показує визначену складність такого управління, обумовлену неурегульованістю законодавством взаємодії між органами внутрішніх справ охоронними підприємствами.

На наш погляд, для розуміння проблем зазначеного управління необхідно розглянути адміністративні засоби, що впливають на відносини між суб`єктом та об`єктом, іменовані механізмом адміністративно-правового регулювання.

Одним з елементів, що входять до структури цього механізму, є норми адміністративного права і його принципи, визначені у законах, указах та інших нормативних актах.

Перед адміністративним правом стоять важливі задачі:

1)    упорядкування різних компонентів системи державного управління;

2)    закріплення науково обґрунтованих і найбільш доцільних взаємин між керуючими і керованими системами;

3)    регламентація зв`язків різних галузей управління;

4)    регламентація взаємодії державних органів з підприємствами, установами, організаціями, громадянами.

Сутність адміністративно-правового регулювання складається в упорядкуванні управлінських відносин, у встановленні за допомогою норм адміністративного права юридичних прав і обов`язків учасників цих відносин.

Тепер розглянемо, наскільки поєднуються права органів внутрішніх справ як суб`єкта управління, з обов`язками приватних охоронних підприємств, що є об`єктом управління. Для цього зупинимося більш докладно на позначених вище напрямках контролю.

Одним з таких напрямків, як вже було зазначено, є необхідність проведення перевірок договорів, що укладаються між приватними охоронними підприємствами та клієнтами з метою установлення відповідності їхньої діяльності вимогам законодавчих і інших правових актів або документів.

Надання таких повноважень співробітникам органів внутрішніх справ, зрозуміло, не вирішать нагальних проблем для організацій, що займаються приватною охоронною діяльністю, якщо ці повноваження не будуть визначені як обов`язки громадян і юридичних осіб, що займаються приватною охоронною діяльністю, стосовно діяльності органів внутрішніх справ у Законі України “Про недержавну охоронну діяльність”. На сьогоднішній день законодавчо не передбачені обов`язки приватних охоронних підприємств по наданню звітів про свою роботу органам внутрішніх справ України. Не передбачена також і адміністративна відповідальність фізичних та юридичних осіб, що займаються приватною охоронною діяльністю, у випадках ненадання органам внутрішніх справ указаних документів.

Адміністративно-правові відносини, що виникають між органами внутрішніх справ і громадянами, припускають наявність прав і обов`язків учасників цих відносин [45]. Право одного суб`єкта кореспондує обов`язок іншого, і навпаки.

Відносини влади-підпорядкування виникають у зв`язку зі здійсненням співробітниками міліції функцій з попередження, припинення правопорушень і притягнення правопорушників до відповідальності.

 У цих випадках співробітники міліції виступають як представники влади, як особи, наділені державно-владними повноваженнями по застосуванню примусових заходів.

Норма права має уповноважуючий чи зобов`язуючий характер. З одного боку, вона надає свободу дій, спрямованих на задоволення законних інтересів суб`єкта. З другого – зобов`язує окремих осіб робити чи не робити визначені дії, обмежуючи в такий спосіб їх свободу. Це знаходить своє відображення безпосередньо у структурі норми права [27, c. 43 – 48].

У розглянутому нами випадку відсутній не тільки один з елементів правової норми – санкція (стягнення), але й видна незавершеність диспозиції. Підтвердженням цьому служить наявність прав у співробітників органів внутрішніх справ, яким не кореспондуються обов`язки приватних охоронців щодо надання необхідних документів.

З теорії права відомо – норма права може виконувати свої безпосередні регулятивні функції лише за наявності всіх її структурних елементів [211, c. 47]. Представимо, що у нормі не зазначені обставини, при яких вона діє, тобто, відсутня гіпотеза. Така норма буде безжиттєвою, оскільки незрозуміло, за яких умов необхідно керуватися викладеним у ній правилом. Якщо у нормі немає диспозиції, то вона втрачає якість соціальної норми взагалі. Відсутність у структурі норми санкції, забезпеченої примусовими заходами, позбавляє її змісту як правової норми, оскільки найважливішою ознакою норми права є охорона її державою.

А.П. Коренєв у своїй праці “Нормы административ­ного права и их применение” вказує, що адміністративно-правова норма як юридичне правило поведінки завжди припускає умови її застосування, ті суспільні відносини, на які вона покликана впливати і які, у свою чергу, породжують конкретні правовідносини між суб`єктами адміністративного права. Адміністративно-правова норма визначає такі права та

 

13