yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share

Адмінистративно-правовіІ основи діяльності приватних охоронніх стрк та їх взяємодія з ОВС України

ВСТУП

 

 

Актуальність теми дослідження. Радикальні соціально-економічні перетворення, що відбулися за останнє десятиліття, спричинили як позитивні, так і негативні зміни в сучасному українському суспільстві. Це, у першу чергу, стосується відносин щодо забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їхнього життя, здоров`я та власності.

Слабо контрольоване відтворення втраченого на початку ХХ століття інституту приватної власності, поспішне проведення економічних, політичних і соціальних реформ, виражених, зокрема, у необмеженій конкретними законодавчими рамками приватизації, зміні державного політичного курсу, розвитку приватнопідприємницької діяльності, призвело до цілої низки серйозних відхилень соціальної політики в Україні. Все це не могло не вплинути на розвиток криміногенної ситуації – якісно нового феномену як за масштабами злочинних проявів, так і за ступенем їхнього руйнівного впливу на життєдіяльність суспільства, права громадян.

Сьогодні громадська думка все частіше схиляється до можливості цілком усвідомленого безкараного досягнення цілей напівлегальними, а нерідко й відверто незаконними методами та засобами. Таким чином, у суспільстві починають домінувати злочинні методи, знижується загальний моральний рівень, виробляється й формується нова “кримінальна громадська психологія”. Криміналізація суспільних відносин призводить до розвитку такого негативного явища, як організована злочинність, що поширює свій вплив на апарат державної влади та управління. Крім того, необхідно врахувати, що посилення боротьби зі злочинністю в Україні призвело до більш активної протидії злочинного елемента заходам правоохоронних органів. Організовані злочинні групи стали більш агресивними,  виробляють і застосовують нові методи та засоби планування, підготовки і здійснення протиправних діянь.

Грунтуючись на лічених вище фактах можна з упевненістю стверджувати: у сформованих на сьогоднішній день соціально-економічних умовах сучасна вітчизняна наука зобов`язана приступити до рішення якісно нових завдань. Насамперед це стосується створення, побудови й розвитку України як правової держави, яка неухильно і цілеспрямовано впроваджує політику державного регулювання всіх питань життєдіяльності особистості та суспільства винятково законними методами та засобами, зокрема, на основі організації попередження правопорушень і злочинності, управління й планування, державного контролю, нагляду та перевірки виконання суб`єктами профілактики конкретних попереджувальних заходів.

У процесі побудови правової держави актуальності набуває питання надійного захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб. Саме це обумовило необхідність участі недержавних охоронних організацій у здійсненні загальнонаціональної політики забезпечення охорони власності.

При дослідженні цієї проблеми необхідно, у першу чергу, спиратися на вітчизняні можливості. Вивчаючи, узагальнюючи й випробовуючи загальносвітовий досвід, не можна забувати про наш український менталітет і помилки, допущені при проведенні соціальних та економічних реформ. У разі потреби держава повинна частково делегувати свою правоохоронну функцію недержавним суб`єктам, готовим займатися правоохоронною діяльністю.

Серед виникаючих проблем важливого значення набуває дослідження процесів щодо питань правового статусу та соціального захисту безпосередніх суб`єктів недержавної охоронної діяльності, а саме приватних охоронців; вивчення правових і організаційних основ діяльності приватних охоронних організацій; дослідження основних принципів, процесів і механізмів взаємодії недержавних охоронних підприємств з правоохоронними органами як нової економіко-правової форми попередження правопорушень, а також боротьби зі злочинністю в сучасних складних умовах ринкових відносин, які розвиваються в Україні.

Слід зазначити, що ця проблема поки не стала предметом розгорнутих наукових досліджень, особливо щодо вивчення адміністративно-правового регулювання у сфері приватної охоронної діяльності, коли сучасні уявлення стосовно ролі, місця та характеру приватної охоронної діяльності вийшли далеко за межі тих стандартів, які склалися впродовж десятиліть в умовах жорсткого адміністрування та централізації за радянських часів.

Ґрунтуючись на теоретичних та практичних аспектах, що вже досліджені відомими українськими вченими: Авер’яновим В.Б., Андрушківим Б.М., Бандуркою О.М., Битяком Ю.П., Бланком І.А., Вертузаєвим М.С., Гопанчуком В.С., Голосніченком І.П., Гончаруком С.Т., Додіним Є.В., Дорогих М.М., Джужою О.М., Калюжним Р.А., Ківаловим С.В., Козаченком І.П., Колпаковим В.К., Комзюком А.Т.,  Кубко Є.Б., Курилом В.І., Лаптієм В.А., Лисюченком В.П., Лихолобом В.Г., Нижник Н.Р., Плішкіним В.М., Рябченко О.П., Шакуном В.І., Шамраєм В.О., Олефіром В.І., Остапенко О.І., Сущенком В.Д. та ін. щодо зміцнення законності та правопорядку, дане дослідження розширює і по-новому розглядає комплекс взаємопов`язаних проблем удосконалення управління та взаємодії недержавних охоронних організацій з правоохоронними органами в повсякденних умовах з попередження правопорушень.

Розглядаючи узагальнену оцінку місця й ролі приватних охоронних організацій у попередженні правопорушень, питання адміністративно-правового регулювання діяльності цих структур, їх основних форм і видів, автор виходив з теоретичних положень провідних російських вчених: Аванесова Г.А., Алексєєва А.І., Бахраха Д.А., Бородіна С.В., Веремеєнко І.І., Герцензона А.А., Дагеля П.С., Карпеца І.І., Кудрявцева В.М., Кузнєцової Н.Ф., Козлова Ю.М., Луньова А.Є.,  Миньковського Г.М., Ніючи І.С., Наумова А.В., Овчинського С.С., Остроумова С.С., Ратинова А.Р., Сахарова А.Б., Синилова Г.К., Стручкова Н.А., Сухарєва А.Я., Франка Л.О., Шляпочникова А.С., Якуби О.М., Яковлєва А.М., Ястребова В.Б. та інших.

При розробці правових, організаційних основ діяльності приватних охоронних підприємств із попередження правопорушень і конкретних форм цієї діяльності автор вивчав праці Антоняна Ю.М., Бабаєва М.М., Горяінова К.К., Жалинського А.Є., Журавльова М.П., Ізмайлової Ф.Ш., Ковальова М.І, Косоплечева Н.П., Кузнєцової Н.Ф., Петрова Є.І., Ревина В.П., Угарова В.П., Шебаршина Л.В., Єминова В.Є. та багатьох інших.

Разом з тим, цілісної концепції адміністративно-правового регулювання приватної охоронної діяльності на даний час не існує, що обумовлено обставинами як об`єктивного, так і суб`єктивного характеру. Комплексне дослідження питань, пов`язаних з адміністративно-правовим регулюванням зазначеної діяльності в Україні, буде сприяти глибшому вивченню проблеми та розробці Закону України “Про недержавну охоронну діяльність”.

Зв`язок роботи з науковими тематиками, програмами, планами. Необхідність дисертаційного дослідження обумовлена рішенням Колегії МВС України від 28 лютого 1995 року “Про удосконалення організації науково-дослідної діяльності у системі МВС України”. Дисертація спрямована на впровадження вимог Указів Президента України від 18 лютого 2003 року № 143 “Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян”, від 17 жовтня 2000 року та 24 грудня 2001 року “Положення про МВС України”, а також на виконання Концепції адміністративної реформи в Україні та Концепції розвитку органів внутрішніх справ в ХХI столітті.

Дисертація є також складовою частиною плану наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України (“Основні напрямки наукових досліджень НАВСУ на 2004 рік”).

Мета і завдання дослідження. Метою даної роботи є комплексне системне дослідження недержавної охоронної діяльності в контексті адміністративно-правового регулювання та взаємодії з правоохоронними органами, а також розроблення науково-практичних рекомендацій з удосконалення державної системи регулювання приватної охоронної діяльності в сучасних умовах.

Відповідно до поставленої мети в процесі дослідження вирішувались наступні завдання:

·        вивчення історичного досвіду діяльності приватних охоронних організацій;

·        обґрунтування закономірності появи і необхідності існування приватних охоронних організацій як специфічних суб`єктів попередження правопорушень;

·        висвітлення на основі аналізу нормативно-правових актів, що визначають порядок створення і функціонування приватних охоронних підприємств у сучасних умовах, недоліків у адміністративно-правовому регулюванні недержавної охоронної діяльності;

·        визначення місця й ролі приватних охоронних організацій у правоохоронній системі України;

·        виявлення тенденції розвитку приватної охоронної діяльності та специфічних рис вітчизняного варіанту недержавної охоронної діяльності порівняно із закордонним досвідом;

·        дослідження можливостей найефективнішого вирішення проблем нормативного забезпечення організації діяльності приватних охоронних організацій, у тому числі й їхньої взаємодії з правоохоронними органами з попередження правопорушень;

·        розроблення концепції правового статусу приватних охоронних підприємств і приватних охоронців, а також удосконалювання процесів організації правового забезпечення діяльності приватних охоронних організацій та їхньої взаємодії з правоохоронними органами з попередження правопорушень;

·        інформаційно-аналітичне забезпечення взаємодії приватних охоронних організацій з правоохоронними органами щодо захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, а також попередження правопорушень;

·        вивчення проблем у галузі державного управління й контролю за діяльністю приватних охоронних організацій як специфічних суб`єктів попередження правопорушень.

Об`єкт дослідження – специфічний вид соціальних відносин, пов`язаний з діяльністю приватних охоронних організацій щодо захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, а також попередженням правопорушень.

Предмет дослідження складають процеси, пов`язані з регулюванням правового положення, діяльності та соціального захисту безпосередніх суб`єктів приватної охоронної діяльності, зокрема приватних охоронців, правові підстави діяльності приватних охоронних організацій, а також основні принципи удосконалювання процесів і механізмів взаємодії недержавних охоронних організацій із правоохоронними органами як нової соціально-правової форми профілактики злочинів та правопорушень в нинішніх умовах ринкових відносин.

Методи дослідження. Відповідно до мети та завдань дослідження в роботі використана сукупність методів наукового пізнання. Головним у цій системі виступає загальнонауковий діалектичний метод, що дає можливість дослідити проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, здійснити системний аналіз правових розпоряджень у сфері, яка є предметом дослідження. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат, визначені загальні засади приватної охоронної діяльності в Україні. Системно-структурний та порівняльно-правовий методи дозволили дослідити питання адміністративно-юрисдикційної діяльності, інформаційно-аналітичного забезпечення та планування, а також проблеми взаємодії державних правоохоронних органів та недержавних охоронних організацій. Використання соціологічного та статистичного методів дозволило узагальнити практику, проаналізувати емпіричну інформацію, що стосується теми дисертаційного дослідження. Історико-правовий метод застосовувався для вивчення становлення та подальшого розвитку приватної охоронної діяльності. За допомогою формально-юридичного методу було досліджено зміст правових норм, які передбачають адміністративну відповідальність за порушення законодавства у даній сфері, сформульовано пропозиції з їх удосконалення.

Емпірична база дослідження. Основу емпіричної бази дослідження складають Конституція України, Закони України та інші нормативні акти, що стосуються охоронної діяльності взагалі та приватної охоронної діяльності зокрема.

Основна дослідно-експериментальна робота проводилась на базі приватної охоронної фірми “Служба безпеки БАРС”, яка входить до складу Українського фонду правоохоронних органів “ПРАВОЗАХИСТ”. Для порівняльного аналізу використовувався досвід роботи Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа-Каффа” (м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим) та приватної охоронної фірми “ЯГУАР” (м. Київ).

Безпосередній аналіз дисертантом результатів роботи приватної охоронної фірми “Служба безпеки БАРС” дозволив дослідити сутність і особливості нормативного забезпечення діяльності приватних охоронних організацій та проведення заходів щодо їх взаємодії з правоохоронними органами, ефективні форми і методи її організації, виявити характеристики й основні методи правового забезпечення діяльності та організації управління такою взаємодією, а також методи усунення недоліків у правовому регулюванні цієї взаємодії.

Наукова новизна дослідження полягає в розробці низки нових аспектів важливої проблеми – правового забезпечення діяльності недержавних охоронних підприємств і організації управління їхньою взаємодією з правоохоронними органами з попередження правопорушень.

Дисертація являє собою комплексне дослідження становлення та дальшого розвитку недержавної охоронної діяльності, заповнює прогалини в знаннях з проблеми сучасного стану приватної охоронної діяльності в Україні, критично оцінює рівень державної політики, яка провадиться з даного напряму розвитку українського суспільства. Дисертація також вирізняється сучасною постановкою проблеми, дослідженням нових ідей і тенденцій розвитку відносин в сфері недержавної охоронної діяльності та напрямів удосконалення законодавства. У роботі враховані положення чинного законодавства, піддано аналізу теоретичний і практичний матеріал, що стосується тематики дослідження. Це дозволило по-новому підійти до визначення значного кола проблем, які залишилися поза увагою вчених, але мають важливе значення.

Основні положення дисертаційного дослідження, які виносяться на захист:

·        приватна охоронна діяльність має історичні корені до 1917 року. Досвід правового регулювання діяльності приватних охоронних організацій у царській Росії варто використовувати при удосконаленні чинного законодавства про недержавну охоронну діяльність;

·        адміністративно-правове регулювання приватної охоронної діяльності на даний час не повною мірою відповідає реальним суспільним відносинам у сфері захисту особистості, власності й безпеки підприємництва. Наявні прогалини у правовій регламентації зазначених відносин знижують ефективність діяльності правоохоронної системи в цілому і не сприяють декриміналізації сфери охоронних послуг. У зв`язку з цим виникла нагальна потреба в розробці та прийнятті Закону України “Про недержавну охоронну діяльність”;

·        існування одночасно державних і недержавних охоронних організацій обумовлено істотними відмінностями правової та економічної основ їхньої діяльності;

·        визначення поняття приватної охоронної діяльності, під якою розуміється діяльність з захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, а також з наданням їм інших послуг, спеціально створених для цих цілей недержавними підприємствами, що діють на договірній основі й використовують спеціальні сили, засоби і методи відповідно до закону та за неухильного дотримання встановленого порядку;

·        положення щодо концепції правового статусу приватних охоронних підприємств і приватних охоронців, а також удосконалення процесів організації правового забезпечення діяльності приватних охоронних підприємств та їхньої взаємодії з правоохоронними органами з попередження правопорушень;

·        положення про необхідність чіткої регламентації організаційно-правових форм та методів взаємодії органів внутрішніх справ і підприємств, що здійснюють приватну охоронну діяльність, у сфері захисту прав, законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а також попередження правопорушень. Нормативним актом, що регламентує цю проблему, може стати наказ (інструкція) МВС України, яка визначатиме порядок, основні форми та методи даної взаємодії на всіх рівнях і стадіях управлінського процесу, включаючи планування і безпосередню організацію взаємодії.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в розробці положень, значимих для науки адміністративного права та управління, а також науково обґрунтованих пропозицій щодо прийняття Закону України “Про недержавну охоронну діяльність” і рекомендацій з удосконалювання правових та організаційних основ діяльності приватних охоронних організацій, їхньої взаємодії з державними правоохоронними органами з попередження правопорушень.

Крім того, практична значимість дисертації полягає в тому, що впровадження пропозицій і рекомендацій, які містяться в дослідженні, у діяльність недержавних охоронних організацій, а також у роботу органів внутрішніх справ дозволить якісніше виконувати покладені на них завдання. Також за безпосередньою участю автора були розроблені та впроваджені у навчальний процес методичні матеріали з питань взаємодії органів внутрішніх справ з недержавними охоронними організаціями з попередження правопорушень, які використовуються слухачами та курсантами НАВС України при вивченні навчальної дисципліни “Діяльність міліції громадської безпеки” та спеціального курсу “Актуальні питання профілактики та попередження правопорушень” .

Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані також при:

-         впровадженні в життя Концепції адміністративної реформи та Концепції реформи адміністративного права України, що стосується діяльності органів виконавчої влади в сфері адміністративно-правового регулювання діяльності недержавних охоронних організацій;

-         при вивченні курсу “Адміністративне право” та “Адміністративна діяльність”, а також інших спеціальних курсів у навчальному процесі юридичних навчальних закладів;

-         при вдосконаленні адміністративного законодавства, відомчих нормативних актів і розробленні єдиного нормативного документа щодо діяльності приватних охоронних організацій;

-         у діяльності органів внутрішніх справ, інших державних органів і громадських організацій по взаємодії з приватними охоронними організаціями;

-         при вдосконаленні внутрішньоорганізаційної роботи органів внутрішніх справ з метою поліпшення взаємодії органів внутрішніх справ з іншими державними органами і громадськими організаціями при попередженні та профілактиці правопорушень;

-         при дальших теоретичних розробленнях у сфері адміністративно-правового регулювання діяльності недержавних охоронних організацій.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження обговорювались і були схвалені на спільному засіданні кафедр адміністративної діяльності, адміністративного права, теорії та практики управління ОВС та економічної безпеки Національної академії внутрішніх справ України й використовуються у цьому навчальному закладі в процесі викладання.

Окремі положення дисертації знайшли відображення в доповіді на науково-практичній конференції “Участь громадськості в охороні громадського порядку”, яка проводилась на базі Одеського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ (28-29 листопада 2003 р.) та у виступі на міжнародній науково-практичній конференції “Удосконалення ринку охоронних послуг з урахуванням міжнародного досвіду” (м. Київ, 21-22 листопада 2003 року).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли відображення у чотирьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях.

Структура дисертації. Специфіка теми дослідження, сформульовані мета й завдання визначили структуру дисертації, послідовність та логіку викладання матеріалу. Вона містить вступ, три розділи, які поділяються на вісім підрозділів, висновки, список використаних джерел (223 найменування) та додаток. Обсяг роботи становить 163 сторінки.

 

3