yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Право->Содержание->1.3. Порівняльно-правовий аналіз розвитку приватної охоронної діяльності в зарубіжних країнах

Адмінистративно-правовіІ основи діяльності приватних охоронніх стрк та їх взяємодія з ОВС України

1.3. Порівняльно-правовий аналіз розвитку приватної охоронної діяльності в зарубіжних країнах

 

 

Дослідження закордонного досвіду свідчить, що в іноземних державах зростаючі вимоги з боку суспільства до питань забезпечення правопорядку впливають на організацію правоохоронної діяльності. У ряді закордонних країн усе більше орієнтуються не лише на поліцейські органи, але й на широке використання для правоохоронних цілей приватних детективних і охоронних служб.

Світовий досвід доводить, що не всі види правоохоронних функцій належним обсягом можуть виконуватися державними органами. Внаслідок цього в різних закордонних державах значне поширення набули адвокатські контори, приватні розшукові, детективні бюро тощо.

Послугами зазначених служб користуються не лише приватні особи, але й державні органи. Наприклад, у США атомні електростанції охороняються приватною охоронною фірмою “Вокненхат корпорейшн”. Вона спеціалізується на охороні надсекретних об`єктів, які належать як державі, так і найбільшим корпораціям; а приватна фірма “Локенхад” забезпечує будівництво й охорону в`язниць. Діяльність таких організацій вигідна державі, оскільки вони не беруть з бюджету кошти, а, навпаки, поповнюють його, сплачуючи податки [195].

У Франції приватні детективні служби залучаються для виявлення фактів укриття доходів від оподатковування.

У Великій Британії одна з найбільших приватних служб безпеки “Сек`юрикор” забезпечує охорону банків, приміщень фірм, коштів і коштовностей під час їхнього перевезення, а також осіб, які підлягають депортації (видворенню з країни). За виконання послуг Міністерство внутрішніх справ цієї країни щорічно сплачує приватним охоронцям і детективам один мільйон фунтів стерлінгів [84, с.69 - 72].

Крім того відзначимо, що у всіх закордонних країнах існує нормативно урегульована взаємодія поліції з фірмами, асоціаціями, бюро приватних детективних і охоронних служб у галузі попередження правопорушень. Таке співробітництво може мати різні форми. Що ж стосується адміністративно-правового регулювання приватної охоронної діяльності, взаємодії органів внутрішніх справ з приватними охоронними підприємствами в попередженні правопорушень, то можна відзначити низку аспектів такої взаємодії.

Розглянемо детальніше основні принципи та державне регламентування діяльності приватних охоронних підприємств в розвинутих зарубіжних країнах.

У США приватні охоронно-розшукові бюро вперше стали широко використовуватися на початку 30-х років, коли розгул злочинності, особливо в Нью-Йорку і Чикаго, прийняв загрозливі розміри. Після Другої світової війни приклад США наслідували багато інших країн, і сьогодні в усьому світі нараховуються десятки тисяч різних приватних розшукових бюро і служб безпеки. Тільки в США в них працює понад 1 млн. співробітників.

У Сполучених Штатах Америки на даний час питання діяльності недержавних служб безпеки віднесені до юрисдикції штатів.

У 10 штатах узагалі немає правових норм, що регламентують діяльність подібних організацій. У 35 штатах діють закони, що безпосередньо стосуються приватних розшукових бюро і ставлять головною умовою їхньої діяльності реєстрацію й одержання ліцензій, що видають відповідні органи виконавчої влади штату або її офіційних представників, при цьому громадянство США всіх співробітників приватного охоронного підприємства – обов`язкова вимога в 16 штатах.

У 22 штатах для реєстрації приватного охоронця або детектива необхідна характеристика або рекомендаційний лист. Перешкодою для видачі ліцензії може бути або раніше перенесене психічне захворювання, зловживання алкоголем, або звільнення зі збройних сил за провини, що компрометують звання військовослужбовця.

У штаті Нью-Йорк за Законом Манкіні приватним розшуком можуть займатися як окремі особи, так і групи осіб, об`єднані в бюро і фірми. Попередньо ці особи повинні одержати дозвіл на проведення слідчої, охоронної, патрульної і розшукової діяльності в апараті губернатора штату. При цьому необхідно, щоб хоча б один співробітник з новостворюваного розшукового бюро мав принаймні трирічний стаж роботи в поліцейських, слідчих або аналогічних службах. Характерно, що до анкети, яка здається в апарат губернатора штату, кожен потенційний співробітник зобов`язаний додавати власну дактилокарту.

Відповідно до сформованої практики, уже функціонуючі приватні охоронні підприємства в США під час прийому на роботу кандидата вимагають заповнення анкети, у якій обов`язково вказуються відомості про його минуле життя і діяльність, стан здоров`я; крім того, потрібні відзиви й рекомендації з попередніх місць роботи або служби та документи про їх утворення. У тих штатах, де це дозволено законом, проводяться випробування кандидата за допомогою поліграфа (“детектора неправди”). В усіх приватних охоронних підприємствах здійснюється обов`язкове психологічне тестування для виявлення здатності кандидата працювати в складних умовах і адекватно реагувати на екстремальні ситуації.

Приватні служби безпеки охоче беруть на роботу колишніх поліцейських, співробітників ФБР і ЦРУ, звільнених без стягнень, а також відставних військовослужбовців, особливо тих, які працювали в розвідці або служили в спеціальних і парашутно-десантних військах, морській піхоті.

Зростаючі потреби приватних охоронних підприємств у кадрах, що мають спеціальну підготовку, зумовили введення до програми навчання студентів багатьох американських коледжів і університетів різних курсів забезпечення безпеки. У деяких навчальних закладах впроваджено заочне навчання осіб, які вже працюють у вищевказаних організаціях.

Відповідно до закону, приватні охоронці, детективи й слідчі в США не мають права застосовувати такі процесуальні заходи: обшук помешкання, особистий обшук або арешт, проте їм дозволяється затримувати осіб, підозрюваних у здійсненні злочину або в підготовці до здійснення злочину, з метою передачі їх в руки поліції.

Свою діяльність співробітники приватних охоронних організацій у США зобов`язані здійснювати в суворій відповідності до Конституції США та законодавчих актів штатів. У випадку порушення законів такі особи позбавляються дозволу на проведення розшукової діяльності, а при серйозних порушеннях можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності. Згідно з законом, приватні розшукові бюро самостійно або разом із правоохоронними органами можуть:

- збирати інформацію про злочини або погрози у відношенні уряду США й окремих штатів;

 - встановлювати й одержувати біографічні й інші дані на окремих громадян, організації, підприємства і т.і. ;

- займатися розшуком зниклих осіб;

- займатись розшуком загубленого або краденого майна;

- вести пошук свідків і збирати докази для правоохоронних і судових органів;

 - здійснювати фізичну охорону фірм і приватних осіб тощо [152].

У Канаді діяльність приватних охоронних організацій регулюється спеціальними актами, що входять складовими частинами до законодавства провінцій. Кожна провінція, виходячи з місцевої специфіки, розробляє і приймає свої акти, у яких обумовлюються умови створення й функціонування недержавних охоронних підприємств.

Загальним обов`язковим моментом для всіх актів є порядок організації, реєстрації й одержання дозволу на приватну розшукову діяльність на території провінції.

Під час реєстрації можуть запросити від особи, яка бажає організувати недержавне охоронне підприємство, інформацію про її фінансове становище, утворення, компетенцію, або будь-яку іншу, котра вважається потрібною для видачі дозволу. При одержанні останнього керівник приватного охоронного підприємства зобов`язаний здати в орган, що реєструє, зразок посвідчення особи співробітника з новоутвореної організації.

У випадку припинення діяльності приватного охоронного підприємства його керівник зобов`язаний негайно повідомити про це реєстратора, повернути ліцензію і здати всі посвідчення особи співробітників.

До основних напрямів діяльності приватних охоронних агентств у провінції Онтаріо (Канада) відносяться:

 - охорона окремих громадян за допомогою охоронців;

 - охорона посольств та іноземних представництв;

 - рухливе патрулювання;

 - боротьба з дрібними крадіжками в магазинах;

 - проведення розслідувань;

 - зовнішнє спостереження.

У Великій Британії відсутні будь-які законоположення або урядові розпорядження про обов`язкову реєстрацію приватних детективів. З 2 тис. детективів лише 300 зареєстровані як члени Інституту професійних слідчих, розташованого в м. Блекберн. На даний час уряд країни вважає за необхідне ввести подібну реєстрацію з обов`язковою спеціальною перевіркою детективів, оскільки попит на послуги приватних розшукових агентств постійно зростає.

Агентства виконують деякі “специфічні” завдання, які для правоохоронних органів заборонені і вважаються незаконними:

- розробка заходів безпеки за контрактами з урядовими органами;

- ведення переговорів з терористами, що захопили заручників;

- виконання завдань клієнтів по спостереженню за їхніми близькими родичами;

- виявлення факторів подружньої зради;

- установлення фінансового становища і кредитоспроможності майбутніх партнерів по бізнесу [199].

У Франції діяльність приватних розшукових бюро регулюється Законом від 28 вересня 1942 року № 891. Критерії, яким має відповідати кандидат на роботу, в багатьох аспектах ідентичні тим, що існують в інших країнах: у числі інших – кандидат повинен не мати судимості у зв`язку з порушенням кримінального законодавства, серйозних адміністративних і дисциплінарних стягнень, не перебувати під наглядом. Цікаво, що колишні поліцейські, які служили у Франції, можуть стати власниками приватних детективних бюро лише з письмового дозволу Міністра внутрішніх справ.

Відповідно до Закону від 23 грудня 1980 року № 80-1058 будь-яке порушення згаданих вище положень Закону № 891 “тягне за собою покарання у вигляді тюремного ув`язнення терміном від 1 до 3 років і штрафом від 6 до 40 тис. франків”. Таким санкціям може піддатися і керівник бюро, що користується послугами приватних агентів, які не відповідають вимогам зазначеного Закону.

При порушенні керівником приватного охоронного підприємства законодавства суд має право прийняти рішення про закриття бюро на термін від 3 місяців до 5 років. Крім того, на підставі Закону від 1980 року № 80-1058 “компетентні адміністративні органи можуть винести рішення про тимчасове закриття бюро, якщо один з приватних агентів стане об`єктом кримінального переслідування”.

У Німеччині приватне розшукове бюро має бути зареєстроване як “установа, що займається ремеслом (промислом)”, оскільки “ставиться мета заробити гроші”, і виконувати всі законоположення й постанови, що стосуються установ подібного роду. Для засновника не потрібна фахова освіта або відповідний досвід роботи. Необхідною умовою для утворення бюро є наявність мінімального капіталу в 50 тис. євро.

 Приватні служби безпеки у Німеччині поділяються на дві групи:

 1) агентства, які займаються наданням фірмам і державним установам послуг із забезпечення безпеки об`єктів і осіб, що підлягають фізичній охороні;

 2) підрозділи заводської охорони, створювані самими фірмами й установами.

Для відкриття приватної служби безпеки (під цим поняттям розуміються також заводські підрозділи охорони й спеціальні підрозділи із забезпечення фізичної безпеки клієнтів) і на укладення приватним охоронним підприємством контракту з будь-яким замовником (відомством, підприємством, фірмою), відповідно до федерального Закону про приватні підприємства, необхідно мати спеціальний дозвіл влади.

У дозволі може бути відмовлено, якщо приватна служба не забезпечує належного рівня безпеки або не має для цього достатніх професійних, фінансових, технічних та інших можливостей. Конкретні критерії “надійності безпеки” викладені у відповідних постановах і директивах федеральних земель.

Питання контролю за діяльністю приватних охоронних структур, їхнім оснащенням зброєю і спецтехнікою, збереженням ними службової таємниці й секретів охоронюваних фірм регулюються нормативними документами федерального міністерства господарства.

Широке залучення приватних служб безпеки для охорони режимних об`єктів, зростання чисельності підрозділів заводської охорони на підприємствах і фірмах, здатних конкурувати з поліцією, змушують міністерство внутрішніх справ ФРН визначати й уточнювати задачі недержавних охоронних служб аби не допустити їхнього перетворення в безконтрольну приватну поліцію.

У Бельгії на даний час налічується біля 400 приватних розшукових бюро й охоронних підприємств, у яких працює понад 3 тис. співробітників.

Дозвіл на право займатися приватним охоронним бізнесом видається МВС країни і продовжується кожні п`ять років в аналогічному порядку за визначену плату.

Міністерство внутрішніх справ Бельгії може відмовити у видачі дозволу, якщо претендент на утворення приватного охоронного підприємства має судимість (був засуджений на термін більш ніж на півроку). Колишні співробітники поліції, жандармерії і спецслужб можуть працювати як приватні детективи не раніше, ніж через 5 років після звільнення зі служби. Звіти про виконану роботу, що надаються клієнтам, мають відповідати визначеним критеріям і можуть бути перевірені відповідним органом. У разі порушення встановлених норм приватний детектив позбавляється ліцензії, а також притягається до кримінальної відповідальності у вигляді позбавлення волі терміном до 6 місяців. Заборонено будь-яку діяльність детектива, що загрожує громадському порядку або державній безпеці країни.

Для контролю за діяльністю приватних охоронних підприємств і вживання адекватних заходів у разі потреби в Бельгії створений спеціальний орган.

У Фінляндії визначені чіткі правові межі існування й функціонування приватних охоронних організацій (Закон про приватний розшук і Закон про приватних охоронців). Для відкриття приватних розшукових бюро потрібен дозвіл відповідної влади. Якщо діяльність приватного охоронного підприємства здійснюється на території однієї губернії (області), то такий дозвіл видається губернатором, якщо одночасно в декількох губерніях, то урядом країни.

Чинним законодавством Фінляндії визначені також загальні й обов`язкові вимоги до співробітників приватних охоронних організацій: наявність поліцейської або юридичної освіти, досвід роботи в місцевих правоохоронних структурах, високі моральні якості та благонадійність.

Особливу зацікавленість викликає досвід функціонування приватних служб безпеки в Китайській Народній Республіці. На даний час (із середини 80-х років минуло століття) кількість приватних охоронних підприємств у Китаї досягла майже тисячі.

Перші приватні охоронні підприємства в КНР стали з`являтися в містах, у яких найактивніше розвивалися нові форми господарювання, а також у спеціальних економічних зонах. Протягом трьох років відпрацьовувалися методи діяльності цих служб, порядок їхньої взаємодії з правоохоронними органами.

У липні 1988 року Держрада КНР затвердила Положення про приватні служби безпеки, розроблене міністерством громадської безпеки. Цей нормативний акт регламентує правовий статус приватних охоронних підприємств як госпрозрахункових і економічно самостійних організацій, що діють за контрактами, які укладаються з підприємствами й організаціями різних форм власності, а також співробітничають з державними правоохоронними структурами.

Досвід минулого довів ефективність роботи приватних охоронних підприємств у сфері охорони об`єктів і окремих громадян, консалтингових послуг, а також забезпечення громадського порядку під час проведення масових заходів. Характерно, що співробітникам приватних служб безпеки в Китаї заборонено мати при собі вогнепальну зброю або спеціальні засоби поліції, застосування яких може призвести до загибелі людей. В окремих випадках їм видаються поліцейські кийки.

У цілому керівництво органів громадської безпеки КНР високо оцінює діяльність приватних охоронних підприємств із забезпечення правопорядку в країні [135].

Таким чином, аналіз наявної інформації дозволяє зробити висновок про те, що приватні детективні бюро й служби безпеки в розвинутих країнах надають істотну допомогу місцевим правоохоронним органам у боротьбі з організованою злочинністю, порушеннями громадського порядку, промисловим шпигунством, шахрайством у бізнесі тощо.

Слід звернути увагу на досить широке коло задач, розв`язуваних закордонними приватними охоронними службами. Поряд із суто поліцейськими функціями (захист життя і власності громадян, попередження і розкриття злочинів, контроль за технічним станом транспортних засобів і т.д.), вони забезпечують перепускний режим, пожежну безпеку на підприємствах і в офісах, ведуть боротьбу з промисловим шпигунством і витоком інформації (контррозвідка), збирають відомості про конкуруючі фірми й осіб, що претендують на вивільнені посади (розвідка), проводять розслідування причин виробничих аварій і травм. Приватні охоронно-розшукові фірми в США щорічно приносять державі понад 9 млрд. доларів прибутку [152].

У США діяльність охоронних організацій узаконена директивою уряду.

Статус недержавних охоронних підприємств в судочинстві Італії визначено кримінально-процесуальним кодексом країни.

Майже в усіх інших країнах світу функціонування охоронних організацій регулюється законодавством. Варто відзначити також добре налагоджену взаємодію між поліцією і приватними охоронними фірмами.

В Австрії, наприклад, існує практика інформування приватних детективів про нові тенденції і методи боротьби зі злочинністю. У Великій Британії недержавні охоронні агентства беруть участь у роботі Постійної Наради МВС з попередження злочинності і мають при ній свої представництва. У Німеччині, Швеції, Греції, Туреччині поліція надає допомогу в навчанні представників приватних розшукових бюро. Разом з тим, не завжди поліція цілком довіряє приватним детективам. Їхня діяльність вважається допоміжною, такою, що доповнює роботу державної поліції.

Своєрідною є діяльність приватних охоронних підприємств у Російській Федерації.

На сьогодні в Росії зареєстровано близько 10 тис. приватних охоронних агентств, у яких працюють біля 400 тис. співробітників. За оцінкою президента Асоціації ветеранів групи “Альфа” і Російського Союзу підприємств безпеки С. Гончарова, це здебільшого саме ті приватні охоронні підприємства, що за минулі роки відвоювали даний сегмент ринку у кримінальних структур, бандитських “дахів”.

Більшість російських приватних охоронних підприємств працює за досить розповсюдженими напрямами, здійснюючи охорону (зокрема технічну й пожежну) закладів середнього і малого бізнесу, надаючи їх власникам особисту охорону, юридичну підтримку при поверненні боргів і т.п. При цьому зазначені підприємства, як правило, підтримують хороші стосунки (у тому числі скріплені договорами про співробітництво) з місцевими підрозділами органів внутрішніх справ, беруть участь у спільних заходах.

Так, співробітники московського охоронного підприємства “Квант-В” разом із працівниками міліції патрулюють під час масових загальноміських заходів територію, прилягаючу до спорткомплексу “Олімпійський”. Деякі інші приватні охоронні підприємства, реалізуючи укладені з територіальними відділеннями міліції договори про співробітництво і взаємодопомогу, беруть участь у спільних нічних чергуваннях.

Окреме місце в охоронному бізнесі займають служби безпеки великих підприємств, холдингів, акціонерних товариств. Безпосередній зв`язок з конкретним напрямом фінансово-промислової діяльності робить роботу відповідної служби безпеки найстабільнішою, рівномірною і високооплачуваною у сфері функціонування недержавних охоронних організацій.

Характерно, що до керівництва більшості таких служб безпеки входять колишні високопоставлені офіцери КДБ (МБ, ФСК, ФСБ), добре обізнані з агентурно-оперативною діяльністю. Щедрі субсидії на “розкрутку” роботи служби безпеки, значимість фігур “хазяїв” на владному і політичному Олімпі з одержанням ними відповідних карт-бланшів – усе це породило свого роду мережу “міні-КДБ” при фінансово-промислових гігантах. Чисельність коливається від 35 до 50 чоловік залежно від укомплектованості вакансій.

Органами внутрішніх справ Російської Федерації вже накопичений значний позитивний досвід взаємодії з приватними охоронно-розшуковими підприємствами. Зокрема, ст. 3 Закону РФ “О частной детективной и охранной деятельности в Российской Федерации” [62] від 11 березня 1992 року надає підприємствам, які здійснюють приватну детективну й охоронну діяльність, право сприяти державним органам у забезпеченні правопорядку, у тому числі на договірній основі. У 1995 році за участю охоронних підприємств органами ГУВС Москви проведено 4 загальноміські операції і близько 140 рейдів. У чергові частини підрозділів міліції доставлено понад 4 тис. правопорушників.

Сформована на сьогодні практика діяльності приватних охоронно-детективних підприємств, тенденції її розвитку в умовах формування ринкових відносин дозволяють визначити наступний перелік основних охоронних послуг і дій, спрямованих на зміцнення економічної безпеки в РФ:

- фізична охорона об`єктів і приватних осіб з використанням сучасних технічних засобів, вогнепальної зброї і спецзасобів;

- забезпечення безпеки об`єктів і приватних осіб з використанням програмно-технічних комплексів захисту інформаційних систем;

- забезпечення інформаційної безпеки недержавних суб`єктів економічних відносин;

- інформаційно-аналітичне забезпечення підприємницького ризику і захист комерційної таємниці;

- надання консультацій керівниками попереднє створюваних підприємств і комерційних організацій з питань комплексної безпеки у формі розробки практичних рекомендацій та ін.;

- забезпечення безпеки комерційних об`єктів міської інфраструктури;

- участь у забезпеченні безпеки держпідприємств, міжнародних комерційних виставок, конгресів, симпозіумів, творчих фестивалів тощо;

- спільне з патрульно-постовою службою органів внутрішніх справ патрулювання в районах міста ( за місцем реєстрації охоронного підприємства) ;

- забезпечення порядку в місцях проведення масових культурно-спортивних і видовищних заходів [97, c. 39 - 41].

 

На підставі вищевикладеного можна стверджувати наступне:

 

1.     Розвиток приватних охоронних організацій має глибоке коріння і сягає в історичну давнину ще за часів царської Росії.

2.     Вивчення закордонного досвіду діяльності недержавних охоронних організацій свідчить про поширення цього виду діяльності, особливо у розвинутих країнах Заходу. Одночасно звертає на себе увагу суворий підхід державних органів у кожній з цих країн до питань компетенції приватних охоронних підприємств, регламентації умов створення і функціонування приватних охоронних організацій, зокрема для збереження безумовного пріоритету держави в сфері забезпечення безпеки особистості та суспільства.

3.     Генезис розвитку приватних охоронних організацій доводить, що вони завжди виникали на вимоги суспільства та обставин, в яких будувалися суспільні відносини, тобто державні органи не завжди були в змозі здійснити повноцінний захист своїх громадян та їхнього майна.

4.     Дослідження історичних віх розвитку приватних охоронних організацій дозволяє зробити висновок, що приватні охоронні підприємства існували з того моменту, коли відбувся розподіл власності і виникла необхідність його охорони. Проте ці організації називалися по-різному і мали різну форму, але зміст діяльності від цього не змінювався. Таким чином, можна стверджувати, що форма приватних охоронних підприємств залежить від економічного становища у державі, тобто від соціально-економічної формації.

5.     Проведений порівняльно-правовий аналіз регулювання та функціонування приватних охоронних підприємств у деяких зарубіжних державах дозволяє стверджувати, що приватні охоронні організації в цих державах займають чільне місце в системі органів, які здійснюють профілактику правопорушень. У деяких державах відсутній поділ немає приватної охоронної та детективної діяльності. Це, на наш погляд, є недоцільним і підтверджується досвідом країн, в яких регулювання приватної охоронної та детективної діяльності здійснюється двома різними нормативними актами. У таких випадках здійснюється принципове розмежування компетенції.

6.     Проведений аналіз законодавства, що регламентує приватну охоронну діяльність в Україні, доводить необхідність більш детального розгляду питань, які стосуються правового статусу суб`єктів даного виду діяльності – приватних охоронців. Правовий статус недержавних правоохоронних організацій на сьогодні зовсім не визначений, як і статус приватних охоронців.

7.     Дослідивши питання, викладені в даному розділі, можна стверджувати, що сьогодні в Україні виникла нагальна необхідність функціонування приватних охоронних організацій, діяльність яких необхідно урегулювати на законодавчому рівні.

 

 

 

 

8