ГоловнаЗворотній зв'язок

Анатомія живота

Дванадцятипала кишка

(duodenum) – це початковий відділ тонкої кишки, за своїм зовнішнім виглядом нагадує підкову, яка охоплює голівку підшлункової залози. На передню черевну стінку проектується у межах надчеревної та пупкової ділянок. У ній розрізняють чотири частини:

Pars superior – є безпосереднім продовженням пілоричної частини шлунка і відмежовується від останнього м’язовим замикачем (m. sphincter pylori) та v. prepylorica Мейо, яка прямує перпендикулярно просвіту. Розміщується на рівні І поперекового хребця, покривається очеревиною з трьох боків. Її розширена частина (ампула, або "цибулина") покривається очеревиною з усіх боків. Прямує направо та дозаду і в ділянці flexura duodeni superior переходить в низхідну частину.

Своєю верхньою поверхнею прилягає до квадратної частки печінки, з якою пов’язана за допомогою lig. hepatoduodenale. Передня поверхня прилягає до жовчного міхура. Знизу та присередньо розміщена голівка підшлункової залози. Позаду розміщені: ductus choledochus, v. portae, a. et v. gastroduodenales і a. pancreaticoduodenalis superior.

Pars descendens розміщується в позаочеревинному просторі на рівні від І до ІІІ поперекових хребців. Пов’язана з голівкою підшлункової залози протоками та судинами. До її заднєприсередньої поверхні підходять ductus choledochus та протоки pancreas. Mesocolon transversum поділяє дванадцятипалу кишку на верхню частину (pars supramesocolica), яка доступна для обстеження з боку верхнього поверху черевної порожнини, з підпечінкового простору, та нижню частину (pars inframesocolica, яку оглядають і пальпують з боку нижнього поверху черевної порожнини, з боку правої брижової пазухи.

До задньої поверхні низхідної частини прилягають права нирка, ниркові судини та сечовід. Збоку розміщена висхідна ободова кишка. З присереднього боку розміщені v. cava inferior та ductus choledochus. Попереду та дещо досередини розміщена голівка підшлункової залози. До передньої поверхні прилягають ободова кишка та брижа поперечної ободової кишки.

Утворивши flexura duodeni inferior, низхідна частина переходить в горизонтальну (нижню) частину pars horizontalis (inferior). Остання розміщується заочеревинно на рівні ІІІ поперекового хребця і переходить в pars ascendens. Висхідна частина покрита очеревиною з трьох боків, підіймається до рівня ІІ поперекового хребця і переходить в flexura duodenojejunalis, яку фіксує m. suspensorium duodeni (зв’язка Трейтца).

Позаду обох частин праворуч наліво послідовно розміщені: правий сечовід, кровоносні судини яєчка (яєчника), нижня порожниста вена, аорта. Спереду – v. mesenterica superior, a. mesenterica superior, a. et v. colica dextra. Цей відділ дванадцятипалої кишки може бути перетиснений брижовими судинами. При цьому може виникнути мезентеріально-дуоденальна кишкова непрохідність.

Кровопостачання дванадцятипалої кишки відбувається за рахунок a. pancreaticoduodenalis superior (відходить від a. gastro-duodenalis) та a. pancreaticoduodenalis inferior (відходить від a. mesenterica superior). Обидві артерії утворюють передню та задню артеріальні дуги в борозні між дванадцятипалою кишкою та голівкою підшлункової залози. Відведення венозної крові забезпечують однойменні вени у систему v. porta hepatis. Лімфа відтікає в nodi lymphoidei pancreaticoduodenales superiores et inferiores, розміщені зверху та знизу голівки підшлункової залози, а від них – в черевні лімфатичні вузли.

Іннервація дванадцятипалої кишки відбувається за рахунок гілок черевного, печінкового, верхнього брижового та підшлункового вегетативних сплетень. При ревізії дванадцятипалої кишки з приводу проникаючих поранень черевної порожнини звертають увагу на наявність гематом в заочеревинному просторі, зеленувато-жовтого просочування заочеревинної клітковини, пухирців газу (тріада Лаффіта). При виявленні цих ознак необхідно провести мобілізацію дванадцятипалої кишки за Кохером (для огляду верхніх відділів кишки) або за Клермоном (для огляду її нижніх відділів). Мобілізацію дванадцятипалої кишки за Клермоном проводять з боку нижнього поверху черевної порожнини. Поперечну ободову кишку разом з великим чепцем відводять догори, петлі тонкої кишки зміщують донизу та направо. При цьому натягується plica duodenojejunalis. Ножицями розтинають дванадцятипало-порожньо-кишкову складку, зв’язку Трейтца. Цей прийом має назву оперативного втручання Стронга і вимагає обережного виконання, оскільки поруч зі складкою розміщена перша кишкова гілка верхньої брижової артерії. Праворуч від дванадцятипало-порожньо-кишкового згину в товщу брижі тонкої кишки входить верхня брижова артерія. Ліворуч розміщений нижній дванадцятипалокишковий закуток – місце утворення гриж Трейтца.

Після цього розтинають пристінкову очеревину уздовж контурів горизонтальної та висхідної частин дванадцятипалої кишки. Кишку відшаровують від заочеревинної клітковини і відводять догори разом з підшлунковою залозою. При цьому оголяють нижню порожнисту вену та аорту.

 

 

17