ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Фізиологія та анатомія->Содержание->Тазовий відділ сечоводів у чоловіків

Анатомія живота

Тазовий відділ сечоводів у чоловіків

На рівні межової лінії пристінковий відділ сечовода розміщений спереду крижово-клубового суглоба. Правий сечовід перетинає a. iliaca externa, лівий – a. iliaca communis. Проходить по бічній стінці таза по передній поверхні a. iliaca interna, перетинає, розміщуючись досередини, a. et v. obturatorius та a. umbilicalis. Нутрощевий відділ сечовода проходить між задньою стінкою сечового міхура та передньобічною стінкою прямої кишки, перетинаючи сім’явиносну протоку під прямим кутом, розміщується позаду від останньої і входить в сечовий міхур.

 

Тазовий відділ сечоводів у жінок

На рівні межової лінії попереду сечовода проходить a. ovarica та оточуюче її венозне сплетення. Сечовід розміщується на бічній стінці тазу на передній поверхні внутрішньої клубової артерії. Перетинає a. uterina, розміщуючись попереду та зверху неї. Проникає в товщу lig. latum uteri, проходить в її основі і на відстані 1 – 2 см від шийки матки вдруге перетинає маткову артерію, розміщуючись під нею, та впадає у сечовий міхур.

Сечоводи оточені венозним сплетенням. При оперативних втручаннях на органах малого таза (матка) ця обставина має важливе значення, оскільки у венах таза клапани відсутні і можлива емболія.

Тазовий відділ сечоводів кровопостачається сечовідними гілками від a. renalis media та a. vesicalis inferior.

Матка

(uretrus, metra, histera) – непарний порожнинний м’язовий орган, розміщений між сечовим міхуром та прямою кишкою.

Матка має передню, або міхурову, поверхню, яка прилягає до сечового міхура, та задню, або кишкову, поверхню, що зіткнена з петлями кишок і спрямована до передньої стінки прямої кишки. Обидві поверхні, сходячись, утворюють бічні краї матки.

Матка має дно, тіло та шийку, в якій виділяють надпіхвову і піхвову частини. Оскільки шийка матки виступає у піхву, навколо неї утворюється склепіння піхви (fornix vaginae). У ньому розрізняють передню, задню та бічні частини. Задня частина склепіння піхви за своїми розмірами та глибиною набагато більша від передньої і має велике практичне значення.

У цьому місці проводять кольпоцентез та кольпотомію.

Шийка матки пронизана каналом (canalis uteri), що з’єднує порожнину матки з піхвою і відкривається в її порожнину вічком матки (ostium uteri), яке отримало назву маткового зіва. Вічко обмежоване передньою та задньою губою (labium anterius et posterius).

Тіло та шийка матки розмежовані перетинкою. Ця проміжна частина має назву перешийка матки (isthmus uteri) або нижнього сегмента матки. Це канал довжиною 1 см з двома отворами. Верхня межа перешийка – місце щільного прикріплення очеревини до передньої стінки матки. У нижньому сегменті матки часто проводять кесарів розтин.

Стінка матки складається з внутрішньої слизової оболонки (ендометрія), середньої м’язової оболонки (міометрія), та зовнішньої серозної оболонки (периметрія).

Очеревина покриває більшу частину матки. Серозного покриву немає лише в ділянці бічних країв органа. Передній та задній листки очеревини тут повністю не стикаються. Між ними розміщена клітковина (параметрій), в якій проходять кровоносні судини та нерви.

Найбільшою за товщиною та масою є середня оболонка матки – міометрій. У свою чергу, він складається із трьох шарів: зовнішнього субсерозного з поздовжніми волокнами, середнього колового і внутрішнього з поздовжніми та коловими волокнами.

Біля зовнішнього та внутрішнього вічок матки, а також у ділянці отворів маткових труб м’язові волокна розміщені циркулярно і утворюють сфінктери.

До зв’язок матки належать:

1 Широка зв’язка матки (lig. latum uteri) – дублікатура очеревини, яка переходить з бічних країв матки на бічну стінку таза і поділяє порожнину останнього на дві заглибини. При порожньому сечовому міхурі займає майже горизонтальне положення, причому її передня поверхня спрямована донизу, а задня – догори. У товщі вільного верхнього краю цієї зв’язки проходить маткова труба (tuba uterina, salpinx).

В основі широких маткових зв’язок проходять ligg.cardinale, a. uterina та ureter.

2 Кардинальні зв’язки (ligg.cardinale dextra et sinistra), відходять від тазової фасції в ділянці великого сідничного отвору, охоплюють шийку матки та її перешийок і переходять на передню стінку піхви. Підтримують матку та піхву. Позаду з’єднуються з крижово-матковою зв’язкою, а попереду – з міхурово-матковою, яка є продовженням лобково-міхурової зв’язки.

3 Кругла маткова зв’язка (lig. teres uteri) відходить від кута матки. Прямує наперед, вбік, а потім досередини до внутрішнього отвору пахвинного каналу.

Разом з круглою матковою зв’язкою проходить a. ligamenti teretis та лімфатичні судини. Інколи втягує за собою у пахвинний канал очеревину, аналогічну до піхвового відростка у чоловіків. Таке втягування очеревини у пахвинний канал має назву дивертикула Нука, який служить місцем утворення кіст (кісти Нука).

4 Крижово-маткова зв’язка (lig. sacrouterina) проходить у товщі бічних складок очеревини від крижів до шийки матки, інколи містить м’язові волокна.

5 Міхурово-маткова зв’язка (lig. vesicouterina) є продовженням лобково-міхурової зв’язки і являє собою потовщення сагітальної пластинки нутрощевого листка тазової фасції.

Основним джерелом кровопостачання матки є маткова артерія (a. uterina), що відходить від внутрішньої клубової артерії і двічі перехрещується із сечоводом. Спочатку сечовід проходить попереду від артерії, а на рівні середини шийки матки, на відстані 1 – 2 см від неї, артерія проходить над сечоводом. Другий перетин артерії з сечоводом є більш важливим, необхідно мати на увазі при оперативних втручаннях, щоб уникнути його пошкодження.

Маткова артерія по своєму ходу має три відділи: перший – низхідний – від початку судини до її перехрестя з сечоводом, другий горизонтальний – від сечовода до шийки матки, третій – висхідний – від шийки матки до матково-трубного кута, де артерія розгалужується на свої кінцеві гілки: r.tubarius et r.ovaricus.

Другим джерелом кровопостачання матки є яєчникова артерія (a. ovarica). Анастомоз між матковою артерією та яєчниковою артерією розміщується у ділянці воріт яєчника.

Відведення венозної крові від матки відбувається в основному у внутрішню клубову вену (v. iliaca interna). Розрізняють три шляхи відведення венозної крові від матки. Верхній – в яєчникову вену, яка праворуч впадає у нижню порожнисту вену, а ліворуч – у ліву ниркову вену під прямим кутом. Вени середнього відділу матки формують маткові вени (vv. uterinae), що впадають у внутрішню клубову вену. Вени від шийки матки і піхви з’єднуються, утворюючи піхвово-маткове венозне сплетення, яке об’єднується з венами нижнього відділу сечового міхура, утворюючи міхурово-піхвове венозне сплетення. Від останнього кров відводиться у внутрішню клубову вену.

Відведення лімфи від шийки матки відбувається у трьох напрямках. Від передніх відділів шийки через міхурово-маткову зв’язку в затульні та зовнішні клубові лімфатичні вузли.

Від бічних стінок шийки лімфатичні судини через кардіальну зв’язку йдуть по ходу маткової артерії у внутрішні клубові лімфатичні вузли.

Від задньої стінки шийки матки відвідні лімфатичні судини йдуть через крижово-маткові зв’язки у крижові лімфатичні вузли.

Від тіла матки відвідні лімфатичні судини проходять через параметрій у приматкові лімфатичні вузли, а потім – до внутрішніх і зовнішніх клубових та крижових лімфатичних вузлів.

Іннервацію матки забезпечує матково-піхвове вегетативне нервове сплетення (plexus uterovaginalis), в утворенні якого беруть участь plexus pelvicus (симпатичні волокна) та nn.splanchnici pelvici (парасимпатичні волокна). Основна маса нервових волокон розміщена по боках від матки, у приматковій клітковині. Цю обставину необхідно враховувати при проведенні місцевого знеболювання.

 

37