ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Різні конспекти лекцій->Содержание->2.6  Артилерійські снаряди спеціального призначення

Артілерійське озброєння та припаси

2.6  Артилерійські снаряди спеціального призначення

 

2.6.1  Призначення, будова і дія запалювальних, димових,

освітлювальних та агітаційних снарядів

 

Запалювальні снаряди призначені для дистанційної або ударної стрільби з метою створення осередків пожежі у місцях зосередження живої сили та бойової техніки противника. (рис.2.17 а). Вони зас-тосовуються для стрільби з гармат середнього калібру, як правило, у супроводі стрільбою осколково-фугасними снарядами з метою перешкоди боротьби з пожежами.

Запалювальні снаряди мають досить сильну вражаючу дію з великим психологічним ефектом, особливо під час раптових і масованих ударів.

Найбільшу дію запалювальні снаряди мають на дерев’яні споруди, склади паливних матеріалів і боєприпасів, місця скупчення техніки і цистерн із паливом, сухі лісові і степові масиви. Вони також застосовуються для випалення противника з траншей, ходів сполучення, в танках.

Ефективність дії запалювальних снарядів визначається кількістю і складом запалювальних елементів, запалювальною здатністю, часом горіння і важкістю гасіння запалювальної речовини, а також властивостями цілі і умовами зустрічі снарядів із нею.

 

а)                                                                             б)

Рисунок 2.17 - Запалювальний та димовий снаряди

  а:                                               б:

1 – дистанційний удраний підривник;    2 – пригвинтна головка; 3 – дерев’яний вкладиш; 4 – прокладки; 5 – корпус;        6 – стопін; 7 – запалювальні елементи; 8 – уповільнювач; 9– діафрагма; 10 – ви-бивний заряд; 11 – дерев’яний вкладиш

1 – підривник; 2 – запальний стакан; 3,5 – кільцеві прокладки; 4 – головка; 6 – корпус; 7 – розривний заряд;         8 – димоутворююча речовина

 

 

У наш час найбільш поширені запалювальні снаряди є на основі терміту, який при горінні розвиває температуру 3000°С. Час горіння елемента становить 15–20сек.

Запалювальні снаряди складаються з таких основних елементів: дистанційного підривника, корпусу з пригвинтною головкою, запалювальних елементів, діафрагми із сповільнювачем, вибивного заряду.

Дистанційний підривник угвинчується в нарізне вічко пригвинтної головки корпусу снаряда і з’єднується із запалювальним елементом і вибивним зарядом запалювальним шнуром, розміщеним у центральному каналі запалювальних елементів.

Корпус із пригвинтною головкою за будовою аналогічний корпусу осколково-фугасних снарядів, але його камора розділяється діафрагмою на дві нерівні частини, з яких верхня – більша частина – заповнюється запалювальними елементами, а нижня – менша – вибивним зарядом.

Запалювальні елементи являють собою сегменти, які складаються з міцної тонкостінної оболонки із листової сталі або сплаву “електрон” (алюмінієво-магнієвий сплав), який заповнений запалювальною речовиною і має стопін (шнур, який промочений пороховою м’якоттю) для його запалювання. Запалювальні елементи укладаються у декілька рядів по 3–4 шт. у кожному і в такому положенні щільно закріплюються дерев’яним вкладишем.

Стальна діафрагма має канал для розміщення у ньому сповільнювача, який сприяє доброму запалюванню запалювального складу в сегментах до викиду їх з оболонки снаряда.

Вибивний заряд – навіска з дрібнозернистого димного рушничного пороху в картузі – розміщується у донній частині снаря-да.

Принцип дії запалювальних снарядів полягає у такому: при спрацьовуванні дистанційного підривника в розрахунковій точці траєкторії утворюється променевий імпульс, який через запалювальний шнур і стопіни запалює спочатку запалювальний склад, а потім після вигоряння сповільнювача – вибивний заряд. Порохові гази, які утворюються при горінні вибивного заряду, тиснуть на стальну діафрагму, що приводить до зрізання різьби пригвинтної головки, і вона разом із запалювальними елементами викидається вперед.

Запалювальні елементи летять до цілі, при зустрічі з якою діють на неї полум’ям або розжареними твердими продуктами горіння, запалюючи матеріал та підтримуючи його горіння.

Запалювальні снаряди можуть комплектуватися також ударними підривниками. У цьому випадку снаряди замість вибивного заряду та стальної діафрагми мають розривний заряд у запальному стакані, а їх запалювальні елементи заливаються білим фосфором. При ударі об перешкоду підривник викликає детонацію розривного заряду, який забезпечує дроблення корпусу та розкидання запалювальних елементів.

Білий фосфор на повітрі самоспалахує і запалює запалювальні елементи. А далі – дія, аналогічна розглянутій.

На корпусах запалювальних снарядів нижче верхнього центруючого потовщення наноситься червона кільцева смуга.

Димові снаряди призначені для ударної або дистанційної стрільби з метою поставлення димових завіс, цілевказівки та пристрілки. Використовуються для стрільби з гармат, як правило, середнього калібру (рис. 2.17 б).

Димові снаряди використовуються для засліплення спостережних та командних пунктів, вогневих позицій батареї та окремих гармат, вогневих точок та живої сили противника з метою зниження дії його вогню, маскування дії своїх військ, обмеження противника в маневруванні резервами. Їх використовують також для цілевказівки та пристрілки, забезпечення танкових атак, визначення напрямку та швидкості повітря в районі цілі.

Ефективність дії димових снарядів залежить від типу та кількості димоутворюючої речовини, конструкції снаряда і підривника, стану атмосфери та умов стрільби.

У наш час найбільш широко застосовуються димові снаряди з використанням фосфору як димоутворюючої речовини, здатної утворювати стійку, непроглядну та неосідаючу хмару диму. Його перевага в тому, що хмара диму більш ніж на 80% складається з хімічних елементів атмосфери.

Найбільш сприятливими умовами задимлення є твердий ґрунт та густа рослинність в місцях падіння снарядів, слабкий вітерець, прохолодна сира погода, похмуре небо, відсутність потоків повітря. Особливу увагу треба звертати на швидкість та напрямок вітру, враховуючи вплив його на переміщення хмари диму. При швидкості вітру більше 5 м/с хмара швидко розсіюється, а при швидкості – 8–10 м/с поставлення димової завіси практично неможливе.

Димові снаряди складаються з таких основних елементів: підривника, корпусу з пригвинтною головкою, запалювального стакана з розривним зарядом, димоутворюючої речовини.

При ударі снаряда об ґрунт спрацьовує підривник, викликаючи детонацію розривного заряду, в результаті якої корпус руйнується, і  димоутворююча речовина роздрібнюється, розпиляється, самозапа-люється.

Продукти окислення димоутворюючої речовини конденсуються в густий дим, фосфор дає щільну хмару білого диму при з’єднанні  фосфорного ангідриду Р2О5.

Маса бризантної вибухової речовини становить 2% від маси снаряда. Розміри хмари диму досягають 25–40 м упоперек, а час її      дії – 20–40 с.

Деякі димові снаряди комплектуються дистанційними підривниками. Такі снаряди замість розривного заряду мають вибивний заряд, а їх корпуси – угвинтне дно. При спрацьовуванні трубки в розрахованій точці траєкторії запалюється вибивний заряд, порохові гази якого вибивають дно і, витікаючи із снаряда контейнера, розсіюють димоутворюючу речовину. Димова суміш, яка горить у контейнері, утворює щільну хмару білого або кольорового (зеленого, червоного, жовтого, фіолетового) диму. Димоутворюючі суміші – досить складні. До їх складу звичайно входить пилеподібний цинк або його сполуки, чотирихлористий вуглець та інші горючі та цементуючі речовини. Дим утворюється внаслідок хімічної взаємодії цинку з чотирихлористим вуглецем при повільному горінні суміші та з виділенням при цьому легкозапального хлористого цинку, частинки якого здатні знаходитись у повітрі у підвішеному стані. Такі снаряди доцільно використовувати для стрільби при м’якому ґрунті або при порівняно сильному вітрі, тобто коли ударна стрільба неефективна. На корпусах димових снарядів вище верхнього центруючого потовщення наноситься чорна кільцева смуга.

Освітлювальні снаряди призначені для освітлення місцевості вночі з метою забезпечення спостереження за діями противника та за результатами стрільби, а також для сигналізації, поставлення світлових орієнтирів та створів, які вказують напрямок руху. Використовуються вони для стрільби в основному з гармат середнього калібру. В наш час використовуються освітлювальні снаряди виключно дистанційної дії парашутного типу.

Ефективність дії освітлювальних снарядів залежить від типу та кількості освітлювального складу, тривалості його горіння, конструкції снаряда, точності дії підривника та умов стрільби. Темна ніч, чисте повітря і рівна місцевість є сприятливими умовами для використовування освітлювальних снарядів. Місячне світло знижує видимість цілей, які освітлюються снарядом, а туман і дощ зовсім виключають їх використання.

Освітлювальні снаряди складаються з таких елементів: дистанційного підривника, корпусу з пригвинтним або вкладним дном, вибивного заряду, діафрагми, освітлювального смолоскипу з вертлюгом, парашутом у півциліндрах (рис.2.18 а).

Освітлювальний смолоскип – це контейнер з освітлювальним вмістом, у донній частині якого закріплений вертлюг, що виключає закручування строп при викиді смолоскипу з парашутом зі снаряда, що обертається. Освітлювальний вміст для снарядів, як правило, включає три компоненти: паливо (порошкоподібний алюміній, магній), окислювач – нітрати натрію та барію, цементатор – каніфоль, камфора, смола, оліфа.

У польоті в заданій точці траєкторії спрацьовує дистанційний підривник і підпалює вибивний заряд, який через отвір у діафрагмі запалює освітлювальний вміст смолоскипу. Тиск порохових газів вибивного заряду одночасно передається через діафрагму та півциліндри на дно снаряда, що приводить до зрізання різьби або шпильок та викиду його з корпусу снаряда. Разом з дном викидається діафрагма та півциліндри із смолоскипом і парашутом. Розлітаючись, півциліндри звільняють парашут. Під натиском повітря парашут розкривається і швидко гасить швидкість смолоскипу до величини, при якій сила опору повітря буде дорівнювати силі ваги смолоскипу. Після цього починається вертикальний спуск смолоскипу зі швидкістю 5–15 м/с., і місцевість освітлюється силою світла     400000–1000000 св. При спрацюванні снаряда на висоті 400–600 м забезпечується освітлення місцевості в радіусі 500–700 м протягом 30–60 с.

При стрільбі слід враховувати вітер і кінцеву швидкість снаряда. Після розкриття парашута смолоскип буде переміщуватися разом із атмосферою горизонтально за напрямком і швидкістю горизонтального вітру на даній висоті. Кінцева швидкість снаряда за умовами міцності парашута не повинна перевищувати заданої величини. Як правило, вона дорівнює 230–250 м/с.

Існують і безпарашутні освітлювальні снаряди, будова яких аналогічна будові запалювальних снарядів, але замість запалювального складу в сегментах міститься освітлювальний склад. Але освітлення місцевості такими снарядами – нерівномірне, а час горіння – невеликий – 20–25 сек, оскільки освітлювальні елементи падають з великою швидкістю – 30–50 м/с.

На корпусі освітлювальних снарядів нижче верхнього центруючого потовщення наноситься біла кільцева смуга.

Агітаційні снаряди призначені для викиду в розташування противника агітаційної літератури та листівок. За своєю будовою вони нагадують освітлювальні снаряди, але замість смолоскипу та парашута вони споряджаються літературою або листівками, навернутими на дерев’яні валики у вигляді рулонів з діаметром, рівним внутрішньому діаметру оболонки снаряда (рис.2.18 б).               В снаряд вставлюється один або два рулони залежно від довжини листівок з таким рахунком, щоб напрямок навертання листівок та обертання снаряда збіглися.

При спрацьовуванні дистанційної трубки, а отже, і вибивного заряду, рулони з листівками і дном викидаються із снаряда, і під дією обертального руху та опору повітря рулони розгортаються, розкидаючи листівки.

Площа розкидання листівок залежить від калібру снарядів, висоти викиду листівок і швидкості вітру в районі цілі. Найбільш сприятливими умовами вважається висота викиду 100–150 м при швидкості вітру до – 7 м/с. При цьому 122-мм агітаційний снаряд забезпечує розсіювання листівок на площі шириною до 50 м і довжиною – до 600 м. Сильний вітер, дощ і  туман знижують ефективність дії агітаційних снарядів.

Спорядження снарядів агітаційною літературою і листівками може проводитися безпосередньо у військах встановленим порядком.

Корпус агітаційних снарядів фарбується у червоний колір.

а)                                            б)

 

Рисунок 2.18 - Освітлювальний і агітаційний снаряди

 а:                                                      б:

1 – дистанційно-ударний підривник; 2 – го-ловка; 3 – вибивний заряд;      4 – діафрагма; 5 – кришка; 6 – стакан; 7 – вогнезаймиста речовина; 8 – освітлювальна речовина;          9 – корпус;10 – вертлюг; 11 – стропи пара-шута; 12 – стальний півциліндр; 13 – пара-шут; 14 – дно

1 – вибивний заряд; 2 – діафра-гма; 3 – листівки; 4 – дерев’яний валик; 5 – стальний півциліндр;    6 – стальна прокладка; 7– корпус;            8 – дно

 

 

15