ГоловнаЗворотній зв'язок

Артілерійське озброєння та припаси

РОЗДІЛ 3

 

Підривники

 

3.1 Призначення та принципові схеми підривників

 

Підривники – це спеціальні механізми, призначені для приведення до дії снарядів після пострілу в потрібній точці траєкторії або після удару снаряда об перешкоду.

Застосування підривників викликано тим, що снаряди споряджаються бризантними вибуховими речовинами або порохами, які відносно безпечні в службовому поводженні, а для виклику їх дії необхідний досить потужний початковий детонаційний або променевий імпульс. Тому підривники є обов’язковими елементами снарядів та мін, які мають розривний або вибивний заряди.

Уперше вони з’явилися в середині XVI ст. у вигляді трубок для підриву порохових зарядів чавунних ядер, а з другої половини ХІХ ст. – у вигляді ударних або дистанційних підривників до продовгуватих снарядів нарізної артилерії. В подальшому роботи велися як по створення нових зразків підривників, так і із удосконаленню старих. Над створенням нових зразків підривників та їх удосконаленням працювали конструктори.

Так, Рдултовський В.Й. конструює цілу серію підривників ударної дії типу РГМ (РГМ, РГМ-2, РГМ-6 та ін.) для артилерійських снарядів.

Вишневський створює підривники ГВМЗ (ГВМЗ, ГВМЗ-1, ГВМЗ-7 та ін.) для мінометних пострілів, а в подальшому вони ж почали використовуватись і для реактивних снарядів.

Пчелінцев у середині 50-х років ХХ ст. розробляє п’єзоелектричні підривники типу ГПВ (ГПВ-1, ГПВ-2 та ін.) для кумулятивних снарядів та ПТРК.

З 1943 року почали використовуватися в зенітній, а потім у наземній артилерії радіопідривники для артилерійських снарядів та мін.

У післявоєнні роки разом з існуючими піротехнічними дистанційними підривниками з’являються механічні дистанційні підривники з годинниковими механізмами.

 

Ударник

 
 

           

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 3.1 - Детонаційне коло підривника

 

Детонаційне коло підривника виробляє детонаційний імпульс i в загальному випадку може мати, крім детонаційного кола, й вогневе.

Детонаційне коло підривника має такі функціональні елементи: капсуль-підпалювач (КП), пороховий сповільнювач (ПС), капсуль-детонатор (КД), детонатор (Д) (рис. 3.1).

Збудження детонаційного кола підривника здійснюється, як правило, променевим  імпульсом його вогневого кола. Але деякі  підривники не мають вогневого кола. Детонаційне коло таких підривників збуджується наколом накольного капсуль-детонатора або тепловим імпульсом іскрового електродетонатора.

Пороховий сповільнювач та передаточний заряд не є обов'язковими елементами підривника, і в ряді конструкцій вони відсутні.

Таким чином, основною характерною ознакою підривників є наявність у них детонаційного кола, що виробляє імпульс  детонації, який забезпечує безвiдмовне збудження детонації розривного заряда з бризантної вибухової речовини.

Вогневе коло підривника виробляє променевий (тепловий, вогневий) імпульс i має лише вогневе коло, яке складається з таких функціональних елементів: капсуль-підпалювача (КП), порохового сповільнювача (ПС), порохової петарди (ПП) (рис. 3.2).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 3.2 - Вогневе коло підривника

Основною характерною ознакою підривників є наявність у них вогневого кола, яке виробляє променевий імпульс, що забезпечує безвідмовну дію запалювача та горіння вибивного заряда з димного рушничного пороху.

Детонаційне і вогневе кола приводяться до дії частіше від наколу жалом ударника капсуль-пiдпалювача або накольного капсуль-детонатора. У п'єзоелектричних  підривниках детонаційне коло приводиться в дії від теплової дії іскри електричного струму, яка проскакує між електродами іскрового електродетонатора в момент удару підривника об перешкоду.

 

 

18