ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Різні конспекти лекцій->Содержание->5.2  Поводження з боєприпасами при зберіганні, приведення їх в остаточно-споряджений стан.  Заходи безпеки

Артілерійське озброєння та припаси

5.2  Поводження з боєприпасами при зберіганні, приведення їх в остаточно-споряджений стан.  Заходи безпеки

 

Експлуатація боєприпасів у військах – це сукупність заходів з моменту надходження їх з арсеналів до повної витрати ресурсу боєприпасів та спрямованих на зберігання, відновлення та використання бойових якостей.

Основними видами експлуатації боєприпасів є: зберігання; збирання –  приведення в остаточно-споряджений стан; транспорту-вання; підготовка до стрільби і стрільба; знищення.

Тривалість експлуатації боєприпасів, безпека в поводженні і безвідмовність у дії по цілях залежить від правильно організованого зберігання боєприпасів і умілого поводження з ними у військах.

За несприятливих умов зберігання боєприпаси через 1-2 роки після їх виготовлення отримують значні дефекти, усунення яких потребує цехового ремонту, а за сприятливих умов ті самі боєприпаси зберігаються 10 і більше років без ремонту.

У процесі зберігання чорні і кольорові метали, з яких виготовляються елементи боєприпасів, підлягають руйнуванню корозією, а дерево їх закупорок – дії дереворуйнівних грибків.

Антикорозійні покриття (фарбування, лакування, пасивування, фосфатування, осалювання) захищають метали і дерево тільки при певній вологості. Тому боєприпаси, як правило, повинні зберігатися у сховищах. Зберігання їх на відкритих майданчиках допускається лише при розміщенні військ у польових умовах і тимчасово біля ліній залізної дороги на час вантажно-розвантажувальних ро­біт. У всіх випадках зберігання боєприпасів вони повинні бути сховані від безпосереднього впливу атмосферних опадів і сонячного проміння.

Для захисту боєприпасів від корозії, а закупорки – від дереворуйнуючих грибків у сховищах необхідно підтримувати відносну вологість повітря не вище 80 % та не допускати різких температурних перепадів і випадання роси.

Зберігати піротехнічні засоби, димні порохи і вироби із них в одному сховищі з боєприпасами категорично забороняється.

У військах боєприпаси зберігаються комплектно. Артилерійські постріли зберігаються в остаточно або неостаточно споряджено­му стані, а реактивні снаряди – тільки в неостаточно спорядженому стані. Мінометні постріли зберігаються, як правило, повними.

На складах артозброєння частин боєприпаси зберігаються тільки 1-ї і 2-ї категорій. Зберігання боєприпасів 3-ї і 4-ї категорій допускається для відправки їх на склади боєприпасів. Небезпечні для зберігання і транспортування боєприпаси виділяються окремо і зберігаються тільки для знищення їх встановленим порядком. Переміщення таких боєприпасів здійснюється обережно на руках, носилках або підресорних візках. На дно носилок або візка повинна бути покладена тирса або м’яка підстилка.

Ящики з боєприпасами встановлюються у сховищах штабелями кришками догори і маркуванням у бік проходів. Нижній ряд ящиків ставиться на дерев’яні підкладки, а між верхнім рядом ящиків і стелею залишається не менше 0,5м, чим забезпечується вентиляція повітря у сховищах.

Усі остаточно-споряджені артилерійські і мінометні постріли, підривники, а також снаряди калібром 203 мм і більше укладаються в штабелі висотою до 2 м.

Усі неостаточно споряджені артилерійські і мінометні постріли калібром менше 203-мм, а також бойові заряди в гільзах і картузах укладаються в штабелі висотою до 3 м.

У всіх випадках вага штабелів не повинна перевищувати допустимого навантаження на І м  підлоги, яка вказується в паспорті  сховища.

У кожний штабель укладаються постріли тільки одних номенклатури і партії. Зберігання однієї партії пострілів у різних штабелях або сховищах дозволяється лише у випадках, якщо партія велика і повинна розміщуватись у сховищах по підрозділах.

Для можливості огляду боєприпасів, їх обліку, видачі та прийому між штабелями  залишають проходи: робочі  шириною      1,25 м – проти кожних дверей; основні шириною 1,25 м – уздовж однієї із стін; оглядові шириною 0,7 м – уздовж інших стін.

Проходи на підлозі позначаються білими обмежувальними лініями.

Реактивні снаряди укладаються головними частинами в протилежний бік  від складів з боєприпасами, ближніх населених пунктів, залізничних магістралей і промислових об'єктів.

Постріли із запалювальними, димовими та освітлювальними снарядами на військових складах зберігаються тільки тимчасово і обов'язково окремо від інших видів боєприпасів, в неопалених сховищах або під навісами з  земляною підлогою.

Сховища обладнуються охороною і протипожежною сигна-лізацією, блискавковим захистом і засобами пожежогасіння.

Щоб забезпечити постійну бойову готовність боєприпасів, необхідно не тільки правильно організувати їх зберігання, але і здійсню­вати належний догляд за ними.

Зберігання боєприпасів у військах передбачає проведення у встановлені терміни технічних оглядів і ремонту боєприпасів, а також точне дотримання заходів безпеки при поводженні з ними.

Технічні огляди і ремонт боєприпасів проводяться у від­повідності до вимог настанови щодо зберігання артилерійського озброєння і боєприпасів у військах, інструкції з технічного огляду і ремонту боєприпасів у військах, інструкції з категорування боєприпасів, Переліку заборонених боєприпасів, керівництва з бойової комплектації пострілами  і порадника з обліку матеріальних засобів у військових частинах і з'єднаннях.

Технічні огляди боєприпасів проводяться з метою виявлення дефектів боєприпасів і планування їх ремонту. Вони проводяться 1 раз на рік, як правило, у теплий і сухий час. Огляду підлягають 2% боєприпасів від кожної партії, але не менше двох ящиків із різних місць штабеля. При виявленні дефекту кількість боєприпасів, які оглядаються, подвоюється, а при виявленні дефекту під час повторного огляду, огляду і ремонту підлягають  всі 100% боєприпасів усієї партії.

Ремонт боєприпасів проводиться за планом, складеним на основі даних технічного огляду, і включає: видалення корозії з боєприпасів, зачистку забоїн на ведучих поясках снарядів і на гільзах, вирівнювання прим’ятостей дулець гільз, заміну непридатних холостих пробок, підривників, капсульних втулок і запалювальних зарядів, відновлення антикорозійного покриття і маркування на боєприпасах та їх закупорці, відновлення герметизації підривників у вічку снарядів і мін, а також  бойових зарядів у гільзах, ремонт закупорки, роботи з приведення боєприпасів в остаточно-споряджений стан.

Приведення боєприпасів в остаточно-споряджений стан полягає в загвинчуванні у вічко снаряда або міни головного підривника, передбаченого для даного виду боєприпасів Настановою з бойової комплектації і надійного кріплення їх у вічко. Приведення боєприпасів в остаточно-споряджений стан здійснюється поточним методом і послідовним виконанням наступних операцій.

Підготовка боєприпасів: подача ящиків та їх відкриття, вийняття боєприпасів та чистка їх від мастила та іржі, зовнішній огляд боєприпасів, вигвинчування холостих пробок і огляд вічка.

Підготовка підривників: подача ящиків та їх відкриття, виняття та звільнення від паперу підривників, зовнішній огляд і подача до місця угвинчування.

Угвинчування та кріплення підривників у вічко снарядів або мін: змащення різьб та угвинчування підривників, кріплення їх кернуванням або стопорними гвинтами, контроль угвинчування та кріплення підривників.

Кернування підривників здійснюється з метою виключення їх вигвинчування під час руху снарядів у ґрунті при стрільбі “на рикошет”. Тому кернування здійснюється тільки на тих підривниках, які мають установку на уповільнену дію: РГМ-2, РГМ-6, В-429, КТМЗ-1, КТМЗ-1У.

Герметизація підривника у вічку снарядів або мін: подвійне обезжирювання, герметизація осалюванням усього корпусу підривників або промащення їх стиків з вічком корпусів снарядів або мін, герметизація непофарбованих центруючих потовщень і ведучих поясків, а також стиків снарядів з дульцями гільз у пострілів унітарного заряджання.

Герметизація виконується мастилом ПП95/5 і тільки тих пострілів, які закладаються на зберігання і не готуються до видачі на стрільбу. При цьому змащування виконується холодним або підігрітим до 40-50ºС мастилом або занурюванням у розігріте до 80-90ºС мастило. У холодну пору року герметизація виконується мастилом, у яке додають до 50% уайт-спіриту; але при  потеплінні таке мастило змінюють на звичайне.

Закупорювання боєприпасів та нанесення маркування при приведенні їх в остаточно-споряджений стан: укласти боєприпаси в ті самі ящики маркуванням вгору і закріпи­ти їх арматурою, перевірити відповідність маркування боєприпасів і ящиків, а також наявність у них ярликів, закрити ящики, заперти  і застопорити їх чекою і дротом їх замки, нанести маркування про приведення боєприпасів в остаточно-споряджений стан.

При приведенні в остаточно-споряджений стан мінометних пострілів калібру від 82 до 160 мм перед загвинчуванням підривників необхідно запресувати в трубку стабілізатора міни запалювальний заряд.

Роботи з ремонту боєприпасів і приведення їх в остаточно-споряджений стан виконуються спеціально навченим особовим складом, який пройшов інструктуктаж щодо дій на кожному робочому місці і здав залік із заходів безпеки. Керує роботами офіцер, який добре знає будову і дію боєприпасів, правила поводження з ними і заходи безпеки.

Для проведення робіт з ремонту боєприпасів, а також приведення в остаточно-споряджений стан снарядів, мін і пострі­лів унітарного заряджання на військових складах артозброєння облад­нуються спеціальні тимчасові пункти. Відстань пункту робіт до сховищ і штабелів з боєприпасами повинна бути не менше 25м. Звичайно пункти робіт розміщуються в незавантажених сховищах, в наметах або під навісами. Пункти обладнуються міцними столами із суцільними бортами і поздовжніми рейками для укладки і перекочування боєприпасів по потоку від одного робочого місця до другого, а також приладами для кернування підривників, запресування запалювальних зарядів і т.п.; необхідним інструментом для вигвинчування холостих пробок, загвинчування підривників і т.п.; матеріалами для чищення, змащування і герметизації (ганчір’я, гас або уайт-спірит, мастило ПП95-5, чорна фарба і т.п.).

Для підготовки підривників і запалювальних зарядів, а також для угвинчування холостих пробок виділяються окремі робочі місця. Для зберігання змінного запасу підривників, запалювальних зарядів та інших елементів обладнуються спеціальні майданчики. Віддалення цих робочих місць і майданчиків повинно бути не ближче 10 м від основного потоку і 25 м від сховищ і штабелів з боєприпасами.

У процесі зберігання боєприпасів, приведення їх в остаточно- споряджений стан і виконання усіх видів робіт з ними необхідно суворого і точно виконувати вимоги заходів безпеки.

 

При роботі з боєприпасами  з а б о р о н я є т ь с я :

Використовувати як навчальні експонати неохолощені боєприпаси, а також розбирати і охолощувати їх у військах.

Переносити боєприпаси у несправній закупорці, в ящиках кришками донизу, на плечах або на спині, кантувати, волочити.

Переносити на руках більше одного снаряда калібром більше  57-мм.

Складати боєприпаси без закупорки і ставити вертикально снаряди, міни, заряди в гільзах і унітарні постріли.

Ударяти по підривниках, засобах запалювання, а також ударяти снарядами, мінами, унітарними пострілами один по одному.

Мати на будь-якому робочому місці більше двох пострілів снарядів або мін і більше однієї збірки з підривниками або запалюваль­ними зарядами.

Вибивати холості пробки і чистити твердими матеріалами вічко під підривник кумулятивних та спеціальних снарядів і мін.

Допускати до приведення в остаточно-споряджений стан боєприпаси з течією, випаданням, провертанням, зміщенням, сколами більше 10 мм та осипанням підривної речовини.

Виймати запалювальні заряди із мін кліщами, викруткою та іншими підсобними інструментами.

Керувати підривники вручну за допомогою керна і молотка.

Закопувати боєприпаси в землю та кидати їх у річки або озера.

Приводити боєприпаси в остаточно-споряджений вигляд в автопарках та на вогневих позиціях, за винятком реактивних снаря­дів, які приводяться в остаточно-споряджений стан тільки на вог­невих позиціях.

Забороняється виконувати будь-які роботи з боєприпасами, небезпечними у користуванні та забороненими ЦРАУО.

При падінні остаточно-споряджених снарядів, мін або пострілів з висоти більше 1м необхідно вигвинтити із них підривники на відстані 20-30 м від місця робіт і, дотримуючись заходів безпеки, в подальшому поводитись із ними, як з небезпечними в поводженні боєприпасами.

 

 

37