ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Різні конспекти лекцій->Содержание->5.4  Поводження з боєприпасами на вогневій позиції та підготовка їх до стрільби. Заходи безпеки

Артілерійське озброєння та припаси

5.4  Поводження з боєприпасами на вогневій позиції та підготовка їх до стрільби. Заходи безпеки

 

На вогневій позиції батареї подаються готові постріли у штатній закупорці, приведені в остаточно-споряджений стан, при­датні до бойового використання і призначені до стрільби з даних гармат. Виняток складають реактивні постріли, які подаються готовими, але не приведеними в остаточно-споряджений стан.

Експлуатація  боєприпасів на вогневій позиції включає:

поводження з пострілами при їх підготовці до стрільби;

поводження з пострілами під час стрільби;

поводження з пострілами після стрільби.

 

А.  Поводження з пострілами при підготовці їх до стрільби

Підготовка пострілів до стрільби полягає в чистці, огляді, сортуванні і укладці їх біля гармати.

Чистка  пострілів полягає в остаточному усуненні з їх поверхні мастила і слідів забруднення.

Огляд пострілів має на меті встановлення їх відповідності даній гарматі і задачам стрільб, а також виявити їх якісний стан.

Відповідність пострілів гарматі і задачам стрільб визна­чається за калібрами і маркіруванням, нанесеним на гільзах, снарядах і мінах.

Якісний стан елементів пострілу (їх справність і го­товність до стрільби) визначається зовнішнім оглядом. До стрільби допускаються чисті, справні і незаборонені ЦРАУО  артилерійські і мінометні постріли та їх елементи, а також постріли і елементи, які мають дефекти, що не перешкоджають бойовому використанню. Вияв­лені під час огляду постріли з недогвинченими підривником і вис­тупаючими капсульними втулками підлягають виправленню під керів­ництвом арттехніка на безпечній відстані від вогневої позиції: 20-30 м – для догвинчування підривників і 10-15 м – для догвинчування капсульних втулок.

З а б о р о н я є т ь с я: для уникнення передчасної дії боєприпасів при стрільбі, відмов і недольотів снарядів до цілі допускати до стрільби постріли, які мають такі дефекти:

Щодо підривників:

пошкодження мембрани (прокол, тріщина, зрив і т. ін.) і корпусу (сліди ударів, прим’ятості ковпачків або корпусу і т. ін.);

порушення основних установок або установок по-похідному;

недогвинчені або не міцно закріплені підривники.

Щодо снарядів та мінам:

течія вибухової речовини у місці з'єднання підривника і снаряда;

деформація або кочення балістичного наконечника;

тріщини або свищі на корпусі, а також раковини та забоїни, більше допустимих Інструкцією з категорування боєприпасів;

розходження ведучих поясків у стику більш 0,1 мм;

роз'єднання снаряда з гільзою або перекос його в гільзі, що перешкоджає заряджанню;

несправні стабілізатори (трубки і пір’їни  ).

Щодо гільз і зарядів:

тріщини на дульцях, що виходять за межі запояскової частини снаряда або обтюруючого пристрою, на дні і корпусі на відстані 50 мм від фланця, а також прим’ятості, забоїни і розходження швів;

зволожений порох або порвані картузи зарядів, а також відсутність запалювачів та інших необхідних допоміжних елементів;

недогвинчені капсульні втулки або недослані до упору в зріз трубки стабілізатора запалювальні заряди.

Боєприпаси з дефектами, які перелічені вище, підлягають поверненню на склад артозброєння частини, за винятком боєприпасів з недогвинченими капсульними втулками, підривниками, виправлення яких дозволено на безпечній відстані від вогневої позиції.

Особливу увагу при огляді необхідно звертати на відсутність серед боєприпасів, заборонених ЦРАУО або небезпечних у повод­женні.

До небезпечних у поводженні боєприпасів, бойове викори-стання і зберігання яких у військах категорично заборонено, належать:

остаточно-споряджені постріли, снаряди і міни, які зазнали дії ударної хвилі при вибуху, бомбардуванні або артобстрілі, а також вогню при пожежі або механічних пошкодженнях від ударів, падінь і т. і.;

остаточно-споряджені снаряди і міни з несправними підри-вниками, не встановленими по-похідному або з порушеною основною установкою підривників;

стріляні снаряди і міни, які не розірвалися біля цілі.

Небезпечні в поводженні боєприпаси, які належать до перших двох груп, знищуються підривом у спеціально відведеному місці після затвердження акта, а стріляні снаряди і міни – підривом на місці їх падіння, оскільки вони, як правило, є найбільш небезпечними.

Сортування боєприпасів виконується одночасно з їх оглядом у послідовності, яка відповідає важливості ознак, а саме за:

призначенням снарядів (пострілів) - за індексами на снарядах,

типом підривників                           - за таврами на підривниках,

складом та конструкцією зарядів    - за індексами на гільзах,

партіями зарядів                       - за маркуванням на гільзах,

партіями снарядів                    - за маркуванням на сна­рядах,

ваговими ознаками снарядів   - за ваговими знаками на снарядах.

При цьому заряди, маркування яких відрізняється лише номером партії збирання їх на базі, а також снаряди, які відрізняються лише на один ваговий знак, можна об’єднати в одній партії.

Без сортування боєприпасів за партіями зарядів і снарядів, а останніх і за ваговими знаками ускладнюються пристрілка і стрільба на ураження, що призводить до збільшення витрат боєприпа­сів, оскільки заряди різних партій дають різні початкову швидкість і дальність стрільби, а снаряди різних партій або з різними ваговими знаками також дають різну дальність стрільби.

Але сортування зарядів за партіями має більше значення, ніж сортування снарядів за партіями і ваговими знаками. Тому сортування зарядів за партіями повинні здійснюватися раніше сортування снарядів за пар­тіями і ваговими знаками і проводитись особливо ретельно і правильно. Сортування снарядів за ваговими знаками з тих же міркувань слід проводити після сортування їх за партіями.

Після сортування крупні партії зарядів або пострілів, а також снаряди з однаковим маркуванням і ваговими знаками необ­хідно рівномірно розподілити між усіма гарматами батареї і пок­ласти їх на вогневі позиції так, щоб вони займали як можна менше місця і не заважали роботі гарматної обслуги.

Укладка  оглянутих і розсортированих боєприпасів проводиться в сухі погрібці, ніші, рівчачки зі стоком води і захистом від куль та осколків. Нижні ящики повинні складуватись на підкладки із підручного матеріалу, а верхні – укриватись від прямої дії сонячних променів і опадів. Місця зберігання боєприпасів ретельно маскуються від наземного і повітряного спостереження противника табельними або підручними засобами.

Для обліку температури зарядів в середину бойового заряду або між гільзами двох зарядів одного із середніх ящиків вкладають батарейний термометр.

Укладка боєприпасів на відкритих майданчиках допускаєть­ся лише у виключних випадках.

При підготовці мінометних пострілів  до стрільби заряди не слід відкривати передчасно, оскільки це може привести до зволо­ження  пороху, а отже, – до недольоту мін до цілі.

Б. Поводження з  пострілами  під  час  стрільби

Безпосередньо перед заряджанням гармати проводять такі роботи:

перевірка чистоти та відсутності вологи на снарядах та гільзах;

перевірка чистоти каналу ствола;

зняття герметизуючих ковпачків з підривників;

установка підривників на скомандувану дію;

складання скомандуваного заряду.

При цьому з пострілами треба працювати обережно.

З а б о р о н я є т ь с я:

упускати постріли або ударяти їх у казенний зріз ствола;

ставити постріли або заряди в гільзах на дно гільз.

Постріли, які впали або вдарилися головною частиною, вважаються небезпечними у використанні. При складанні зарядів посилені кришки не вкладаються, а при стрільбі на повних, зменше­них зарядах посилені кришки не виймаються.

Досилання снарядів повинно проводитися по можливості одноманітно і до надійного врізання їх ведучих поясків до початку нарізів. Недосилання снарядів може призвести до зриву ведучих поясків, неправильного польоту снарядів, а також до розриву їх у роз­ташуванні своїх військ або до розриву в каналі ствола. При осічках відкривання затвору досилання проводиться не раніше ніж через одну хвилину після спуску.

Розряджання гармат роздільно-гільзового заряджання про­водиться тільки пострілом. Якщо при екстракції унітарного пострілу відбудеться його розпатронування і снаряд залишиться в каналі ствола, то розряджання гармати проводиться також пострілом із гармати розрядним зарядом або зарядом, складеним на вогневій позиції в укороченій на 20-30 мм гільзі, в яку засипається 3/4 порохового заряду з гільзи, яка дала осічку. Розряджання гармати холостим пострілом категорично заборонено, оскільки при цьому відбуваєтья неминучий роз­рив ствола гармати.

В. Поводження з пострілами після стрільби

Після стрільби з боєприпасами, які залишилися, проводять ро­боту з приведення їх у початковий стан. При цьому необхідно:

оглянути підривники та встановити на них заводські установки;

встановити зняті запобіжні установлювальні ковпачки;

нагвинтити герметизуючі ковпачки та загерметизувати мастилом стиск;

загерметизувати заряди у гільзах мастилом.

Після стрільби на склад артозброєння здаються:

невикористані постріли та додаткові пучки;

стріляні гільзи та ковпачки від підривників;

капсульні втулки, ударні трубки та запалювальні патрони, які дали осічку;

порожня закупорка з арматурою.

Усі перелічені елементи укладаються в порожню закупорку та відправляються на склад артозброєння.

Стріляні гільзи з метою їх подальшого зберігання перед відправкою на склад артозброєння необхідно очистити від порохового нагару і змастити по всій поверхні ззовні і усередині дизельним паливом, а за його відсутності – мастилом.

Знання будови та дії боєприпасів, точне дотримання правил поводження з ними надійно гарантують безпечність пострілів при їх використанні, а також безвідмовність їх дії по цілі.

 

 

39