ГоловнаЗворотній зв'язок

Артілерійське озброєння та припаси

РОЗДІЛ 8

 

ПРИЧІПНІ ГАРМАТИ

 

8.1 Призначення, тактико-технічні характеристики та загальна будова 122-мм гаубиці Д-30

 

Гармата - це зразок озброєння калібром більше 20-мм, який служить засобом доставки боєприпасів певного виду (снарядів і мін) до цілі.      

122-мм гаубиця Д-30 призначена для: знищення та подавлення живої сили противника, розміщеної відкрито та в укриттях польового типу; знищення та подавлення вогневих засобів піхоти противника; руйнування довгочасних вогневих споруд, загороджень та інших споруд польового типу;створення проходів у мінних полях; боротьби з артилерією, мотомеханізованими засобами та танками противника.

 

 

Рисунок 8.1 - 122-мм гаубиця Д-30

 

 

 

1.

Калібр, мм

122

2.

Найбільша дальність стрільби, км

15,3

3.

Початкова швидкість снаряда, м/с

                 ОФ, заряд повний

                 Кумулятивного БП1

 

690

740

4.

Висота лінії вогню*, мм

900

5.

Кути наводки, град.:

вертикальної

горизонтальної:

а) при кутах підвищення –5–+180

б) при кутах підвищення +180–+700 і положенні   

ствола:

між рухомими станинами

між рухомою і нерухомою станинами

 

-7–+70

 

360

 

 

66

58

6.

Маса у бойовому положенні, кг

3200

7.

Маса у похідному положенні, кг

3290

8.

Обслуга, осіб.

6

9.

Скорострільність, постр./хв:

6–8

10.

Найбільша швидкість транспортування, км/год

60

11.

Час на переведення з похідного положення у бойове, хв.

 

1,5–2

Таблиця 8.1 Основні ТТХ 122-мм гаубиці Д-30

* Примітка.  Висота лінії вогню  - відстань від поверхні землі до осі каналу ствола при його горизонтальному положенні.

 

Загальна будова гармати

Гармата перебуває на озброєнні артилерійських підрозділів механізованих частин.

Основними частинами гармати є: ствол із затвором; противідкотні пристрої; лафет.

Гармата комплектується індивідуальним комплектом ЗІН (запасні частини, інструмент, належність).

Ствол з затвором  призначені для здійснення направленого пострілу.

Противідкотні пристрої забезпечують пружне з'єднання ствола з лафетом, завдяки чому сила дії пострілу на лафет зменшується в 30–40 разів, а це допомагає забезпечити стійкість * та нерухомість * гармати під час стрільби (що є досить важливою умовою підвищення скорострільності та ефективності стрільби), збільшити працездатність лафета та зменшити його масу.

*Примітки:  Стійкість гармати - умова, при якій передня опора гармати не втрачає зв’язку з ґрунтом під час пострілу.

Нерухомість гармати - відсутність переміщень лафета гар­мати при стрільбі у по вздовжньому напрямі.

Ствол з затвором та противідкотні пристрої утворюють відкотну частину гармати, яка під час пострілу виконує зворотно-поступальний рух  (відкот-накат), забезпечуючи роботу автоматики затвора і ослаблюючи дію пострілу на лафет.

Лафет гармати виконує функції бойового станка при стрільбі та візка при транспортуванні. Він здійснює зв’язок гармати із ґрунтом, забезпечує необхідне положення ствола у просторі.

Лафет призначений для: опори ствола; зміни його положення в просторі; забезпечення стійкості та нерухомості гармати під час пострілу.

До його складу входять: люлька; прилади наведення (приціли); верхній станок; механізми наведення; зрівноважувальний механізм; нижній станок зі станинами; щитове прикриття; ходова частина гармати; додаткове обладнання.

Люлька – частина лафета, яка призначена для: направлення ствола під час відкоту і накату; опори ствола; дії на ствол при наведенні.

Цапфами люлька опирається на верхній станок і за допомогою підйомного механізму може повертатися у вертикальній площині разом зі стволом і противідкотними пристроями.

Цапфи - циліндричні вставки в гнізда люльки, за допомогою яких люлька шарнірно з'єднана із верхнім станком.

Відкотна частина (ствол, затвор, противідкотні пристрої), приціл та люлька гармати складають підйомну частину гармати, поворотом якої стосовно цапфених гнізд верхнього станка здійснюється вертикальне наведення ствола гармати за допомогою підйомного механізму.

Верхній станок  - це частина лафета, яка служить для розміщення  підйомної частини гармати, механізмів наведення, зрівноважувального механізму та щитового прикриття. Шарнірне з’єднання (вертлюжне) дозволяє верхньому станку повертатися навколо вертикальної осі відносно нижнього станка, змінюючи при цьому напрям стрільби.

Підйомний механізм  призначений для наведення ствола гармати у вертикальній площині.

Поворотний механізм  призначений для наведення ствола у горизонтальній площині.

Зрівноважувальний механізм призначений для зменшення моменту неврівноваженості підйомної частини гармати відносно осі цапф гармати з метою полегшення роботи навідника. Зрівноважувальну силу механізму створює стиснутий газ або пружина (залежно від типу механізму).

Верхній станок з підйомною частиною гармати, механізмами наведення, зрівноважувальним механізмом і щитовим прикриттям становить поворотну частину  гармати, поворотом якої відносно бойового штиря здійснюється горизонтальне наведення гармати за допомогою поворотного механізму.

Бойовий штир - циліндрична вставка у нижній або верхній станок, за допомогою якого верхній станок шарнірно з'єднаний з нижнім станком.

Нижній станок  зі станинами призначений для розміщення поворотної частини та ходової частини гармати. Він забезпечує стійкість і нерухомість гармати при пострілі.

Станини  закінчуються сошниками, мають опорний коток, а для скріплення з тягачем можуть мати шворневу балку.

Ходова частина  причіпної гармати призначена для транспортування гармати тягачем. Вона може служити і передньою опорою при стрільбі.

Приціли  призначені для забезпечення наведення гармати при стрільбі із закритих вогневих позицій: механічний приціл – у вертикальній площині; панорама – у горизонтальній площині.

Приціли прямої наводки  призначені для прицілювання при стрільбі прямою наводкою.

Щитове прикриття  служить захистом для обслуги від куль та осколків, а також від дії дульної хвилі при пострілі.

 

67