ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Право->Содержание->Щодо класифікації банків існує дуже багато різних поглядів.

Банківське право України

Щодо класифікації банків існує дуже багато різних поглядів.

Так, вчені — економісти пропонують класифікувати банки за різними ознаками:

•    за порядком створення — на перепрофільовані та новоство-

рені;

•    за характером спеціалізації — на спеціалізовані та уніфі­ковані;

•   за територією — на регіональні, республіканські, міжнародні;

•    за формою власності — на загальнодержавні, муніципальні, колективні, приватні, із стопроцентною інвестицією, змішані;

•    за характером відносин — на банки-гаранти, банки кореспо­нденти, уповноважені;

•    за структурою — на багато профільні та без філіальні96.

Звичайно, наведені класифікації є, скоріше, економічними ніж

правовими. І у зв'язку з тим, що розроблені до введення в дію За­кону України «Про банки і банківську діяльність» в новій редак­ції, не відповідають сьогоднішньому стану справ.

Водночас не в повній мірі є мотивованою класифікація банків за формою власності на приватні акціонерні, кооперативні та державні[82]. Адже в цьому випадку критерієм для класифікації ви­ступає організаційно-правова форма банку. При цьому, класифі­кація потребує уточнення з урахуванням того, що державні банки за законом створюються також у формі акціонерних товариств.

Так чи інакше найнадійнішим джерелом в якому викладені підстави для класифікації банків є Закон України «Про банки і банківську діяльність».

Відповідно до статті 4 Закону України «Про банки і банківсь­ку діяльність», банки в Україні можуть функціонувати як універ­сальні або як спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бу­ти ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими).

Банк набуває статусу спеціалізованого банку у разі, якщо бі­льше 50 відсотків його активів є активами одного типу:

•    для інвестиційного банку — емісія та розміщення цінних паперів, що здійснюються за рахунок грошових коштів приват­них інвесторів;

•   для іпотечного банку — активи, розміщені під заставу землі чи нерухомого майна;

•    для розрахункового (клірингового) банку — активи, що розміщуються на клірингових рахунках.

Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку у разі, якщо більше 50 відсотків його пасивів є вкладами фізичних осіб.

Як окремий різновид банку Закон України «Про банки і бан­ківську діяльність» виділяє системоутворюючий банк як банк, зобов' язання якого становлять не менше 10 відсотків від загаль­них зобов'язань банківської системи. До таких банків, зокрема належить Державний ощадний банк України.

За організаційно-правовою формою банки в Україні поділя­ються на відкриті акціонерні товариства та кооперативні банки. Окремі особливості має також державний банк, що також ство­рюється у формі акціонерного товариства. Державним банком є банк, сто відсотків статутного капіталу якого належать державі. Таким чином за організаційно-правовою формою банки можна поділити на:

•   недержавні акціонерні банки;

•   державні акціонерні банки;

•    кооперативні банки.

Державний банк засновується за рішенням Кабінету Міністрів України. При цьому в законі про Державний бюджет України на відповідний рік передбачаються витрати на формування статут­ного капіталу державного банку. Кабінет Міністрів України зо­бов'язаний отримати позитивний висновок Національного банку України з приводу наміру заснування державного банку. Отри­мання висновку Національного банку України є обов' язковим та­кож у разі ліквідації (реорганізації) державного банку, за винят­ком його ліквідації внаслідок неплатоспроможності.

Статут державного банку затверджується постановою Кабіне­ту Міністрів України.

Держава здійснює і реалізує повноваження власника щодо акцій (паїв), які їй належать у статутному капіталі державного банку, через органи управління державного банку. Органами управління державного банку є наглядова рада і правління ба­нку, що формуються в особливому, встановленому законом порядку. Президент України, Верховна Рада та Кабінет Мініс­трів призначають по п' ять членів наглядової ради державного банку.

Органом контролю державного банку є ревізійна комісія, пер­сональний та кількісний склад якої визначаються наглядовою ра­дою державного банку.

Наглядова рада є вищим органом управління державного бан­ку, що здійснює контроль за діяльністю правління банку з метою збереження залучених у вклади грошових коштів, забезпечення їх повернення вкладникам і захисту інтересів держави як акціо­нера державного банку.

Кооперативні банки створюються за принципом територіальнос- ті і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки.

Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) кооперативного банку має бути не менше 50 осіб. У разі змен­шення кількості учасників і неспроможності кооперативного банку протягом одного року збільшити їх кількість до мінімаль­ної необхідної кількості діяльність такого банку припиняється шляхом зміни організаційно-правової форми або ліквідації. Учасниками центрального кооперативного банку є місцеві коо­перативні банки.

До функцій центрального кооперативного банку, зокрема, на­лежать централізація та перерозподіл ресурсів, акумульованих місцевими кооперативними банками, а також здійснення контро­лю за діяльністю кооперативних банків регіонального рівня.

Статутний капітал кооперативного банку поділяється на паї і не може бути меншим 1 мільйона євро.

До складу банківської системи входять також банківські об' єднання.

Банки мають право створювати банківські об' єднання таких типів: банківська корпорація, банківська холдингова група, фі­нансова холдингова група. Банки можуть бути учасниками про­мислово-фінансових груп з дотриманням вимог антимонопольно- го законодавства України.

Банківське об' єднання створюється за попередньою згодою На­ціонального банку України та підлягає державній реєстрації шля­хом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків.

Банк може бути учасником лише одного банківського об' єднання. Учасники банківського об' єднання перед своєю вла­сною назвою вказують назву банківського об' єднання. Закон за­кріплює право банків на вихід з банківського об' єднання із збе­реженням взаємних зобов' язань та дотриманням умов укладених договорів з іншими суб'єктами господарювання.

Банківська корпорація — це юридична особа (банк), засновни­ками та акціонерами якої можуть бути виключно банки, що створю­ється з метою концентрації капіталів банків — учасників корпора­ції, підвищення їх загальної ліквідності та платоспроможності, а також забезпечення координації та нагляду за їх діяльністю.

Банківська холдингова група — це банківське об' єднання, до складу якого входять виключно материнський банк та дочірні банки. Материнському банку банківської холдингової групи має належати не менше 50 відсотків акціонерного (пайового) капіта­лу або голосів кожного з інших учасників групи, які є його дочі­рніми банками.

Фінансова холдингова група — це фінансова установа, що складається переважно або виключно з установ, що надають фі­нансові послуги, при чому серед них має бути щонайменше один банк, і материнська компанія має бути фінансовою установою. Материнській компанії має належати більше 50 відсотків акціо­нерного (пайового) капіталу кожного з учасників фінансової хол­дингової групи.

З метою захисту та представлення інтересів своїх членів, розвитку міжрегіональних та міжнародних зв'язків, забезпечення наукового та інформаційного обміну і професійних інтересів, розробки рекомен­дацій щодо банківської діяльності банки мають право створювати неприбуткові спілки чи асоціації. Банківські спілки та асоціації не мають права займатися банківською чи підприємницькою діяльністю і не можуть бути створені з метою отримання прибутку.

 

12