ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Право->Содержание->Зміст кредиту (кредитних відносин)

Банківське право України

Зміст кредиту (кредитних відносин)

 визначається як на рівні цивільного так і банківського законодавства.

Сутністю кредитних відносин, що і відрізняє їх від відносин позики, є та обставина, що банк надає в кредит не власні, а залу­чені кошти.

У 1914 році відомий російський вчений Шершеневич Г.Ф. за­значав, що банки складають підприємства, які мають своїм за­вданням посередництво в кредиті. Їх основний промисел складає віддання в позику під відсотки капіталу, також запозиченого у осіб, які мають вільні кошти. Мабуть більш точно охарактеризу­вати кредитну діяльність банку неможливо.

Специфіка предмету банківського кредиту зумовлює особливі вимоги до банку, що існують в банківському законодавстві від­носно кредитної діяльності. Мова йде, в першу чергу, про фінан­сово-правові норми, адже саме вони складають основу інституту фінансового (банківського) кредитування, на відміну від кредиту комерційного (товарного). До особливих правил (обмежень) бан­ківського кредитування слід віднести такі:

•    банк зобов'язаний мати підрозділ, функціями якого є надан­ня кредитів та управління операціями, пов'язаними з кредиту­ванням;

•    банкам забороняється прямо чи опосередковано надавати кредити для придбання власних цінних паперів. Використання цінних паперів власної емісії для забезпечення кредитів можливе з дозволу Національного банку України;

•    банк зобов' язаний при наданні кредитів додержуватись ос­новних принципів кредитування, у тому числі перевіряти креди­тоспроможність позичальників та наявність забезпечення креди­тів, додержуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків. При цьому, таке поняття як принципи кредитування чинним законодавством не визначене;

•    банк не може надавати кредити під процент, ставка якого є нижчою від процентної ставки за кредитами, які бере сам банк, і процентної ставки, що виплачується ним по депозитах. Виняток можна робити лише у разі, якщо при здійсненні такої операції банк не матиме збитків;

•    банк має право видавати бланкові кредити за умов додер­жання економічних нормативів;

•    надання безпроцентних кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків;

•    банку забороняється надавати кредити будь-якій особі для:

погашення цією особою будь-яких зобов' язань перед

пов' язаною особою банку;

придбання активів пов' язаної особи банку;

придбання цінних паперів, розміщених чи підписаних пов' язаною особою банку, за винятком продукції, що виробля­ється цією особою.

Кредитодавець має право відмовитися від надання позича­льникові передбаченого договором кредиту частково або в по­вному обсязі у разі порушення процедури визнання позичаль­ника банкрутом або за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений.

Позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодав- ця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі порушення позичальником встановленого кредитним договором обов' язку цільового використання кредиту кредитода- вець має право також відмовитися від подальшого кредитування позичальника за договором.

Згідно зі статтею 348 Господарського кодексу України у разі якщо позичальник не виконує своїх зобов' язань, передбачених кредитним договором, банк має право зупинити подальшу видачу кредиту відповідно до договору.

До окремих різновидів фінансового кредиту належить консо- рціумний кредит. В рамках угоди про консорціумне кредиту­вання банки-учасники встановлюють умови надання кредиту та призначають банк, відповідальний за виконання угоди. Банки- учасники несуть ризик по наданому кредиту пропорційно до вне­сених у консорціум коштів.

Банківські консорціуми — це тимчасові об'єднання банків, які створюються для координації дій при проведенні різного роду банківських операцій, або для кредитування однієї, але великої угоди і засновані банками на паритетних засадах.

Координує дії учасників консорціуму головний банк (лідер), який представляє інтереси консорціуму, але діє в межах повно­важень, які отримує від інших учасників консорціуму. За органі­зацію консорціуму головний банк отримує спеціальну винагоро­ду, крім відсотків та комісійних, що покривають його безпосе­редні витрати.

Як правило, банком-координатором виступає банк, що обслу­говує клієнта, якому необхідно для реалізації проекту кошти в значних обсягах. Кожен член консорціуму автономно оцінює ефективність проекту і визначає умови участі в ньому або може пропонувати свій варіант проведення тієї чи іншої операції, для якої створюється консорціум. На підставі цих пропозицій визна­чаються загальні скоординовані дії, які передбачаються у консо- рціумному договорі.

Члени консорціуму несуть солідарну відповідальність перед позичальниками.

Порядок здійснення консорціумного кредитування регулюєть­ся Положенням, затвердженим постановою правління Націона­льного банку України №37 від 21 лютого 1996 року.

Правовий аналіз фінансового кредиту не буде повним без аналі­зу кредитного договору як інституту передусім цивільного права.

 

17