ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Право->Содержание->5 ГРОШОВИЙ ОБІГ. ГОТІВКОВІ РОЗРАХУНКИ В УКРАЇНІ

Банківське право України

5 ГРОШОВИЙ ОБІГ. ГОТІВКОВІ РОЗРАХУНКИ В УКРАЇНІ

§ 1. Поняття грошового обігу

Г

рошовий обіг, його характер, ознаки та правила здійснення мають принципове значення для здійснення всіх економічних процесів у будь-якій державі. Управління грошовим обігом здійснюється державою передусім в особі Національного банку України на реалізацію його конституційної функції із забезпечення стабільності національної грошової одиниці. Як вважає О.А. Лука- шев[138], завдання державних органів по управлінню грошовим обі­гом спрямовуються на досягання чотирьох основних цілей:

•    стабільність національної грошової одиниці;

•    належна швидкість і зручність розрахунків у господарсько­му обігу;

•    скорочення розміру готівкового обігу і, відповідно, збіль­шення обсягу безготівкових розрахунків;

•    ефективність механізму контролю, спрямованого на забез­печення суворого дотримання грошових операцій, що дозволяє забезпечувати дотримання фінансової дисципліни всіма учасни­ками грошового обігу.

Визначаючи характер господарських та приватних розрахун­ків, статус національної валюти та безпосередньо впливаючи на її вартість грошовий обіг є тим поняттям, значення кого важко пе­реоцінити, а отже, поняттям, яке потребує глибокого аналізу.

Сьогодні існують різні думки науковців на поняття грошового обігу, які, як буде показано, здебільшого збігаються у баченні природи цієї правової категорії.

Так, деякі науковці, зокрема Л.К.Воронова, С.В.Жукова, Л.М.Ушакова під грошовим обігом розуміють рух грошей при виконанні ними своїх функцій у готівковій і безготівковій фор­мах, який обслуговує реалізацію товарів, а також нетоварні пла­тежі і розрахунки в господарстві. При цьому вважається, що грошовий обіг країн є сумою всіх платежів, зроблених підприєм­ствами, організаціями і населенням у готівковій і безготівковій

і                                                                   -                                          159

формах за визначений період часу .

Ю.П. Савинський, розуміє грошовий обіг як процес безупин­ного руху грошових знаків у готівковій і безготівковій формах. Таке визначення, на його думку, відповідає змісту сучасного грошового обігу, де рух здійснюють саме грошові знаки, а не ін­ші види грошей[139].

В.Д. Лагутін визначає грошовий обіг як рух грошей у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання національного продукту, який здійснюється як шляхом безготівкових розрахун­ків так і за допомогою обігу готівки. При цьому він уточнює, що грошовий обіг — це сукупність усіх грошових платежів і розра­хунків, які відбуваються в національному господарстві[140].

Таким чином, з усього вищевикладеного можна зробити ви­сновок, що під грошовим обігом розуміють (з тими чи іншими відмінностями), рух грошей при виконанні ними своїх функцій у готівковій і безготівковій формах.

Дискусійним є питання про складові грошового обігу. О.А. Лукашев розглядаючи грошовий обіг , виділяє в ньому два сектори. Перший — горизонтальний, який складають обмінні відносини у сфері господарської діяльності при здійсненні товар­но-грошових і нетоварних операцій. Як він вважає, рівність суб'єктів цих відносин є специфічною ознакою даного сектору. Юридично ці відносини характеризуються як диспозитивні, оскі­льки підставою їх виникнення є волевиявлення сторін. Другий сектор включає сукупність відносин, що опосередковані безекві- валентним і безповоротним рухом грошей. Цей сектор О.А. Лукашев називає бюджетно-податковим і відзначає, що од­ним із обов'язкових суб'єктів таких правовідносин є держава в особі уповноваженого органу. Ці відносини характеризуються як відносини «влади-підпорядкування» і виникають у зв'язку з ви­конанням одним із суб'єктів обов'язку, встановленого імперати­вною правовою нормою. Як приклад наводиться виконання пода­ткового обов'язку, яке породжує безеквівалентний і безпо­воротний рух коштів від платника податків у відповідний бю­джет чи державний цільовий фонд[141].

М.І. Савлук залежно від характеру цілей і завдань окремих стадій обігу капіталу, які вони обслуговують, виділяє три сфери (частини) грошового обігу:

1)  фінансова сфера — завдання розподілу вартості суспільно­го продукту обумовлюють безповоротний і нееквівалентний ха­рактер й використання грошових фондів цільового призначення. При цьому виникають настільки специфічні економічні відноси­ни, що вони визначаються як окреме поняття — фінанси, а відпо­відна частина грошового обігу називається фінансовою сферою;

2)  грошовий обіг — завдання обміну визначають еквівалент­ний та безповоротний рух грошей від споживача (покупця) до виробника (продавця). Як за суттю, так і за формою ця сфера грошового обігу відрізняється від попередньої і називається гро­шовим обігом;

3)  кредитний обіг — завдання перерозподілу грошей між суб'єктами господарювання на нееквівалентний, але поворотній платній основі. В результаті формується ще один вид економіч­них відносин, що іменується кредитом, а відповідний йому сек­тор грошового обігу — кредитним[142].

Ю.П. Савинський вважає, що структурувати грошовий обіг мо­жна залежно від суб'єктів, між якими рухаються грошові кошти:

•    обіг безпосередньо між банками (міжбанківський оборот);

•    обіг між банками і юридичними та фізичними особами (бан­ківський обіг);

•    обіг між юридичними особами;

•    обіг між юридичними та фізичними особами;

•    обіг між фізичними особами[143].

В свою чергу, класифікувати структурні частини грошового обігу можна на підставі різних критеріїв. Насамперед звертається увага, що грошовий оборот складається з окремих каналів руху грошей між:

•    центральним банком і комерційними банками;

•    комерційними банками;

•    підприємствами і організаціями;

•    банками і підприємствами та організаціями;

•    банками і населенням;

•    підприємствами, організаціями і населенням;

•    фізичними особами;

•    банками і фінансовими інститутами різного призначення;

•    фінансовими інститутами різного призначення.

Однак, зазначає Ю.П. Савинський, найпоширенішою класифі­кацією грошового обігу є розмежування його залежно від форми функціонуючих у ньому грошей. За цією ознакою вчений розріз­няє грошовий обіг на готівковий і безготівковий обороти. Багато фахівців з даного питання звертають увагу на те, що між готівко­вим і безготівковим обігом існує взаємозалежність: гроші постій­но переходять з однієї сфери обігу в іншу, змінюючи форму го­тівкових грошових знаків на форму депозиту в банку і навпаки[144].

Отже, важко не погодитись з висновками цілого ряду вчених, що основними складовими грошового обігу є безготівкові та го­тівкові розрахунки.

В той же час, перехід до безпосереднього аналізу складових елементів грошового обігу буде передчасним без аналізу такої важливої правової категорії як грошова система.

 

29