ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Право->Содержание->§ 2. Грошова система

Банківське право України

§ 2. Грошова система

Г

рошова система — це форма організації грошового обігу в країні, що склалась історично та закріплена в національно­му законодавстві[145].

Грошова система складається з двох блоків елементів.

Функціональними елементами грошової системи є:

•    національна валюта — гривня (грошова одиниця України);

•    масштаб цін — ваговий вміст дорогоцінного металу в гро­шовій одиниці;

•    види грошових знаків, які мають статус законного платіжно­го засобу на території України.

Організаційні елементи грошової системи:

•    організація готівкового грошового обігу;

•    організація безготівкового грошового обігу;

•    сукупність державних органів, які здійснюють управління грошовим обігом в Україні.

Л. А. Лунц встановив існування двох аспектів при розгляді грошових систем — юридичного та економічного[146].

З першої точки зору грошова система будь-якої країни визна­чається як сукупність різноманітних грошових знаків, що вира­жені в одній і тій самій грошовій одиниці, яка визначає їх віднос­ну купівельну силу. З цієї юридичної точки зору грошова система залишається незмінною, оскільки не змінюється грошова одини­ця, що лежить в її основі: зміна окремих елементів цієї системи (наприклад, зникнення з обігу металевих монет) і зміна купівель­ної сили грошових знаків, що лишилися у складі цієї системи, не змінюють її сутність.

З економічної точки зору грошова система розуміється як один з визначених, історично обумовлених типів державного ре­гулювання вартості грошових знаків. За сферою охоплення еко­номічних відносин грошова система — явище надзвичайно ши­роке, адекватне всьому грошовому обігу. Всі грошові потоки незалежно від сфери економіки з якої вони походять, та форми в якій вони здійснюються, є об' єктами регулятивного впливу гро­шової системи.

А.С. Гальчинський пропонує додатково в грошовій системі виокремити такі підсистеми:

•    систему безготівкових розрахунків;

•    валютну систему;

•    систему готівкового обігу[147].

Так, кожна із вказаних підсистем має свій особливий об'єкт регулятивного впливу, який обмежується певною формою чи сферою грошового обігу.

О. Є. Алісов розрізняє склад грошової системи та її структу- ру[148]. Так, на думку вченого, під складом грошової системи необ­хідно розглядати сукупність утворюючих її елементів, а структу­ру — як закономірні зв'язки чи взаємодії між цими елементами. Повна і чітка характеристика грошової системи можлива лише за умови різнобічного і взаємодоповнюючого аналізу її складу і структури.

За нормативно-правового підходу до грошової системи в її складі можна виокремити низку елементів, кожен з яких зафіксо­ваний законодавчо. У грошовій системі України можна виділити такі елементи:

•    грошова одиниця;

•    масштаб цін;

•    форми грошового обігу;

•    види грошових знаків в обігу;

•    регламентація порядку емісії грошей;

•    статус національної й іноземної валют на території даної держави;

•    державні органи, які здійснюють регулювання грошового обігу та контроль за дотриманням чинного законодавства.

Однак, існують і інші думки стосовно кількості елементів грошової системи. Так, О.Ю. Грачова вважає, що в результаті правового регулювання в Російській Федерації утворена грошова система, яка охоплює:

1)  офіційну грошову одиницю;

2)  емісію готівкових грошей;

3)  організацію готівкового грошового обороту[149].

Проте, з таким підходом важко погодитися хоча б з тих при­чин, що даних підхід є дещо спрощеним і до того ж суперечить суті самої грошової системи.

Таким чином, першим і основним базовим елементом грошо­вої системи є грошова одиниця. Під грошовою одиницею розу­міють законодавчо встановлений номінал грошового знака, при­значенням якого є вимірювання цін всіх товарів, що існують в країні.

Стаття 99 Конституції України визначає, що грошовою оди­ницею України є гривня. Забезпечення стабільності гривні є ос­новною функцією центрального банку нашої держави — Націо­нального банку України. Грошова одиниця — є лічильною категорією, тобто одиницею масштабу цін всіх товарів. Дане ви­значення крім іншого відображає суть грошової одиниці як еко­номічної категорії. Відповідно до Закону України «Про Націона­льний банк України» готівка знаходиться в обігу у вигляді гро­шових знаків — банкнот (паперових) і монет (металевих). Загальна сума введених в обіг банкнот і монет зазначається в ра­хунках Національного банку як його пасив.

Банкноти і монети є безумовними зобов' язаннями Національ­ного банку і забезпечуються всіма його активами.

Розглядаючи грошову одиницю як складову частину грошової системи, С.І. Берлін відзначає, що грошова одиниця, як правило, поділяється на дрібні кратні частини[150]. В переважній більшості країн існує десяткова система поділу 1:10:1002

В своїй роботі Є. О. Алісов визначає систему грошової одини­ці як сукупність взаємозалежних і взаємообумовлених принципів побудови і функціонування конкретної грошової системи видів грошових знаків, номінали яких відповідають законодавчо вста­новленим певним кількостям як цілих грошових одиниць, так і їх відповідних фракцій. Як правильно зауважує автор, не тільки по- купюрний устрій грошових знаків, але й фракційний, тобто поділ грошової одиниці на складові, які є самостійними грошовими знаками, є одними з умов нормального функціонування грошово­го обігу[151]. Дану умову обов'язково необхідно враховувати при правовому впорядкуванні грошової системи, оскільки недотри­мання цього принципу може призводити до ведення в обіг гро­шових сурогатів чи часткової бартеризації розрахунків в еконо­мічних відносинах.

Д.Д. Ван-Хуз та Р.Л. Міллер вказують на існування окремо рахункової одиниці як засобу визначення відносної вартості то­варів і послуг та безпосередньо грошової одиниці, яка може бути використана для таких цілей[152].

Варто зауважити, що безпосередньо одне законодавче закріп­лення вербального позначення грошової одиниці саме по собі не в змозі забезпечити виконання грошима усіх властивих їм функцій, а також сприяти об' єднанню окремих елементів у грошову систему, як єдине ціле, сприяючи при цьому її успішному функціонуванню. Для цього необхідно не тільки юридично визначити найменування грошової одиниці, але також вказати в актах законодавства на влас­тиві їй фізичні, художні й інші характеристики, що прямо залежать від того, який тип грошей використовується конкретною грошовою системою, який товар виконує роль грошей, виступає загальним ек­вівалентом і, відповідно, функціонує як міра вартості.

Тільки у своїй сукупності найменування грошової одиниці, її інші властивості, в тому числі ті, що характеризують її фізичний стан, утворюють грошову одиницю чи валюту як елемент грошо­вої одиниці.

Наступним елементом грошової системи є масштаб цін.

Сьогодні поширеною є позиція, що масштаб цін — це засіб вираження вартості (ціни) товарів у грошових одиницях. Масш­таб цін встановлюється й змінюється у законодавчому порядку. Для держави невигідним є такий масштаб цін, за якого вартість (ціна) товарів визначається у великих сумах грошей — тисячах, мільйонах тощо. Тому проводиться деномінація грошей і зміна на цій основі масштабу цін.

Демонетизація золота призвела до переосмислення категорії масштабу цін, адже з одного боку вага металу втратила фундаме­нтальне значення при визначенні грошової одиниці, а з іншого — відсутній інший законодавчо обумовлений і об' єктивно економі­чно обґрунтований спосіб встановлення рівня грошової одиниці. Згідно з частиною третьою статті 32 Закону України «Про Націо­нальний банк України» офіційне співвідношення між гривнею і золотом чи іншим дорогоцінним металом не встановлюється.

Зважаючи на те, що масштаб цін в сучасних умовах втратив своє первинне значення, погляди науковців на нього різняться. Так, деякі з них відзначають, що економічним змістом масштабу цін, як елемента грошової системи, є величина (кількість) абстра­ктної суспільно-необхідної праці у формі мінової вартості, похід­ною від якої є грошова одиниця17 .

Натомість інші правознавці дотримуються думки, що в умовах функціонування нерозмінних грошових знаків масштаб цін ви­значається загальним рівнем цін, який склався у народному гос­подарстві. При цьому, держава може змінити сформований мас­штаб цін шляхом деномінації175.

174 Лукашев О.А. Правове регулювання грошової системи України: Дис. ... канд. 1д7.5 наук. — Харків, Нац.юрид.акад.України, 2002. 1 5 Гроші та кредит: М.І.Савлук, А.М.Мороз та ін. — К: Либідь, 1992.

Відсутність загальноприйнятого і об' єктивно обґрунтованого методу визначення економічного змісту грошової одиниці підси­лює, як пише Є.О.Алісов, позицію номіналістів, які розглядають гроші не як реальну цінність, а як свого роду ідеальну форму, відвернену величину, умовний знак, «ідеальну одиницю міри цінностей». Коли внутрішня вартість так званих «абсолютних грошей» визначається двома факторами — моральним початком і кількістю грошей в обігу. При цьому моральний початок розгля­дається як довіра народу до держави, до її авторитету і правомо­чності визначати вартість паперових грошей[153].

О. А. Лукашев, вважає, що масштаб цін і грошова одиниця під­даються впливу низки факторів як об' єктивного, так і суб'єктивного характеру та є явищами історичними[154].

З огляду на зазначене, визначення масштабу цін як обов' язкового елементу грошової системи в сучасних умовах ви­глядає спірним.

Як елемент грошової системи деякі вчені визначають також грошовий апарат.

Очолює систему грошового апарату Національний банк України.

Для забезпечення організації готівкового грошового обігу На­ціональний банк здійснює:

1) виготовлення та зберігання банкнот і монет[155];

2)  створення резервних фондів банкнот і монет;

3)  встановлення номіналів, систем захисту, платіжних ознак та дизайну грошових знаків;

4)  встановлення порядку заміни пошкоджених банкнот і монет;

5)  встановлення правил випуску в обіг, зберігання, перевезен­ня, вилучення та інкасації готівки;

6)  визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій;

7)  визначення вимог до технічного стану і організації охорони приміщень банківських установ.

Національний банк встановлює офіційний курс гривні до іно­земних валют та оприлюднює його.

Для регулювання курсу гривні щодо іноземних валют Націо­нальний банк використовує золотовалютний резерв, купує і про­дає цінні папери, встановлює і змінює ставку рефінансування та застосовує інші інструменти регулювання грошової маси в обігу.

Нацбанк встановлює умови та порядок конвертації (обміну) гривні на іноземну валюту. Національний банк не може обмежу­вати права суб'єктів валютного ринку на здійснення операцій з іноземною валютою, гарантовані їм законом.

Національний банк, інші банки України зобов' язані вилучати фальшиві, підроблені або такі, що не мають необхідних ознак платіжності, грошові знаки (банкноти, монети).

Порядок вилучення таких грошових знаків встановлюється Національним банком України і регулюється відповідними нор­мативними актами.

Національний банк України та інші банки не зобов' язані від­шкодовувати знищені, загублені, фальшиві, підроблені, а також такі, що стали недійсними, банкноти та монети.

Національний банк України офіційно повідомляє через засоби масової інформації про вилучення з обігу грошових знаків Украї­ни (банкнот, монет).

Поряд з центральним банком грошовий апарат утворюють і інші органи, які здійснюють різні функції, зміст і спрямованість яких ви­значаються соціально-економічною, матеріально-технічною і юри­дичною складовими механізму грошового обігу. Наприклад, у США грошовий апарат складають чотири спеціалізовані органи, які здій­снюють банківський нагляд, контролюють і регулюють грошовий обіг:

1.  управління контролера грошового обігу при Казначействі США;

2.  Федеральна резервна система;

3.  Федеральна корпорація страхових депозитів;

4.  ограни банківського нагляду штатів.

Слід зауважити, що перераховуючи елементи грошової систе­ми, такі авторитетні фахівці як М.І. Савлук та В.Д. Лагутін, поряд з іншим розглядають окремо регламентацію готівкового обігу, безготівкових розрахунків, режиму валютного курсу і операцій з валютними цінностями, банківського відсотка[156]. Така точка зору враховує юридичну складову механізму грошового обігу і відби­ває її вплив на організацію грошової системи держави.

Низка авторитетних авторів звертаючи увагу на методи управління і регулювання, які застосовуються грошовим апара­том у практиці реалізації його функцій, говорять безпосередньо про напрямки банківського регулювання. Так, І. А. Трахтенберг вважав, що досягнення стабільності і зростання економіки мож­ливе за умови дотримання трьох основних вимог: забезпечення єдності грошової системи, відносної сталості грошової одиниці і еластичності грошового обігу[157].

Однак грошово-кредитна політика не може і не повинна зво­дитися винятково до регулювання пропозиції грошей, оскільки стабільність грошової одиниці й еластичність грошового обігу не впливають на ступінь ділової активності суб'єктів господарю­вання, на загальний рівень цін та зайнятість населення. Хоча не­обхідно визнати, що єдність грошової системи безперечно є од­ним з фундаментальних принципів грошової політики.

Вивченням питання правового регулювання грошової системи займався О. А. Лукашев, який у своїй роботі окреслив основні ри­си грошової системи, зокрема:

•    Тип грошової системи являє собою характер взаємозв'язку між загальним еквівалентом і грошима, що знаходяться в обігу, який спочатку складається стихійно, а пізніше закріплюється за­конодавчим рішенням;

•    Грошова система як складне економіко-правове явище роз­глядається з одного боку як базисна економічна категорія і є су­купністю економічних відносин, що складаються у процесі фун­кціонування грошового обігу між його учасниками на території держави, а з іншого, будучи надбудовним явищем — виступає державно-правовою формою організації грошового обігу, вклю­чаючи сукупність державних органів, що здійснюють управління грошовим обігом і наділені для цього відповідним грошовим ста­тусом;

•    Визначальне значення для грошової системи держави нале­жить історичному фактору, що обумовлює національно-правові особливості такої грошової системи[158].

Не є однорідними думку вчених і щодо типів грошової систе­ми. Наведемо лише деякі з них.

На думку Е.Ф. Жукова, тип грошової системи залежить від то­го, в якій формі функціонують гроші: як товар (загальний еквіва­лент) чи як знаки вартості. У зв'язку з чим автор виділяє такі ти­пи грошових систем:

•    система металевого обігу, за якої грошовий товар знахо­диться безпосередньо в обігу і виконує всі функції грошей, а кре­дитні гроші є розмінними на метал;

•    система обігу кредитних та паперових грошей, за якої пов­ноцінні гроші витіснені з обігу[159].

В залежності від металу, який в даній країні був прийнятий в якості загального еквіваленту, та бази грошового обігу розрізня­ють біметалізм та монометалізм.

Дещо інше бачення виразив М.Ю. Бортник, який стверджує, що тип грошової системи визначається тим валютним металом, який слугує загальним еквівалентом і є основою грошового обігу[160].

Є. О. Алісов в своїй праці вказує на дещо вибірковий підхід при виділенні критерію класифікації одного лише валютного ме­талу, так як це обмежує саму класифікацію типів грошових сис­тем періодом панування в обігу металевих грошей [161], не беручи при цьому вартість інших еквівалентів, на що вже свого часу вка­зував А. А. Мануїлов[162].

Таким чином, якщо повноцінно розглядати еволюцію грошей, їх типів, форм вартості, для класифікації грошей можна викорис­тати класифікацію З.В. Атласа[163], згідно з якою розвиток грошей відбувався такими етапами:

•    товаро-лічильний тип;

•    товаро-ваговий тип;

•    метало-карбований тип;

•    емісійно-знаковий тип.

З урахуванням викладених вище положень ми можемо пере­йти до аналізу основних організаційних елементів грошової сис­теми України.

 

30