ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Право->Содержание->§ 3. Готівковий обіг

Банківське право України

§ 3. Готівковий обіг

Я

к зазначалось вище, грошовою одиницею в Україні є гри­вня, яка дорівнює 100 копійкам. Випуск та обіг на терито­рії України інших грошових одиниць і використання гро­шових сурогатів[164] як засобу платежу забороняються.

Офіційне співвідношення між гривнею та золотом або іншими дорогоцінними металами не встановлюється.

Гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів. Під готівкою чинне законодавство розуміє грошові знаки національ­ної валюти України — банкноти і монети, у тому числі обігові, пам' ятні та ювілейні монети, які є дійсними платіжними засоба­ми (пункт 1.2 Положення про ведення касових операцій у націо­нальній валюті в Україні[165]).

Під готівковими розрахунками слід розуміти платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану про­дукцію (продані товари, виконані роботи, надані послуги), а та­кож за операціями, які безпосередньо не пов' язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна. При цьому, якщо підприємства (підприємці) та фізичні особи здійснюють го­тівкові розрахунки без відкриття поточного рахунку шляхом вне­сення до банків готівки для подальшого її перерахування на ра­хунки інших підприємств (підприємців) або фізичних осіб, то такі розрахунки для платників коштів є готівковими, а для отри­мувачів коштів безготівковими.

Підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють роз­рахунки за своїми грошовими зобов' язаннями, що виникають у господарських відносинах, як правило, в безготівковій формі, а також у готівковій формі (з дотриманням чинних обмежень) у порядку, установленому законодавством України.

Підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою та з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької дія­льності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних з банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Підприємства (підприємці) під час здійснення розрахунків із споживачами за готівку зобов' язані приймати у сплату за проду­кцію (товари, роботи, послуги) без обмежень банкноти і монети (у тому числі обігові, пам'ятні, ювілейні монети, зношені банк­ноти та монети) всіх номіналів, які випускає в обіг Національний банк України, що є дійсним платіжним засобом і не викликають сумніву в їх справжності та платіжності. Крім того, підприємства та підприємці мають забезпечувати наявність у касі банкнот і монет для видачі здачі.

Гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами не може перевищувати 10000 грн. Платежі понад зазначену гранич­ну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Зазначені обмеження не поширюються на:

а) розрахунки підприємств (підприємців) з фізичними особа­ми, бюджетами та державними цільовими фондами;

б) добровільні пожертвування та благодійну допомогу;

в) розрахунки підприємств (підприємців) за спожиту ними електроенергію;

г)  використання коштів, виданих на відрядження;

ґ) розрахунки підприємств (підприємців) між собою під час закупівлі сільськогосподарської продукції.

Необхідно зазначити, що порушення встановленого ліміту роз­рахунків не тягне за собою застосування фінансової санкції безпо­середньо. Так, у разі здійснення підприємствами готівкових розра­хунків з іншими підприємствами (підприємцями) понад встанов­лену граничну суму кошти в розмірі перевищення встановленої су­ми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси. Тому, санкція буде застосована лише у разі перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства.

Уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одер­жання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і ве­денням касової книги відповідно до вимог законодавства, є здій­снення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (РРО)189 або використанням розрахункових книжок (РК)[166] оприбуткуванням готівки є здійс­нення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фак­тичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій (КО­РО)[167] на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізич­ними особами — суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відо­кремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням пла­тіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу то­варів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб' єктами під­приємницької діяльності, які виконують операції купівлі- продажу іноземної валюти.

Суб' єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розра­хункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із за­стосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадсь­кого харчування та послуг зобов'язані:

1)  проводити розрахункові операції на повну суму покупки (на­дання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори роз­рахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених законодавством, із застосуванням заре­єстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2)  видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ вста­новленої форми на повну суму проведеної операції;

3)  застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування;

4)  забезпечувати цілісність пломб реєстратора розрахункових операцій та незмінність його конструкції та програмного забез­печення;

5)  у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розраху­нкової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України;

6)   забезпечувати зберігання використаних книг обліку розра­хункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох ро­ків після їх закінчення;

7)  подавати до органів державної податкової служби звітність, пов' язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за зві­тним місяця;

8)  реалізовувати товари (надавати послуги) за умови наявності цінника на товар (меню, прейскуранта, тарифу на послугу, що надається) у грошовій одиниці України;

9)  щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових опера­цій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіска­льні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій;

10) друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за ви­ключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років;

11) проводити розрахункові операції через реєстратори розраху­нкових операцій з використанням режиму попереднього програму­вання найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості;

12) вести у порядку, встановленому законодавством, облік то­варних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійсню­вати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законо­давства оподатковуються за правилами, що не передбачають ве­дення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг);

13)  забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на міс­ці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку викорис­тання розрахункової книжки — загальній сумі продажу за розра­хунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня;

14) вводити в експлуатацію, проводити технічне обслугову­вання, ремонтувати реєстратори розрахункових операцій через центри сервісного обслуговування у встановленому порядку;

15) надавати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передан- ня права власності на них від продавця до покупця з метою вико­нання вимог Закону України «Про захист прав споживачів». По­рушення цього правила тягне за собою відповідальність, перед­бачену зазначеним законом, але не може бути підставою для за­стосування до порушника адміністративних чи фінансових санк­цій, передбачених законодавством з питань оподаткування.

На період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій та здійснення його ремонту або у разі тимчасового, але не більше 72 годин (7 робочих днів), відключення електроенергії проведен­ня розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки або із застосуванням належним чином зареєстрованого резервного ре­єстратора розрахункових операцій.

У разі виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій, що застосовується для реєстрації операцій з купівлі-продажу інозем­ної валюти, облік цих операцій та формування розрахункових документів здійснюється у порядку, встановленому Національ­ним банком України.

Реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються:

1)   при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підпри­ємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видат­кових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підпи­саних і завірених печаткою у встановленому порядку;

2)  при виконанні усіх банківських операцій (крім операцій з купівлі-продажу іноземної валюти);

3)   при виконанні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти у разі, якщо ці операції виконуються у касах уповноважених бан­ків з оформленням розрахункових документів відповідно до нор­мативних актів Національного банку України;

4)  при продажу проїзних і перевізних документів із застосу­ванням бланків суворого обліку на залізничному (крім примісь­кого) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю, а також при продажу білетів державних лотерей через електронну систему прийняття ставок, що контролюється у режимі реального часу Державним казначейством України, та квитків на відвідування культурно- спортивних і видовищних закладів;

5)   при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підпри­ємницької діяльності — фізичними особами, оподаткування до­ходів яких від такої діяльності здійснюється за фіксованим роз­міром податку шляхом придбання патенту відповідно до законодавства з питань оподаткування прибутковим податком з громадян, якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив);

6)   при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підпри­ємницької діяльності — фізичними особами, оподаткування до­ходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів

України за поданням державного органу, уповноваженого прова­дити державну регуляторну політику;

7)    при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підпри­ємницької діяльності, які придбали спеціальний торговий патент відповідно до законодавства з питань патентування деяких видів підприємницької діяльності, якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив);

8)    при продажу товарів (крім підакцизних) (наданні послуг) особами, які отримали пільговий торговий патент для продажу товарів (наданні послуг) відповідно до законодавства з питань патентування деяких видів підприємницької діяльності, за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням держав­ного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику, у разі коли такі особи не є платниками податку на до­дану вартість згідно із законодавством;

9)   при здійсненні фізичними особами торгівлі продуктовими або промисловими товарами за готівкові кошти на ринках, якщо такі фі­зичні особи сплачують ринковий збір відповідно до законодавства;

10)     при продажу у кіосках, з лотків та розносок газет, журналів та інших видань, листівок, конвертів, знаків поштової оплати, якщо питома вага такої продукції становить понад 50 відсотків загального товарообігу за відсутності продажу алкогольних на­поїв та підакцизних непродовольчих товарів, а також при прода­жу жетонів та проїзних квитків у касах метрополітену;

11)     при продажу води, молока, квасу, олії та живої риби з автоци­стерн, цистерн, бочок та бідонів; страв та безалкогольних напоїв у їдальнях і буфетах загальноосвітніх навчальних закладів і профе­сійно-технічних навчальних закладів під час навчального процесу;

12)     якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо);

13)     при продажу товарів у системах електронної торгівлі (ко­мерції) 92

Підприємствам, яким Законом України «Про застосування ре­єстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» надано право проводити розрахунки готів­кою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка фун­кціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної опера­ції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно- спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбут­ковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день, з обов' язковим оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.

Необхідно зазначити, що здійснення суб'єктами господарю­вання зазначених вище видів діяльності не звільняє їх від обов' язку використання при здійсненні розрахункових операцій для їх обліку книг обліку розрахункових операцій (книг ОРО).

Додамо, що фізичні особи — підприємці при здійсненні готів­кових операцій мають оформлювати їх відповідними касовими документами. При цьому законодавством встановлено вимогу щодо обов' язкового оформлення готівкових операцій прибутко­вими та видатковими касовими документами лише для підпри­ємств — юридичних осіб.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) до­кументах.

Виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установ­люються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (го­тівки). Ліміт залишку готівки в касі — це граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.

Банкам, релігійним організаціям (релігійні громади, управлін­ня і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товарист­ва (місії), духовні навчальні заклади), які не здійснюють вироб­ничої або іншого виду підприємницької діяльності і підприємцям ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) не встановлюються.

Підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установ­лений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує вста­новлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зараху­вання на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств — юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) без­посередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юри­дичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінан­сових послуг України на здійснення переказу коштів.

Строки здавання підприємствами готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках визначаються підприємс­твом і встановлюються за погодженням з відповідним банком (у якому відкрито рахунок підприємства, на який зараховуються кошти) відповідно до таких вимог:

а) для підприємств, що розташовані в населених пунктах, де є банки, — щодня (у день надходження готівкової виручки (готів­ки) до їх кас);

б) для підприємств, у яких час закінчення робочого дня (змі­ни), що встановлений правилами внутрішнього трудового розпо­рядку і графіками змінності відповідно до законодавства Украї­ни, не дає змогу забезпечити здавання готівкової виручки (готівки) в день її надходження, — наступного за днем надхо­дження готівкової виручки (готівки) до каси дня;

в) для підприємств, що розташовані в населених пунктах, де немає банків, — не рідше ніж один раз на п' ять робочих днів.

Якщо підприємства працюють у вихідні та святкові дні і не ма­ють змоги, через відсутність відповідної домовленості з банком на інкасацію, здати одержану ними за ці дні готівкову виручку (готів­ку), то вона має здаватися підприємствами до банку протягом опе­раційного часу наступного робочого дня банку та підприємства.

Установлені згідно із зазначеними вимогами строки здавання готівкової виручки (готівки) підприємствами узгоджуються з ба­нком і визначаються в договорах банківського рахунку між під­приємствами та банками.

Якщо підприємство в окремі дні не має перевищення ліміту каси, то таке підприємство може в ці дні не здавати в установлені строки готівку.

Установлення ліміту каси проводиться підприємствами само­стійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, що підписується головним (старшим) бухгалтером та керів­ником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розра­хунку приймається строк здавання підприємством готівкової вируч­ки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений від­повідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємс­тва та його відокремленого підрозділу складається окремий розра­хунок встановлення ліміту залишку готівки в касі.

Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства — юри­дичної особи.

Підприємства, що розпочинають свою діяльність, а також під­приємства, діяльність яких була пов' язана виключно з безготів­ковими розрахунками та які відповідно до встановленого законо­давством України порядку отримують право на здійснення додаткового виду діяльності, що передбачає здійснення готівко­вих розрахунків, на перші три місяці їх роботи ліміт каси встано­влюють згідно з прогнозними розрахунками. Установлений з урахуванням прогнозних розрахунків ліміт каси у двотижневий строк після закінчення перших трьох місяців їх роботи перегля­дається за фактичними показниками діяльності відповідно до ви­мог цього Положення.

Ліміт каси підприємства встановлюють на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньо­денної видачі з каси, за рішенням керівника підприємства або уповноваженої ним особи.

Кожне підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режи­му і специфіки його роботи, віддаленості від банку, обсягу касо­вих оборотів (надходжень і видатків) за всіма рахунками, устано­влених строків здавання готівки, тривалості операційного часу банку, наявності домовленості підприємства з банком на інкаса­цію тощо, як правило, у розмірах, що потрібні для забезпечення їх роботи на початку робочого дня, але не більше розміру серед­ньоденного надходження готівки до каси (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти).

Небанківські фінансові установи та оператори поштового зв'язку самостійно визначають порядок розрахунку ліміту каси з урахуван­ням особливостей діяльності та режиму роботи цих установ, обсягу готівкових надходжень (видатків), строків здавання готівки тощо і на підставі зазначеного встановлюють розмір ліміту каси.

Підприємства, що виробляють та перероблюють сільськогос­подарську продукцію, різних організаційно-правових форм (акці­онерні товариства, агрофірми тощо) можуть установлювати (пе­реглядати) ліміт каси на період заготівлі та перероблення сільсь­когосподарської продукції згідно з фактичними показниками їх касових оборотів (надходжень або видачі готівки) за будь-які три місяці сезону виробництва (перероблення) сільськогосподарської продукції попереднього року.

Ліміт каси підприємства сфери грального бізнесу, уключа- ючи гральні будинки, казино, ігрові автомати з грошовим ви­грашем тощо, установлюють з урахуванням особливостей дія­льності та режиму роботи цих закладів відповідно до переліку та правил ведення азартних ігор і затвердженого положення про призовий фонд, як правило, у межах відповідного серед­ньоденного показника. За рішенням керівника підприємства сфери грального бізнесу або уповноваженої ним особи дозво­ляється встановлювати ліміт каси з перевищенням визначеного середньоденного показника, але не більше суми максимально можливого виграшу клієнта.

Державне казначейство України самостійно визначає порядок установлення ліміту каси в його касі та касах бюджетних установ і організацій, що ним обслуговуються.

Якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення), то ліміт такої каси вважаєть­ся нульовим. У цьому разі вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством до установ бан­ку, вважається понадлімітною.

Якщо ліміт каси встановлено з перевищенням встановлених граничних розмірів, він уважається встановленим на рівні зазна­чених граничних розмірів. У цьому разі сума зазначених переви­щень уважається понадлімітною.

Готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надхо­дження, якщо вони були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочо­го дня банку або були видані для використання підприємством від­повідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступ­ного дня на потреби, які пов' язані з діяльністю підприємства.

Не вважаються понадлімітними в день їх надходження і ті готів­кові кошти, що надійшли до кас підприємств у вихідні та святкові дні та були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків наступного робочого дня банку та підприєм­ства або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночас­ного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного ро­бочого дня на потреби, які пов' язані з діяльністю підприємства.

Готівкова виручка (готівка) підприємств (підприємців), у тому чи­слі готівка, одержана з банку, використовуються ними для забезпе­чення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов'язковими платежами).

Відповідно до статті 97 Кодексу законів про працю України, статей 15, 24 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку, а всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним орга­ном після виконання зобов' язань щодо оплати праці.

Крім того, згідно з підпунктом «г» пункту 7.3.1 Закону Украї­ни «Про порядок погашення зобов'язань платників податків пе­ред бюджетами та державними цільовими фондами»[168] кошти, що використовуються для виплат заборгованості з основної заро­бітної плати, не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу.

Зважаючи на вищезазначене, з Положення про ведення ка­сових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 р. № 72 (було чинне до 14.02.2005 р. і скасовано вищезгаданою постановою від 15.12.2004 р. № 637), було ви­лучено відповідну норму, згідно з якою підприємства, що мали податкову заборгованість, могли здійснювати пов'язані з опла­тою праці виплати виключно за рахунок коштів, отриманих в установах банків.

Сьогодні, як зазначалось, готівка підприємств (підприємців) використовується ними для забезпечення будь-яких потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов' язковими платежами).

Підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, оде­ржану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установле­ний ліміт каси протягом трьох робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Для проведення цих виплат праців­никам віддалених відокремлених підрозділів підприємств заліз­ничного транспорту та морських портів готівка може зберігатися в їх касах понад установлений ліміт каси впродовж п' яти робо­чих днів, включаючи день одержання готівки в банку. Готівка, що одержана в банку на інші виплати, має видаватися підприємс­твом своїм працівникам у той самий день. Суми готівки, що оде­ржані в банку і не використані за призначенням протягом устано­влених вище строків, повертаються підприємством до банку не пізніше наступного робочого дня банку або можуть залишатися в його касі (у межах установленого ліміту).

Підприємство має право зберігати в касі готівку для виплат, які належать до фонду оплати праці та здійснюються за рахунок виручки, понад установлений йому ліміт каси протягом трьох ро­бочих днів з дня настання строків цих виплат у сумі, що зазначе­на в переданих до каси платіжних (розрахунково-платіжних) ві­домостях (далі — видаткові відомості).

Установлений ліміт каси та строки здавання готівкової вируч­ки (готівки) можуть переглядатися у зв'язку із змінами законо­давства України або за наявності відповідних факторів об' єктивного характеру.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостій­но або через відповідні служби, яким згідно із законодавством України надано право на перевезення валютних цінностей та ін­касацію коштів.

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт прово­диться за умови звітування нею у встановленому порядку за ра­ніше отримані під звіт суми.

 

31