ГоловнаЗворотній зв'язок

Банківське право України

ЧЕК

Чек виник у ХШ столітті в Палермо, де державні установи в сплату грошей видавали Роіігге Ьаисагіе на своїх банкірів. Доку­менти цього роду зустрічалися згодом у Неаполі у відносинах між приватними особами та видавалися на строк «по пред'явленню» й в наслідок загрози втрати регресу до чекодавця були дійсні протягом трьох днів.272

В Голландії чек з'явився в XVI в. Це були так званні чеки- квитанції, оскільки вони мали форму квитанції, що видавалась чекодавцем на ім'я платника-банкіра як доказ одержання від ньо­го певної суми. Ім'я чекодавця в ньому не вказувалося, й тому одержувачем грошей по цьому чеку-квитанції, міг бути кожний.

В своєму сучасному вигляді чек з'являється в Англії в XVII столітті. Історично першими банкірами в Англії були ювеліри, що володіли надійними сховищами для золотих та срібних виро­бів. Розміщуючи свої гроші як депозити в ювелірів, клієнти були зацікавлені в одержанні документа, що містить вимогу про вида­чу певної грошової суми з переданих на зберігання грошей або інших цінностей.

У зв'язку з цим ювеліри почали видавати своїм клієнтам прос­ті векселі (ргошіззогу поіез), котрі стали прообразом банкнот, що з'явилися пізніше. Але незалежно від цього клієнти ювелірів мо­гли розпоряджатися своїми сумами за допомогою адресованих на їхнє ім'я записок, що йменувалися касовими нотами (сазЬ поіез). Ці касові ноти й були чеками, як за своєю формою, так і за своїм значенням у грошовому обігу.273

Розрахункові чеки мали широке поширення в радянській бан­ківській практиці. О.С. Іоффе відзначав, що «саме розрахункові чеки використовуються як один зі способів виконання зо­бов'язань по грошових розрахунках в міжміських відносинах»274 . У відносинах щодо розрахунків чеками беруть участь такі сторони: банк-емітент — це банк, що видав розрахунковий чек (розра­хункову чекову книжку);

чекодавець — підприємство або фізична особа, яка здійснює платіж за допомогою чека та підписує його;

чекодержатель — підприємство або фізична особа, яка є отримувачем коштів за чеком;

банк чекодержателя — банк, що якого чекодержатель пред'являє чек до оплати.

Відповідно до частини 1 статті 1102 ЦК України розрахунковим чеком (чеком) є документ, що містить нічим не обумовлене письмо­ве розпорядження власника рахунку (чекодавця) банку переказати вказану у чеку грошову суму одержувачеві (чекодержателю).

Платником за чеком може бути лише банк, в якому чекода­вець має грошові кошти на рахунку, якими він може розпоряджа­тися. Відкликання чека до спливу строку для його подання не до­пускається.

Видача чека не погашає грошового зобов 'язання, на виконання якого він виданий. Слід зазначити, що видача чека чекодавцем чеко­держателю є дією консенсуального характеру. Таким чином, чек не можна вважати законними коштами платежу, тобто, прийняття чека в оплату за поставлений товар, надані послуги є акт доброї волі, за­снований на довірі кредитора до свого боржника. А тому чекові правовідносини є залежним від основного договору до видачі чека й самостійним зобов'язанням після його видачі. Чек — тільки інстру­мент для одержання грошей, тому моментом виконання грошового зобов'язання є не момент видачі чека, а його оплата банком.

Чек має містити всі реквізити, передбачені банківськими прави­лами. Чек, в якому відсутній будь-який із реквізитів або до якого внесені виправлення, є недійсним. Не дозволяється внесення до че­ка виправлень та використання замість підпису факсиміле.

Чек оплачується за рахунок грошових коштів чекодавця. Банк не несе відповідальності за відмову в оплаті чеку з вини чекодав­ця (відсутність коштів на рахунку). Цим обумовлюється абстрак­тний характер чеку.

Платник за чеком (банк) повинен пересвідчитися усіма мож­ливими способами у справжності чека, а також у тому, що пред'явник чека є уповноваженою особою. Збитки, завдані у зв'язку з оплатою підробленого, викраденого або втраченого че­ка, покладаються на платника за чеком або чекодавця — залежно від того, з чиєї вини вони були завдані.

Подання чека до банку чекодержателя на інкасо для одержан­ня платежу вважається поданням чека до платежу.

Чекодержатель повинен повідомити чекодавця про неплатіж протягом двох робочих днів, з дня подання чека до банку че- кодержателя на інкасо. Особа, що не надіслала повідомлення у зазначений строк, не втрачає своїх прав. Вона відшкодовує збитки, які можуть статися внаслідок неповідомлення про не­сплату чека. Розмір відшкодовуваних збитків не може переви­щувати суми чека.

У разі відмови платника в оплаті чека, чекодержатель має право пред'явити позов до суду. Чекодержатель має право вима­гати крім оплати суми чека відшкодування своїх витрат на одер­жання оплати, а також процентів.

Чеки та чекові книжки є бланками суворого обліку.

Для гарантованої оплати чеків чекодавець бронює кошти на окремому аналітичному рахунку «Розрахунки чеками» відповід­них балансових рахунків (далі в цій главі — аналітичний рахунок «Розрахунки чеками») у банку-емітенті.

Для цього разом із заявою про видачу чекової книжки чекода­вець подає до банку-емітента платіжне доручення для перерахуван­ня коштів. Один або кілька чеків на ім'я чекодавця (фізичної особи)

банк-емітент може видати на суму, що не перевищує залишок кош­тів на рахунку чекодавця, або на суму, що внесена ним готівкою.

Строк дії чекової книжки — один рік; чека, який видається фі­зичній особі для одноразового розрахунку, — три місяці з дати їх видачі. День оформлення чекової книжки або чека не врахову­ється. Чеки, виписані після зазначеного строку, вважаються не­дійсними і до оплати не приймаються.

Чекова книжка може видаватися для розрахунків з будь-яким конкретним постачальником або з різними постачальниками.

Чек із чекової книжки пред'являється до оплати в банк чеко- держателя протягом 10 календарних днів (день виписки чека не враховується). Забороняється передавання чека/чекової книжки його/її власником будь-якій іншій юридичній або фізичній особі, а також підписання незаповнених бланків чека і проставлення на них відбитка печатки юридичними особами.

За бажанням фізичної особи чек може виписуватися на ім' я іншої особи, яка стає його власником. Видача чеків на пред' яв- ника не проводиться.

Підприємствам не дозволяється здійснювати обмін чека на го­тівку та отримувати готівкою здачу із суми чека. Фізичні особи мо­жуть обмінювати чек на готівку або отримувати здачу із суми чека готівкою (але не більше ніж 20 відсотків від суми цього чека).

Чекодавець виписує чек із чекової книжки під час здійснення пла­тежу і видає за отримані ним товари (виконані роботи, надані послу­ги). Виписуючи чек, чекодавець переписує на його корінець залишок ліміту з корінця попереднього чека і зазначає новий залишок ліміту.

Банк-емітент може відмовитися від оплати чека, якщо:

•    чек або реєстр чеків заповнено з порушенням вимог встано­влених законодавством або є виправлення, замість підпису стоїть факсиміле;

•    чек виписаний чекодавцем на суму, більшу, ніж заброньова­на на аналітичному рахунку «Розрахунки чеками».

У разі відмови за цих причин оплатити чек, банк-емітент ви­креслює його з реєстру чеків, виправляє загальний підсумок і не пізніше наступного робочого дня надсилає цей чек до банку че- кодержателя. Одночасно банк-емітент повідомляє електронною поштою банк чекодержателя про причини неоплати чека.

У разі ненадходження коштів, банк чекодержателя після закінчення 10 календарних днів від дати інкасування чека здійснює запит елект­ронною поштою до банку-емітента щодо причин неоплати цього чека.

Банк-емітент, отримавши запит, не пізніше наступного робо­чого дня має дати відповідь банку чекодержателя, який повідом­ляє про це чекодержателя.

У разі неотримання відповіді, банк чекодержателя повідомляє про це чекодержателя.

Невикористані чеки після закінчення строку дії чекової книж­ки або використання ліміту підлягають поверненню до банку- емітента, який їх погашає. За бажанням клієнта банк може про­довжити строк дії чекової книжки або клієнт може поповнити її ліміт у разі його використання.

Якщо після повного використання чеків із чекової книжки її ліміт буде невикористаним, то чекодавцю може надаватися нова чекова книжка на суму невикористаного ліміту. Строк дії нової чекової книжки встановлюється з дня її видачі.

Відповідальний виконавець банку, перевіривши за корінцями використаних чеків залишок невикористаного ліміту, робить у ре­єстраційній картці в графі «Примітка» у рядку, у якому був зробле­ний запис щодо видачі цієї книжки, напис «Залишок ліміту переві­рений», після чого повертає чекодавцю чекову книжку з корінцями.

У разі втрати чекової книжки (чека), чекодавець має подати до банку-емітента заяву із зазначенням номерів невикористаних чеків. Відповідальний виконавець банку-емітента робить у реєстраційній картці у графі «Примітка» відмітку про номери загублених чеків.

Кошти в сумі невикористаного ліміту чекової книжки повер­таються клієнту на підставі його платіжного доручення. У разі втрати фізичною особою чека, який був виданий для одноразово­го розрахунку, кошти повертаються їй не раніше ніж через 10 ка­лендарних днів після закінчення строку дії чека.

У разі відмови банку-емітента оплатити чек, чекодержатель має право звернутися з позовом до суду. До вимог чекодержателя про оплату чека застосовується позовна давність в один рік.

У разі порушення клієнтом порядку розрахунків чеками, банк може позбавити його права користуватися цим платіжним інструме­нтом, якщо це передбачено умовами договору банківського рахунку.

Правове регулювання дорожніх чеків здіснюється Положен­ням про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України275

Дорожній чек — це паперовий розрахунковий документ, що виражений в іноземній валюті та використовується як засіб між­народних розрахунків неторговельного характеру і є грошовим зобов' язанням чекодавця виплатити зазначену в чеку суму чеко- держателю (власнику), підпис якого проставляється в зазначено­му місці під час продажу.

Термін дії дорожніх чеків не обмежений. Дата та місце запов­нення чека зазначаються в інформаційному повідомленні про продаж дорожнього чека. Вони емітуються в певному номіналі.

Дорожні чеки виписуються на одного власника, рідше на двох (підписи власника (двох власників) ставляться в зазначеному мі­сці в день продажу). Чеки на двох власників можуть використо­вуватися ними. Будь-який з двох підписів є дійсним при одер­жанні готівкових коштів за чеком.

Операції з продажу дорожніх чеків протягом операційного дня здійснюються:

а) фізичним особам-резидентам:

•    касою банку (установи) на суму до 6 000 доларів США або на еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті І групи Класи- фікатора[223] за офіційним обмінним курсом гривні до іноземних валют, що діє на день здійснення операції;

•    пунктом обміну валюти банку на суму до 1000 доларів США або на її еквівалент в іншій іноземній валюті.

Операції з продажу дорожніх чеків фізичній особі-резиденту здійснюються після пред'явлення цією особою касиру каси банку або пункту обміну валюти банку паспорта громадянина України або довідки на проживання особи, яка мешкає в Україні, але не є громадянином України, та проїзного документа особи без грома­дянства для виїзду за кордон або паспорта для виїзду за кордон;

б) фізичним особам-нерезидентам:

•   лише касою банку на суму до 6000 доларів США або на її еквівалент в іншій іноземній валюті.

Операції з продажу дорожніх чеків фізичній особі- нерезиденту здійснюються після пред'явлення цією особою упо­вноваженому працівнику банку (установи) паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та за наявності підтверджених документів про джерела походження іноземної валюти у нерези­дента. (У в' їзній митній декларації на ввезення готівкової інозем­ної валюти нерезидента робиться відмітка про продаж дорожніх чеків). Копії цих документів залишаються в документах дня;

в) юридичним особам-резидентам та представництвам юридич­них осіб-нерезидентів для їх працівників, які від'їжджають за кор­дон у службове відрядження, за рахунок коштів, що обліковуються на поточному рахунку юридичної особи-резидента та представниц­тва юридичної особи-нерезидента, лише через каси банків.

Дорожні чеки сплачуються лише власнику чека, зразок підпи­су якого є на чеку, після ідентифікації підпису в присутності упо­вноваженого працівника банку (установи) і тільки в повній сумі, що зазначена в чеку.

Операції з купівлі (сплати) дорожніх чеків протягом опера­ційного дня у фізичної особи (резидента та нерезидента) здійс­нюються на суму:

•    до 3000 доларів США або на її еквівалент в іншій іноземній валюті касами банків або пунктами обміну валюти банку;

•    понад 3000 доларів США або на її еквівалент в іншій інозе­мній валюті тільки касами банків.

У пунктах обміну валюти банку протягом операційного дня операції з купівлі (сплати) дорожніх чеків у фізичної особи (ре­зидента та нерезидента) здійснюються на суму:

♦    до 1000 доларів США або на її еквівалент в іншій іноземній валюті на бажання цієї особи за готівкові гривні або за іноземну валюту;

♦    понад 1000 доларів США, але не більше ніж 3000 доларів США або на її еквівалент в іншій іноземній валюті лише за готів­кові гривні.

Не приймаються до сплати дорожні чеки без підпису їх влас­ника, що ставиться в зазначеному місці відповідно до правил, установлених емітентом.

Відшкодування втрачених чекодержателями дорожніх чеків здійснюється банком на підставі укладених угод з емітентом до­рожніх чеків. Такі угоди обов'язково мають містити порядок відшкодування чекодержателю втрачених дорожніх чеків.

Світовій банківській практиці відомі й інші види чеків.

Кроссований чек (англ., сгозз — перекреслювати) — це чек, лицева сторона якого перекреслена двома паралельними коси­ми або поперечними лініями. Кроссування — це наказ банку — платникові про сплату грошей по чеку тільки іншому банку, що виступає агентом ремітента, а не самому ремітенту особис­то[224].

Діюче законодавство не регламентує питання обігу кроссова- них чеків, а точніше — навіть не згадує про такий різновид чеків. Тому, в цьому випадку ми можемо посилатися лише на банківсь­ку практику міжнародних розрахунків

За способом вказівки одержувача коштів за чеком розрізняють наступні чеки: іменні, ордерні, на пред'явника.

Чек вважається іменним, якщо він виписаний на певну особу й містить застереження «не наказу».

Ордерний чек — чек, передача якого можлива тільки за допо­могою індосаменту аналогічно передачі будь-якого іншого орде­рного цінного паперу. Ордерний чек повинен містити в тексті найменування (ім'я) свого першого набувача. Використовується в країнах, де чек визнається цінним папером.

Чек на пред'явника повинен містити позначку «на пред'явника» і не повинен містити яких-небудь даних про чекодержателя. Такий чек передається від однієї особи іншій шляхом простого вручення. У більшості розвинених країн цей вид чека найпоширеніший. Якщо хто-небудь пред'являє такий чек, то можна вважати, що він і є його законний власник. Проте, прийнято, щоб при одержанні грошей че­кодержатель розписався на звороті чека й тим самим підтвердив факт платежу [225]. Інструкція по безготівкові розрахунки в націона­льній валюті забороняє використання чеків на пред'явника.

Досить цікавим є питання співвідношення чека та векселя.

Л. Лунц, відповідаючи на питання чи мають чек і вексель значен­ня грошових знаків і чи можна юридично прирівняти платіж шляхом векселя та чека до платежу грошима, зазначив, що за всіма правови­ми системами вексель та чек передаються шляхом або на заміну гро­шового платежу, але ніколи не в якості грошового платежу[226].

Вексель Законом України «Про цінні папери та фондовий ри­нок» віднесений до боргових цінних паперів. Чек цінним папе­ром взагалі не є. Емісія векселя припиняє грошове зобов'язання платника за основним договором, в той же час, як видача чека не тягне за собою припинення основного зобов'язання.

Починаючи з 80-х рр. XX ст. у міжнародній практиці безготів­кових розрахунків з'явилася електронна форма чеків, що було обумовлено розвитком електронної торгівлі.

Скорочений чековий обіг характеризував собою такий вид ба­нківського обслуговування, при якому клієнтам не поверталися назад їх погашені (оплачені) чеки. Замість повернення погашених чеків із щомісячними виписками з рахунку кредитні установи на­правляли клієнтам тільки виписки, а чеки залишали в себе. Після певного періоду зберігання (як правило, він становив 90 днів) по­гашені чеки знищувалися, а замість них використовувалися копії чеків на мікрофільмах, які зберігалися банками в середньому протягом семи років. При цьому використовувалася технологія «відеокопіювання», що дозволяла оптично охоплювати і пере­творювати в цифрове зображення чек при його обробці й одноча­сно записувати магнітним способом інформацію про депозитним рахунок клієнта .

Система скороченого чекового обороту була вперше застосо­вана в США аризонським банком «Уаііеу Каііопаі Вапк о£ Лгігопа». Ця технологія по оцінці фахівців банка давала чисту економію виробничих витрат, пов'язаних з обробкою чеків і під­готовкою виписок по рахунку у розмірі 0,0515 дол. США, розра­ховуючи на один чек.

Процедура скороченого чекового обороту одержала широке поширення в багатьох європейських країнах, таких як Данія, Фінляндія, Німеччина, Іспанія та інші. Однак, залишалися неви- рішеними багато юридичних питань.

Основна правова проблема цієї системи пов'язана з тим, на­скільки законна й прийнятна мікрофільмова копія чека.

Практика електронних платежів через Іпіегпеї: показує, що си­стема електронних чеків одержала досить широке поширення.

Відомий український вчений-економіст і теоретик М.І. Савлук висловлює певні занепокоєння щодо стрімкого розвитку елект­ронних грошей. На його думку, інтенсивніший розвиток електро­нних грошей, особливо у сфері роздрібного обороту, несе небез­пеку послаблення регулятивної ролі центральних банків у грошовій сфері та економіці в цілому, зниження ефективності їх монетарної політики. На думку вченого, може виникнути реальна загроза самому існуванню центральних банків.

Російський економіст А.С. Генкін взагалі закликає якомога швидше перейти від державних грошей до так званих «приватних грошей». На його думку, централізована грошова система є неефе­ктивною, тому її необхідно міняти на приватну. Але без відповіді на запитання, як забезпечити контроль за емісією приватних гро­шей, як не послабити центральну монетарну роль центрального баку і як впливати на пропозицію грошей, не можна відходити від державної регульованості грошового ринку.

Побоювання щодо стрімкого розвитку електронних грошей розділяє і Європа, яка розпочала роботу в цьому напрямі ще у 1993 році.

Головним документом у цьому напрямі можна вважати Дире­ктиву Ради ЄС №2000/46/ЄС. Оцінюючи цей документ, слід за­значити такі позитивні моменти:

•    ця директива дала правову оцінку і визначення електронним грошам як електронному заміннику монет і банкнот, призначе­ному в основному для розрахунків невеликими сумами;

•    були чітко встановлені вимоги до первинного капіталу та власних коштів тих установ, які мають право емітувати елект­ронні гроші. Так, мінімальна сума первинного капіталу була встановлена у розмірі 1 (одного) мільйона євро. Причому, цих емітентів електронних грошей внесено в Директиві 2000/28/ЄС до списку кредитних установ, що, по суті, зняло питання про не- контрольованість таких установ з боку центральних банків.

До прикладів стрімкого розвитку електронних грошей можна віднести такі. Донедавна учасники одного з найвідоміших оп-1іпе аукціонів «еВау» розплачувалися між собою чеками і банківськими переказами, потім з'явилися нові способи оплати — кредитні карт­ки. З 2000 року клієнти, що не мають кредитних карт, одержали можливість розплачуватися електронними чеками прямо на сайті еВау — для цього досить заповнити спеціальну форму. Електро­нний чек як новий спосіб розрахунків був розроблений Інтернет- Компанією еВау разом з одним з найбільших американських банків «^е1І8 Рагдо». Багато американців, що роблять покупки через Іпіегпеі, не мають кредитних карток, тому вони прямо зацікавлені в появі цього альтернативного способу розрахунків. Найбільш попу­лярні системи електронних чеків, розроблені компаніями «СЬеск Ргее» і «Р8ТС»(Технологічний Консорціум Фінансових Послуг)

Компанія «СЬеск Ргее» була заснована в 1981р. у Коламбу- сі, штат Огайо. У вересні 1995р. «СЬеск Ргее» запропонувала послуги електронної чекової служби («СЬеск Ргее Раушепі 8егуісез») по мережі Інтернет, що використовувала наступну схему роботи:

•    клієнт посилає розпорядження про видачу електронних че­ків в «СЬеск Ргее»;

•    «СЬеск Ргее» посилає інструкції про взаєморозрахунки в банк «СЬеск Ргее»;

•    дані електронного чека передаються з банку «СЬескРгее»;

•   у встановлений день здійснюються взаєморозрахунки між банком клієнта та банком «СЬеск Ргее».

На вимогу клієнта, ця служба виписує електронний чек і ви­конує розрахунки між покупцем і продавцем. При необхідності, продавцеві може бути виданий паперовий чек.

«Р8ТС» (Технологічний Консорціум Фінансових Послуг) був заснований в 1993р. із метою розробки систем оплати для елект­ронної торгівлі і являє собою консорціум шістдесятьох організа­цій США, що включає фінансові установи, клірингові будинки, університети й компанії.

В 1995р. «Р8ТС» почала впровадження електронної чекової си­стеми для мережі Іпіегпеї: за назвою «ЕІесігопіс СЬе^ие» (електро­нний чек). Користувач електронної чекової системи стає власни­ком електронної чекової книжки на карті РС МСІА (РегзопаІ Сотриіег Метогу СаМ ІпіегпаііопаІ Аззосіайоп (Міжнародна асо­ціація карт пам'яті комп'ютерів). При необхідності, використову­ючи чекову книжку карти, можна виписати електронний чек. Такі електронні чеки надалі посилають по мережі Іпіегпеї: продавцеві, який, у свою чергу, пересилає їх у банк покупця. Крім даних пла­тежу й комерційної інформації, що включає номер і дату інвойсу й квитанції, чек може бути пронумерований, що підвищує ступінь ефективності операції й дозволяє уникнути підробок.

З метою розширення сфери практичного застосування систе­ми «Р8ТС» проводить розробки, спрямовані на використання смарт-карт у якості електронної чекової книжки280.

 

40