ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Право->Содержание->8 ВАЛЮТНІ ВІДНОСИНИ

Банківське право України

8 ВАЛЮТНІ ВІДНОСИНИ

§ 1. Поняття валюти і валютних цінностей

П

равове регулювання валютних відносин лежить в основі забез­печення стабільності національної грошової одиниці України. Отже, цей правовий інститут займає центральне місце в системі фінансового права України та банківського законодавства.

Аналізуючи положення теорії фінансового та господарського права, можна зробити висновок, що валютна система являє со­бою державно-правову форму організації міжнародних валютних (грошових) відносин держав. Національна валютна система скла­дається з таких елементів:

1) національна валюта;

2) умови обрання «мостів» валюти держави;

3)  паритет національної валюти;

4)  режим курсу національної валюти;

5) наявність або відсутність валютних обмежень в країні;

6)  національне регулювання міжнародної валютної ліквідності країни;

7)  регламентація використання міжнародних кредитних кош­тів обігу;

8) режим національного валютного ринку і ринку золота;

9) державні органи, що обслуговують та регулюють валютні

відносини країни392.

Для повного аналізу теми, що досліджується, перш за все, не­обхідно визначитись із предметом валютних відносин.

Термін валюта визначається декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та контролю».

Згідно з Декретом валютні цінності це:

валюта України — грошові знаки у вигляді банкнотів, казна­чейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обі­гу та є законним платіжним засобом на території України, а та­кож вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підля­гають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших кредитно- фінансових установах на території України;

платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки[300], акре­дитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у ва­люті України;

іноземна валюта — іноземні грошові знаки у вигляді банкно­тів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є за­конним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебува­ють в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебу­вають на рахунках або вносяться до банківських та інших креди­тно-фінансових установ за межами України;

платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або бан­ківських металах[301].

В такому значенні термін валютні цінності має застосовува­тись в інших галузях законодавства, зокрема в податковому зако­нодавстві.

Валюта України є єдиним законним засобом платежу на тери­торії України, який приймається без обмежень для оплати будь- яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декре­том, іншими актами валютного законодавства України.

Порядок ввезення, переказування і пересилання з-за кордону, а також вивезення, переказування і пересилання за кордон рези­дентами і нерезидентами валюти України визначається Націона­льним банком України. Суми у валюті України, що були вивезе­ні, переказані, переслані на законних підставах за кордон, можуть бути вільно вивезені, переслані, переказані назад в Україну.

Іноземна валюта класифікується Національним банком Украї­ни на три групи.

1.   Вільно конвертовані валюти, які широко використовуються для здійснення платежів за міжнародними операціями та прода­ються на головних валютних ринках світу і дозволяються для здійснення інвестицій в Україну, та банківські метали (1 група).

2.    Вільно конвертовані валюти, які широко не використову­ються для здійснення платежів за міжнародними операціями та не продаються на головних валютних ринках світу (2 група).

3.  Неконвертовані валюти (3 група)

Резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валю­тних цінностей, що знаходяться на території України. Резиденти мають право бути власниками також валютних цінностей, що знаходяться за межами України, крім випадків, передбачених за­конодавчими актами України.

Резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням валютних обмежень встановлених валют­ним законодавством України.

Суб' єктами валютних відносин є:

•    держава в особі уповноважених органів (Національний банк України, Державна податкова служба, Державна митна служба тощо);

•    банки як валютні агенти;

•    банки як суб'єкти валютних відносин, що діють від свого імені та від імені клієнтів;

•    юридичні особи;

•    фізичні особи.

Фізичні та юридичні особи, що приймають участь у валютних відносинах, класифікуються законодавством на резидентів та не­резидентів.

Резиденти це:

фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на тери­торії України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають за кор­доном;

юридичні особи, суб' єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України;

дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні пред­ставництва України за кордоном, які мають імунітет і диплома­тичні привілеї, а також філії та представництва підприємств і ор­ганізацій України за кордоном, що не здійснюють підприєм­ницької діяльності;

До нерезидентів відносяться:

фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за ме­жами України, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на те­риторії України;

юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють від­повідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юри­дичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності з учас­тю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України;

розташовані на території України іноземні дипломатичні, кон­сульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнаро­дні організації та їх філії, що мають імунітет і дипломатичні при­вілеї, а також представництва інших організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності на підставі законів України.

 

51