ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Право->Содержание->§ 3. Основні валютні обмеження, що діють в Україні

Банківське право України

§ 3. Основні валютні обмеження, що діють в Україні

3.1. Законодавчі обмеження щодо розрахунків в іноземній валюті

З

гідно з Законом України «Про порядок здійснення розраху­нків в іноземній валюті»398 (із змінами до нього відповідно до Закону України № 1108^ від 31 травня 2007 року) ви­ручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати за­боргованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 кален­дарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної ван­тажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності — з мо­менту підписання акта або іншого документа, що засвідчує вико­нання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної влас­ності. Перевищення зазначеного терміну до січня 2008 року потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України, а після січня 2008 року — висновку центрального органу виконав­чої влади з питань економічної політики.

Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах від­строчення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, до січня 2008 року потребує одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України, а після січня 2008 року — висновку центрального органу вико­навчої влади з питань економічної політики.

Порушення резидентами 180-денного терміну тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсот­ка від суми неодержаної виручки ( вартості недопоставленого то­вару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Пеня в розмірі 0,3% стягується державною податковою службою України. Загальний розмір на­рахованої пені не може перевищувати суму неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Зазначена норма є фінансово-правовою нормою, що спрямо­вана на забезпечення позитивного платіжного балансу держави[303]та покликана запобігти відтоку грошових коштів з України. Об­меження є характерним для багатьох економік, що розвиваються.

Зауважимо, що на стягнення пені поширюється строк давності — 1095 днів, встановлений Законом України «Про порядок по­гашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», адже згідно з преамбулою за­значеного закону його дія поширюється на нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників пода­тків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Хоча, така позиція є не безспірною враховуючи ту обставину, що закон поширюється не на валютні відносини, а на відносини у сфері зовнішньоекономі­чної діяльності. За певних умов на практиці може виникнути спір про співвідношення термінів порушення валютного законодавст­ва і порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Необхідно окремо зупинити увагу на правовій колізії, що ви­никає внаслідок застосування зазначених правових норм на прак­тиці. Так, статті 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», на перший погляд, вступають в суперечність з нормами господарського та цивільного законодав­ства, що регулюють припинення господарських та цивільно- правових відносин. Так, згідно зі статтями 600-605 Цивільного кодексу України зобов' язання припиняються прощенням боргу, переданням відступного, заліком зустрічних однорідних вимог тощо. Також законодавством передбачено припинення зо­бов'язання внаслідок розрахунку за договором векселем. Припи­нене зобов' язання не може бути виконане. Таким чином, після направлення стороною договору іншій стороні листа про залік зустрічних однорідних вимог, виконання зобов'язання (перера­хування виручки на територію України) є неможливим. Водно­час, фінансово-правове зобов' язання резидента України щодо по­вернення виручки на територію України діє. Більше того, за його невиконання нараховується пеня.

Отже, норма закону «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» щодо зовнішньоекономічних розрахунків су­перечить нормам Цивільного кодексу.

Однак, на нашу думку, не слід сприймати зазначену ситуацію як колізію. Адже, мова йде про різні за своєю правовою приро­дою норми (приватно-правові та публічно-правові). Тому, публі­чно-правова норма жодним чином не може скасовувати право суб'єкта господарювання на вибір способу припинення зо­бов'язання. Тому, правочин з припинення договору заліком зу­стрічних однорідних вимог не може бути визнаний недійсним лише з тих підстав, що він суперечить Закону «Про порядок здій­снення розрахунків в іноземній валюті». Водночас, припинення договору заліком зустрічних однорідних вимог або розрахунок векселем не звільняє особу від виконання публічно-правового обов' язку із повернення виручки на територію України, який спрямований на забезпечення позитивного платіжного балансу держави.

Гадаємо, що ситуація зміниться із внесенням до закону нової норми, відповідно до якої строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за пого­дженням з Національним банком України.

Окремо зупинимось на встановлених законодавством підста­вах звільнення від відповідальності за порушення 180-денного строку. У разі прийняття судом, Міжнародним комерційним ар­бітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Тор­гово-промисловій палаті України до розгляду позовної заяви ре­зидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, 180-денний термін зупиня­ється і пеня за його порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повніс­тю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду, 180-денний термін поновлю­ється і пеня за його порушення сплачується за кожний день про­строчення, включаючи період, на який цей термін було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову, пеня не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом. За­значеною датою слід вважати дату винесення ухвали (або іншого процесуального документа) про прийняття позовної заяви до провадження.

Іншою підставою для звільнення від відповідальності за по­рушення 90-денного терміну до прийняття Закону України № 1108^ від 31 травня 2007 року (який набирає чинності з 01 січня 2008 року) є одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України. Таку можливість законодавство передбачало для договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного бу­дівництва, оперативного і фінансового лізингу, поставки склад­них технічних виробів і товарів спеціального призначення.

Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених вище встановлюється Кабінетом Міністрів України[304].

Ліцензія Національного банку надається на підставі звер­нення особи, до якого повинні додаватися висновки Мінеко­номіки та Державної податкової адміністрації України щодо доцільності продовження терміну розрахунків згідно із стат­тею 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Після внесення травневих змін до Закону 180-денний строк може бути продовжений центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, ком­плексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслу­говування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціа­льного призначення. Порядок віднесення операцій резидентів до вищезазначених та умови видачі висновків на перевищення стро­ків, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Якщо перевищення 180-денного терміну обумовлено виник­ненням форс-мажорних обставин, перебіг терміну зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням форс-мажорних обставин є відповідна довід­ка Торгово-промислової палати України або уповноваженої ор­ганізації (органу) країни розташування сторони договору (конт­ракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

Зауважимо, що перебіг 180-денного терміну щодо попере­дньої оплати за договором нерезиденту припиняється також вна­слідок повернення суми попередньої оплати особі, яка її перера­хувала.

Національний банк України має право встановлювати строк, протягом якого куплена резидентом на міжбанківському валют­ному ринку України іноземна валюта для забезпечення виконан­ня зобов' язань перед нерезидентом має бути використана за при­значенням, і порядок її продажу в разі недотримання резидентом цього строку.

У разі порушення резидентами встановленого Нацбанком строку, протягом якого куплена резидентом на міжбанківському валютному ринку України іноземна валюта для забезпечення ви­конання зобов' язань перед нерезидентом має бути використана за призначенням, придбана валюта продається уповноваженими ба­нками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому, позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щоквартально направляється до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця від­носиться на результати господарської діяльності резидента.

Підставою для переказування уповноваженими банками та іншими фінансовими установами (далі — банки) коштів у націо­нальній та іноземній валюті на користь (на рахунок) нерезидентів як за дорученням резидентів — суб'єктів підприємницької діяль­ності, так і на виконання власних зобов'язань щодо оплати робіт, послуг (у тому числі послуг з продажу товару в кредит, переда­вання майна в оренду, у лізинг, надання в користування прав ін­телектуальної власності), прав інтелектуальної власності за дого­ворами, які передбачають їх виконання, надання, передавання нерезидентами, уважаються такі документи:

■  договір з нерезидентом, оформлений відповідно до вимог чинного законодавства України, або інший документ, який згідно з чинним законодавством України має силу договору;

■  документи, які свідчать про фактично надані послуги, вико­нані роботи чи передані права інтелектуальної власності.

Підставою для переказування банками коштів у національній та іноземній валюті на користь (на рахунок) нерезидентів як за доручен­ням резидентів — суб'єктів підприємницької діяльності, так і на вико­нання власних зобов' язань за векселями, виданими для оформлення заборгованості резидента перед нерезидентом щодо оплати послуг, ро­біт, прав інтелектуальної власності, вважаються такі документи:

—договір з нерезидентом, оформлений відповідно до вимог чинно­го законодавства України (або інший документ, який згідно з чинним законодавством України має силу договору), умовами якого передба­чено проведення розрахунків за надані послуги, виконані роботи чи передані права інтелектуальної власності з використанням векселів;

—вексель, виданий згідно з умовами такого договору;

—документи, які свідчать про фактично надані послуги, вико­нані роботи чи передані права інтелектуальної власності.

Крім цього, підставою для проведення операцій з оплати ро­біт, послуг, прав інтелектуальної власності та/або виконання зо­бов'язань за векселем, яким оформлена заборгованість резидента перед нерезидентом за такою оплатою, та/або зарахування забор­гованості за такою оплатою в разі проведення заліку зустрічних однорідних вимог, якщо загальна вартість послуг, робіт, прав ін­телектуальної власності за договором перевищує 50000 євро, або еквівалент цієї суми в іншій валюті є акт цінової експертизи Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зов­нішніх товарних ринків, який засвідчує відповідність контракт­них цін на роботи, послуги, права інтелектуальної власності, які є предметом договору, кон' юнктурі ринку.

У разі письмової відмови Державного інформаційно-аналітич­ного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків у проведенні цінової експертизи, здійснення відповідних операцій дозволяється лише за наявності погодження Національного банку України.

При цьому, такі вимоги не поширюються на:

■  операції з оплати фінансових, туристичних, транспортних та комунікаційних послуг резидентами за наявності в них лі­цензій (дозволів) уповноважених державних органів на прова­дження господарської діяльності в сфері тих послуг, які опла­чуються;

■ операції резидентів, які здійснюються за дорученням та за рахунок коштів нерезидентів, за умови, що нерезидент до прове­дення операції забезпечив резидента коштами, потрібними для виконання доручення;

■ операції резидентів, визначених у встановленому порядку для виконання відповідних міждержавних чи міжурядових угод, що проводяться згідно з цими угодами;

■ переказування банками на користь нерезидентів коштів на ви­конання власних зобов' язань банків — членів міжнародних платіж­них систем за операціями, пов' язаними з організацією та забезпе­ченням розрахунків з використанням цих платіжних систем;

■ переказування банками на користь нерезидентів коштів на виконання банками власних зобов' язань за операціями, пов'язаними зі сплатою коштів міжнародним системам зв'язку, у тому числі інформаційним агенціям КЕЦТЕК.8, 8 ^ І Р Т. за ко­ристування їх послугами;

■ операції розпорядників бюджетних коштів, пов'язані з між­народною діяльністю України та/або її органів, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з перед­баченими в Державному бюджеті України на відповідний рік бюджетними призначеннями;

■ операції, на здійснення яких резидентом або нерезиден­том отримана індивідуальна ліцензія Національного банку України;

■ платежі резидентів-позичальників на користь нерезиден­тів відповідно до умов виданих Національним банком України реєстраційних свідоцтв за договорами, які передбачають вико­нання резидентами боргових зобов' язань перед нерезидентами за залученими від останніх кредитами, позиками в іноземній валюті;

■ платежі резидентів-позичальників на користь Міжнародного банку реконструкції та розвитку та Європейського банку реконс­трукції та розвитку, які здійснюються в межах реалізації кредит­них угод з цими банками;

■ платежі резидентів-позичальників на користь нерезиден­тів за залученими під гарантії Кабінету Міністрів України кре­дитами.

Порядок здійснення переказів фізичними особами регулюєть­ся Національним банком України4 .

Для здійснення переказу в іноземній валюті за кордон фізична особа (резидент і нерезидент) має подати працівникові банку (установи):

а) якщо переказ здійснюється з поточного рахунку:

■ платіжне доручення в іноземній валюті;

■  документ, що ідентифікує особу (паспорт або документ, що його замінює);

■  документи, що підтверджують наявність у фізичних осіб — резидентів підстав для здійснення переказу за межі України (до­говори, рахунки-фактури, листи-розрахунки тощо);

■  індивідуальна ліцензія Національного банку на переказу­вання іноземної валюти за межі України у випадках, передбаче­них законодавством;

■  індивідуальна ліцензія Національного банку на розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України;

Якщо одержувач протягом шести місяців з дня надходження із-за кордону не одержав суму переказу, що має бути виплачена йому в готівковій формі, то іноземна валюта протягом трьох ро­бочих днів після завершення зазначеного строку повертається банком одержувача банку відправника переказу.

Якщо одержувач протягом 30 днів не одержав іноземну валю­ту за переказом у межах України, що має бути виплачена йому в готівковій формі, то банк одержувача зобов' язаний протягом трьох робочих днів після завершення зазначеного строку повер­нути суму переказу банку відправника переказу.

Переказування фізичними особами — резидентами і нерезиден­тами в межах України іноземної валюти з їх поточних рахунків в іно­земній валюті здійснюється згідно з режимом цих рахунків, передба­ченим Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою поста­новою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492.

Без відкриття поточних рахунків фізичним особам (резиден­там і нерезидентам) дозволяється переказувати в межах України іноземну валюту:

а) у сумі, що не перевищує 1000 доларів США, або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті в один операційний день:

•    фізичним особам — резидентам на користь інших фізичних осіб — резидентів та нерезидентів з метою надання допомоги без підтвердних документів про родинні стосунки фізичних осіб;

•    фізичним особам — нерезидентам на користь інших фізич­них осіб — резидентів і нерезидентів з метою надання допомоги на підставі документів, що підтверджують джерела походження іноземної валюти. Переказ у сумі, що не перевищує 200 доларів США, або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті на мі­сяць, здійснюється без подання документів, що підтверджують джерела походження іноземної валюти.

б)  на власні поточні рахунки фізичних осіб, що відкриті в ін­ших банках (філіях банків), з метою їх поповнення. Фізичні осо­би — нерезиденти здійснюють такі перекази на підставі докуме­нтів, що підтверджують джерела походження іноземної валюти.

Підстави для переказування іноземної валюти за межі України фізичними особами без відкриття рахунку визначаються Націо­нальним банком України[305].

 

53