ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Право->Содержание->3.6. Обмеження щодо здійснення валютно-обмінних операцій

Банківське право України

3.6. Обмеження щодо здійснення валютно-обмінних операцій

Обмеження щодо здійснення валютно-обмінних операцій встановлюються постановою Правління Національного банку України від 12.12.2002р. №5 0 2[307].

До валютно-обмінних операцій з іноземною валютою і доро­жніми та іменними чеками (далі — валютно-обмінні операції) належать:

•    купівля у фізичних осіб — резидентів і нерезидентів готів­кової іноземної валюти за готівкові гривні;

•    продаж фізичним особам-резидентам готівкової іноземної валюти за готівкову гривню;

•    зворотний обмін фізичним особам-нерезидентам невикорис­таних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту;

•    купівля-продаж дорожніх чеків за готівкову іноземну валю­ту, а також купівля-продаж дорожніх чеків за готівкові гривні;

•    конвертація (обмін) готівкової іноземної валюти однієї іно­земної держави на готівкову іноземну валюту іншої іноземної держави;

•    прийняття на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків.

Відкривати пункти обміну валюти[308] для здійснення валютно- обмінних операцій мають право:

♦    банки, що отримали банківську ліцензію та письмовий до­звіл Національного банку України на здійснення неторговельних операцій з валютними цінностями;

♦    фінансові установи, що отримали генеральну ліцензію На­ціонального банку України на здійснення операцій з валютними цінностями.

Відкриття пунктів обміну валюти банком (фінансовою уста­новою) дозволяється лише на території того територіального управління Національного банку України (далі — територіальне управління), на території якого розташований цей банк (фінансо­ва установа).

Банки (фінансові установи) реєструють у територіальному управлінні пункти обміну валюти. Проведення операцій у пункті обміну валюти розпочинається лише після його реєстрації в те­риторіальному управлінні, а також реєстрації реєстратора розра­хункових операцій у податковому органі та на підставі наказу по банку (фінансовій установі) про відкриття пункту обміну валюти.

Банк укладає договір про відкриття пункту обміну валюти з агентом — фінансовою установою або юридичною особою, що не є фінансовою установою, статутний капітал якого становить не менше ніж 250 000 гривень та установчими документами яко­го передбачено надавати фінансові послуги з обміну валют, і по­дає протягом трьох робочих днів з дати укладення договору до територіального управління нотаріально засвідчену копію цього договору на погодження.

Касири кас банків (фінансових установ) та касири пунктів обмі­ну валюти зобов'язані з'ясовувати резидентність осіб, які мають намір здійснити валютно-обмінну операцію, і попереджати про те, що нерезиденти мають змогу провести зворотний обмін невикорис­таних коштів у гривнях на іноземну валюту лише за умови пред' яв­лення ними довідки за формою, встановленою законодавством.

Операції з купівлі-продажу у фізичних осіб — резидентів та нерезидентів готівкової іноземної валюти за готівкові гривні або зворотного обміну фізичними особами-нерезидентами невикори­станих коштів у гривнях на готівкову іноземну валюту на суму, що перевищує 15 000 гривень, здійснюються лише через касу ба­нку (фінансової установи) після пред'явлення документа, який засвідчує особу.

Операції з конвертації готівкової іноземної валюти здійсню­ються банками (фінансовими установами) та їх пунктами обміну валюти лише з тими валютами, що належать до 1 групи Класифі­катора іноземних валют[309].

 

59