ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Гроші і кредит.Менеджмент->Содержание->Біржовий музей бере участь у:

Біржова діяльність

Біржовий музей бере участь у:

•    розробці етичних норм поводження на біржі і традицій, а та­кож слідкує за їх дотриманням;

•    здійсненні обліку і зберіганні інформації про етапи діяльно­сті біржі та найбільш видатних її членів, які зробили значний внесок у її розвиток;

•    організації виставок, вітрин, доповідей про роботу біржі.

Усі комітети формуються з членів біржі та службовців, які

працюють по найму (трудовій угоді); працівників відділів, які є службовцями біржі.

Від того, наскільки вдало керівні органи і структурні підроз­діли здійснюють свою діяльність, багато в чому залежить ефек­тивність роботи біржі як центрального великооптового, організо­ваного торгового місця. Раціональне оформлення будови біржі забезпечує, у свою чергу, виконання трьох головних функцій — юридичної, організаційної та економічної.

Персонал біржі має персональні властивості та якості, які є обов'язковими для роботи на біржі. Розглянемо більш детально професійні якості, що є обов'язковими для роботи у складі пер­соналу біржі.

Біржовий маклер — центральна фігура, офіційна посадова особа, штатний працівник біржі.

Обов'язки маклера — виконання доручень членів та відвіду­вачів біржі на здійснення угод шляхом знаходження контрагентів і оформлення угод в установленому біржею порядку.

У різних країнах ці особи мають різні назви — «строкброкер», біржовий брокер. На деяких американських біржах строкброкери ведуть операції тільки з товарами або цінними паперами однієї чи декількох компаній, тому їх називають фахівцями. У ФРН ця особа називається «офіційним курсовим маклером».

Маклер — посередник у біржових угодах. Це визначає особ­ливості його роботи. З одного боку, він повинен керуватися ста­тутом біржі, а з іншого — бачити своє завдання в досягненні обопільної вигоди для учасників угоди. Він має робити все від нього залежне, щоб вона відбулася.

Маклер приймає присягу, відповідно до якої він не має права здійснювати операції за свій рахунок, якщо це не оговорено в Статуті біржі.

У ряді випадків у Статуті біржі відзначається, що маклер (фахі­вець) має право укладати торгові угоди за свій рахунок чи від влас­ного імені, а також брати на себе доручення, якщо це сприяє вико­нанню його основного завдання — посередництву в укладанні угоди. Він не може працювати в інших фірмах і консультувати з питань діяльності біржі. Біржовий маклер зобов'язаний зберігати комер­ційну таємницю щодо проведених за його участі операцій клієнтів.

Реєстрація угоди, укладеної за участі маклера, виконується на підставі маклерської записки, яка складається на основі отриманої маклером пропозиції (оферти), з одного боку, і згоди (акцепту) — з іншого. Вони даються маклеру в письмовій чи усній формі.

Маклерська записка складається в двох примірниках. Один залишається в діловодстві, інший оригінальний примірник і копія з нього видаються сторонам за згодою між ними.

Укладена угода заноситься в Біржову реєстраційну книгу і має силу нотаріальних актів. Маклер веде «щоденник маклера», в якому реєструються всі пропозиції цінностей (товару, цінних паперів) і попит на них із зазначенням юридичної особи, дати надходження замовлення в астрономічному часі та величини замовлення.

Крім маклера і брокерів, у роботі біржі беруть участь дилери, тобто брокери, які здійснюють операції за свій рахунок і на свою користь, а також біржові агенти, тобто представники торгово- промислових і банківських кіл, та інші комерсанти.

Брокерами можуть бути члени біржі, які відкривають бро­керські фірми (контори), або особи, які працюють в брокерських фірмах на умовах найму за строковими контрактами.

Брокери — це торгові фірми, організації, окремі особи, які знаходять взаємозацікавлених продавців і покупців, зводять їх, але самі безпосередньо не беруть участі в угодах. Брокери тор­гують великими партіями товарів, нерухомістю великої вартості, що дозволяє їм пропонувати за свої послуги більш низькі порів­няно з іншими посередниками ставки винагороди.

Брокери укладають угоди за рахунок довірителя від його чи від свого імені. Через брокера проходять зустрічні пропозиції сторін. Вони не стикаються безпосередньо з товаром, після укла­дення угоди продавець відправляє товар прямо покупцю. Великі брокерські фірми співпрацюють з банками в кредитуванні по­купця, в окремих випадках самі виступають у ролі кредитора, бе­руть також на себе поручительство за виконання угоди, тобто ви­ступають як гаранти — за додаткову плату.

За свої послуги брокер одержує обумовлену, нерідко встанов­лену торговельним порядком винагороду. Існує кілька основних способів нарахування і виплати винагороди. Спосіб винагороди обов'язково фіксується в угоді. Розміром винагороди при товар­них операціях є нарахований погоджений відсоток з експертних цін. Це стимулює брокера до збільшення обсягу збуту і підви­щення цін, що в результаті приводить до підвищення ефективно­сті дій експерта.

З брокерами можуть укладатися угоди, які розширюють їхні зобов'язання. До них відносяться, наприклад, кредитування тор­гових операцій і гарантування платоспроможності покупців.

До зовнішньоторговельних операцій часто залучаються бро­кери, які за згодою беруть на себе зобов'язання досліджувати ри­нки, проводити рекламні кампанії, формувати в ділових колах сприятливу думку про експортерів, інформувати експертів про міжнародні торги, можливості майбутніх закупівель, шукати по­купців і організовувати з ними ділові зустрічі, сприяючи при цьому в укладанні контрактів. У цьому випадку винагорода об­числюється за системою «кост клас». Суть цієї системи в тому, що посередник надає експерту документи, що підтверджують ви­трати. Продавець відшкодовує посереднику витрати, збільшені на погоджені відсотки, що й складають прибуток брокера.

Цей спосіб застосовується, якщо заздалегідь важко визна­чити витрати посередника. Форма винагороди може бути змі­шаною (поширена в міжнародній торгівлі). В якості посеред­ників намагаються підібрати осіб, які користуються повагою в ділових колах, досить компетентних у торгівлі певними вида­ми товарів.

 

14