ГоловнаЗворотній зв'язок

Категорії

Главная->Гроші і кредит.Менеджмент->Содержание->ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ БРОКЕРСЬКОЇ ФІРМИ

Біржова діяльність

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ БРОКЕРСЬКОЇ ФІРМИ

У

годи купівлі—продажу на біржі відбуваються через брокерські контори (фірми). Це стосується як реаліза­ції товарів членів біржі, так і виконання доручень (на­казів) її відвідувачів на купівлю і продаж певної продукції на об­говорених умовах.

Тільки на самому початку, у перші два-три тижні відкриття нової біржі для залучення учасників торгів і можливих членів до­зволяється особиста участь покупців та продавців у торгах.

Але вже невдовзі члени біржі відкривають брокерські конто­ри. Незалежно від величини внесеного в Статутний фонд паю кожен член біржі має право відкрити одну брокерську контору. Залежно від ступеня самостійності вона може бути юридичною особою чи структурним підрозділом організації або підприємст­ва, які є членами біржі. Щоб мати статус юридичної особи і свій рахунок у банку (чи в декількох банках — субрахунки), необхід­но зареєструватися в місцевих органах влади.

Якщо брокерська контора працює як структурний підрозділ організації — члена біржі, при здійсненні операцій вона користу­ється її розрахунковим рахунком і юридичною адресою.

Найчастіше фінансується діяльність брокерської контори чле­ном біржі, який відкрив її, але можуть бути й інші джерела, пе­редбачені договорами та різними документами.

Прибуток брокерської контори формується за рахунок комісій­них відсотків від суми угод, здійснених за дорученнями клієнтів.

Відносини брокерської контори і біржі регламентуються Ста­тутом. Біржовий комітет, Виконавча дирекція та інші органи не втручаються у взаємини між брокерською конторою і членом бі­ржі, який її відкрив, крім випадків, коли на цьому наполягають обидві сторони.

Штат брокерської контори складається з її керівника (старший брокер), брокерів і необхідного технічного персоналу. Керівник

брокерської контори і брокери призначаються членом біржі, який відкрив брокерську контору, якщо інше не передбачено догово­ром між брокерською конторою і членом біржі.

Брокери, як правило, спеціалізуються на операціях з певними видами товарів чи товарними групами.

Перед призначенням керівник брокерської контори і брокери повинні витримати кваліфікаційний іспит, який організовується один раз на рік Біржовим комітетом.

Крім того, необхідно пройти реєстрацію й одержати дозвіл на ведення біржових операцій як з реальним товаром, так і за уго­дами на термін (ф'ючерсні операції).

Крім реєстрації в державних органах, керівник брокерської контори і брокери реєструються також Біржовим комітетом тієї біржі, при якій відкрита дана брокерська контора.

До кваліфікаційного іспиту допускаються тільки особи, які мають дві рекомендації членів біржі, у яких письмово засвідчена висока компетентність претендента в обраній спеціальності, його знання ринку і незаплямована комерційна репутація.

Члени біржі несуть відповідальність за дані ними рекоменда­ції. У разі серйозних провин з боку керівника брокерської конто­ри чи брокерів, на членів біржі, які дали їм свої рекомендації, можуть бути накладені відповідні стягнення. Кількість брокерів у брокерській конторі визначається членом біржі, який відкрив її, за погодженням з Біржовим комітетом, виходячи з розмірів бір­жового обороту і величини паю, внесеного членом біржі в стату­тний фонд.

Брокери працюють за строковим контрактом з брокерською конторою, якщо інше не передбачено договором між брокерсь­кою конторою і членом біржі, який відкрив її.

Оплата послуг брокерів з посередництва і представництва ін­тересів клієнтів при здійсненні угод виконується у формі винаго­роди, що складає певну фіксовану частину в комісійному відсот­ку, одержуваному брокерською конторою по укладених угодах.

Конкретні розміри куртажної винагороди встановлюють між брокером і брокерською конторою.

Консультування, участь в експертизах та інші послуги броке­рів оплачуються за згодою зареєстрованих сторін чи у порядку, установлюваному Загальними зборами членів біржі.

Основні функції брокерів полягають у наступному: — посередництво при укладанні угод шляхом прийняття до­ручень (наказів) клієнтів біржі і знаходження відповідних конт­рагентів;

— представництво інтересів клієнтів шляхом ведення біржо­вих операцій і укладання угод від свого імені за їхній рахунок;

— консультування торгуючих з питань, пов'язаних з укладан­ням біржових угод, у тому числі з питань якості та властивостей товару, що продається;

— документальне оформлення угод і представлення їх до ре­єстрації в реєстраційному бюро;

— підготовка по завданнях Біржового комітету висновків з різ­них питань торгової практики, торгової кон'юнктури та інших, зокрема, по біржових угодах, укладених без участі брокерів;

— участь як експертів у проведенні експертиз на загальних підставах, установлюваних Положенням про експертне бюро;

— інші функції, що не суперечать Статуту, Правилам біржової торгівлі та іншим документам, що регламентують діяльність біржі.

Організація роботи брокера передбачає виконання конкретних умов.

При здійсненні біржових операцій брокер діє або на основі за­явки, що надійшла з інформаційно-довідкового відділу, або за письмовим чи усним дорученням (наказом), відданим брокеру безпосередньо членом або відвідувачем біржі — клієнтом.

У заявці чи усному дорученні обов'язково мають бути зазна­чені найменування, сорт і кількість пропонованого і запитувано­го товару.

Бажані терміни постачання, ціна й умови платежу вказуються на розсуд клієнта.

Кожна умова угоди може вказуватися «від — до». Відповідаль­ність брокера і клієнта щодо реалізації, продовження, анулювання доручення (наказу) регулюються правилами біржової торгівлі.

Брокер має право не приймати доручення (наказ), яке йому дається, якщо умови, що містяться в ньому, не відповідають кон'юнктурі ринку або суперечать правилам біржової торгівлі.

Відразу ж після прийняття доручення (наказу) брокер зо­бов'язаний на інформаційному табло дати інформацію про вияв­лені попит-пропозицію. Можуть бути використані й інші наочні засоби, наявні на біржі. Крім інформації, розрахованої на біржові збори, брокер подає інформацію зацікавленим контрагентам.

Брокер не повідомляє іншим торгуючим відомостей, що міс­тяться в заявці чи дорученні, якщо на цьому наполягає клієнт.

Взаємовідносини клієнтів і брокерських фірм (брокерів) скла­даються на основі укладених ними договорів та угод. Таких угод може бути декілька, а саме: договір на брокерське обслуговуван­ня, який укладається зазвичай з постійним клієнтом на певний строк; договір на інформаційне обслуговування; договір про представництво і спільну діяльність.

Практично діяльність брокерів на вітчизняних біржах зво­диться до виконання доручень клієнтів по укладенню тих чи ін­ших видів угод. Це може здійснюватися брокером як від імені клієнта і за власний рахунок, так і від імені самого брокера та че­рез його розрахунковий рахунок, на який клієнт переводить кош­ти. Фактично в останньому випадку брокер стає комісіонером, а не брокером у точному розумінні цього слова.

Договір на брокерське обслуговування доповнюється двома додатками, тобто ще двома видами типових документів — дого­вором доручення і договором комісії. За умовою договору дору­чення клієнт доручає, а брокер зобов'язується укласти від імені клієнта угоду з купівлі чи продажу певного товару. Отже, з мо­менту укладання договору клієнт здобуває права і несе зобов'я­зання за угодою. На відміну від договору доручення, за умовами договору комісії брокер здобуває права і виконує обов'язки за угодами.

Ці договори мають кілька загальних моментів.

Брокер, укладаючи угоду на біржі, повинен мати уявлення про товар, який йому доручено купити чи продати. Тому він переду­сім погоджує найменування товару (із зазначенням виробника, на що слід звернути увагу), його кількісні та якісні характеристики і навіть упакування.

Щодо постачання (якщо йдеться про продаж товару), то для брокера і клієнта має значення місцезнаходження товару, поря­док і форма оплати, термін та базис постачання.

Якщо брокер виступає на біржі як покупець, то в договорі ва­рто визначити бажані варіанти видів товарів і докладні характе­ристики кожного з них.

У цих договорах клієнт визначає і формулює вид доручення брокеру. Існують такі види доручень: купити чи продати товар за поточною біржовою ціною; купити товар за ціною не вище зада­ної; продати товар за ціною не нижче заданої; купити товар тоді, коли ціна на нього досягне певного (граничного) значення; про­дати товар, коли ціна на нього досягне певного (граничного) зна­чення; купити чи продати товар на розсуд брокера.

Усі можливі види доручень клієнта брокеру описані в догово­рі на надання брокерських послуг.

На особливу увагу заслуговує те, що в договорах доручення і комісії вказується не тільки вид доручення, а й проставляється його номер за договором на брокерське обслуговування.

Обидва договори повинні містити ще один важливий пункт — гарантії виконання зобов'язань. Тобто, перш ніж брокер виконає доручення з купівлі товару, він повинен одержати від клієнта пі­дписаний ним договір доручення, а також прикладені до нього разове доручення чи договір комісії, що не вимагає оформлення доручення.

Мета одержання доручення полягає в тому, щоб брокер міг виступати на біржі від імені клієнта. Доручення це виконується на бланку підприємства клієнта і містить разове доручення на укладення від імені клієнта і за рахунок клієнта договору купів­лі—продажу та постачання. Таке доручення називається разовим.

Крім того, доручення може видаватися на весь термін дії до­говору на брокерське обслуговування. У цьому випадку дору­чення є постійним.

Зміст постійного доручення ширший, ніж разовий (зміст разо­вого доручення викладено в першому пункті постійного). Поряд з цим, у постійному дорученні передбачено, що клієнт довіряє брокеру представляти на біржі практично всі його інтереси.

У кожного з цих договорів є свої переваги і недоліки. Який з них краще укласти — залежить від специфіки кожної конкрет­ної ситуації.

З боку брокера договір доручення може бути більш прийнятний хоча б тому, що за його умовами він не несе жодної відповідальнос­ті, виконуючи лише посередницькі функції. Це є перевагою договору доручення тільки тоді, коли відсутня конкуренція між брокерськи­ми конторами за клієнта і брокер упевнений в тому, що по закін­ченні своїх відносин з одним клієнтом він зможе знайти іншого.

Але така ситуація характерна лише для початкового етапу функ­ціонування бірж в Україні. В умовах же розвинутої сфери біржової діяльності договір комісії є більш вигідним для брокера. За ним брокерська контора стає однією зі сторін (одним з учасників) угоди. Так, якщо продається товар з гарантійними зобов'язаннями, то га­рантійне обслуговування входить до обов'язків брокерської контори. А це дозволяє підвищити авторитет в очах клієнта, зацікавити його у використанні послуг даної брокерської контори на тривалий термін.

Для брокерської контори, яка дорожить своєю репутацією, іміджем фірми в умовах розвиненого ринку — це надзвичайно важливо, тому що ця обставина може відіграти вирішальну роль на користь договору комісії.

Крім того, договір комісії дає брокеру більше свободи. Це особливо важливо при веденні біржової гри (спекуляції), яка сьо­годні забороняється законодавством України.

У разі успішного розвитку біржової справи в нашій країні спекуляції на біржах, що є нормальною практикою за кордоном, набудуть свого природного розвитку.

Але при цьому слід мати на увазі, що свобода дій брокера має і зворотний бік: як правило, цьому різко зростає ризик і відповідаль­ність брокера при веденні подібних біржових операцій. Що стосу­ється клієнта, то договір комісії може бути вигідним йому у разі, якщо він не хоче фігурувати в угоді, щоб його ім'я не згадувалося чи складало комерційну таємницю. А такі випадки трапляються.

З точки зору винагороди брокера обидва види договорів також мають свої плюси і мінуси. Так, за умовами договору доручення брокер одержує винагороду одночасно великою сумою (у відсотках від угоди). При діючій у нашій країні системі оподаткування доходу це може бути невигідно. За умовами договорів комісії винагорода здійснюється через розрахунковий рахунок брокерської контори.

У цілому на українських біржах поки що переважають дого­вори доручення, а договори комісії укладаються лише в окремих випадках.

Для брокера також важливі гарантії платоспроможності клієн­та. У договорі на брокерське обслуговування ними можуть слу­жити термінова банківська гарантія, причому обов'язково її ори­гінал, а не копія, або банківська довідка про наявність коштів на розрахунковому рахунку клієнта. Дата видачі довідки має пере­дувати даті видачі доручення.

Крім того, на практиці зустрічаються такі види гарантій:

•    внесення застави на рахунок брокера в розмірі 15 % від суми угоди;

•    відкриття брокеру поточного рахунку з правом розпоря­джання на суму не менше 30 % від суми передбачуваної угоди;

•    відкриття акредитива на рахунку брокера на всю суму угоди на термін її здійснення;

•    надання брокеру страхового поліса.

Якщо ж клієнт доручає брокеру продати товар від свого імені (договір доручення і разове доручення) чи від імені брокера (до­говір комісії), то для брокера важливими є гарантії повного роз­поряджання товаром на термін, на який він виставлений клієнтом на продаж.

Якщо клієнт виявиться несумлінним (торгівля «повітрям»), то це негативно позначиться на авторитеті брокерської контори, її іміджі. Тому брокер в якості гарантії може одержати від нього завірену складську розписку чи транспортну накладну, що підт­верджує відвантаження товару на адресу біржі. Гарантією може служити також надання клієнтом брокеру простого або перекла­дного векселя на суму штрафних санкцій, зазначену в договорі.

Брокер вправі зажадати від клієнта оплати неустойки за про­строчення чи недопоставку товару, яка складає не менше 15 % вартості товару.

За договором комісії брокер виступає на біржі від свого імені.

У разі недопоставки чи прострочення відвантаження клієнт сплачує брокеру штраф, розмір якого визначається в договорі комісії у відсотках від вартості товару. При купівлі товару клієнт перераховує брокеру аванс для виконання укладеної для нього угоди, розмір якого визначається в договорі комісії в абсолютно­му вираженні.

Одержавши необхідні гарантії від клієнта та підписаний ним договір, брокер зобов'язаний негайно приступити до виконання доручення на біржі. Виконавши доручення з купівлі або продажу товару, він у триденний термін зобов'язаний надати звіт, до якого додаються такі документи: екземпляр укладеного на біржі дого­вору з контрагентом, здійсненого на біржі двома брокерськими конторами — «покупцем» і «продавцем».

Якщо угода виконана на підставі договору доручення — обоє діють на підставі доручення. Якщо це договір комісії — дору­чення не складається.

Таким чином, гарантії брокера — продавця, брокера — поку­пця, їхніх клієнтів необхідні всім, щоб бути впевненими в реаль­ності укладеної угоди. Для цього продавець надає гарантії поста­чання, покупець — оплати.

Якщо надані продавцем гарантії не зможуть забезпечити пос­тачання товару відповідно до умов договору, то саме продавець зобов'язаний відшкодувати покупцю збиток і неустойку в розмі­рі, визначеному в договорі.

Якщо після укладання договору між продавцем і покупцем виникають розбіжності, суперечки, то вони можуть звернутися до Біржового арбітражу.

При виникненні ситуації, не передбаченої договором, прода­вець і покупець діють на підставі наявних у господарському за­конодавстві положень.

Після одержання звіту брокера клієнт зобов'язаний у триден­ний термін виплатити брокеру належну винагороду;

•    сплатити вартість реєстрації угоди на біржі;

•    виконати всі обов'язки, що випливають зі змісту угоди (на­приклад, відвантажити товар у термін, визначений у договорі до­ручення чи комісії та договорі постачання).

Якщо клієнт не згодний з наданим брокером звітом, то, відпо­відно до договору на брокерське обслуговування, клієнту виділя­ється 10 днів для пред'явлення своїх претензій брокеру.

Після закінчення цього терміну звіт вважається автоматично прийнятим.

Розглянемо деякі найбільш поширені ситуації, які можуть ви­никнути після укладення договору. За однією з них уже після ук­ладання договору виникають умови, за яких товар треба зняти з торгів відповідно до правил біржової торгівлі. У цьому випадку брокер зобов'язаний вислати клієнту у триденний термін повідо­млення, у якому буде зазначена причина, через яку це відбулося, і буде міститися прохання про відшкодування вже понесених ви­трат.

У разі виникнення такої ситуації клієнт може відкликати свою пропозицію, відшкодувати брокеру витрати у триденний термін після одержання повідомлення (розмір цих витрат має бути обу­мовлений у договорі на надання брокерських послуг), або ж зни­зити ціну на товар у визначений договором термін з моменту одержання повідомлення.

У правовому статусі брокера слід зазначити ще деякі важливі моменти.

Якщо компетентність і кваліфікація брокера не викликають у клієнта сумніву, він може розширити в договорі доручення чи комісії самостійність брокера, надати йому більше прав у прийн­ятті рішень відповідно до характеру існуючої на біржі ситуації. Тоді брокер може самостійно приймати рішення про зниження ціни пропозиції чи зменшення розмірів партії пропонованого то­вару порівняно з тим, як це обумовлено в договорі.

Брокер з не залежних від нього причин не зміг виконати дору­чення до закінчення терміну договору доручення чи комісії (на­приклад, угода може бути порушена третьою особою). У цьому випадку брокер зобов'язаний повідомити про це клієнта, а клієнт зобов'язаний у триденний термін відшкодувати йому витрати в розмірі обумовленої в договорі суми. Отже, у цій ситуації клі­єнт повністю бере на себе ризик проведення біржової операції.

З розвитком біржової справи в Україні, все більшого поши­рення набуватиме страхування угод.

Щоб мати можливість оперативно реагувати на зміни кон'юнк­тури ринку (співвідношення попиту та пропозиції на біржі), клі­єнт підписує з брокером протокол погодження умов зв'язку, за яким брокер присвоює клієнту код, який є постійним реквізитом при будь-якому звертанні клієнта до брокера.

Код вказується також на всіх видах договорів у верхньому лі­вому куті. Це зручно, а головне — дозволяє зберегти в таємниці умови договору. Цей протокол є частиною договору на брокерсь­ке обслуговування, за його умовами клієнт виділяє для оператив­ного зв'язку між брокером та клієнтом трьох відповідальних осіб. Брокер, зі свого боку, може зв'язуватися з клієнтом безпосеред­ньо або через регіонального представника, який має на нього до­ручення. Для офіційного зв'язку протоколом визначаються дні і години. Крім того, існують години обов'язкової присутності брокера на торгах. Якщо в цей час він буде відсутній на біржі, то за правилами біржової торгівлі повинен сплатити штраф за неяв­ку, а товар буде знятий з торгів.

У протоколі також визначається спосіб зв'язку (кур'єр, пошта, телеграф, телефакс, телефон, електронна пошта і т. ін.). Зміни щодо видів зв'язку відправляються один одному в письмовому вигляді і не підлягають погодженню.

Після уточнення пунктів гарантії і визначення остаточної ціни обчислюється сума угоди, а також брокерської винагороди та сплати послуг біржі. Слід звернути увагу на те, що податок з про­дажів (ПДВ) включається у вартість товару і вказується у доку­ментах окремим рядком.

Завершується договір зазначенням реквізитів брокера та його клієнта, скріплюється їхніми підписами, вказується також на­йменування, адреса й інші реквізити відправника вантажу та ван­тажоотримувача.

Таким чином, можна зробити висновок, що задум укладання договору між сторонами лежить у погодженні їхніх інтересів, у досягненні розумних компромісів та їх фіксуванні в договорі. Насамперед, це стосується розміру винагороди брокера.

Брокер одержить комісійну винагороду тільки у разі, якщо будуть дотримані всі умови і виконані всі вимоги клієнта.

Умови, дотримання яких клієнт вважає для себе необхідними, у тому числі умови оплати, мають бути зазначені в договорі.

Приймаючи до виконання доручення, брокер шукає для клієн­та прийнятного партнера для угоди, причому на максимально ви­гідних за наявної кон'юнктури умовах.

Розмір винагороди залежить від багатьох параметрів угоди: її обсягу, складності, виду (з реальним товаром чи з умовою й ін.). Розмір винагороди має бути заздалегідь обумовлений у договорі на брокерське обслуговування.

Як уже зазначалося вище, розмір винагороди є одним з основ­них питань, по яких мають місце розбіжності між брокером і клі­єнтом. Він варіює у межах від 2 до 8 % від суми угоди (без ура­хування податку з продажу), в окремих випадках і вищим, та фік­сується в договорі.

Особлива методика розрахунку винагороди застосовується при укладанні договору доручення на угоду з умовою. Договір доручення на здійснення угоди з умовою нібито поєднує два до­говори: договір доручення на продаж одного товару і на купівлю іншого.

Винагорода за здійснення угоди з умовою складається у цьому випадку з основної ставки і додаткової частини за здійснення угоди з умовою.

Але на вітчизняних біржах угоди з умовою зустрічаються по­ки що досить рідко. Частіше клієнти користуються послугами по здійсненню угод з реальним товаром: купити товар за поточною біржовою ціною дня; продати товар за ціною не нижчою за задану.

В усіх розрахункових документах розмір винагороди показу­ється окремим рядком.

Є деякі особливості розрахунку величини винагороди залежно від ступеня складності та виду угоди.

При укладанні угоди з реальним товаром клієнт оплачує пос­луги брокера по кожному дорученню окремо. У цьому випадку він повинен погодити суму винагороди в абсолютному вираженні (наприклад, доларів, гривень та ін.) по кожному виду доручення.

У договорі на брокерське обслуговування кожному доручен­ню привласнюється номер, який зберігається за ним протягом дії договору.

Після узгодження розміру винагороди із самим брокером і до­сягнення угоди сторони прописом вказують суму винагороди в договорі.

Оскільки угода з умовою для брокера складніша, ніж угода з реальним товаром, за виконання доручення за угодою з умовою винагорода обчислюється окремо за угодою продажу й купівлі по ставках, обумовлених у договорі на брокерське обслуговування за виконання доручень по угодах (вказується прописом). Крім то­го, клієнт додатково сплачує брокеру винагороду, передбачену договором в абсолютному вираженні (гривнях).

Якщо по одному дорученню брокер купив товар за ціною ни­жчою, а по іншому продав його за ціною, вищою за передбачену в дорученні клієнта, то останній, крім винагороди, обчисленої за відповідним пунктом договору на брокерське обслуговування, сплачує брокеру певний відсоток від різниці між призначеною клієнтом і більш вигідною ціною, за якою брокер здійснив угоди.

Наприкінці біржового дня кожна брокерська контора подає в реєстраційне бюро інформацію про укладені її брокерами уго­ди. У разі розбіжності даних різних брокерських контор зацікав­лені сторони повинні дійти згоди.

Якщо угода не досягається, то справа віддається на розгляд арбітражної комісії, яка повинна винести своє рішення до почат­ку наступного біржового дня.

Біржові брокери та інші співробітники брокерських контор нарівні з іншими органами і посадовими особами зобов'язані збе­рігати таємницю здійснених за їх участі операцій клієнтів і мо­жуть надавати відомості про ці операції тільки на вимогу проку­ратури, слідчих і судових органів та за спеціальним наказом Біржового комітету.

За порушення правил, установлених для здійснення біржових угод, брокер за постановою Біржового комітету може піддаватися стягненням у формі догани, штрафу чи виключення з числа брокерів.

Гранична сума штрафу визначається Загальними зборами чле­нів біржі. У кожному окремому випадку розмір штрафу встанов­люється Біржовим комітетом.

Останнім часом поширилося таке явище, як оренда брокерського місця на біржі. Свої місця в оренду здають ті члени біржі, які, вкла­вши значні кошти в купівлю брокерського місця, не можуть або не хочуть організувати прибуткове використання свого вкладення.

Сьогодні практично використовувати цю можливість можна, однак з переходом до більш упорядкованих і законодавчо відре­гульованих біржових відносин така можливість буде обмежена. Основна причина в тому, що біржа при передачі місць в оренду значною мірою втрачає контроль над тими, хто проводить опера­ції в біржовому залі. За винятком випадків, коли вона сама здає в оренду брокерські місця. Придбання їх лише дає право на ве­дення операцій, але не дає прав на керування біржею.

Брокерське місце може бути куплено фізичною особою. У цьому випадку організовується брокерська контора як індивідуальне під­приємство.

Якщо брокерське місце придбано кількома юридичними, фі­зичними особами, то брокерська контора організовується як то­вариство з обмеженою відповідальністю.

«Місце» є власністю члена біржі і може бути проданим у разі виходу з її складу. Вартість біржового місця визначається вели­чиною вступного внеску.

Ціна брокерського місця залежить від попиту на нього та під­вищується із загальним зростанням цін.

 

18