Біржова діяльність
ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ БРОКЕРСЬКОЇ ФІРМИ
|
У |
годи купівлі—продажу на біржі відбуваються через брокерські контори (фірми). Це стосується як реалізації товарів членів біржі, так і виконання доручень (наказів) її відвідувачів на купівлю і продаж певної продукції на обговорених умовах.
Тільки на самому початку, у перші два-три тижні відкриття нової біржі для залучення учасників торгів і можливих членів дозволяється особиста участь покупців та продавців у торгах.
Але вже невдовзі члени біржі відкривають брокерські контори. Незалежно від величини внесеного в Статутний фонд паю кожен член біржі має право відкрити одну брокерську контору. Залежно від ступеня самостійності вона може бути юридичною особою чи структурним підрозділом організації або підприємства, які є членами біржі. Щоб мати статус юридичної особи і свій рахунок у банку (чи в декількох банках — субрахунки), необхідно зареєструватися в місцевих органах влади.
Якщо брокерська контора працює як структурний підрозділ організації — члена біржі, при здійсненні операцій вона користується її розрахунковим рахунком і юридичною адресою.
Найчастіше фінансується діяльність брокерської контори членом біржі, який відкрив її, але можуть бути й інші джерела, передбачені договорами та різними документами.
Прибуток брокерської контори формується за рахунок комісійних відсотків від суми угод, здійснених за дорученнями клієнтів.
Відносини брокерської контори і біржі регламентуються Статутом. Біржовий комітет, Виконавча дирекція та інші органи не втручаються у взаємини між брокерською конторою і членом біржі, який її відкрив, крім випадків, коли на цьому наполягають обидві сторони.
Штат брокерської контори складається з її керівника (старший брокер), брокерів і необхідного технічного персоналу. Керівник
брокерської контори і брокери призначаються членом біржі, який відкрив брокерську контору, якщо інше не передбачено договором між брокерською конторою і членом біржі.
Брокери, як правило, спеціалізуються на операціях з певними видами товарів чи товарними групами.
Перед призначенням керівник брокерської контори і брокери повинні витримати кваліфікаційний іспит, який організовується один раз на рік Біржовим комітетом.
Крім того, необхідно пройти реєстрацію й одержати дозвіл на ведення біржових операцій як з реальним товаром, так і за угодами на термін (ф'ючерсні операції).
Крім реєстрації в державних органах, керівник брокерської контори і брокери реєструються також Біржовим комітетом тієї біржі, при якій відкрита дана брокерська контора.
До кваліфікаційного іспиту допускаються тільки особи, які мають дві рекомендації членів біржі, у яких письмово засвідчена висока компетентність претендента в обраній спеціальності, його знання ринку і незаплямована комерційна репутація.
Члени біржі несуть відповідальність за дані ними рекомендації. У разі серйозних провин з боку керівника брокерської контори чи брокерів, на членів біржі, які дали їм свої рекомендації, можуть бути накладені відповідні стягнення. Кількість брокерів у брокерській конторі визначається членом біржі, який відкрив її, за погодженням з Біржовим комітетом, виходячи з розмірів біржового обороту і величини паю, внесеного членом біржі в статутний фонд.
Брокери працюють за строковим контрактом з брокерською конторою, якщо інше не передбачено договором між брокерською конторою і членом біржі, який відкрив її.
Оплата послуг брокерів з посередництва і представництва інтересів клієнтів при здійсненні угод виконується у формі винагороди, що складає певну фіксовану частину в комісійному відсотку, одержуваному брокерською конторою по укладених угодах.
Конкретні розміри куртажної винагороди встановлюють між брокером і брокерською конторою.
Консультування, участь в експертизах та інші послуги брокерів оплачуються за згодою зареєстрованих сторін чи у порядку, установлюваному Загальними зборами членів біржі.
Основні функції брокерів полягають у наступному: — посередництво при укладанні угод шляхом прийняття доручень (наказів) клієнтів біржі і знаходження відповідних контрагентів;
— представництво інтересів клієнтів шляхом ведення біржових операцій і укладання угод від свого імені за їхній рахунок;
— консультування торгуючих з питань, пов'язаних з укладанням біржових угод, у тому числі з питань якості та властивостей товару, що продається;
— документальне оформлення угод і представлення їх до реєстрації в реєстраційному бюро;
— підготовка по завданнях Біржового комітету висновків з різних питань торгової практики, торгової кон'юнктури та інших, зокрема, по біржових угодах, укладених без участі брокерів;
— участь як експертів у проведенні експертиз на загальних підставах, установлюваних Положенням про експертне бюро;
— інші функції, що не суперечать Статуту, Правилам біржової торгівлі та іншим документам, що регламентують діяльність біржі.
Організація роботи брокера передбачає виконання конкретних умов.
При здійсненні біржових операцій брокер діє або на основі заявки, що надійшла з інформаційно-довідкового відділу, або за письмовим чи усним дорученням (наказом), відданим брокеру безпосередньо членом або відвідувачем біржі — клієнтом.
У заявці чи усному дорученні обов'язково мають бути зазначені найменування, сорт і кількість пропонованого і запитуваного товару.
Бажані терміни постачання, ціна й умови платежу вказуються на розсуд клієнта.
Кожна умова угоди може вказуватися «від — до». Відповідальність брокера і клієнта щодо реалізації, продовження, анулювання доручення (наказу) регулюються правилами біржової торгівлі.
Брокер має право не приймати доручення (наказ), яке йому дається, якщо умови, що містяться в ньому, не відповідають кон'юнктурі ринку або суперечать правилам біржової торгівлі.
Відразу ж після прийняття доручення (наказу) брокер зобов'язаний на інформаційному табло дати інформацію про виявлені попит-пропозицію. Можуть бути використані й інші наочні засоби, наявні на біржі. Крім інформації, розрахованої на біржові збори, брокер подає інформацію зацікавленим контрагентам.
Брокер не повідомляє іншим торгуючим відомостей, що містяться в заявці чи дорученні, якщо на цьому наполягає клієнт.
Взаємовідносини клієнтів і брокерських фірм (брокерів) складаються на основі укладених ними договорів та угод. Таких угод може бути декілька, а саме: договір на брокерське обслуговування, який укладається зазвичай з постійним клієнтом на певний строк; договір на інформаційне обслуговування; договір про представництво і спільну діяльність.
Практично діяльність брокерів на вітчизняних біржах зводиться до виконання доручень клієнтів по укладенню тих чи інших видів угод. Це може здійснюватися брокером як від імені клієнта і за власний рахунок, так і від імені самого брокера та через його розрахунковий рахунок, на який клієнт переводить кошти. Фактично в останньому випадку брокер стає комісіонером, а не брокером у точному розумінні цього слова.
Договір на брокерське обслуговування доповнюється двома додатками, тобто ще двома видами типових документів — договором доручення і договором комісії. За умовою договору доручення клієнт доручає, а брокер зобов'язується укласти від імені клієнта угоду з купівлі чи продажу певного товару. Отже, з моменту укладання договору клієнт здобуває права і несе зобов'язання за угодою. На відміну від договору доручення, за умовами договору комісії брокер здобуває права і виконує обов'язки за угодами.
Ці договори мають кілька загальних моментів.
Брокер, укладаючи угоду на біржі, повинен мати уявлення про товар, який йому доручено купити чи продати. Тому він передусім погоджує найменування товару (із зазначенням виробника, на що слід звернути увагу), його кількісні та якісні характеристики і навіть упакування.
Щодо постачання (якщо йдеться про продаж товару), то для брокера і клієнта має значення місцезнаходження товару, порядок і форма оплати, термін та базис постачання.
Якщо брокер виступає на біржі як покупець, то в договорі варто визначити бажані варіанти видів товарів і докладні характеристики кожного з них.
У цих договорах клієнт визначає і формулює вид доручення брокеру. Існують такі види доручень: купити чи продати товар за поточною біржовою ціною; купити товар за ціною не вище заданої; продати товар за ціною не нижче заданої; купити товар тоді, коли ціна на нього досягне певного (граничного) значення; продати товар, коли ціна на нього досягне певного (граничного) значення; купити чи продати товар на розсуд брокера.
Усі можливі види доручень клієнта брокеру описані в договорі на надання брокерських послуг.
На особливу увагу заслуговує те, що в договорах доручення і комісії вказується не тільки вид доручення, а й проставляється його номер за договором на брокерське обслуговування.
Обидва договори повинні містити ще один важливий пункт — гарантії виконання зобов'язань. Тобто, перш ніж брокер виконає доручення з купівлі товару, він повинен одержати від клієнта підписаний ним договір доручення, а також прикладені до нього разове доручення чи договір комісії, що не вимагає оформлення доручення.
Мета одержання доручення полягає в тому, щоб брокер міг виступати на біржі від імені клієнта. Доручення це виконується на бланку підприємства клієнта і містить разове доручення на укладення від імені клієнта і за рахунок клієнта договору купівлі—продажу та постачання. Таке доручення називається разовим.
Крім того, доручення може видаватися на весь термін дії договору на брокерське обслуговування. У цьому випадку доручення є постійним.
Зміст постійного доручення ширший, ніж разовий (зміст разового доручення викладено в першому пункті постійного). Поряд з цим, у постійному дорученні передбачено, що клієнт довіряє брокеру представляти на біржі практично всі його інтереси.
У кожного з цих договорів є свої переваги і недоліки. Який з них краще укласти — залежить від специфіки кожної конкретної ситуації.
З боку брокера договір доручення може бути більш прийнятний хоча б тому, що за його умовами він не несе жодної відповідальності, виконуючи лише посередницькі функції. Це є перевагою договору доручення тільки тоді, коли відсутня конкуренція між брокерськими конторами за клієнта і брокер упевнений в тому, що по закінченні своїх відносин з одним клієнтом він зможе знайти іншого.
Але така ситуація характерна лише для початкового етапу функціонування бірж в Україні. В умовах же розвинутої сфери біржової діяльності договір комісії є більш вигідним для брокера. За ним брокерська контора стає однією зі сторін (одним з учасників) угоди. Так, якщо продається товар з гарантійними зобов'язаннями, то гарантійне обслуговування входить до обов'язків брокерської контори. А це дозволяє підвищити авторитет в очах клієнта, зацікавити його у використанні послуг даної брокерської контори на тривалий термін.
Для брокерської контори, яка дорожить своєю репутацією, іміджем фірми в умовах розвиненого ринку — це надзвичайно важливо, тому що ця обставина може відіграти вирішальну роль на користь договору комісії.
Крім того, договір комісії дає брокеру більше свободи. Це особливо важливо при веденні біржової гри (спекуляції), яка сьогодні забороняється законодавством України.
У разі успішного розвитку біржової справи в нашій країні спекуляції на біржах, що є нормальною практикою за кордоном, набудуть свого природного розвитку.
Але при цьому слід мати на увазі, що свобода дій брокера має і зворотний бік: як правило, цьому різко зростає ризик і відповідальність брокера при веденні подібних біржових операцій. Що стосується клієнта, то договір комісії може бути вигідним йому у разі, якщо він не хоче фігурувати в угоді, щоб його ім'я не згадувалося чи складало комерційну таємницю. А такі випадки трапляються.
З точки зору винагороди брокера обидва види договорів також мають свої плюси і мінуси. Так, за умовами договору доручення брокер одержує винагороду одночасно великою сумою (у відсотках від угоди). При діючій у нашій країні системі оподаткування доходу це може бути невигідно. За умовами договорів комісії винагорода здійснюється через розрахунковий рахунок брокерської контори.
У цілому на українських біржах поки що переважають договори доручення, а договори комісії укладаються лише в окремих випадках.
Для брокера також важливі гарантії платоспроможності клієнта. У договорі на брокерське обслуговування ними можуть служити термінова банківська гарантія, причому обов'язково її оригінал, а не копія, або банківська довідка про наявність коштів на розрахунковому рахунку клієнта. Дата видачі довідки має передувати даті видачі доручення.
Крім того, на практиці зустрічаються такі види гарантій:
• внесення застави на рахунок брокера в розмірі 15 % від суми угоди;
• відкриття брокеру поточного рахунку з правом розпоряджання на суму не менше 30 % від суми передбачуваної угоди;
• відкриття акредитива на рахунку брокера на всю суму угоди на термін її здійснення;
• надання брокеру страхового поліса.
Якщо ж клієнт доручає брокеру продати товар від свого імені (договір доручення і разове доручення) чи від імені брокера (договір комісії), то для брокера важливими є гарантії повного розпоряджання товаром на термін, на який він виставлений клієнтом на продаж.
Якщо клієнт виявиться несумлінним (торгівля «повітрям»), то це негативно позначиться на авторитеті брокерської контори, її іміджі. Тому брокер в якості гарантії може одержати від нього завірену складську розписку чи транспортну накладну, що підтверджує відвантаження товару на адресу біржі. Гарантією може служити також надання клієнтом брокеру простого або перекладного векселя на суму штрафних санкцій, зазначену в договорі.
Брокер вправі зажадати від клієнта оплати неустойки за прострочення чи недопоставку товару, яка складає не менше 15 % вартості товару.
За договором комісії брокер виступає на біржі від свого імені.
У разі недопоставки чи прострочення відвантаження клієнт сплачує брокеру штраф, розмір якого визначається в договорі комісії у відсотках від вартості товару. При купівлі товару клієнт перераховує брокеру аванс для виконання укладеної для нього угоди, розмір якого визначається в договорі комісії в абсолютному вираженні.
Одержавши необхідні гарантії від клієнта та підписаний ним договір, брокер зобов'язаний негайно приступити до виконання доручення на біржі. Виконавши доручення з купівлі або продажу товару, він у триденний термін зобов'язаний надати звіт, до якого додаються такі документи: екземпляр укладеного на біржі договору з контрагентом, здійсненого на біржі двома брокерськими конторами — «покупцем» і «продавцем».
Якщо угода виконана на підставі договору доручення — обоє діють на підставі доручення. Якщо це договір комісії — доручення не складається.
Таким чином, гарантії брокера — продавця, брокера — покупця, їхніх клієнтів необхідні всім, щоб бути впевненими в реальності укладеної угоди. Для цього продавець надає гарантії постачання, покупець — оплати.
Якщо надані продавцем гарантії не зможуть забезпечити постачання товару відповідно до умов договору, то саме продавець зобов'язаний відшкодувати покупцю збиток і неустойку в розмірі, визначеному в договорі.
Якщо після укладання договору між продавцем і покупцем виникають розбіжності, суперечки, то вони можуть звернутися до Біржового арбітражу.
При виникненні ситуації, не передбаченої договором, продавець і покупець діють на підставі наявних у господарському законодавстві положень.
Після одержання звіту брокера клієнт зобов'язаний у триденний термін виплатити брокеру належну винагороду;
• сплатити вартість реєстрації угоди на біржі;
• виконати всі обов'язки, що випливають зі змісту угоди (наприклад, відвантажити товар у термін, визначений у договорі доручення чи комісії та договорі постачання).
Якщо клієнт не згодний з наданим брокером звітом, то, відповідно до договору на брокерське обслуговування, клієнту виділяється 10 днів для пред'явлення своїх претензій брокеру.
Після закінчення цього терміну звіт вважається автоматично прийнятим.
Розглянемо деякі найбільш поширені ситуації, які можуть виникнути після укладення договору. За однією з них уже після укладання договору виникають умови, за яких товар треба зняти з торгів відповідно до правил біржової торгівлі. У цьому випадку брокер зобов'язаний вислати клієнту у триденний термін повідомлення, у якому буде зазначена причина, через яку це відбулося, і буде міститися прохання про відшкодування вже понесених витрат.
У разі виникнення такої ситуації клієнт може відкликати свою пропозицію, відшкодувати брокеру витрати у триденний термін після одержання повідомлення (розмір цих витрат має бути обумовлений у договорі на надання брокерських послуг), або ж знизити ціну на товар у визначений договором термін з моменту одержання повідомлення.
У правовому статусі брокера слід зазначити ще деякі важливі моменти.
Якщо компетентність і кваліфікація брокера не викликають у клієнта сумніву, він може розширити в договорі доручення чи комісії самостійність брокера, надати йому більше прав у прийнятті рішень відповідно до характеру існуючої на біржі ситуації. Тоді брокер може самостійно приймати рішення про зниження ціни пропозиції чи зменшення розмірів партії пропонованого товару порівняно з тим, як це обумовлено в договорі.
Брокер з не залежних від нього причин не зміг виконати доручення до закінчення терміну договору доручення чи комісії (наприклад, угода може бути порушена третьою особою). У цьому випадку брокер зобов'язаний повідомити про це клієнта, а клієнт зобов'язаний у триденний термін відшкодувати йому витрати в розмірі обумовленої в договорі суми. Отже, у цій ситуації клієнт повністю бере на себе ризик проведення біржової операції.
З розвитком біржової справи в Україні, все більшого поширення набуватиме страхування угод.
Щоб мати можливість оперативно реагувати на зміни кон'юнктури ринку (співвідношення попиту та пропозиції на біржі), клієнт підписує з брокером протокол погодження умов зв'язку, за яким брокер присвоює клієнту код, який є постійним реквізитом при будь-якому звертанні клієнта до брокера.
Код вказується також на всіх видах договорів у верхньому лівому куті. Це зручно, а головне — дозволяє зберегти в таємниці умови договору. Цей протокол є частиною договору на брокерське обслуговування, за його умовами клієнт виділяє для оперативного зв'язку між брокером та клієнтом трьох відповідальних осіб. Брокер, зі свого боку, може зв'язуватися з клієнтом безпосередньо або через регіонального представника, який має на нього доручення. Для офіційного зв'язку протоколом визначаються дні і години. Крім того, існують години обов'язкової присутності брокера на торгах. Якщо в цей час він буде відсутній на біржі, то за правилами біржової торгівлі повинен сплатити штраф за неявку, а товар буде знятий з торгів.
У протоколі також визначається спосіб зв'язку (кур'єр, пошта, телеграф, телефакс, телефон, електронна пошта і т. ін.). Зміни щодо видів зв'язку відправляються один одному в письмовому вигляді і не підлягають погодженню.
Після уточнення пунктів гарантії і визначення остаточної ціни обчислюється сума угоди, а також брокерської винагороди та сплати послуг біржі. Слід звернути увагу на те, що податок з продажів (ПДВ) включається у вартість товару і вказується у документах окремим рядком.
Завершується договір зазначенням реквізитів брокера та його клієнта, скріплюється їхніми підписами, вказується також найменування, адреса й інші реквізити відправника вантажу та вантажоотримувача.
Таким чином, можна зробити висновок, що задум укладання договору між сторонами лежить у погодженні їхніх інтересів, у досягненні розумних компромісів та їх фіксуванні в договорі. Насамперед, це стосується розміру винагороди брокера.
Брокер одержить комісійну винагороду тільки у разі, якщо будуть дотримані всі умови і виконані всі вимоги клієнта.
Умови, дотримання яких клієнт вважає для себе необхідними, у тому числі умови оплати, мають бути зазначені в договорі.
Приймаючи до виконання доручення, брокер шукає для клієнта прийнятного партнера для угоди, причому на максимально вигідних за наявної кон'юнктури умовах.
Розмір винагороди залежить від багатьох параметрів угоди: її обсягу, складності, виду (з реальним товаром чи з умовою й ін.). Розмір винагороди має бути заздалегідь обумовлений у договорі на брокерське обслуговування.
Як уже зазначалося вище, розмір винагороди є одним з основних питань, по яких мають місце розбіжності між брокером і клієнтом. Він варіює у межах від 2 до 8 % від суми угоди (без урахування податку з продажу), в окремих випадках і вищим, та фіксується в договорі.
Особлива методика розрахунку винагороди застосовується при укладанні договору доручення на угоду з умовою. Договір доручення на здійснення угоди з умовою нібито поєднує два договори: договір доручення на продаж одного товару і на купівлю іншого.
Винагорода за здійснення угоди з умовою складається у цьому випадку з основної ставки і додаткової частини за здійснення угоди з умовою.
Але на вітчизняних біржах угоди з умовою зустрічаються поки що досить рідко. Частіше клієнти користуються послугами по здійсненню угод з реальним товаром: купити товар за поточною біржовою ціною дня; продати товар за ціною не нижчою за задану.
В усіх розрахункових документах розмір винагороди показується окремим рядком.
Є деякі особливості розрахунку величини винагороди залежно від ступеня складності та виду угоди.
При укладанні угоди з реальним товаром клієнт оплачує послуги брокера по кожному дорученню окремо. У цьому випадку він повинен погодити суму винагороди в абсолютному вираженні (наприклад, доларів, гривень та ін.) по кожному виду доручення.
У договорі на брокерське обслуговування кожному дорученню привласнюється номер, який зберігається за ним протягом дії договору.
Після узгодження розміру винагороди із самим брокером і досягнення угоди сторони прописом вказують суму винагороди в договорі.
Оскільки угода з умовою для брокера складніша, ніж угода з реальним товаром, за виконання доручення за угодою з умовою винагорода обчислюється окремо за угодою продажу й купівлі по ставках, обумовлених у договорі на брокерське обслуговування за виконання доручень по угодах (вказується прописом). Крім того, клієнт додатково сплачує брокеру винагороду, передбачену договором в абсолютному вираженні (гривнях).
Якщо по одному дорученню брокер купив товар за ціною нижчою, а по іншому продав його за ціною, вищою за передбачену в дорученні клієнта, то останній, крім винагороди, обчисленої за відповідним пунктом договору на брокерське обслуговування, сплачує брокеру певний відсоток від різниці між призначеною клієнтом і більш вигідною ціною, за якою брокер здійснив угоди.
Наприкінці біржового дня кожна брокерська контора подає в реєстраційне бюро інформацію про укладені її брокерами угоди. У разі розбіжності даних різних брокерських контор зацікавлені сторони повинні дійти згоди.
Якщо угода не досягається, то справа віддається на розгляд арбітражної комісії, яка повинна винести своє рішення до початку наступного біржового дня.
Біржові брокери та інші співробітники брокерських контор нарівні з іншими органами і посадовими особами зобов'язані зберігати таємницю здійснених за їх участі операцій клієнтів і можуть надавати відомості про ці операції тільки на вимогу прокуратури, слідчих і судових органів та за спеціальним наказом Біржового комітету.
За порушення правил, установлених для здійснення біржових угод, брокер за постановою Біржового комітету може піддаватися стягненням у формі догани, штрафу чи виключення з числа брокерів.
Гранична сума штрафу визначається Загальними зборами членів біржі. У кожному окремому випадку розмір штрафу встановлюється Біржовим комітетом.
Останнім часом поширилося таке явище, як оренда брокерського місця на біржі. Свої місця в оренду здають ті члени біржі, які, вклавши значні кошти в купівлю брокерського місця, не можуть або не хочуть організувати прибуткове використання свого вкладення.
Сьогодні практично використовувати цю можливість можна, однак з переходом до більш упорядкованих і законодавчо відрегульованих біржових відносин така можливість буде обмежена. Основна причина в тому, що біржа при передачі місць в оренду значною мірою втрачає контроль над тими, хто проводить операції в біржовому залі. За винятком випадків, коли вона сама здає в оренду брокерські місця. Придбання їх лише дає право на ведення операцій, але не дає прав на керування біржею.
Брокерське місце може бути куплено фізичною особою. У цьому випадку організовується брокерська контора як індивідуальне підприємство.
Якщо брокерське місце придбано кількома юридичними, фізичними особами, то брокерська контора організовується як товариство з обмеженою відповідальністю.
«Місце» є власністю члена біржі і може бути проданим у разі виходу з її складу. Вартість біржового місця визначається величиною вступного внеску.
Ціна брокерського місця залежить від попиту на нього та підвищується із загальним зростанням цін.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45