ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Гроші і кредит.Менеджмент->Содержание->Відмітна характеристика форвардних і ф'ючерсних угод

Біржова діяльність

Відмітна характеристика форвардних і ф'ючерсних угод

Другим видом строкових контрактів, який ми розглянемо, є ф'ючерсні угоди. На відміну від форвардної, умови ф'ючерсно- го контракту стандартні: суворо визначені обсяг контракту, час, місце і спосіб постачання, змінюється тільки ціна. Для стандар­тизації розмір контрактів має певну величину, і при укладанні угоди вказується, на який актив вона поширюється. Розбіжності в умовах форвардних і ф'ючерсних контрактів наведені в табл. 1.

Таблиця 1

Положення контракту

Форвардний контракт

Ф'ючерсний контракт

1

2

3

Сторони договору

Два конкретних контра­генти

Знеособлені партнери

Об'єкт права

Приватного

Публічного

Вид зобов'язання

Непереуступаємі

Вільно замінні

Емітент і гарантії

Відсутні

Розрахункова палата

Метод торгівлі

Договірна процедура між двома сторонами

Відкрите оголошення на подвійному аукціоні

Товарне покриття

Реальної якості

Базової якості

Розмір постачання

Узгоджується сторонами

Стандартизований біржею

Якість

Узгоджується сторонами

Стандартизована біржею, відхилення можливі, але незначні

Час постачання

Договірно встановлюваний

Стандартизований біржею

Розмір застави

Залежить від ступеня довіри сторін

Визначається ступенем стійкості цін

Частота реального виконання

100 %

1-2 %

Спосіб виконання

Реальне постачання, на­явний платіж проти пос­тачання

Ліквідація угоди в двох формах: офсетна угода і фізичне постачання

Ціна товару

Визначається сторонами

Визначається в процесі від­критого торгу в залі біржі

 

Закінчення табл. 1

Положення контракту

Форвардний контракт

Ф'ючерсний контракт

1

2

3

Регулювання угоди

Національне законодавст­во про торгівлю

Законодавство про ф'ючерсну торгівлю

Публікація інфор­мації за угодами

Відсутня

Обов'язкова

Ризик

Присутні всі види ризиків, рівень залежить від креди­тного рейтингу клієнтів

Мінімальний чи відсутній

Ліквідність

Часто обмежена

Залежить від біржового активу, але звичайно дуже висока

Розрахунки за контрактом

Наприкінці терміну контракту

Щодня

 

Ф'ючерсні контракти укладаються, як правило, на біржі. Бір­жа сама розробляє умови, які є стандартними для кожного конк­ретного виду активів. Тому ф'ючерсні контракти є високоліквід- ними. Для них існує широкий вторинний ринок, оскільки за своїми умовами вони однакові для всіх інвесторів, більше того, біржа організовує вторинний ринок даних активів на основі ін­ституту дилерів, які повинні «робити ринок» за відповідними ко­нтрактами, тобто купувати і продавати їх на постійній основі. Отже, інвестор упевнений, що завжди зможе купити чи продати ф'ючерсний контракт і потім ліквідувати його за допомогою оф­сетної угоди.

Офсетна угода

 — це угода, протилежна ф'ючерсному строко­вому контракту, тобто продавець повинен купити, а покупець про­дати контракт. При цьому учасник ф'ючерсної торгівлі більше не несе зобов'язань по виконанню контракту, перекладаючи їх на свого нового контрагента. Якщо учасник контракту бажає здійсни­ти чи прийняти постачання, то він не ліквідує свою позицію до дня постачання й у встановленому порядку інформує біржу про готов­ність виконати свої конкретні зобов'язання. У цьому випадку Роз­рахункова палата вибирає особу з протилежною позицією, що не була закрита наступною офсетною угодою, і повідомляє її про не­обхідність поставити або прийняти необхідний актив.

Високий ступінь ліквідності ф'ючерсного контракту — значна його перевага у порівнянні з форвардним контрактом. Абсолютна більшість позицій інвесторів по ф'ючерсних контрактах ліквіду­ється в процесі дії контрактів за допомогою офсетних угод, і тіль­ки 2-5 % контрактів у світовій практиці закінчуються реальним постачанням.

Відмінність ф'ючерсного контракту від форвардного полягає ще й у тому, що ф'ючерсний надає постачальнику право вибору конкретної дати постачання в рамках певного періоду, тоді як форвардним жорстко встановлюється така дата.

Слід відзначити також, що ф'ючерсний контракт — це досить велика партія товару. Наприклад, у США один контракт по пше­ниці дорівнює 5000 бушелів, по бензину — 92 000 галонів, по цукру — 112 000 фунтів. При цьому матеріальні активи, які є предметом контракту, стандартизуються по якості. Ми бачимо, що стандартний характер умов контракту може виявитися незру­чним для контрагентів, яким, можливо, потрібне постачання де­якого товару в іншій кількості, в іншому місці й іншим часом, ніж це передбачено ф'ючерсним контрактом на даний товар. Ось чому, як зазначалося вище, заключення ф'ючерсного контракту звичайно не є актом купівлі—продажу, а лише має на меті одер­жати різницю між ціною, передбаченою в контракті на момент його заключення, і ціною, за якою цей товар може бути придба­ний у цей же час.

Використання ф'ючерсного контракту гарантується Розрахун­ковою палатою біржі за допомогою стягнення застав з учасників торгів під відкриття позицій. Ця обставина є істотною перевагою перед позабіржовим ринком, на якому зобов'язання учасників угоди нічим не гарантовані. Таким чином, при заключенні конт­ракту інвесторам не треба перевіряти фінансове положення свого партнера. Після того, як на біржі укладено ф'ючерсний контракт, він реєструється, і з цього моменту продавець і покупець вже не потрібні одне одного. Стороною контракту для кожного контра­гента стає Розрахункова палата біржі, тобто для покупця вона є продавцем, для продавця — покупцем.

Ринкова ціна даного активу (тобто ціна на даний момент) на­зивається ціною-спот, а ціна, що фіксується при заключенні ф'ю­черсного контракту, — ф'ючерсною.

Ф'ючерсна ціна може бути вищою за нинішню ціну-спот по даному виду активів. Така ситуація називається «контанго». Зво­ротна ситуація, коли ф'ючерсна ціна нижча за нинішню ціну- спот, називається «беквардацією».

Якщо для декількох ф'ючерсних контрактів, що мають різні дати закінчення, ф'ючерсна ціна найближчого контракту менша за ф'ючерсну ціну більш віддаленого в часі, то така ситуація на­зивається «нормальним контанго», а якщо навпаки — ф'ючерсна ціна першого контракту вища за ф'ючерсну ціну більш віддале­ного, то це є «нормальною беквардацією».

У момент заключення ф'ючерсного контракту, як правило, ф'ючерсна ціна буде відрізнятися від ціни-спот, однак до дати закінчення контракту обидві ціни стануть однаковими чи майже однаковими. Ця закономірність виникає тому, що, по-перше, ін­вестор може реально прийняти чи поставити актив за контрак­том, по-друге, якщо буде спостерігатися різниця між ф'ючерс- ною ціною-спот до моменту постачання, то інвестор одержить можливість здійснити арбітражну операцію.

Арбітражна угода — одночасна купівля активу на одному ри­нку і продаж його за більш високою ціною на іншому. Якщо до моменту закінчення контракту ф'ючерсна ціна установилася ви­ще ринкової, тоді арбітражер продає ф'ючерсний контракт і ку­пує на спотовому ринку актив, що лежить в основі контракту. У день постачання він виконує свої зобов'язання за ф'ючерсним контрактом за рахунок придбаного активу. Різниця між ф'ючерс- ною ціною і ціною-спот складе прибуток арбітражера. Оскільки в розглянутій ситуації арбітражери починають активно продавати контракти, то їхня пропозиція на ринку зростає, отже, ціна падає. Одночасно інвестор починає купувати відповідні активи на спо­товому ринку, в результаті ціна їх зростає в силу попиту, що збіль­шився. У підсумку ф'ючерсна ціна і ціна-спот стають однаковими чи майже однаковими. Припустимо, що до дати постачання ф'ючерсна ціна виявилася нижчою за спотову. Тоді арбітражер продає актив по касовій операції і купує ф'ючерсний контракт. За контрактом йому поставляють актив, за допомогою якого він ви­конує свої зобов'язання по касовій операції. Його прибуток від операції дорівнює різниці між ф'ючерсною і спотовою ціною. При такій ситуації інвестори починають продавати активи, що лежать в основі ф'ючерсного контракту, в результаті падає оптова ціна. Одночасно арбітражери скуповують контракти, що приводить до підвищення ф'ючерсної ціни і, як наслідок, до вирівнювання цін.

Різниця між ціною-спот і ф'ючерсною ціною на даний актив називається базисом. Він може бути позитивним (якщо ф'ючерс­на ціна вища за ціну-спот) чи негативним (якщо ф'ючерсна ціна нижча за ціну-спот). Оскільки до моменту закінчення строку конт­ракту ф'ючерсна і спот-ціна рівні, то базис стає рівним нулю.

Розглянувши механізм заключення ф'ючерсних контрактів, можна зробити висновок, що тут для інвестора відкрита можли­вість у короткий термін одержати надприбуток, практично не вкладаючи власних коштів, тобто з мінімальним ризиком. Необ­хідний лише високий рівень професіоналізму при проведенні вищезгаданих операцій на ринку.

Протягом вікової історії ф'ючерсної торгівлі принцип, що до­зволяє за кілька днів одержати стовідсотковий прибуток, був на­званий «ефектом важеля». В основі його лежить система фі­нансових гарантій і зборів, обумовлена правилами ф'ючерсної торгівлі. Не розкриваючи структури заставних сум, можна сказа­ти, що на одну позицію, відкриту учасником на рахунок Розраху­нкової палати, він повинен внести близько 10 % від обсягу укла­деного контракту. Таким чином, інвестування у ф'ючерсний контракт лише 10 % від базисного активу дозволяє одержати до­хід від курсової вартості, аналогічний доходу, отриманому від ін­вестування всієї суми на ринку реального товару.

Важельний вплив у результаті незначного вкладання може вже при незначних коливаннях забезпечити надприбуток, але не виключає і збитків. Якщо ситуація на ринку розвивається в на­прямку, протилежному очікуваному, важіль діє негативно. Не­значна застава вже недостатня для балансування різниці між по­чатковим і діючим курсом. Тому з'являються вимоги щодо додаткового внеску, або контракт продається зі збитком. В уго­дах з ф'ючерсними контрактами ризик непередбачений.

Заключення цих контрактів не потребує від інвестора жодних витрат (крім комісійних). Однак Розрахункова палата висуває ни­зку вимог до інвесторів. Особа при відкритті позиції, як довгої (покупець), так і короткої (продавець) зобов'язана внести на ра­хунок брокерської компанії деяку суму в якості застави. Ця сума називається початковою маржею, а рахунок, на який вноситься застава, — «маржевим рахунком». Розмір маржі встановлюється Розрахунковою палатою, виходячи з денних відхилень активу, що лежить в основі контракту, за минулі періоди. Вона встанов­лює також нижній рівень маржі. Це значить, що сума, яка знахо­диться на маржевому рахунку клієнта, не повинна опускатися нижче цього рівня. Часто нижній рівень маржі складає 75 % від суми початкової. Як правило, розмір початкової маржі складає не більше 10 % активу, що лежить в основі контракту, як уже від­значалася вище.

По ф'ючерсних угодах Розрахункова палата наприкінці кож­ного торгового дня робить перерахунок (кліринг) позицій інвес­торів. Програш однієї особи переводиться палатою з його марже- вого рахунка на рахунок інвестора, що виграв. Таким чином, за підсумками кожного торгового дня сторони контракту одержують виграш або зазнають втрат. Якщо на рахунку інвестора накопичу­ється сума, більша за нижній рівень маржі, то він може скориста­тися цим надлишком, знявши його з рахунку. У той же час, якщо в результаті програшу сума на рахунку опускається нижче вста­новленого мінімуму, то брокер сповіщає його про необхідність зробити додатковий внесок. Дана маржа називається перемінною, або варіаційною. Якщо інвестор не вносить необхідної суми, то брокер ліквідує його позицію за допомогою офсетної угоди.

Поточний перерахунок — властивість, яка відрізняє ф'ючерс­ні контракти від форвардних, при яких взаєморозрахунки між контрагентами відбуваються тільки після закінчення контракту.

На сучасному ф'ючерсному ринку поряд із ф'ючерсними по­ширені опціонні угоди.

Опціонні угоди є логічним продовженням ф'ючерсних. Відмі­тною їх особливістю є те що об'єктом угод стає зобов'язання (право) купити або продати деяку кількість ф'ючерсних чи наяв­них контрактів за заданою ціною протягом визначеного терміну в майбутньому. Таке право здобувається за відносно невелику суму (премія-опціон) і дає можливість виконати угоду за фіксо­ваною ціною за сприятливих умов (дістати прибуток) або відмо­витися від неї (втратити премію).

 

21