ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Гроші і кредит.Менеджмент->Содержание->Серед некорпоративних облігацій виділяються:

Біржова діяльність

Серед некорпоративних облігацій виділяються:

•    ощадні, які випускаються і повністю гарантуються урядом чи місцевими органами влади. Вони мають низькі купонні ставки і податкові знижки;

•    рентні, як правило, вони є тільки державними; для них ха­рактерна відсутність терміну погашення. їх власник одержує від­сотки доти, доки тримає облігації. Ці облігації надійні, мають се­редній рівень прибутковості.

Дохід по облігаціях звичайно нижче доходу по інших видах цінних паперів, насамперед, доходу по акціях, однак зміна курсу облігацій значно менше залежить від ситуації на ринку і цикліч­них коливань в економіці. Тому вони є основним об'єктом інвес­тицій для комерційних банків та інших великих корпорацій, що піклуються не тільки про прибутковість, а й про надійність своїх внесків. Виконання умов по багатьох видах облігаційних позик гарантується не тільки самим папером, а й спеціальними зобов'я­заннями, майном чи авторитетом держави. Акціонерні товарист­ва для залучення до своїх облігацій інвесторів і надання позиції більшої надійності доповнюють облігаційну позику випуском передплатних сертифікатів, що дають право їх власникам купу­вати акції цих товариств на пільгових умовах або обмінювати об­лігації корпорації на її акції.

Питанню надійності облігацій чи їхньої якості приділяється дуже велика увага, що безпосередньо пов'язано з їх рухом на фон­довому ринку. В усіх країнах з ринковою економікою розроблені та діють різні системи оцінки і шкали для позначення якості об­лігацій. Цим займаються спеціальні агентства.

Акції — це цінні папери, які свідчать про участь у капіталі ко­рпорації (акціонерному товаристві). Цей вид цінних паперів не випускається державними органами; вони емітуються тільки про­мисловими, торговими і фінансовими корпораціями.

Говорячи про ціну акції, варто розрізняти:

•    номінальну ціну, що вказується на самому папері. Ця ціна практично не має жодного значення для подальшого руху акції на ринку цінних паперів і має суто інформативний характер, вка­зуючи на величину приватного капіталу;

•    емісійну ціну, за якою вона продається на первинному ринку (емітуються). Найчастіше вона відрізняється від номінальної, оскільки розміщення акції емітент робить, як правило, через по­середницьку дилерську фірму;

•    ринкову (курсову) ціну, за якою вона котирується (оціню­ється) на вторинному ринку цінних паперів. Це основна форма ціни акції для фондового ринку. Саме вона визначає реальну цін­ність даної акції. Вторинний ринок, будучи механізмом постійно­го перепродажу цінних паперів, визначає ступінь довіри інвесто­рів до даної акції;

•    балансову (книжкову) ціну, що визначається на основі до­кументів фінансової звітності. Найчастіше це відбувається в ході аудиторських перевірок для внесення акцій компаній у список акцій, які котируються на певній біржі.

За характером функціонування на ринку цінних паперів акції поділяються на іменні та пред'явницькі.

Іменна акція виписується на ім'я певного власника, а дані про нього реєструються в обліковій книзі акціонерного товариства. Ці акції мають невисоку ліквідність на вторинному ринку цінних паперів, оскільки їх перереєстрація на ім'я нового власника знач­ною мірою ускладнює процес їх обігу.

Акції на пред'явника допускають вільну купівлю—продаж на вторинному ринку без реєстрації нового власника. Через це вони знаходяться у вільному обігу на фондовому ринку.

Іменні та пред'явницькі акції розрізняються тим, що перші, як правило, випускаються великою номінальною вартістю, а пред'я­вницькі — дещо меншою, що також визначається характером їх обігу на фондовому ринку. Корпорації випускають, як правило, одночасно іменні і пред'явницькі акції.

За формою присвоєння доходу акції поділяються на прості (звичайні) і привілейовані (преференційні). Основні відмінності між цими типами акцій полягають у характері одержання доходу й участі в управлінні акціонерним товариством.

Звичайна (проста) акція дає право голосу на зборах акціонерів і розмір одержуваного по ній доходу (дивіденду) безпосередньо залежить від результатів роботи товариства за рік і нічим іншим не гарантований. Відповідно розмір дивіденду по акціях заздале­гідь не відомий, і він визначається управлінськими органами то­вариства.

Привілейована (преференційна) акція не дає власнику права голосу на загальних зборах акціонерів. Привілеї по ній полягають у можливості одержання, з одного боку, гарантованого доходу незалежно від результатів господарської діяльності товариства, а з іншого — у праві першочергової виплати вартості акції при його ліквідації. Гарантований дохід може мати дві основні фор­ми. При першій дивіденд виплачується у вигляді конвертованої облігації, а сама акція фактично стає конвертованою, відрізняю­чись терміном дії і способом погашення при ліквідації. Друга форма передбачає виплату власнику акції наддивіденд, якщо ве­личина дивіденду при простій акції перевищує встановлену став­ку дивіденду по привілейованій. Привілейовані акції можуть бу­ти класифіковані, зазвичай вони позначаються А і В; при цьому акції класу А мають перевагу перед акціями класу В.

Практично більш високі дивіденди виплачуються по простих акціях, оскільки збільшення прибутку корпорації не відобража­ється на розмірі дивідендів по привілейованих акціях.

Дивіденди по акціях виплачуються у вигляді грошей або до­даткових випусків безкоштовних акцій; їхнім джерелом є або прибуток після сплати процентних платежів, або резервний капі­тал у разі, якщо прибутку немає, а корпорація вважає за необхід­не здійснити виплату дивідендів; періодичність їх виплати — один раз на рік, півроку, квартал.

 

29