ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Гроші і кредит.Менеджмент->Содержание->Фінансові позиції оцінюються за допомогою показників, які, у свою чергу, зведені до чотирьох основних видів:

Біржова діяльність

Фінансові позиції оцінюються за допомогою показників, які, у свою чергу, зведені до чотирьох основних видів:

•    показники ліквідності, що дозволяють оцінити здатність корпорації погашати борги в міру настання термінів платежу, а також її платоспроможність при розрахунках з постачаль­никами;

•    показники оборотності, які є мірою якості капіталів компанії і характеризують «швидкість» обороту капіталу на її підприємст­вах та наявність обігових коштів;

•    показники залучення засобів, що характеризують заборгова­ність підприємства, його фінансову залежність від одержання кредитів і випуску облігаційних позик;

•    показники прибутковості, що відображають динаміку ставок прибутковості, прибутковість фінансових операцій та інвестицій, а також приріст прибутку на акції.

Акції, на відміну від облігацій, потребують більш ретельного аналізу як з боку інвесторів, так і при допуску акцій корпорацій до торгів на біржі. При цьому визначається рейтинг акцій, у пер­шу чергу — привілейованих, та здійснюється лістинг акцій для допуску на біржу.

За характером обігу на фондовому ринку варто виділити на­самперед «акції в обігу», тобто ті акції емітента, які постійно на­явні в обігу на фондовому ринку, та «портфельні акції», тобто акції, що знаходяться у володінні корпорацій, які їх випустили.

Значення «портфельних акцій» для акціонерного товариства досить велике. їх функціональним призначенням є:

•    володіння контрольним пакетом акцій компанії;

•    регулювання курсу акцій за допомогою їх випуску (вилу­чення) на фондовий ринок;

•    збільшення можливостей експорту капіталу при утворенні філій, дочірніх і спільних підприємств поза межами країни, в якій зареєстрована компанія;

•    регулювання податкової ставки на прибуток корпорації. Вищі управлінські органи акціонерного товариства визначають кількість «портфельних акцій» залежно від власної інвестиційної політики та конкретної ситуації на ринку.

Серед акцій, які випускає емітент, варто особливо виділити «передплатні акції», тобто акції, на розміщення яких даються га­рантії. До них можуть входити як повністю, так і частково опла­чувані акції. Цей тип акцій безпосередньо пов'язаний з первин­ним ринком цінних паперів і є найважливішою характеристикою проспекту емісії, представленого емітентом фінансового органу для первинного розміщення.

За характером обігу на фондовій біржі розрізняють «зареєст­ровані» і «незареєстровані» акції. До перших належать акції, що мають лістинг і котируються, тобто допущені до обігу на біржі. Незареєстровані акції знаходяться поза біржовим обігом, вони продаються і купуються, минаючи біржу.

Привілейовані акції мають багато різновидів.

Привілейовані акції з правом відкликання — це акції, які на­дають право корпорації-емітенту викупити їх у власника після попереднього повідомлення. Зворотність акцій зручна для корпо­рацій, але не зручна для інвестора.

Все більшого значення набувають привілейовані акції з пра­вом участі. Вони дають власнику право на участь у прибутку, одержання додаткових дивідендів, встановлюваних у вигляді твердого відсотка на вкладений капітал, та на участь в управлінні - голосування на загальних зборах акціонерів. Подібні акції стають фактично простими. Як правило, вони випускаються для певної частини акціонерів, які володіють відповідною часткою акціонерного капіталу.

Найпоширенішим видом є кумулятивні привілейовані акції. При їх випуску передбачається, що будь-які належні, але не ого­лошені дивіденди накопичуються і виплачуються по цих акціях до оголошення про виплату дивідендів по звичайних акціях.

І нарешті, некумулятивні привілейовані акції, власники яких втрачають дивіденди, якщо рада директорів корпорації не оголо­сила про їх виплату.

Привілейовані акції з правом погашення (ретрективні акції) дають їх власнику право пред'явити їх корпорації для погашення. Умови погашення виробляються при їх випуску. При цьому вла­сник акцій зобов'язаний повідомити компанію про бажаний тер­мін погашення завчасно.

Конвертовані привілейовані акції, які можна обміняти на інші, найчастіше звичайні акції по заздалегідь визначеній ціні в той чи інший проміжок часу. Умови конверсії визначаються при підго­товці випуску. Конверсійна ціна встановлюється з невеликим (10-15 %) перевищенням над ринковою ціною звичайних акцій, щоб уникнути передчасної конвертованості. Ці акції випускають­ся або для тих ринків, на яких важко продати прямі привілейова­ні акції, або тоді, коли відсутній високий рівень дивідендного по­криття.

Привілейовані акції з плаваючим або перемінним курсом — це вид привілейованих акцій, дивідендні платежі яких змінюють­ся залежно від рівня відсотка. Якщо він зростає, то зростають і платежі по них, і навпаки. Такі акції випускаються на ринок, якщо важко продати прямі привілейовані акції і корпорація від­мовляється перетворити випуск у конвертований.

Привілейовані акції з ордерами дають їх власнику право купи­ти певну кількість звичайних акцій і тим самим підвищити лік­відність випуску. Іноді корпорації обумовлюють видачу ордерів певними термінами, що утримує власників акцій від їх продажу до визначеного часу.

Дохід на більшість привілейованих акцій виплачується в наці­ональній валюті. Однак можлива виплата і в іноземній. Основна причина випуску таких акцій — коливання валютного курсу.

Останній вид акцій — так називані «народні», або «розпако­вані» акції.

Американські корпорації — Атегісап Ехргезз, Рйгег, СЬетісаІ, 8ога ^ее Согр оголосили про намір викуповувати ви­пущені ними звичайні акції на суму кілька мільярдів доларів. Ко­рпорації збираються «розбити» кожну звичайну акцію на три ча­стини, кожна з яких буде відігравати роль самостійного цінного папера, так звана «розпакована» акція.

«Розпаковані акції» дають можливість їх майбутнім власни­кам будувати свої плани на різних видах прибутку, закладених у цю потрійну акцію на основний капітал. Той, хто зацікавлений в одержанні поточного прибутку, може придбати право на стяг­нення фіксованих дивідендів. Інший інвестор вправі зробити став­ку на майбутнє підвищення курсу акцій, третій — розраховувати на одержання будь-якого підвищення дивіденду.

При продажу «розпакованих акцій» компанія, знижуючи част­ку звичайних, випущених в обіг, і додаючи борги до бухгалтер­ського балансу, тим самим підвищує свій чистий прибуток. Сек­рет простий: відсотки, сплачувані по нових цінних паперах, підлягають оподаткуванню, у той час як дивіденди по звичайних акціях податком не обкладаються.

Депозитні сертифікати — письмові свідчення кредитних уста­нов про депонування коштів, що задовольняють право вкладника на одержання депозиту. Депозитні сертифікати є двох видів: до запитання, що надають право на вилучення певних сум по пре­д'явленню сертифіката, і термінові, на яких визначений термін вилучення внеску і розмір належного відсотка.

Депозитні сертифікати є різновидом строкових банківських вкладів. На відміну від звичайних ощадних рахунків, клієнту ви­дається не книжка, а сертифікат (посвідчення), яке виконує роль боргової розписки банку. Кошти з такого внеску можна вилучити і до закінчення обумовленого терміну, але лише сплативши штраф у формі вилучення певної частини відсотків.

Особливою популярністю серед інвесторів на Заході корис­туються передані депозитні сертифікати на пред'явника, які віль­но обертаються на вторинному ринку. Звичайно передані депозит­ні сертифікати випускаються на термін від 30 днів до 6 місяців на мінімальну суму від 100 тис. до 1 млн. доларів, при цьому замість нарахування відсотків понад номінал часто використовується продаж зі знижкою, так званим дисконтом.

Банки практикують випуск і більш довгострокових депозит­них сертифікатів під плаваючу процентну ставку, яка прив'язана до ставок по казначейських векселях, короткостроковому міжба- нківському кредиту або позиках першокласним позичальникам.

Якщо виникає потреба в готівці, власники сертифікатів мо­жуть продати їх на вторинному ринку чи безпосередньо викорис­товувати депозитні сертифікати в розрахунках по торгових уго­дах і банківських позиках. Ціна депозитного сертифіката при вторинному продажу (передачі) визначається з урахуванням єм­ності вторинного ринку, терміну погашення і поточної процент­ної ставки по інструментах того ж класу.

Можливість вільного продажу робить депозитні сертифікати не тільки дохідними, а й високоліквідними інструментами. Депо­зитні сертифікати, випущені великими, авторитетними банками, з успіхом замінюють гроші як засіб обігуі платежу.

Успіх у нинішній ситуації можуть принести випуски серій де­позитних сертифікатів терміном 1-3 місяці. З точки зору потен­ційного власника сертифіката, прибутковість (К) сертифіката бу­де складатися з трьох компонентів — базової ставки, надбавки за ризик і премії за ліквідність:

К = I + 8 + Ь.                                      (1)

Базова ставка

(I) прив'язується до більшої з двох величин — очікуваним темпам інфляції чи доходу по вільному від ризиків вкладенню капіталу, наприклад, по короткострокових облігаціях міністерства фінансів. Надбавка за ризик (8) враховує ринкову оцінку надійності банку-емітента й імовірність зростання про­центних ставок до терміну погашення сертифіката. Премія за лік­відність (Ь) відображає ступінь близькості боргового інструмента до грошей, його здатність виконувати функції грошей.

Продаж і придбання банківсько-депозитного сертифіката здій­снюється шляхом безготівкових розрахунків.

Наступний вид цінних паперів — вексель. Вексель — це пи­сьмове договірне зобов'язання, складене в установленій законом формі, надає безумовне право його власнику вимагати по закін­ченню терміну з особи, яка видала або акцептувала зобов'язання, сплати обумовленої в ньому грошової суми. Важливою властиві­стю цього кредитного інструмента є обіговість. За допомогою ін­досаменту (передатного підпису) він може циркулювати серед необмеженого кола осіб, виконуючи функції готівки.

Простий вексель виписується позичальником (векселедавцем) і містить зобов'язання платежу кредитору (векселетримачу). Пе­ревідний вексель (тратта) виписується кредитором (трасантом) і містить наказ боржнику (трасату) про сплату визначеної суми третій особі чи емітенту-пред'явнику. У безумовну боргову роз­писку перевідний вексель перетворюється після його акцепту трасатом. Зобов'язання є безумовним: відмова в платежі по пра­вильно складеному векселі дає підстави для звернення про при­мусове стягнення майна боржника.

Комерційні векселі використовуються для кредитування тор­гових операцій.

Найбільш ліквідний, ємний ринок існує для векселів, які ма­ють гарантію великих відомих банків у формі авалю (поручите­льства) чи акцепту (згоди на оплату). Аваль оформляється запи­сом на обрізі векселя чи на додатковому аркуші, скріпленому підписом гаранта. Банківський акцепт являє собою виставлений на банк вексель, на якому ставиться штамп «акцептований» з під­писом уповноваженого співробітника банку і коротко вказується його походження. Такий інструмент звичайно видається покупцю під заставу товаросупроводжувальних документів чи складської записки. Покупець, у свою чергу, передає його постачальнику товару.

Найбільший термін (180 днів) і підкріплена авторитетом бан­ку надійність перетворюють авальовані тратти і банківські акцеп­ти у високоякісні активи, що відбивається на їхній прибутко­вості. Прибутковість за даними паперами трохи вища, ніж по казначейських векселях, і значно нижча за ставку по комерційних паперах (приватних фінансових векселях).

Замість конверсії векселя в готівку власник може використо­вувати його в розрахунках по власних зобов'язаннях за допо­могою індосаменту. Особливо ефективний вексельний оборот в рамках організованого торгового співтовариства — об'єднання товарних брокерів і дилерів. Такими визнані співтовариства, у яких векселі вільно обертаються між його учасниками і погашаються шляхом заліку взаємних вимог.

Казначейські векселі — це короткострокові зобов'язання дер­жави з терміном погашення 3, 6 і 12 місяців. Нові випуски роз­міщуються в ході регулярних аукціонів, проведених уповноваже­ними банками. У процесі конкурентного торгу послідовно задовольняються заявки з найменшим дисконтом, доки не буде розпроданий весь випуск.

Практично більшість інвесторів придбає казначейські вексе­лі на активно діючому вторинному ринку. Завдяки практично 100-процентній надійності і величезному обсягу випусків доходи по казначейських векселях є орієнтиром на грошовому ринку. До них прив'язуються ставки по інших короткострокових чи віднов­лених зобов'язаннях. У країнах з високою інфляцією прибутко­вість по казначейських векселях часто використовується при ви­значенні цін по торгових контрактах з відстрочкою постачання чи платежу.

На відміну від казначейських, приватні фінансові векселі поз­бавлені ємного вторинного ринку. Однак емітент чи посередник, який продав цінний папір, звичайно готові викупити її в інвесто­ра до настання терміну платежу. Випуски подібних короткостро­кових зобов'язань можуть дозволити собі лише великі, широко відомі корпорації і фінансові групи. Спеціального забезпечення комерційні папери не мають. Застава їхньої надійності — загаль­ний кредитний рейтинг емітента.

Термін таких векселів складає від декількох тижнів до 270 днів. Великі корпорації активно використовують подібні інструменти мобілізації короткострокових капіталів, оскільки вони виявля­ються на 1,5-2 процентних пункти дешевше, ніж банківські по­зики тієї ж терміновості.

Векселі продаються зі знижкою з номінальної ціни. Дохід вла­сника утворюється у вигляді різниці між загальною і продажною ціною векселя.

Поряд з казначейськими векселями використовуються казна­чейські ноти, які випускаються державою для задоволення коро­ткострокових і середньострокових потреб у грошах. Терміни їх погашення — не менше одного і не більше 10 років.

У Акція У Прості акції У Привілейовані акції У Іменні акції У Акції на пред'явника У Номінальна ціна акції У Ринкова ціна акції У Балансова ціна акції У Дивіденди У Вексель У Облігація У Сертифікати

 

30