ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Гроші і кредит.Менеджмент->Содержание->ФІНАНСОВІ ІНСТИТУТИ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

Біржова діяльність

ФІНАНСОВІ ІНСТИТУТИ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

Ж

иттєдіяльність ринку цінних паперів регулюється фінансовими інструментами, які здійснюють посе­редництво між поставниками та споживачами інве­стиційного капіталу, сприяють поглибленню спеціалізації по операціях з цінними паперами. Фінансові інститути ринку цінних паперів включають фондові біржі, інвестиційні інститути і фон­ди, траст-компанії, інвестиційні дилерські та брокерські фірми, пенсійні фонди, страхові компанії, кредитні спілки та ін. Головну роль в обслуговуванні ринку відіграють суб'єкти фондового рин­ку, види діяльності яких наведені на рис. 4.

Інвестиційний інститут являє собою господарюючий суб'єкт чи фізичну особу, яка здійснює операції з цінними паперами. До інве­стиційних інститутів відносяться фінансовий брокер, інвести­ційний консультант, інвестиційна компанія, інвестиційний фонд. В Україні всі інвестиційні інститути, крім інвестиційного консу­льтанта, повинні мати ліцензію на свою діяльність. Інвестиційні інститути здійснюють її на ринку цінних паперів як виняткову, тобто не допускається її поєднання з іншими видами діяльності.

Фінансовий брокер — це акредитований агент з купівлі— продажу цінних паперів, який укладає угоди з доручення і за ра­хунок клієнтів. В якості фінансового брокера може виступати го­сподарюючий суб'єкт або фізична особа.

Інвестиційним консультантом є фізична особа, яка має квалі­фікаційний атестат першої категорії, виданий терміном на один рік міністерством фінансів чи його органами. Для роботи консу­льтантом ліцензія не потрібна, однак необхідна реєстрація такої особи як підприємця.

Інвестиційна компанія — це об'єднання (корпорація), яке вкладає капітал за допомогою прямих і портфельних інвестицій і виконує деякі функції комерційних банків. Інвестиційні компанії представлені холдинговими компаніями, фінансовими групами, фінансовими компаніями.

Рис. 4. Види діяльності суб'єктів ринку цінних паперів

 

Холдингова компанія представляє головну компанію, яка во­лодіє контрольним пакетом акцій інших акціонерних товариств, які називаються дочірніми підприємствами, і спеціалізується на управлінні.

Фінансовою холдинговою компанією є компанія, більш ніж 50 % капіталу якої складають цінні папери інших емітентів та інші фінансові активи. До складу фінансової холдингової компа­нії можуть входити тільки цінні папери та інші фінансові активи, а також майно, необхідне безпосередньо для забезпечення функ­ціонування апарата управління холдинговою компанією. Фінан­сова холдингова компанія може здійснювати тільки інвестиційну діяльність. Інші види діяльності для неї не допускаються.

Фінансова група — це об'єднання підприємств, пов'язаних у єдине ціле. На відміну від холдингу, фінансова група не має го­ловної фірми, що спеціалізується на управлінні.

Фінансова компанія — це корпорація, яка фінансує обране за певним критерієм коло інших корпорацій і не здійснює диверси­фікації вкладень, властивої іншим компаніям. Фінансова компа­нія, як правило, на відміну від холдингової, не має контрольних пакетів акцій корпорації, яку вона фінансує.

Інвестиційним фондом визнається будь-яке відкрите акціонерне товариство, яке одночасно здійснює діяльність, що полягає в залу­ченні коштів за рахунок емісії власних акцій, інвестування власних коштів у цінні папери інших емітентів, торгівлі цінними паперами, а також володіє інвестиційними цінними паперами, вартість яких складає 30 і більше відсотків від загальної вартості його активів протягом понад чотирьох місяців сумарно в межах одного календа­рного року. Створення і діяльність інвестиційного фонду визна­чаються урядовими постановами про інвестиційні фонди. Банки і страхові компанії не можуть бути інвестиційними фондами.

У діяльності інвестиційних фондів варто розрізняти: афилірова- ну особу фізичної чи юридичної особи — це його керуючий, дирек­тори і посадові особи, засновники, а також акціонери, яким нале­жать 25 і більше відсотків акцій або підприємство, яке володіє 25 і більше відсотками голосуючих акцій. До афилірованих осіб керу­ючого входять всі інвестиційні фонди, які уклали з ним договір:

•    депозитарій інвестиційного фонду — банк або інша юридич­на особа, яка не є афилірованою особою даного фонду. Він здійс­нює операції з цінними паперами і коштами, що належать фонду;

•    інвестиційні цінні папери — будь-які цінні папери, за винят­ком випущених дочірніми підприємствами, в яких 50 і більше ві­дсотків голосуючих акцій належить емітенту;

•    незалежний аудитор інвестиційного фонду — аудиторська організація, яка не є афилірованою особою цього фонду;

•    керуючий інвестиційним фондом — будь-яка особа, яка одержала ліцензію на діяльність керуючого інвестиційним фон­дом у встановленому порядку, з яким укладений договір про управління інвестиційним фондом.

Інвестиційні фонди бувають відкриті, закриті і чекові. Відкри­тий інвестиційний фонд — це фонд, який емітує цінні папери із зобов'язанням їх викупу, тобто такі, що надають власнику цінних паперів цього фонду право на його вимогу одержати в обмін на них грошову суму чи інше майно відповідно до статуту фонду. Закритий інвестиційний фонд — фонд, який емітує цінні папери без зобов'язання їх викупу емітентом. Чековий інвестиційний фонд — спеціалізований інвестиційний фонд приватизації, який приймає й акумулює приватизаційні чеки. Звичайно спеціалізо­вані чекові інвестиційні фонди не можуть використовувати при­ватизаційні чеки населення, акумульовані в порядку обміну на випущені ними цінні папери інакше як для придбання акцій при­ватизованих підприємств.

Кількість засновників інвестиційного фонду необмежене. Ста­тутний капітал його формується при заснуванні за рахунок внес­ків засновників. На момент заснування його статутний капітал має бути повністю розподілений між засновниками. Засновники зобов'язані оплатити 100 % вартості статутного капіталу не піз­ніше як за 30 днів з дня реєстрації фонду. Перша підписка на йо­го акції здійснюється на пізніше як за три місяці з дня реєстрації. Інвестиційний фонд зобов'язаний укласти депозитарний договір між інвестиційним фондом і депозитарієм. Депозитарій не може бути кредитором і гарантом інвестиційного фонду. Він здійснює і контролює операції з цінними паперами з урахуванням вимог депозитарного договору, включаючи обмеження на обмін, прид­бання і продаж цінних паперів.

Інвестиційний фонд укладає договір з керуючим про управлін­ня цим фондом. Особа, яка уклала договір, зобов'язана мати ліцен­зію. Депозитарій не може бути керуючим інвестиційним фондом.

 

32