ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Гроші і кредит.Менеджмент->Содержание->ПОРЯДОК ЕМІСІЇ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

Біржова діяльність

ПОРЯДОК ЕМІСІЇ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

П

орядок випуску та обігу цінних паперів наступний.

1. Державній реєстрації підлягає первинна емісія цінних паперів, тобто їх продаж емітентами першим власникам (інвесторам).

2.  Первинна емісія цінних паперів здійснюється при:

•    заснуванні акціонерного товариства і розміщенні акцій се­ред його засновників;

•    збільшенні розмірів статутного капіталу акціонерного това­риства шляхом випуску акцій;

•    залученні позикового капіталу юридичними особами, дер­жавою, державними органами чи органами місцевої адміністрації шляхом випуску облігацій та інших боргових зобов'язань.

3.  Первинна емісія цінних паперів відбувається у формі:

•    відкритого (публічного) розміщення цінних паперів серед потенційно необмеженого кола інвесторів — з публічним оголо­шенням, проведенням рекламної кампанії та реєстрацією проспе­кту емісії;

•    закритого (приватного) розміщення — без публічного ого­лошення, проведення рекламної кампанії, публікації та реєстрації проспекту емісії серед заздалегідь відомого обмеженого кола ін­весторів.

4.  Процедура первинної емісії цінних паперів при їх відкрито­му розміщенні включає ряд етапів:

•    прийняття емітентом рішення про випуск цінних паперів;

•    підготовка і затвердження проспекту емісії цінних паперів емітентом;

•    реєстрація цінних паперів на підставі наданих нотаріально завірених копій установчих документів і проспекту емісії;

•    видання проспекту емісії і публікація повідомлення про під­писку на цінні папери;

•   розміщення цінних паперів.

В операціях по розміщенню цінних паперів важливу роль віді­грають інвестиційні банки, які діють як посередники між корпо­рацією, що прагне мобілізувати кошти, та інституціональними й індивідуальними інвесторами. Разом з посередником компанії- емітента інвестиційний банк визначає суму засобів, яку необхід­но мобілізувати, тип цінних паперів, які необхідно випустити, а також способи, терміни їх розміщення, величину комісійних і т. ін. З компаніями, які добре зарекомендували себе, інвестицій­ний банк укладає емісійну угоду про купівлю усього випуску цінних паперів. В американській практиці це одержало назву «андеррайтинг». При цьому інвестиційний банк бере на себе фі­нансову відповідальність за будь-які непродані папери. Від «ан- деррайтинга» варто відрізняти емісійні угоди, по яких інвести­ційний банк діє вже як агент, тобто є власне посередником.

В Україні андеррайтинг не застосовується, законодавство на­дає можливість первинного розміщення акцій шляхом:

•    публічного оголошення про підписку на цінні папери за ого­лошеною ціною для необмеженого кола інвесторів;

•    продажу цінних паперів з аукціону на основі конкурсу заявок;

•    розміщення паперів через організований ринок — біржі та інвестиційні фонди.

Після обговорення принципу розміщення цінних паперів фор­мується емісійний синдикат, головна мета якого — розподіл час­тини відповідальності за розміщення цінних паперів на кілька фірм і проведення початкової пропозиції в максимально корот­кий термін. Залежно від ступеня прийнятої на себе відповідаль­ності члени синдикату поділяються на брокерські фірми:

•    менеджер — організатор групи;

•    андеррайтери;

•    члени торгової групи (торгові агенти).

Для здійснення підписки на акції використовують передплатні листи. Стандартної форми передплатного листа не існує. Випуск великої кількості акцій невеликою номінальною вартістю ставить перед емітентами цілий ряд питань, пов'язаних зі здійсненням оперативного обліку цінних паперів та їх власників, оповіщенням численних акціонерів про результати діяльності товариства, роз­поділом дивідендів. Найбільше труднощів виникає при перереєст­рації власників цінних паперів на вторинному ринку. Тут емітенти стикаються з великими потоками документації, іноді недостовір­ної. Випадки збоїв при перереєстрації прямо впливають на якість обслуговування клієнтів, що, у свою чергу, загрожує позначитися на курсовій вартості цінних паперів.

Для економії фінансових ресурсів і трудових витрат емітента доцільно укласти договір зі спеціалізованими установами — тра- стами-відділами комерційних банків чи брокерськими фірмами, які готові взяти на себе послуги по передачі права власності на цінні папери (трансферні послуги).

Практично в усіх емісійних угодах передбачається застере­ження про вихід з ринку. Така умова дозволяє анулювати угоду у разі вкрай несприятливого розвитку подій. Часто виявляється, що випуск для одного інвестиційного банку занадто великий. У такому випадку він може звернутися до інших інвестиційних банків з пропозицією сформувати емісійний синдикат. Ці синди­кати можуть діяти за двома принципами: за принципом розділь­ного рахунка («західного» рахунка) чи нероздільного рахунка («східний» рахунок). Перший принцип є найбільш поширеним, у цьому випадку члени синдикату несуть роздільну відповідаль­ність у межах своєї участі в синдикаті і виділеної їм частки ви­пуску.

 

35