ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Гроші і кредит.Менеджмент->Содержание->Публічний продаж цінних паперів передбачає наступне:

Біржова діяльність

Публічний продаж цінних паперів передбачає наступне:

1.  Реєстрація. Всі нові випуски цінних паперів в обов'язково­му порядку реєструються в комісії з цінних паперів і бірж. Для цього необхідно подати заяву на реєстрацію. За реєстрацію ново­го випуску стягується реєстраційне мито.

2.  «Період остигання». Після подачі заяви і протягом 20 днів здійснюється перевірка заяви. На практиці цей період часто про­довжується. У цей час емітент і його гарант випускають попе­редні спеціальні проспекти, в яких міститься інформація, за до­помогою якої можна оцінити пропозицію емітента.

3.  Передемісійна нарада. Перед чи безпосередньо після закін­чення «періоду остигання» менеджер емісійного синдикату скли­кає передемісійну нараду, на якій присутні всі члени синдикату, представники компанії-емітента, бухгалтери і юристи з обох сто­рін. На такій нараді обговорюються офіційні умови контракту між емітентом і гарантом розміщення випуску, встановлюються остаточна ціна паперів нового випуску, маржа гаранта та інші умови. Ця нарада є останнім етапом, на якому будь-який член синдикату може вийти з нього без будь-яких фінансових наслід­ків для себе.

4.  Продаж нових випусків починається з того, що менеджерам синдикату, його членам і членам групи з продажу розсилається остаточний варіант проспекту, що з юридичної точки зору є оф- фертою. Інвестиційний банк чи менеджер синдикату одержують підписку від членів групи з продажу чи дилерів. Якщо підписка проходить успішно, менеджер синдикату «закриває продаж», хо­ча це не означає, що всі папери продані. Це значить, що дилери підписалися на весь випуск.

Якщо зацікавленість у випуску виявляється не такою вели­кою, як очікувалося, то гарант зобов'язаний вжити заходів щодо стабілізації, що являє собою ряд заходів щодо підтримання ціни нового випуску. Гарант повинен буде або сам закупити непродані папери, або викупити вже продані.

На деякі акції, що випускаються, попит може бути набагато вищим за пропозицію. Такі випуски одержали назву «гарячих». Ціна паперів «гарячого випуску» миттєво збільшується, і вони можуть бути продані на вторинному ринку зі значною надбавкою до ціни.

Продаж нового випуску цінних паперів регулюється законом. Для одержання документів про їх реєстрацію фірма (компанія) зобов'язана представити Комісії з цінних паперів і бірж докумен­ти, в яких мають міститися всі необхідні відомості, що стосують­ся її фінансового стану: активи і пасиви, усе, чим вона володіє і що заборгувала. Розглянемо, як готується новий випуск на при­кладі досвіду США. Фірма зобов'язана надати повний звіт про доходи і витрати за останні кілька років. Вона також повинна да­ти повний опис усіх попередніх випусків цінних паперів, їх умов і термінів платежів. Надати списки всіх посадових осіб і дирек­торів фірми (компанії) із зазначенням окладів тих п'яти осіб, які мають найвищі оклади (приміром, сума окладів у США переви­щує 50 000 дол.), а також вказати кожного акціонера, який має більше 5 % цінних паперів якого-небудь із випусків. Необхідно також надати звіт про власні операції.

Якщо відомості повні і правдиві, Комісія з цінних паперів і бірж дає дозвіл на новий випуск. Але це не означає, що нові цін­ні папери мають високу якість та інвестування в них вигідне. Ко­місія з цінних паперів і бірж слідкує за тим, щоб ці відомості ста­ли доступні будь-якому потенційному покупцю цінних паперів. Вона вимагає, щоб компанія випускала проспекти із зазначенням всіх основних даних про свій фінансовий стан.

Дилери по операціях з цінними паперами зобов'язані надати проспект на першу вимогу кожному, хто побажає з ним ознайо­митися. Такі проспекти повинні бути на всіх відкритих розпро­дажах цінних паперів протягом 40 днів з дня випуску цінних па­перів.

Якщо ж фірма випускає цінні папери вперше, то ці проспекти мають бути на біржі упродовж 90 днів.

Перед тим, як встановити вартість нового випуску цінних папе­рів, зазвичай друкується попередній варіант проспекту, його чер­нетка. Ці чернетки, з якими Комісія з цінних паперів і бірж ще не ознайомилася, одержали назву «червоної риби». Коли правила пе­ревірки фінансового стану фірм Комісією ще тільки вироблялися, фірми надавали інформацію про своє становище так, щоб «відвес­ти» читачів проспекту подалі від тих моментів, які Комісія могла б сприйняти критично. «Червоні риби» звичайно поширювалися в тісному колі гарантів і продавців акцій, але через те, що вони мо­гли потрапити в руки широкої публіки, на такій чернетці мала сто­яти оцінка червоного кольору, яка попереджала про те, що даний папір ще не розглядався Комісією з цінних паперів і бірж.

Звичайно проспекти нового випуску друкуються на 20-30 сто­рінках, але бувають і довші. Правда, деяким добре відомим ком­паніям, які мають високі фінансові показники, Комісія дозволяє друкувати короткі проспекти. Короткі проспекти дозволяється друкувати і фірмам зі стабільним фінансовим положенням і ста­більними доходами протягом декількох років.

Протягом усього підготовчого періоду, до випуску проспектів, жоден брокер чи дилер не має права надавати будь-яку інформа­цію чи висловлювати свою думку про очікуваний новий випуск цінних паперів чи про попередній, який має відношення до ново­го випуску.

В якості реклами він може опублікувати проспект чи деталь­ний звіт про такий проспект. Крім того, він може використовува­ти тільки один вид реклами, так звану «епітафію» (надгробне оголошення), в якому вказується назва випуску та його вартість, розмір та імена гарантів і дилерів, які пропонують цей випуск до продажу. А над цією скромною інформацією гаранти розміщу­ють попередження про те, що таке оголошення не можна сприй­мати як пропозицію продати чи купити цінні папери, тому що та­ку пропозицію (оферту) можна зробити тільки через проспект.

У найбільш популярних виданнях, великих газетах, розрахо­ваних на широку публіку, іноді можна побачити «епітафії», які повідомляють про новий випуск і про те, що він уже проданий. Це робиться тому, що інвестиційні банкіри дуже пишаються сво­єю фінансовою активністю, і якщо їм вдається повністю продати випуск, зазвичай крупним інвесторам, ще до того, як він буде за­пропонований до публічного продажу, вони публікують такі ого­лошення для самореклами.

Це вигідно як інвестиційному банкіру, так і фірмі (компанії), яка здійснила новий випуск цінних паперів. Але навіть якщо компанія (фірма) задовольнила всі вимоги Комісії з цінних паперів і бірж до нового випуску, її проблеми на цьому не закінчуються. На рівні штатів у США діють свої закони (вони називаються «не­бесними законами»), що регулюють реєстрацію і продаж нових цінних паперів. Незважаючи на те, що вимоги цих законів майже збігаються з вимогами Комісії, вони завдають фірмам чимало клопоту різними програмами адміністративного характеру.

Отже, підготовка нового випуску цінних паперів — кропітка і дорога справа (кілька сотень тисяч доларів). Велика компанія по­винна дотримуватися прав своїх акціонерів і забезпечити кожно­го з них проспектом. Витрати на юридичне і бухгалтерське об­слуговування випуску досить значні.

Але для невеликих компаній федеральний закон, як і закони більшості штатів, надають «лазівку». Наприклад, якщо вартість нового випуску не перевищує 1 500 000 доларів, фірмі достатньо пройти коротку реєстраційну процедуру, яка відома під назвою «правило А», згідно з якою вона може розмістити оголошення про пропозицію цінних паперів до продажу. Якщо ж вартість майбутнього випуску не перевищує 1 000 000 доларів — то й цього не слід робити.

 

36