ГоловнаЗворотній зв'язок

Біржова діяльність

Крім того

, якщо новий випуск можна кваліфікувати як прива­тне розміщення, то звичайно такий випуск пропонується одному чи декільком інвесторам (не більше 35), на відміну від випусків, пропонованих для відкритого продажу, і його навіть не треба ре­єструвати в Комісії з цінних паперів і бірж.

У цьому випадку інвестиційний банк намагатиметься класи­фікувати новий випуск як «приватне розміщення», пропонуючи в якості інвесторів одну—дві організації чи установи (страхову компанію або яке-небудь благодійне товариство).

Якщо він матиме успіх, то наполягатиме на тому, щоб цей ви­пуск був першокласним, тому що таких інвесторів цікавлять ли­ше першокласні цінні папери. Для фірми це буде означати тільки одне — випуск облігацій, забезпечених першою заставою.

Правила Комісії з цінних паперів і бірж мають на меті, насам­перед, захищати інтереси інвестора. Але часто постає питання про те, що вони занадто суворі й у результаті утримують багато компаній від спроби позичити новий капітал для розширення. Крім того, заборона на поширення інформації про фірму під час підготовки проспекту ставить інвесторів, які мають цінні папери фірми попередніх випусків, у скрутне становище — вони позбав­лені інформації про фірму протягом усього періоду підготовки нового випуску. Сама по собі така вимога хороша — заборонити стимулювання збуту нового випуску. Але наслідки її іноді обер­таються проти інвестора.

Слід також зазначити, що індивідуальні інвестори мало розу­міються на проспектах, рідко їх вивчають. Вони взагалі вважа­ють, що якщо Комісія підписалася під проспектом — значить, все, що добре для Комісії, добре й для покупця.

Почасти це вірно: у проспектах дається правдива інформація, і це може захистити від шахрайства. Але ця інформація не може гарантувати інвестору прибуток чи захистити його від втрат.

У 70-х роках в США були «викинуті на публіку» дешеві наф­тові й уранові акції. Комісія не використовувала свою владу, щоб втихомирити тих, хто сприяв їх збуту. Багато нових випусків цих дешевих акцій представлялися як «міні-випуски» чи як випуски по «правилу А», тому вони не повинні були подавати на розгляд проспекти з вичерпною інформацією.

Під час таких збоїв у торгівлі цінними паперами, визнаних ве­ликим шахрайством у бізнесі, кількість фірм, що мають вже ви­пущені цінні папери, різко скорочується, зменшується і кількість нових випусків.

Але в періоди процвітання бізнесу кількість невеликих фірм із досить привабливими планами зростає, і попит на ці цінні папери може бути таким великим, що ціна на них при першому офіцій­ному продажу значно зростає порівняно з початковою запропо­нованою вартістю.

У деяких випадках говорять про «лихоманку нових випусків цінних паперів», коли різниця між запропонованою і продажною вартістю акції може скласти 15-20 доларів за акцію.

Попит на такий «гарячий випуск» може бути таким великим, що брокери, які беруть участь у пропозиції цінних паперів до продажу, змушені розподіляти акції пачками по 10-15 штук. Де­яким покупцям взагалі не вдається одержати жодної акції за ці­ною, пропонованою продавцем, і вони змушені купувати їх на вторинному ринку за дуже високою ціною.

Під час такої сильної спекуляції цінними паперами нового ви­пуску компанії, які не мають прибутку чи навіть виробництва, дуже часто «виходять на публіку» з пропозицією до продажу пе­рвинного випуску цінних паперів. Багато з цих компаній так і за­лишаються без прибутку і часто стають банкрутами.

При купівлі цінних паперів нового випуску завжди більше ри­зику, але прибуток від них завжди більший, ніж від інших видів акціонерного інвестування. Ризик великий тому, що компанії, які «з'являються на публіці» вперше, не можуть надати в розпоря­дження покупців звіт про свій фінансовий стан за кілька років. Але й вигода від придбання цих паперів може бути значною саме тому, що наслідком великого ризику є відносно невеликі ціни та­ких цінних паперів.

У світовій практиці біржової діяльності випуском нових акцій займаються спеціальні відділення банків чи великі брокерські контори, які спеціалізуються на цінних паперах. Спочатку вони аналізують доцільність і обґрунтованість випуску акцій, дають фірмі свої рекомендації — скільки акцій і за якою ціною варто випустити. Після цього спеціальна брокерська контора (чи відді­лення банку) бере на себе всі організаційні питання з випуску но­вих цінних паперів, а також зобов'язання закупити ту частину акцій, яка не буде придбана інвесторами.

Оплата за послуги здійснюється з урахуванням усіх витрат плюс ризик.

Передплатні компанії обирають найкращий, з їхнього погляду, спосіб випуску акцій.

1. Роздача брокерам.

Акції вроздріб роздаються брокерам, а вони пропонують їх клієнтам, які, на їхню думку, можуть зацікавитися новими акція­ми. Для цього інвестор повинен мати свого брокера, його треба спеціально просити про таку послугу, інакше ніхто не зробить йому пропозиції. Цей спосіб у західних країнах використовується все рідше.

2.  Продаж за фіксованою ціною — це продаж за установлени­ми фіксованими цінами. Інформація про підписку може поширю­ватися різними шляхами, включаючи засоби масової інформації та рекламу.

Бажаючих придбати акції просять заздалегідь зареєструватися для одержання проспекту та інших документів. У проспекті міс­титься анкета. Спочатку розсилається проспект, потім повідом­ляються ціни на акції, і інвесторам дають декілька днів для при­йняття рішення.

До закінчення цього терміну інвестори повинні заповнити і повернути анкету, що міститься в проспекті, зазначивши у ній кі­лькість акцій, які вони мають намір придбати.

Акції в цьому випадку (на відміну від продажу на фондовій біржі) продаються з попередньою оплатою. Разом з анкетою не­обхідно вислати і квитанцію про оплату.

Якщо бажаючих купити акції за встановленою номінальною ціною виявиться більше, це ніяк не вплине на встановлену номі­нальну ціну. У випадку, якщо заявок на акції більше, ніж їх було випущено, інвесторам дають певний відсоток акцій від тієї кіль­кості, яку вони вказали у своїх заявках.

В інших випадках влаштовуються розіграші, й акції дістають­ся тим, хто виграв, решті повертають гроші.

Іноді встановлюють обмеження — одна заявка від однієї людини.

3. Аукціонний продаж нових акцій — проводиться в тих ви­падках, коли важко установити на акції прийнятну ціну.

При продажу акцій таким способом усіх бажаючих просять по­давати заявки. Акції купують ті, хто запропонував найвищу ціну.

На початку аукціону з'являється кількість і стартова ціна ак­цій, при цьому початкові ціни, як правило, значно занижуються. Далі кожний інвестор сам вирішує, скільки він може заплатити за ці акції, і подає заявку, в якій вказує, яку кількість акцій він хоче купити, та свою ціну.

Єдиним обмеженням при такому способі продажу акції є те, що ціна, яка вказується, не повинна бути нижчою за стартову.

Звичайно встановлюється термін, протягом якого приймають­ся заявки і до закінчення якого кожний бажаючий повинен пове­рнути заповнену анкету з квитанцією про сплату заявленої суми.

На відміну від «класичного» аукціону, тут кожний учасник діє «наосліп», і не знає цін, запропонованих конкуруючими інвесторами.

До закінчення терміну подачі заявок забороняється розкрива­ти конверти з надісланими заявками — це стосується як праців­ників фірми, так і представників агентства, яке займається про­дажем акцій.

Потім передплатна компанія чи будь-яке інше агентство, яке проводить аукціон, сортує заявки, що надійшли, і розраховує ці­ну, за якою будуть продаватися нові акції. Вона не повинна бути нижчою за раніше встановлену стартову і звичайно встановлю­ється на такому рівні, щоб одержати від продажу акцій максимум коштів і щоб усі випущені акції були розпродані.

Після цього задовольняються заявки інвесторів, які виявили бажання купити акції за цю і більш високу ціну. Інші ж отриму­ють відмову. Потім повертається залишок грошей тим, хто ви­явив бажання купити акції за більш високою ціною.

Бувають випадки, коли акції продаються кожному інвестору за замовленою ним ціною, тобто фактично передплатники прид­бають ті самі акції за різними цінами. Але така умова, якщо вона має місце, обов'язково обумовлюється фірмою до підписки.

Тим, хто заявив ціну хоча й вищу за стартову, але нижчу за встановлену в ході аукціону, гроші повертаються повністю. Встановлена в результаті аукціону ціна і буде номінальною.

■    Емісія цінних паперів

■     Форми емісії

■    Процедура емісії

■    Андеррайтинг

■    Трансфертні послуги

■    Аукціонний продаж акцій

 

37