ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Гроші і кредит.Менеджмент->Содержание->Фондова біржа виконує кілька функцій:

Біржова діяльність

Фондова біржа виконує кілька функцій:

1.  Відкриває фірмі доступ до позикового капіталу, причому не до позик у банківській сфері, а за допомогою випуску цінних паперів. У цьому випадку, фірма не залежить від термінів ви­плати відсотків, на її рішеннях не відбивається кредитоспромож­ність банку. При цьому позиковий капітал стає власним капіта­лом фірми.

2.  Фондова біржа є важливим каналом для розміщення держа­вних цінних паперів. Завдяки їй відбувається керування внутріш­нім державним боргом.

3.  Через фондову біржу відбувається перелив капіталу фірми з однієї сфери діяльності в іншу. Фірма управляє своїм портфе­лем цінних паперів.

4.  Фондова біржа є своєрідним економічним барометром діло­вої активності. Це здійснюється за допомогою спеціально розра­хованих індексів кон'юнктури. Такими є «індекс Доу-Джонса» (Нью-Иоркська фондова біржа), «індекс №ккеі» (Токійська фон­дова біржа), «індекс Американської фондової біржі» та ін. По цих індексах можна зробити висновок про поточний стан націо­нальної і світової економіки, складати економічні прогнози.

5.  Фондова біржа є одним із вбудованих у систему товарно- грошових відносин економічних стабілізаторів, що забезпечують стійкий і динамічний розвиток господарського механізму.

6.  Багато цінних паперів, що реалізуються на біржі, є другими грошима які мають значну перевагу — вони дають прибуток. Якщо власник цінного папера має потребу в готівці, то він мит­тєво одержить необхідну суму, продавши його на біржі.

За допомогою Статуту біржі біржові підприємці здійснюють регулювання ринку цінних паперів. Він регламентує всю її діяль­ністю, містить положення про структуру управління біржі, пи­тання допуску цінних паперів до біржової торгівлі, порядок спла­ти зборів, діяльність маклерів і т. ін. З іншого боку, діяльність фондової біржі регулює також держава.

Рух всіх цінних паперів у країнах з ринковою економікою здійснюється на основі «Закону про цінні папери» та «Закону про фондову біржу».

У різних країнах працюють органи державного регулювання, які здійснюють контрольні функції: у США — Комісія з цінних паперів і бірж, у ФРН — Відомство нагляду за біржами. Уперше такі органи починають функціонувати з 30-х років.

Діяльність державних органів регулювання ґрунтується на двох основних «правилах»:

1.  Контроль за тим, щоб не виникало перешкод для випуску і реалізації цінних паперів.

2.  Нагляд за повнотою інформації з боку акціонерних това­риств — емітентів цінних паперів.

Усі цінні папери, які фірми готують до випуску, повинні пройти реєстрацію в Комісії з цінних паперів і бірж. Не реєстру­ються тільки цінні папери держави і тих корпорацій, гарантом яких є державний капітал. Не проходять реєстрації і зобов'язання місцевих органів влади.

При реєстрації цінних паперів корпорація повинна надати такі відомості:

1.  Галузева належність, організаційна структура і фінансовий стан фірми.

2.  Наявність попередніх випусків цінних паперів і операції з ними на ринку.

3.  Умови даного випуску і випусків попередніх трьох років.

4.  Балансові звіти попередніх трьох років.

5.  Рахунок прибутку і збитків.

6.  Розміри пакетів цінних паперів, що належать адміністрати­вним директорам компанії.

7.  Видані адміністрацією опціони на придбання цінних папе­рів (опціон — право купувати (саіі) і продавати (риі) акції за ви­значеною ціною. Опціон покупця надає право його власнику ку­пувати, опціон продажу — продавати).

Комісія, як правило, не займається встановленням надійності цінних паперів, але детально і відповідально перевіряє повноту і вірогідність інформації про стан справ у компанії. Вона не має права заборонити емісії цінних паперів з низькою якістю.

Жорстко регламентується лише одне питання — обґрунто­ваність тиражу емісії. Корпорація повинна представити в комі­сію передплатний лист, де є попередні замовлення на цінні па­пери, що випускаються, в обсязі не менше 60 % від майбутньо­го тиражу.     ^

За свою діяльність Комісія стягує спеціальний податок. Иого особливість полягає в тому, що він стягується з кожної проданої на ринку акції. У США, наприклад, величина цього податку складає один цент із кожних 500 доларів продажів.

Податок стягується на користь Комісії з цінних паперів і бірж.

Організація, яка регламентує роботу біржі з боку держави (Комісія, Відомство нагляду), здійснює реєстрацію всіх фондових бірж. Нею мають бути представлені всі відомості про організа­ційну структуру біржі, порядок допуску до членства в ній, пра­вила і норми здійснення фондових операцій.

У порядку регулювання фондових операцій Комісія може вда­ватися до адміністративних заходів щодо бірж чи до їх окремих членів: припиняти чи повністю забороняти діяльність біржі, при­пиняти членство на біржі чи виключати з її членів, тимчасово за­бороняти торгівлю цінними паперами корпорації, залучити вин­них у порушенні правил біржової торгівлі до суду і т.ін.

Реєстрації в Комісії підлягають також всі учасники позабір- жового обороту.

При Комісіях і Відомствах нагляду існують спеціально створювані державою корпорації по захисту власників цінних паперів.

Членства в корпораціях мають обов'язковий характер для всіх фірм, які надають посередницькі послуги в операціях з цінними паперами.

Корпорація зобов'язана частково компенсувати втрати влас­никам цінних паперів збанкрутілих фірм.

Не всі цінні папери є фондовими цінностями, тобто не всі мо­жуть продаватися і купуватися на біржі.

Біржа організовує і проводить операції тільки з фондовими цінностями.

На фондовій біржі обертаються такі цінні папери: акція, об­лігація, казначейські зобов'язання держави, ощадні і депозитні сертифікати, вексель, варрант, коносамент, опціон, ф'ючерс, при­ватизаційний чек, а також брокерські місця та їх оренда. Брокер­ське місце на біржі являє собою право торгівлі на цій біржі. Цінні папери, що обертаються на фондовій біржі, поділяються на осно­вні і похідні. До основних належать акції, облігації, казначейські зобов'язання держави. Похідні цінні папери — будь-які цінні па­пери, які засвідчують право їх власника на купівлю чи продаж перерахованих вище основних цінних паперів. Йдеться, насампе­ред, про опціони і ф'ючерси.

Фондові біржі є двох типів:

приватні акціонерні і державні. Відповідно до закону, в Україні біржа є акціонерним товарист­вом. Ці види бірж відрізняються один від одного за ступенем ре­гламентації їхньої діяльності державними органами.

У деяких країнах, наприклад у Німеччині, в роботі біржі бере участь державний комісар, а в Україні — представник міністер­ства фінансів, що підвищує до неї довіру інвесторів. Приватна біржа компенсує це шляхом максимального розширення біржової інформації.

Фондові біржі є закриті і відкриті. На відкритій фондовій бір­жі можуть бути присутніми всі бажаючі, спостерігаючи зі спеціа­льно відведеного місця за торгами. Українська фондова біржа є закритою. Вона заснована 29 комерційними банками. Головне її призначення — забезпечення умов для купівлі—продажу цінних паперів і проведення валютних аукціонів.

Вищим органом УФБ є загальні збори її членів, які склика­ються один раз на рік. Збори створюють Раду біржі терміном на п'ять років, а також Правління на чолі з Головою.

У багатьох розвинених країнах фондова біржа найчастіше є організацією корпоративного типу, роботою якої керує Рада ди­ректорів, яка обирається членами цієї корпорації. Вона несе всю повноту відповідальності за функціонування біржового механіз­му, визначає стратегію діяльності біржі, вирішує питання прийн­яття нових членів, допуску до котирування цінних паперів і т. ін.

У країні може існувати одна фондова біржа, яка концентрує всю біржову діяльність, і кілька бірж. Так, у^ США функціонує 190 фондових бірж. Найбільша з них — Нью-Йоркська — конце­нтрує 80 % обігу цінних паперів, на ній зареєстровано 1500 ком­паній.

В Україні діяльність з організації торгівлі на ринку цінних па­перів здійснюють вісім фондових бірж та дві торгівельно-інфор- маційні системи.

Відповідно до правил, ними управляють Вищі біржові ко­мітети, до складу яких входять: голова Правління УФБ, члени Біржової ради і Правління. На Українській фондовій біржі до її складу входить державний представник від міністерства фінан­сів, по одному представнику від НБУ, міністерства економіки, Фонду держмайна, Української асоціації торгівлі цінними папе­рами, Антимонопольного комітету, емітентів, цінні папери яких котируються на ринку, асоціації українських банків, брокерсь­ких контор, зареєстровані на УФБ, Центрального депозитарію цінних паперів.

Відповідно до правил, УФБ має Центральний депозитарій цінних паперів (тобто центр їх зберігання й обліку), а також центр поточних угод. УФБ — найбільш потужна і розвинена бір­жа в Україні, її філії й центри розташовані у 31, а брокерські кон­тори — у 200 регіонах.

Основними формами членства на біржах є постійне, тимчасо­ве членство, денна чи гостьова участь. Відповідно до форми членства на біржі визначається і статус її члена.

Статус регламентує участь в роботі органів управління бір­жею, право на одержання комерційної інформації і т. ін. Членами біржі можуть бути фізичні особи, однак якщо член біржі є її спів­власником, то вся фірма вважається членом біржі.

Місце чи членство на фондовій біржі можна продати або зда­ти в оренду. Постійні члени біржі мають право висувати своїх кандидатів для роботи в центральних органах управління бір­жею. Вони користуються мінімальними ставками комісійних при здійсненні або оформленні угод з фондовими цінностями, пла­тять річний внесок за участь у роботі біржі. Постійні члени ма­ють право на свою частку активів біржі при її ліквідації - розпуску чи розформуванні.

За тимчасовими правилами УФБ, місце можна тільки оренду­вати, але не продавати.

Тимчасові члени біржі одержують право участі в роботі фон­дової біржі на один, шість, дев'ять місяців або рік. При цьому вони не мають права висувати своїх кандидатур для управління біржею, обмежені в правах доступу до баз даних, платять віднос­но вищі ставки комісійних.

У західній практиці разові чи денні відвідувачі купують гос­тьовий квиток і мають право здійснювати угоди на біржі тільки через посередника. За правилами УФБ, наприклад, біржовий збір з торговця цінними паперами за разовий допуск до участі в тор­гах складає п'ять мінімальних заробітних плат і один відсоток від суми укладених угод.

На фондових біржах розрізняють наступні категорії членів:

• брокери комісійних домів (інвестиційних фірм, банків), до яких відносяться співробітники фірм, члени фондової біржі, які виконують накази клієнтів своїх фірм з купівлі—продажу акцій. Вони не мають права здійснювати операції за влас­ний рахунок і тільки доставляють доручення клієнту в опера­ційний зал;

•    брокери торгового залу — члени фондової біржі, які вико­нують доручення інших брокерів з будь-якого цінного папера для будь-якої організації; їм за це платять комісійні;

•    фахівці — члени фондових бірж, які курирують певну групу цінних паперів, здійснюють операції безпосередньо в операцій­ному залі. їх головна функція полягає, насамперед, у забезпечен­ні ліквідності фондового ринку, порядку і справедливості ведення ринкових операцій з цінними паперами, з якими вони працюють. До сфери їхньої діяльності входить виконання трьох основних функцій: здійснення передачі інформації, виконання замовлень, які довірили їм брокери в операційному залі, у разі тимчасової недостачі покупців чи продавців, здійснення покупки чи продажу акцій за власний рахунок;

•    біржові маклери — члени біржі, які здійснюють операції в торговому залі за власний рахунок або виконують доручення, в яких вони мають частку участі.

Є ще дві категорії членів фондової біржі — облігаційні броке­ри, які здійснюють угоди винятково з облігаціями, та асоційовані члени, до яких належать особи, що допускаються в операційний зал біржі, але не мають права здійснювати угоди. Слід зазначити, що головна роль на фондовій біржі належить двом першим гру­пам її членів. Члени біржі щорічно проводять збори для обрання членів Правління та інших виборних осіб. Правління має всі не­обхідні повноваження для управління діяльністю біржі, діловими операціями її членів. Для здійснення своїх повноважень воно приймає правила, видає накази, виробляє необхідні рішення.

Саме Правління здійснює контроль за членами біржі у сфері ведення справ, розглядає їхню ділову поведінку і фінансовий стан, контролює партнерство, корпоративні угоди. Зазначені ви­ще функції фондової біржі властиві й Правлінню УФБ та іншим українським біржам, однак на них представлені далеко не всі ка­тегорії її членів, а тільки брокери комісійних домів.

Угоди на фондовій біржі поділяються залежно від терміну їх виконання на касові і строкові (рис. 6).

Строкові угоди розрізняються залежно від того, за якою ціною буде проходити розрахунок по угодах. За ринковою ціною на момент укладання або виконання угоди, їх можна розрізняти і за терміном розрахунку: через певну кількість днів, яка відповідає терміну виконання угоди. Угоди можуть укладатися на певний місяць, і тоді терміном виконання буде середина або кінець міся­ця. За механізмом укладання строкові угоди поділяються на твер­ді, ф'ючерсні, опціонні і пролонговані.

Рис. 6. Угоди на фондовій біржі

 

Тверді угоди

— угоди, обов'язкові до виконання у встановле­ний термін за твердою ціною. Вони укладаються на різний обсяг цінних паперів і термін виходячи з реальних потреб контрагентів.

Ф'ючерсні й опціонні угоди — це угоди з похідними цінними паперами: ф'ючерсами й опціонами.

Пролонговані угоди використовують біржові спекулянти, як­що кон'юнктура ринку не відповідає їхнім планам і вони перено­сять термін виконання касової операції. Тому такі угоди є поєд­нанням касової і строкової біржової і позабіржової угод.

Нижче наведено порядок укладання угод на фондовій біржі (рис. 7).

У правилах торгівлі, які розробляються кожною біржею, обо­в'язково враховуються види угод, які можуть на ній здійснюва­тися. З розвитком біржової торгівлі, їх склад може змінюватися. Технічний прогрес, розвиток біржової справи не змінили основу організації біржової торгівлі — сувора вимога, щоб угоди відбу­валися тільки у визначеному місці — біржовому залі. Великого значення надається правильному розташуванню і технічному оснащенню біржі. Вважається, що це значною мірою визначає обсяг проведених операцій купівлі—продажу, величину наклад­них витрат і, в остаточному підсумку, конкурентоспроможність біржі як форми торгівлі.

Особливі вимоги висуваються до біржового операційного за­лу, в якому проводяться біржові торги:

1. Біржовий зал має бути досить містким.

2.  На більшості бірж світу торгівля ведеться відразу декілько­ма видами товарів. Для укладання угод кожному з них виділяєть­ся окремий зал чи ділянка у великому залі, підлога якого нижча, ніж підлога залу. Тому місце, де укладаються угоди, називається «біржовою ямою», «підлогою» або «біржовим кільцем». Воно має бути влаштоване так, щоб створити рівні можливості для всіх учасників торг

 

3.  У центрі або скраю кільця чи ями є підвищення, на якому знаходяться службовці, які ведуть біржовий торг і реєструють угоди та ціни.

4.  У торговому залі повинні бути спеціально обладнані місця для тих, хто одержав право торгувати на біржі.

5.  Для доведення необхідної інформації до брокерів в опера­ційному залі обладнане спеціальне інформаційне табло.

6.  Біржовий зал і кожне біржове місце обладнані технічними засобами, а також комп'ютером з виходом на електронне табло для оперативного зв'язку брокерів з клієнтами і персоналом біржі.

7.  Поруч з біржовим залом розміщуються відділи працівників стаціонарного апарату і сховища інформації про торги.

8.  У біржовому залі передбачено робочі місця для представ­ників інформаційних агентств, які передають оперативні біржові новини.

У біржовій ямі торгівля ведеться в суворо визначений час, який називають «біржовою сесією». Торгівлю здійснюють бро­кери чи члени біржі, які фізично там присутні.

Світова практика виробила два методи ведення біржового тор­гу: публічна торгівля (угоди укладаються шляхом вигуків, дуб­льованих сигналами, які подаються, рукою і пальцями) та торгів­ля пошепки.

Торгівля пошепки поширена переважно у країнах Південно- Східної Азії та Японії.

При укладанні угод шляхом вигуків, дубльованих сигналами, положення руки означає продаж чи купівлю. Цей метод заснова­ний на принципі подвійного аукціону, для якого важливо, щоб покупці підвищували ціну попиту, а продавці знижували ціну пропозиції.

Процедура біржового торгу, яка склалася на фондових біржах, має такий вигляд.

Маклер зачитує найменування біржового товару і його ціну при надходженні заявок. Брокер виявляє зацікавленість товаром, оголошеним маклером, шляхом вигукування чи підняття руки. Брокер, який виставив товар на продаж, і брокер, який виявив до нього інтерес, обговорюють між собою додаткові умови угоди. При досягненні згоди вони підписують заявку, в якій заявлено товар, що є об'єктом угоди. З цього моменту угода є укладеною. Підписана двома сторонами заявка передається маклеру, який ре­єструє її здійснення своїм підписом на заявці, проставляє час і дату реєстрації. Після цього оператор вводить інформацію про зареєстровану угоду до банку даних.

Якщо брокер, котрий заявив позицію, або брокер, уповноваже­ний здійснити операцію замість заявника, відмовляється від здійс­нення чи реєстрації угоди на умовах, визначених у заявці, це роз­цінюється як відмова від здійснення угоди на заявлених умовах, визнається порушенням правил торгівлі і карається штрафом.

Якщо брокер-продавець на момент оголошення позиції това­ру, до якого виявлено інтерес, не відреагував чи відсутній на колі, то по цій позиції торг відкладається. Для підвищення ефективно­сті функціонування бірж застосовуються програми автоматизації організації та проведення біржових торгів.

Основні розділи правил проведення біржових торгів можна звести до таких положень:

1. Порядок проведення біржових торгів.

2.  Види біржових угод.

3.  Біржова інформація.

4.  Порядок взаємних розрахунків членів біржі та інших учас­ників біржового торгу.

Основними характеристиками організації біржового торгу на фондовій біржі є:

•    наявність постійного місця для торгівлі;

•   регулярний режим роботи;

•    наявність затверджених правил торгівлі;

•    відсутність товару при укладанні угод;

•    біржовий розмір партії товару та цінних паперів, які прода­ються;

•    публічний чи гласний характер торгів.

Вся історія біржової торгівлі демонструє прагнення цього ор­ганізованого ринку до удосконалення з метою залучення додат­кової кількості клієнтів. За час існування бірж неодноразово по­ліпшувалися правила торгівлі і клірингу, докладалися зусилля для прискорення розрахунків і виконання угод. Тому природно, що поява комп'ютерних технологій відразу ж привернула увагу біржовиків.

Раніше практика використання комп'ютерної техніки обмежу­валася демонстрацією біржових цін на табло в торговому залі і системою електронної передачі інформації між біржею та іншим ринком. Однак технічні можливості комп'ютерних технологій виявилися такими великими, що поставили біржі не тільки перед вибором різних систем автоматизованого обліку операцій, але й перед можливістю переходу на новий спосіб укладання біржових угод — електронну торгівлю.

За допомогою комп'ютерів біржова торгівля може здійснюва­тися не тільки шляхом безпосередньої присутності в біржовому залі на біржових публічних торгах, але й у системі електронних торгів через комп'ютерні мережі поза безпосередньо біржовим залом, з офісу чи домівки.

Нині електронна біржова торгівля стала рівноправним конку­рентом торгівлі в біржовому залі. Йде своєрідне суперництво між старими і новими технологіями, а в результаті кращою виявиться система, яка забезпечить при менших витратах встановлення об'єктивних цін при високій надійності укладання угод і швид­кості їх виконання.

Комп'ютеризація біржової діяльності означає ліквідацію меж між біржею та іншим ринком, що потенційно дозволяє будь-кому безпосередньо брати участь у біржових торгах по комп'ютерних системах. Наслідком цього може стати поступовий процес сти­рання розбіжностей між біржовою і позабіржовою торгівлею, бі­ржовим торговцем і будь-яким бажаючим торгувати.

Комп'ютеризація створює також широкі можливості для різ­них біржових нововведень. Вона дозволяє розширювати обсяги біржових товарів, запроваджувати різноманітні методи торгівлі, підвищує надійність операцій, враховує кількість торгуючих і т. ін. З 1995 року почала функціонувати перша електронна біржа. Нині процес автоматизації проходить дуже активно і торкається як ви­никаючих бірж, так і вже існуючих. І ті, й інші зацікавлені в то­му, щоб залучити клієнтів з усього світу, знизити операційні ви­трати і підвищити якість виконання замовлень.

Досвід використання комп'ютерної технології на біржі пока­зує, що незалежно від потужності устаткування та якості програ­много забезпечення електронна біржова торгівля має як переваги, так і недоліки.

Перевагами даного способу торгівлі є:

•    можливість встановлення цілодобового режиму роботи, тоб­то перспектива залучення нових клієнтів і одержання додатково­го прибутку для брокерської компанії;

•    зменшення операційних витрат за рахунок зниження витрат на утримання брокерів в торговому залі;

•    можливість одночасної роботи на кількох біржових ринках у системі колективного користування;

•    анонімність торгівлі, що дозволяє брокерам індивідуально здійснити задумані стратегії.

Ці переваги вигідні насамперед великим брокерським фірмам, які мають велику кількість брокерів у торговому залі, а іноді до­датково залучають незалежних трейдеров для виконання власних наказів. Ці брокерські фірми неодноразово потерпали на ринку з відкритим способом торгівлі від практики, яка отримала серед біржовиків назву «їзда на підніжці». Мається на увазі ситуація, коли велика і досвідчена фірма, здійснюючи свої угоди через власних брокерів, тим самим відкриває свої наміри перед іншими, а дрібні фірми і торговці за власний рахунок одержують можливість змінити свої накази і долучитися до тієї лінії гри, яку обрала велика фірма.

Поряд з істотними перевагами електронним торгам властиві й недоліки:

•    низька активність ринку упродовж дня і у зв'язку з цим за­тримка у виконанні наказів;

•    розширення цінового спреда на купівлю—продаж та його істотні коливання протягом періоду торгівлі, що також пов'язано з коливаннями активності учасників торгів;

•    психологічні проблеми самих брокерів і трейдерів, які звик­ли до атмосфери живого торгового залу і не спроможні швидко прийняти правильне рішення перед екраном монітора;

•    погіршення становища трейдерів (місцевих), які звикли пок­ладатися на власну інтуїцію і поведінку своїх партнерів у торго­вому залі;

•    складності з отриманням нової інформації про ринок, то­му що в торговому залі вона надходить одразу на численні табло і монітори та коментується присутніми брокерами, тоді як в електронній системі для брокер сам повинен дати команду на відкриття спеціального інформаційного вікна.

Як відзначають фахівці біржової торгівлі, потенційно в елект­ронній системі закладені величезні можливості, особливо щодо кількості укладених угод у певний інтервал часу.

Сприятливим фактором для розвитку електронної торгівлі мо­же стати уніфікація наявних комп'ютерних систем з метою роз­робки єдиного принципового підходу до діяльності електронної біржі і забезпечення сумісності різних електронних систем. Певні кроки в цьому напрямку уже робляться, але до повної згоди з цьо­го питання серед бірж поки що далеко. Ще одним напрямом у ви­користанні комп'ютерних технологій є розробка нових програм­них продуктів, які автоматизують окремі етапи біржових операцій. У цілому величезні можливості електронних систем залишаються поки що нереалізованими. Можна сподіватися, що з вирішенням технічних проблем несумісності програм і нагромадженням досві­ду електронні ринки набудуть ще більшого поширення.

 

40