yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share

Бухгалтерський облік

2. Класифікація пасивів

У системі правових відносин (пасив) бухгалтерський облік групує все майно за такими ознаками: 1) за правом власності — джерелами формування активів (тобто звідки, скільки і з якою метою одержано майно); 2) за конкретними формами, внесення та строками. Тому об’єктом обліку є не лише розглянуте нами майно господарства (активи), а й право власності на майно, джерела його формування (створення) (пасиви) .

Власник (приватна особа, колектив засновників, держава тощо) у момент організації (створення підприємства, організації, установи) вносить частину засобів у розмірі потреби. За рахунок цих джерел підприємство (господарство) придбаває (або одержує) необхідні предмети для здійснення своєї діяльності. Засоби, які потрібні на покриття витрат понад власні кошти, вони можуть у порядку кредиту взяти в банку та в порядку взаємних роз­рахунків — в інших підприємств, а також отримати за рахунок додаткового продукту, виробленого господарством.

За строками на підприємствах джерела поділяють на такі групи:

1) власні (постійні) (право власності засновників);

2) тимчасово залучені (позичені) засоби (зобов’язання).

Власні (постійні) засоби — це спільна назва джерел засобів, що їх отримують державні підприємства від держави, а приватні підприємства — від особи (або колективу осіб), яка їх створила (засновника).

Такі засоби закріплюються на весь час існування, а тому називаються постійними.

Власні (постійні) засоби набувають таких форм: статутний фонд (капітал), резервний фонд (страховий), пайовий фонд, спе­ціальні фонди, нерозподілений прибуток.

Статутний фонд (капітал) — це джерело, яке відбиває суму власних засобів, є гарантом діяльності, пратоспроможності тощо. Розмір цих ресурсів зазначається в статуті господарства чи підпри­ємства, а тому й називається статутним (реєстрованим) капіталом.

У процесі господарської діяльності статутний фонд (капітал) може змінюватися — збільшується з розширенням його виробничих потужностей, або зменшується в разі їх скорочення.

Пайовий фонд є джерелом ресурсів, створених за рахунок па­йових внесків членів кооперативу. Вони закріплюються за господарством, яке використовує їх як власні для формування потреб.

Спеціальні фонди (фонд матеріального заохочення, фонд со­ціально-культурних заходів, фонд розвитку виробництва тощо) створюються переважно за рахунок нерозподіленого прибутку.

Тимчасово залучені (позичені) засоби (зобов’язання) — це спільна назва джерел засобів, залучених на певний, порівняно невеликий період (що й визначає їх назву). Потреба в тимчасовому залученні засобів постає, оскільки створюються запаси матеріальних цінностей, матеріалів сезонного зберігання, відбува­ються затримки з реалізацією виготовленої продукції не з вини господарства.

Основним джерелом, за рахунок якого покриваються додаткові потреби господарства, є позички банку. Позички бувають коротко- та довгострокові. Короткострокові позички надаються господарству на порівняно невеликий строк і для певних цілей (на покриття запасів товарно-матеріальних цінностей, сезонних затрат виробництва, оплату рахунків постачальників і т. ін.). Довгострокові позички надаються господарству на триваліший строк (понад рік) для цілей капітального будівництва, придбання основних засобів, модернізації обладнання тощо.

Другим важливим тимчасовим джерелом поповнення засобів господарства є кредиторська заборгованість. Виникнення цієї заборгованості зумовлене діючими розрахунковими взаємовідно­синами: отримані від постачальників матеріальні цінності або надані ними послуги оплачуються дещо пізніше, ніж виникає зобов’язання сплати. Тому з часу придбання цінностей і до моменту їх оплати господарство користується засобами постачальника і має перед ним зобов’язання щодо розрахунків.

Підприємства й організації, які надають матеріальні цінності чи послуги, називаються кредиторами, а відповідна заборгова­ність — кредиторською.

Третім важливим джерелом тимчасово залучених в оборот господарства засобів є розрахунки з розподілу національного доходу. Національний дохід — новостворена у процесі виробництва вартість (v+m), розподіляється згідно з чинним законодавством. Частина його спрямовується на задоволення особистих потреб працівників господарства у вигляді заробітної плати, нату­ральних і грошових доходів, частина (у вигляді різних податків, обов’язкових страхових та інших внесків тощо) перераховується через фінансові органи до бюджету на потреби су­спільства в цілому (створення нових і розширення старих вироб­ництв, утримання ланок невиробничої сфери і т. ін.). Проте оскільки момент одержання прибутку (доходу) не збігається з моментом видачі його працівникам або з передачею до бюджету, то протягом певного часу цей дохід лишається в господарстві і узагальнюється в статтю — зобов’язання (розрахунки) щодо розподілу національного доходу. До передачі доходу за призначенням господарство використовує його як джерело формування необхідних засобів.

Класифікацію джерел формування майна (пасивів) подано на рис. А.2.6.

Рис. А.2.6. Класифікація пасивів — джерел формування майна  (власників активів капіталу) господарства, тобто власників

А.2.4.2. Господарські факти-процеси діяльності

як об’єкти бухгалтерського обліку

 

 

6