yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Гроші і кредит.Менеджмент->Содержание->II. Основні процеси комерційної діяльності (ланок сфери обігу)

Бухгалтерський облік

II. Основні процеси комерційної діяльності (ланок сфери обігу)

 

Торговельні ланки (сфери обігу) виконують свої функції, щоб довести продукт від виробника до споживача. Продукт, куплений, отриманий від підприємств-виробників (промислових, сільськогосподарських тощо), вони продають іншим підприємствам — для виробничого споживання; установам сфери невиробничого споживання — для задоволення їх потреб; фізичним особам (членам суспільства) — для особистого споживання.

У процесі руху продукту в ланках торговельної сфери (обігу) відбуваються певні затрати уречевленої і живої праці, пов’язані із завезенням, зберіганням, сортуванням продукції (транспортні затрати, утримання складських і торговельних приміщень тощо).

Через ці затрати не створюються нові уречевлені предмети, а лише збільшується вартість предметів, раніше створених у ланках виробничої сфери, які просуваються до споживача.

Крім цих затрат, на торговельних підприємствах (ланках сфери обігу) є «чисті витрати обігу»: «витрати на реалізацію вартості або витрати, необхідні для того, щоб перевести її з однієї форми в іншу», витрати, «які випливають лише з перетворення форми товару, не додають до нього ніякої вартості». Такі витрати живої та уречевленої праці в торговельній сфері (обігу) покриваються за рахунок частини доходу (прибутку).

Об’єкти обліку в процесі просування продукту від виробника до споживача такі.

1. Витрати уречевленої праці (тобто засобів праці і предметів праці), пов’язані з процесом руху продукту.

2. Міра праці і міра споживання працівниками комерційної сфери (обігу), тобто облік затрат праці та її оплата. До розміру оплати праці включається вартість продукту, спожитого праців­никами сфери обігу, як сума затрат живої праці у процесі над­ходження продукту від виробника до споживача.

3. Визначення собівартості робіт з просування продукту від виробника до споживача. У сфері обігу, на відміну від сфери виробництва, визначається не собівартість продукту, а собівартість робіт, пов’язаних з рухом продукту від виробника до споживача, за встановленими групами товарно-матеріальних цінностей і характером затрат (затрати завезення, зберігання, реалізації тощо).

4. Наявність і рух товару (продукту, одержаного з ланок сфери матеріального виробництва для його споживача) та пов’язані з ним грошові, розрахункові й кредитні операції.

Якщо в підприємств сфери матеріального виробництва ос­новними об’єктами обліку є затрати уречевленої і живої праці на виготовлення продукту, то в сфері обігу основним об’єктом об­ліку є затрати на рух продукту від виробника до споживача.

Облік руху продукту відбувається в три етапи.

1. Облік наявності і руху продукту (товару), отриманого від різних підприємств сфери матеріального виробництва і сфери обігу.

2. Облік реалізації продукту сфери виробництва (промисло­вість, сільське господарство тощо), сфери обігу (торговельні організації) і сфери невиробничого споживання (установи культури, освіти, загального управління тощо).

3. Розрахунки, пов’язані з рухом продукту до місця споживання (виробничого, невиробничого, особистого):

а) розрахунки з постачальниками за отриману від них продукцію;

б) розрахунки з покупцями за передану (реалізовану) їм продукцію;

в) розрахунки з банками за позичками, пов’язаними з рухом продукту;

г) розрахунки з бюджетом щодо податків та інших платежів;

д) розрахунки з працюючими;

е) розрахунки з іншими організаціями та особами, пов’язані з рухом продукту від виробника до споживача.

 

8