yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Різні конспекти лекцій->Содержание->§ 4. Поняття, правове регулювання та співвідношення

Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні

§ 4. Поняття, правове регулювання та співвідношення

функцій і компетенції органів державної влади,

органів влади Автономної Республіки Крим,

органів місцевого самоврядування

Ґрунтовний науковий аналіз будь-якого явища неможливий без по-

переднього визначення тих чинників, що впливають на його сутність і

зміст. Стосовно організації й діяльності органів публічної влади таким

чинником є їх функції й компетенція, які дають динамічну характерис-

тику владних інституцій, уможливлюючи глибше пізнання їх природи,

призначення та змісту діяльності. Функції і компетенція органів публічної

влади — це одні із фундаментальних категорій державознавчої науки.

Сутність і соціальне призначення органів публічної влади розкри-

вається за допомогою функцій. Вони мають об’єктивний характер, обу-

мовлюються потребами суспільства і встановлюються залежно від ос-

новних завдань, що стоять перед владними інституціями на певному

45

етапі розвитку. Функції органів публічної влади характеризуються пев-

ною стабільністю, зазнаючи змін лише завдяки радикальним політич-

ним, економіко-соціальним перетворенням, зміні державної органі-

зації, її пріоритетів. Функції органів публічної влади стосовно функцій

держави мають похідний характер. Держава розподіляє їх між органа-

ми таким чином, щоб вони працювали узгоджено і являли собою єди-

ний цілісний механізм, який реалізує ці функції.

Таким чином, функції органів публічної влади — це об’єктивно обу-

мовлені основні напрямки їх діяльності, що забезпечують поділ праці

всередині державного механізму і характеризуються певною стабіль-

ністю, в яких відображаються завдання і соціальне призначення органів

публічної влади.

Класифікація функцій може бути здійснена за різними критеріями.

За суб’єктами здійснення влади розрізняють функції держави, місцевого

самоврядування, функції органів публічної влади, їх структурних підроз-

ділів і посадових осіб, окремих службовців. За об’єктами здійснення

влади можна виокремити політичні, економічні, соціальні, культурні,

оборонні, зовнішньоекономічні, екологічні функції. За видами держав-

ної влади розрізняють законодавчу, виконавчу, судову, контрольно-на-

глядову, представницьку функції. За правовими формами здійснення

влади функції можна класифікувати на нормотворчу, установчу, право-

застосовчу, інтерпретаційну, контрольну, правоохоронну.

Функції органів публічної влади тісно пов’язані з компетенцією, яка

є тим елементом організації роботи, що забезпечує максимальну дифе-

ренціацію цих органів та унікальність їхнього правового статусу. Сама

семантика слова «компетенція» передбачає фаховий підхід до публічно-

го володарювання. Здійснювати публічну владу слід грамотно, зі знан-

ням справи, чітко орієнтуючись у тій сфері суспільного життя, в якій

складаються ті правовідносини, суб’єктом яких є цей орган, що дає змо-

гу зробити аналіз компетенції.

На відміну від функцій, які формулюються досить загально, компе-

тенція органу публічної влади окреслюється за допомогою максималь-

но конкретних формулювань, які дають змогу дати цілком однозначну

відповідь на питання: що має право і що повинен робити цей орган за

кожним із доручених йому напрямків суспільного управління з метою

цілеспрямованого впорядкування громадського життя, згідно з його

стратегічними цілями і завданнями.

Компетенція є юридичною характеристикою, за допомогою якої

точно фіксується положення певного органу в політико-правовому про-

сторі. Її складові елементи дають змогу максимально чітко визначити

правове положення конкретного органу як суб’єкта владних пра-

вовідносин. Як правильно зазначається в юридичній літературі, неза-

лежно від того, є компетенція повністю самостійною (конкретного ор-

46

гану публічної влади) чи має похідний характер (структурних підрозділів

чи посадових осіб), можна говорити про її подвійне призначення. Шля-

хом державно-владного встановлення компетенції чітко фіксується об-

сяг та зміст діяльності того чи іншого суб’єкта, що здійснює управління.

Одночасно проводиться розмежування його функцій з функціями інших

суб’єктів, що співвідносяться з ним як за «вертикаллю», так і за «гори-

зонталлю», іншими словами, закріплюється певний порядок розподілу

всієї сукупності державних функцій, що реалізуються управлінським

апаратом1.

Структурно компетенція являє собою сукупність предметів відання

і повноважень. З метою нормального функціонування, усунення дублю-

вання і правильного поділу праці кожна владна інституція повинна

діяти спеціалізовано, тобто в певних сферах суспільних відносин. Така

сфера діяльності, в межах якої діє орган, визначається першочергово і

юридично закріплюється. В юриспруденції вона дістала назву предме'

ти відання, під якими розуміють юридично визначені сфери суспільних

відносин, в межах яких діє владний суб’єкт. Це можуть бути, наприклад,

сфери промисловості, будівництва, архітектури, сільського господарст-

ва, транспорту, зв’язку, освіти, науки, культури, охорони здоров’я.

Однак визначення компетенції тільки як предметів відання є недо-

статнім, оскільки неможливо встановити компетенцію органу, не окрес-

ливши конкретні можливості його поведінки в публічних відносинах,

його права й обов’язки, які іменуються повноваженнями. У компетенції

органів публічної влади права і обов’язки зливаються в повноваження

як єдине ціле — « право-обов’язки», оскільки за наявності певних юри-

дичних фактів орган не може не реалізувати своїх повноважень, він по-

винен їх використати.

Таким чином, компетенція органів публічної влади являє собою су-

купність закріплених у нормативно-правових актах предметів відання

та повноважень органів публічної влади, шляхом встановлення яких

фіксується обсяг та зміст діяльності владних суб’єктів.

Компетенція є більш динамічним явищем, ніж функції, бо вона до-

сить часто змінюється, уточнюється, доповнюється у зв’язку із оп-

тимізацією, вдосконаленням державного апарату, що обумовлено

постійними процесами державного й суспільного розвитку. Зміна ж

функціонального призначення владних інституцій, як було зазначено

вище, як правило, пов’язана з перетвореннями революційного харак-

теру. Що стосується правового регулювання функцій та компетенції

органів публічної влади, то на сьогодні компетенція більш чітко закріп-

лена правовими нормами, ніж функції, які врегульовані правом частко-

во і нерідко виводяться зі змісту компетенції.

1 Совершенствование аппарата государственного управления (конституци-

онный аспект) / Под ред. В. В. Цветкова. – К.: Наукова думка, 1982. – С. 189.

47

 

 

13