2      МЕТОДОЛОГІЯ ПОБУДОВИ СИСТЕМ ВІБРОАКУСТИЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ - Діагностика - Конспект лекций
ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Різні конспекти лекцій->Содержание->2      МЕТОДОЛОГІЯ ПОБУДОВИ СИСТЕМ ВІБРОАКУСТИЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ

Діагностика

2      МЕТОДОЛОГІЯ ПОБУДОВИ СИСТЕМ ВІБРОАКУСТИЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ

 

 

       Вібродіагностика є міждисциплінарною галуззю знань, наукові основи якої розробляються на базі загальної теорії технічної діагностики, яка є частиною більш загальної теорії вимірювань, теорії інформації, теорії сигналів, математичної статистики, розпізнавання образів, теорії коливань, електроніки, обчислювальної техніки  та ін.

     Розглянемо загальні принципи побудови діагностичних систем.

 

2.1 Структурна схема системи діагностування

 

        Здійснення процесу діагностування у загальному випадку припускає обов'язкову наявність:

          •об'єкта діагностування;

          •технічних засобів діагностування;

          •людини-оператора.

      При цьому для забезпечення оператора відповідною діагностичною інформацією необхідна певна організація взаємодії об'єкта і засобів діагностування, що у результаті утворює систему діагностування.

      Структурну схему системи діагностування стосовно вібродіагностики можна    подати         у вигляді,     зображеному    на

 рис. 2.1.

                   Рисунок  2.1 - Структурна схема діагностування.

 

         Згідно з даною схемою така система включає наступні взаємодіючі між собою складові частини, що реалізують певні операції у процесі діагностування:

•об'єкт діагностування, що змінює свій технічний стан;

•підсистему формування діагностичної моделі, що забезпечує

взаємозв'язок між технічним станом і вібрацією;

•підсистему вимірювання, що поставляє початкову для аналізу інформацію, що міститься у вібраційному сигналі;

•підсистему формування діагностичних ознак, що перетворює

отриману при вимірюваннях інформацію у форму, зручну для

розпізнавання поточного технічного стану;

•підсистему формування еталонів, що встановлює відповідність між фіксованим технічним станом і набором діагностичних ознак;

•підсистему вирішальних правил, що містить правила, згідно з яким здійснюється розпізнавання технічного стану;

•підсистему розпізнавання поточного стану, в якій на підставі

вирішальних правил ставиться діагноз технічного стану;

•підсистему прогнозування, де на основі аналізу трендових

характеристик параметрів технічного стану визначається

залишковий ресурс.

         Розглянемо докладніше кожну із названих вище підсистем.

 

6