ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Право->Содержание->ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3

Дитячий будинок сімейного типу як форма улаштування дітей, позбавлених батьківського піклування

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3

У процесі діяльності дитячого будинку сімейного типу виникають численні майнові правовідносини між його вихованцями, батьками-вихователями, а також членами сім’ї останніх. Ці правовідносини можуть бути як речовими, так і зобов’язальними.

Загальним принципом права власності батьків-вихователів і вихованців дитячого будинку сімейного типу є принцип роздільності їх майна. Батьки-вихователі не мають ніяких прав на майно, що належало вихованцеві дитячого будинку сімейного типу на праві власності в момент передачі його в дитячий будинок сімейного типу, і не відповідають за схоронність цього майна.

Батьки-вихователі не набувають права власності на аліменти, що належать вихованцям дитячого будинку сімейного типу, оскільки, по-перше, якщо хоча б один із батьків вихованця живий, то право власності на аліменти належить йому, по-друге, якщо той із батьків, з ким проживала дитина, помер, аліменти є власністю дитини. Крім того, батьки-вихователі обмежені і у використанні зазначених коштів.

Вихованці також не набувають права власності на майно батьків-вихователів, і тільки у виняткових випадках вони мають право користуватися їх майном. На житлове приміщення батьків-вихователів вихованці дитячого будинку сімейного типу мають такий же обсяг прав, як і члени їх сім’ї, які проживають разом з ними і ведуть з ними спільне господарство.

У тому випадку, коли на момент передачі дитини в дитячий будинок сімейного типу вона мала право користування житлом, що належить до державного або громадського житлового фонду, і після передачі дитини в дитячий будинок сімейного типу в ньому не залишилися проживати члени її сім’ї чи інші особи, батьки-вихователі мають право за згодою органу опіки і піклування приватизувати це житло від імені неповнолітнього і здати його в оренду. Доходи від здачі в оренду жилого приміщення повинні витрачатися на потреби вихованця.

Майно, набуте спільною працею вихованців і батьків-вихователів дитячого будинку сімейного типу, є їх спільною сумісною власністю. Право спільної сумісної власності у кожного вихованця дитячого будинку сімейного типу виникає в різний час, і, як наслідок, об’єкти права власності для кожного з них можуть бути різними як за кількістю, та і за якістю.

          Батькам-вихователям для спільного проживання з вихованцями дитячого будинку сімейного типу повинне надаватися житлове приміщення, яке є благоустроєним відповідно до умов даного населеного пункту, має відповідати установленим технічним і санітарним нормам, а також бути віднесеним до числа службових ще до моменту видачі спеціального ордера на нього батькам-вихователям. Батьки-вихователі, їх власні діти (підопічні, всиновлені), а також діти, передані для виховання та спільного проживання в дитячий будинок сімейного типу мають рівні права щодо користування наданим їм житловим приміщенням. Із цього також випливає, що при неможливості з боку батьків-вихователів виконувати свої обов’язки або при досягненні ними пенсійного віку, вони разом із членами своєї сім’ї можуть бути виселені з цього приміщення з наданням їм у разі необхідності (якщо вони втратили право на своє колишнє житло) іншого житлового приміщення, а діти, передані для виховання в дитячий будинок сімейного типу, не втрачають права користування зазначеним приміщенням, якщо вони не досягли повноліття і їм призначені інші батьки-вихователі.

Між батьками-вихователями і вихованцями також виникають особисті немайнові відносини, що потребують більш детальної правової розробки і закріплення в Положенні про дитячий будинок сімейного типу.

Хоча Положення про дитячий будинок сімейного типу і покладає на батьків-вихователів відповідальність за життя, здоров’я, фізичний і психічний розвиток вихованців, батьки-вихователі мають як обов’язки, так і права, щодо виховання таких дітей. Але права і обов’язки, які мають батьки дитини, переданої в дитячий будинок сімейного типу, переходять до батьків-вихователів не в повному обсязі, оскільки деякі з них настільки пов’язані з особою батьків, що не можуть передаватися іншим особам. Так, батьки-вихователі не мають права змінювати або визначати прізвища, ім’я та по батькові вихованців дитячого будинку сімейного типу.

Батьки-вихователі, виконуючи обов’язки представників вихованців дитячого будинку сімейного типу, мають такі ж повноваження, як і рідні батьки дитини. Але треба розрізняти два види представництва: цивільно-правове і процесуальне, які мають різну правову природу, і, як наслідок, порядок та тривалість здіснення прав і обов’язків таких представників різна. Обов’язок цивільно-правового представництва батьків-вихователів припиняється при досягненні вихованцями 14 років, а обов’язок процесуального представництва фактично припиняється тільки тоді, коли вихованці вибувають із дитячого будинку сімейного типу при досягненні повноліття чи навіть пізніше. Крім того, батьки-вихователі можуть бути процесуальними представниками вихованців і тоді, коли останні самостійно звернулися до суду. Залучення до участі у справах, порушених за скаргою неповнолітнього вихованця дитячого будинку сімейного типу, батьків-вихователів для надання йому допомоги залежить від суду. Якщо справа виникає з правочину, на укладення якого неповнолітнім потрібна згода законного представника, суд зобов’язаний залучити останнього до участі у справі для захисту інтересів неповнолітніх.

Протиправна поведінка батьків-вихователів тягне за собою притягнення їх до юридичної відповідальності. Батьки-вихователі як суб’єкти дитячого будинку сімейного типу можуть бути суб’єктами кримінальної, адміністративної та цивільно-правової відповідальності.

Залежно від підстав виникнення, цивільно-правова відповідальність батьків-вихователів поділяється на договірну та позадоговірну. 

За неналежне виконання або за невиконання свого обов’язку щодо виховання дітей узятих для виховання та спільного проживання, батьки-вихователі дитячого будинку сімейного типу будуть нести позадоговірну відповідальність у тому разі, якщо внаслідок їх поведінки шкоди буде заподіяно життю або здоров’ю дитини. Підставою такої відповідальності повинна бути, перш за все, шкода, заподіяна життю та здоров’ю дитини, а також неправомірна поведінка батьків вихователів, яка має безпосередній причинний зв’язок із заподіяною шкодою, і нарешті, поведінка батьків-вихователів повинна бути винною.

На визначення протиправної поведінки батьків-вихователів впливають особливості протиправної поведінки як підстави виникнення відповідальності за порушення сімейно-правового обов’язку щодо виховання. Поведінка батьків-вихователів уважається такою внаслідок її суперечності нормативним актам (Сімейному кодексу, Положенню про дитячий будинок сімейного типу), Договору, а також актам органів опіки та піклування, які видаються останніми не як стороною у Договорі, а в порядку здійснення своїх владних повноважень.

Якщо не буде встановлено, що саме поведінка батьків-вихователів стала причиною розладу здоров’я або смерті вихованця дитячого будинку сімейного типу, батьки-вихователі не будуть нести цивільно-правову відповідальність навіть тоді, коли цю шкоду буде виявлено вже під час перебування дитини в дитячому будинку сімейного типу.

За шкоду, заподіяну майну вихованців дитячого будинку сімейного типу, батьки-вихователі також повинні нести позадоговірну відповідальність. При заподіянні шкоди майну вихованця неправомірними діями батьків-вихователів, останні повинні відшкодовувати шкоду у розмірі, який становить реальну вартість втраченого майна або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі на момент виконання судового рішення.

Позадоговірна відповідальність батьків-вихователів буде мати місце і в тому разі, коли внаслідок нездійснення або неналежного здійснення ними обов’язку щодо виховання завдано шкоди життю, здоров’ю чи майну третіх осіб діями (бездіяльністю) вихованців дитячого будинку сімейного типу.

У разі відсутності у неповнолітнього вихованця дитячого будинку сімейного типу майна, достатнього для відшкодування завданої ним шкоди, батьки-вихователі мусять відшкодувати цю шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо вони не доведуть, що шкоду було завдано не з їхньої вини.

Договірну відповідальність батьки-вихователі будуть нести за неналежне виконання або невиконання покладеного на них Договором обов’язку щодо виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, в тому разі, коли їхніми діями не завдано шкоди дитині, взятій ними для виховання та спільного проживання.

Договірна відповідальність покладається на батьків-вихователів за неналежне виконання або невиконання обов’язків немайнового характеру, і її умовами є протиправна винна поведінка батьків-вихователів щодо вихованців дитячого будинку сімейного типу. Це означає, що склад цивільного правопорушення при договірній відповідальності батьків-вихователів є усіченим.

Форми договірної відповідальності батьків-вихователів дитячого будинку сімейного типу матимуть адміністративний характер, на відміну від звичайних договорів, відповідальність за неналежне виконання або невиконання яких є майновою.

 

20