ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Право->Содержание->ПРАВОВІДНОСИНИ, ЩО ВИНИКАЮТЬ В ПРОЦЕСІ ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ДИТЯЧОГО БУДИНКУ СІМЕЙНОГО ТИПУ

Дитячий будинок сімейного типу як форма улаштування дітей, позбавлених батьківського піклування

ПРАВОВІДНОСИНИ, ЩО ВИНИКАЮТЬ В ПРОЦЕСІ ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ДИТЯЧОГО БУДИНКУ СІМЕЙНОГО ТИПУ

 

 

 

Між батьками-вихователями і органом опіки та піклування існує цілий комплекс правовідносин, що виникли на підставі Договору про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу. Питання щодо припинення правовідносин, що виникають у процесі діяльності дитячого будинку сімейного типу має бути розглянуте з точки зору правової природи цих правовідносин. Для цього треба нагадати, що Договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу є підставою виникнення низки зобов’язань: щодо виховання дітей, житлового найму, майнового найму, оренди землі. Наведені правовідносини припиняються з припиненням діяльності дитячого будинку сімейного типу, яка у свою чергу залежить від дії Договору про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу.

             Відповідно до п. 4 Положення про дитячий будинок сімейного типу дія Договору припиняється у разі, коли в дитячому будинку сімейного типу виникають несприятливі умови для виховання та спільного проживання дітей (важка хвороба батьків-вихователів, відсутність взаєморозуміння з дітьми, конфліктні стосунки між дітьми), а також у випадках повернення вихованців рідним батькам (опікуну, піклувальнику, усиновителю) та досягнення дитиною повноліття, за згодою сторін, з інших причин, передбачених Договором, та за рішенням суду.

             Таким чином, діяльність дитячого будинку сімейного типу може бути припинена у добровільному та примусовому порядку. Усі юридичні факти, перелічені в Положенні, є підставами для припинення діяльності дитячого будинку сімейного типу у добровільному порядку, оскільки не передбачають такого припинення внаслідок неправомірної поведінки батьків-вихователів. Результатом неправомірної поведінки батьків-вихователів буде припинення діяльності дитячого будинку сімейного типу в примусовому порядку. Підставами такого припинення є неналежне виконання або невиконання батьками-вихователями своїх обов’язків за договором, а також заподіяння ними шкоди життю, здоров’ю і майну вихованців.

             Підстави припинення діяльності дитячого будинку сімейного типу у примусовому порядку розглядалися в попередньому розділі, тому в цьому розділі будуть охарактеризовані тільки підстави припинення діяльності дитячого будинку сімейного типу в добровільному порядку. Із приводу цього слід зауважити, що у добровільному порядку діяльність дитячого будинку сімейного типу може бути припинено за рішенням органу опіки та піклування, а у примусовому – як за рішенням органу опіки та піклування, так і за рішенням суду.

             Отже, якщо примусове припинення діяльності дитячого будинку сімейного типу пов’язане із застосуванням до батьків-вихователів заходів юридичної відповідальності, то припинення його діяльності в добровільному порядку пов’язане з певними правомірними діями або подіями, що є підставами припинення зобов’язальних правовідносин, які виникли під час діяльності дитячого будинку сімейного типу.

Способи припинення зобов’язань, незалежно від підстав їх виникнення, перелічені у главі 50 нового ЦК України. Але не всі з них можуть служити способами припинення тих зобов’язальних правовідносин, які виникають на підставі Договору про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу. Так, не можуть бути припинені зобов’язання щодо виховання дитини шляхом передання відступного, зарахуванням, прощенням боргу, поєднанням боржника та кредитора в одній особі, ліквідацією юридичної особи. Це пояснюється особливою правовою природою  дитячого будинку сімейного типу, а також специфікою об’єктів і предметів Договору про організацію його діяльності. Крім того, комплексний характер Договору обумовлює різні способи припинення різних зобовязальних правовідносин, які виникають з цього Договору.

Оскільки об’єктом Договору є дії, спрямовані на забезпечення належного виховання дітей, позбавлених сімейного оточення, неможливо припинити зобов’язання щодо виховання дитини шляхом передачі кредиторові (органу опіки та піклування) певної грошової суми або майна (відступного) замість здійснення виховання дітей, які передані для спільного проживання та виховання в дитячий будинок сімейного типу.

Тривалість процесу виховання не дозволяє припинити зобов’язання, що виникають із Договору, зарахуванням. Крім того, у випадку припинення діяльності дитячого будинку сімейного типу мова не може йти про однорідність вимог, оскільки не можна достатньою мірою оцінити працю батьків-вихователів щодо виховання через те, що вона здійснюється постійно і потребує великих фізичних та психічних затрат, які можуть бути компенсовані органом опіки та піклування тільки частково.

У договорі про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу боржниками є батьки-вихователі, а кредитором – орган опіки та піклування. Збігтися названі особи не можуть хоча б тому, що орган опіки та піклування є юридичною, а батьки-вихователі – фізичними особами. Через це, зазначений Договір не може бути припиненим і поєднанням боржника та кредитора в одній особі. Правонаступництво в даному випадку теж неможливе, оскільки зобов’язання щодо виховання дітей, переданих у дитячий будинок сімейного типу, тісно пов’язане з особою батьків-вихователів.

Орган опіки та піклування є держаним органом – юридичною особою – і його ліквідація залежить від державних приписів: якщо цей орган буде ліквідовано, то його повноваження у порядку правонаступництва повинні бути передані іншому державному органу. Таким чином, навіть при ліквідації органу опіки та піклування право вимоги належного виконання батьками-вихователями своїх обов’язків щодо виховання дітей повинно бути передане іншому державному органу, який буде виконувати відповідні функції. Тобто не можна ставити благополуччя дітей, позбавлених батьківського піклування, в залежність від наявності чи відсутності певного державного органу, який бере участь у захисті прав та інтересів зазначеної категорії осіб, а це означає, що ліквідація органу опіки та піклування не тягне за собою припинення діяльності дитячого будинку сімейного типу через ліквідацію юридичної особи.

Не може бути припинене зобов’язання щодо виховання батьками-вихователями дітей, які їм передані шляхом прощення боргу, оскільки такий спосіб розрахований на звільнення кредитором боржника від майнового обов’язку, а на батьків-вихователів покладено обов’язок немайнового характеру – виховувати дітей, позбавлених батьківського піклування. Уявляється також, що незважаючи на те, що орган опіки та піклування має по відношенню до батьків-вихователів майновий обов’язок щодо їх утримання, останні також не можуть звільнити названий орган від цього обов’язку, оскільки передбачається, що ці кошти є єдиним джерелом існування батьків-вихователів. Але інші зобов’язання, що виникли з Договору і мають майновий характер, можуть бути припинені шляхом прощення боргу. До них можна віднести зобов’язання з користування транспортним засобом і щодо оренди землі. Так, транспортний засіб і земельна ділянка можуть бути передані батькам-вихователям у власність.

Таким чином, зобов’язальні правовідносини, що виникли в процесі діяльності дитячого будинку сімейного типу, можуть бути припинені: 1) шляхом виконання, проведеного належним чином; 2) за домовленістю сторін; 3) неможливістю виконання; 4) смертю боржника.

Обов’язок батьків-вихователів щодо виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, припиняється шляхом його належного виконання. Стосовно дитячого будинку сімейного типу належне виконання цього обов’язку полягає в тому, що він повинен бути виконаний щодо певної дитини, яку було передано для виховання та спільного проживання в дитячий будинок сімейного типу. Місце виконання цього зобов’язання принципового значення не має, але з огляду на те, що батьки-вихователі укладають Договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу з певним місцевим органом опіки та піклування та на те, що певний дитячий будинок сімейного типу фінансується з місцевого бюджету, він повинен розташовуватися саме на тій території, на яку поширюється юрисдикція зазначеного органу. Важливе значення при цьому має також строк, протягом якого мусить виконуватися назване зобов’язання. Діти передаються в дитячий будинок сімейного типу, як правило, до досягнення ними повноліття. Таким чином, у разі, коли  дитині виповниться 18 років, зобов’язання щодо її виховання батьками-вихователями повинно припинятися.

Положення про дитячий будинок сімейного типу передбачає виключення із цього правила, який надає дитині право у разі продовження навчання у професійно-технічному або вищому навчальному закладі I-IV рівнів акредитації залишатися в дитячому будинку сімейного типу до закінчення навчання. У даному випадку виникає суперечність із сімейним законодавством, відповідно до якого власні батьки дитини виконують свій обов’язок щодо її виховання до досягнення нею повноліття, а із змісту Положення випливає, що батьки-вихователі мусять виховувати навіть повнолітніх дітей. Враховуючи зазначену суперечність, у Положенні необхідно передбачити норму, що б звільняла батьків-вихователів від обов’язку виховувати повнолітніх дітей, які ще залишаються проживати в дитячому будинку сімейного типу. Отже, обов’язок батьків-вихователів щодо виховання дитини, взятої в дитячий будинок сімейного типу, припиняється з досягненням дитиною повноліття.

Слід однак зауважити, що кожен з батьків-вихователів має обов’язок щодо виховання стосовно кожної дитини, позбавленої батьківського піклування, яка з ними проживає. Тому цей обов’язок стосовно кожної дитини припиняється окремо, що не тягне за собою безумовне припинення діяльності дитячого будинку сімейного типу, і як наслідок, припинення правовідносин між батьками-вихователями і органом опіки та піклування. Правовідносини припиняються тільки між батьками-вихователями і дитиною, яка досягла повноліття.

Слід розглядати два випадки припинення договірного зобов’язання шляхом належного його виконання щодо дитячого будинку сімейного типу. У першому випадку припиняється обов’язок батьків-вихователів щодо виховання конкретної дитини, але дитячий будинок сімейного типу не припиняє своєї діяльності. При цьому припиняються майнові та особисті немайнові правовідносини між батьками-вихователями і дитиною, яка виховувалася, але не припиняються правовідносини між  батьками-вихователями і органом опіки та піклування.

У другому випадку діяльність дитячого будинку сімейного типу припиняється у разі, якщо, наприклад, усі діти, взяті на виховання досягли повноліття, а батьки-вихователі не бажають брати більше дітей. За таких умов припиняються правовідносини батьків-вихователів як з кожною дитиною, так і з органами опіки та піклування.

Ніяких особливих труднощів не виникає в разі припинення особистих немайнових правовідносин між батьками-вихователями і дітьми. Питання припинення майнових правовідносин між ними є більш складним, по-перше, через специфіку правовідносин, які виникають у дитячому будинку сімейного типу, а, по-друге, через неврегульованість цього питання чинним законодавством.

Між батьками-вихователями виникають два різновиди майнових правовідносин – правовідносини спільної сумісної власності та зобов’язальні правовідносини щодо управління тим майном, яке належить вихованцям на праві власності. Оскільки підставами виникнення правовідносин власності між батьками-вихователями та вихованцями є їхня спільна праця, а не Договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу, відносини спільної сумісної власності можуть і не припинятися з досягненням дитиною повноліття або з припиненням діяльності дитячого будинку сімейного типу, тобто з припиненням дії Договору. Вони можуть припинитися тільки за бажанням дитини або батьків-вихователів шляхом пред’явлення кимось із них вимог про виділ або поділ вказаного майна.

Зобов’язальні правовідносини щодо управління майном вихованця дитячого будинку сімейного типу припиняються за заявою однієї із сторін Договору – батьків-вихователів або органу опіки та піклування – у зв’язку із закінченням строку Договору, тобто у зв’язку із досягненням дитиною повноліття. Здається, що ці правовідносини можуть бути припинені також і в тому випадку, коли дитина набуде повної цивільної дієздатності раніше, ніж їй виповниться 18 років.

      Між батьками-вихователями і органом опіки та піклування складаються виключно зобов’язальні правовідносини: щодо оренди землі та користування житлом і транспортним засобом. Ці правовідносини припиняються в разі припинення Договору шляхом повернення батьками-вихователями органу опіки та піклування транспортного засобу та земельної ділянки.

             Для припинення правовідносин щодо користування житлом законодавством передбачено особливий порядок. Так, ст. 1141 ЖК України передбачає, що у випадках ліквідації дитячого будинку сімейного типу батьки-вихователі повинні звільнити надане їм житлове приміщення, а в разі відмови, вони підлягають виселенню з наданням їм іншого благоустроєного житлового приміщення. Але чинним законодавством не встановлено, яке саме житло надається батькам-вихователям: колишнє чи нове. Уявляється, що в тому разі, коли на житловій площі батьків-вихователів залишилися проживати члени їх сім’ї, то батьки-вихователі мають бути переселені до їхньої колишньої квартири або житлового будинку. У тому разі, якщо при створенні дитячого будинку сімейного типу вони передали свою квартиру (житловий будинок) державним органам, їм поза чергою має бути надане благоустроєне житлове приміщення відповідно до встановлених норм.

             Таким чином, можна зробити висновок, що Договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу може бути припинений його належним виконанням при досягненні всіма вихованцями дитячого будинку сімейного типу повноліття. При цьому припиняються всі правовідносини між батьками-вихователями і органами опіки та піклування, а між батьками-вихователями і вихованцями припиняються особисті немайнові та зобов’язальні правовідносини. Відносини власності, що виникають між батьками-вихователями і вихованцями, припиняються тільки за бажанням когось із названих осіб і не обмежені строком дії Договору.

             Зобов’язальні правовідносини між батьками-вихователями і органом опіки та піклування за домовленістю між цими суб’єктами можуть припинятися також шляхом заміни первісного зобов’язання, що виникає з Договору про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу, новим зобов’язанням – новацією. Юридичним фактом, що є підставою такої заміни, може стати зменшення кількості вихованців у дитячому будинку сімейного типу.

             П. 6. чинного Положення про дитячий будинок сімейного типу вельми не конкретно вирішує питання зменшення кількості вихованців у дитячому будинку сімейного типу. Відповідно до Положення у разі зменшення кількості вихованців унаслідок вибуття їх за віком або з інших причин, за згодою сторін угоди вирішується питання про поповнення дитячого будинку сімейного типу вихованцями. Ця норма залишає без відповіді велику кількість запитань. Як, наприклад, бути, якщо батьки-вихователі не мають бажання поповнювати дитячий будинок сімейного типу новими вихованцями, а кількість вихованців зменшилася до чотирьох осіб і менше? Положення 1994 року давало таку відповідь на це запитання: у разі зменшення кількості вихованців до чотирьох або трьох осіб і неможливості її поновлення з поважних причин (хвороба батьків-вихователів, досягнення ними пенсійного віку тощо), статус дитячого будинку сімейного типу зберігається, а у разі зменшення кількості вихованців до двох осіб, питання про подальший статус дитячого будинку сімейного типу вирішується органом, що прийняв рішення про його створення. Але і в даному випадку залишалося питання про конкретне вирішення цього питання. Уявляється, що для його вирішення у чинне Положення необхідно повернути вищенаведену норму, а на той випадок, коли у дитячому будинку сімейного типу залишаються дві або одна дитина, можна надати органові опіки та піклування право перетворити дитячий будинок сімейного типу на прийомну сім’ю. У цьому разі Договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу припиняється, а замість нього з батьками-вихователями укладається новий – Договір про влаштування дітей на виховання та спільне проживання до прийомної сім’ї, і сім’я батьків-вихователів набуває статусу прийомної сім’ї.

             З огляду на те, що у разі створення прийомної сім’ї прийомні батьки беруть прийомних дітей на власну житлову площу, постає питання про те, чи матимуть батьки-вихователі, які стали прийомними батьками, право продовжувати користуватись наданим їм у зв’язку зі створенням дитячого будинку сімейного типу службовим житловим приміщенням. Уявляється, що в даному випадку необхідно перш за все виходити з того правила, що при новації попереднє зобов’язання припиняється, а також припиняються і додаткові зобов’язання. А оскільки користування службовим житлом є додатковим зобов’язанням між батьками-вихователями і органом опіки та піклування, покликаним забезпечити належне виконання основного зобов’язання щодо виховання дітей, то це додаткове зобов’язання теж припиняється. Але ч. 4 ст. 604 нового ЦК підкреслює диспозитивний характер наведеного правила. Новація припиняє додаткове зобов’язання, пов’язане з первісним зобов’язанням, якщо інше не встановлене договором. Таким чином, орган опіки та піклування може дозволити батькам-вихователям проживати у службовому житловому приміщенні до тих пір, поки з дитячого будинку сімейного типу не вибудуть усі діти, але це необхідно передбачити у Договорі. Якщо ж у Договорі немає такого застереження, батьки-вихователі відповідно до ст. 1141 ЖК повинні бути виселені з наданого їм житлового приміщення з наданням іншого або, в разі можливості чи якщо там залишився жити хтось із членів їхньої сім’ї, їм повертається колишнє житло. Інші правовідносини мають припинятися у такому ж порядку. Тобто, якщо у Договорі сторони не передбачили, що в разі припинення Договору про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу батьки-вихователі зберігають право користування транспортним засобом і земельною ділянкою, то вони мусять повернути це майно у розпорядження органу опіки та піклування. Зобов’язання щодо управління майном вихованців дитячого будинку сімейного типу не повинно припинятися, оскільки існує необхідність у захисті їхніх майнових інтересів, який доцільно покласти на батьків-вихователів. Тому Договір має передбачати можливість збереження за батьками-вихователями обов’язку щодо управління майном вихованців і в тому разі, коли дитина залишається в сім’ї батьків-вихователів, а Договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу припиняється.

             Не будуть припинятися також і правовідносини спільної сумісної власності батьків-вихователів та вихованців. Це може статися лише за бажанням когось із суб’єктів зазначених правовідносин.

             Таким чином, при припиненні Договору про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу він може бути за домовленістю сторін замінений іншим договором – Договором про влаштування дітей на виховання та спільне проживання у прийомну сім’ю, який, однак за своєю суттю належить до того ж виду, що й первісний Договір, згідно з яким змістом основного зобов’язання був обов’язок батьтьків-вихователів виховувати переданих їм для спільного проживання дітей. Допоміжні зобов’язання не припинятимуться тільки в тому разі, якщо це передбачено Договором.

Відповідно до ст. 607 нового ЦК України зобов’язання припиняється неможливістю його виконання через обставину, за яку жодна із сторін не відповідає. У науковій літературі така неможливість виконання називається об’єктивною [17, с. 457]. Для припинення Договору про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу об’єктивною буде неможливість його виконання, що не залежить ні від батьків-вихователів, ні від органу опіки та піклування. Деякі з цих юридичних фактів перелічені у Положенні. Так, дія Договору припиняється у разі, коли в дитячому будинку сімейного типу виникають несприятливі умови для виховання та спільного проживання дітей (важка хвороба батьків-вихователів, відсутність взаєморозуміння з дітьми, конфліктні стосунки між дітьми), а також у випадках повернення вихованців рідним батькам (опікуну, піклувальнику, усиновителю). У разі настання наведених обставин усі зобов’язання, що виникли між батьками-вихователями і органом опіки та піклування, як сторонами Договору про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу, припиняються. Ця норма має імперативний характер, і тому у Договорі сторонами не можуть бути передбачені випадки, коли, наприклад, батькам-вихователям може бути залишене у користування житлове приміщення або переданий у власність транспортний засіб чи земельна ділянка, або вони можуть продовжувати ними користуватись.

Але може мати місце така ситуація, коли з батьками-вихователями залишаються діти – колишні вихованці дитячого будинку сімейного типу, згодом взяті ними під опіку (піклування). У цьому випадку доцільно не припиняти зобов’язання щодо управління майном колишнього вихованця.

Таким чином, у разі припинення Договору про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу неможливістю його виконання припиняються всі зобов’язання, для яких Договір став підставою, але в окремих випадках можуть тривати правовідносини щодо управління майном дітей, які залишилися без батьківського піклування і були передані під опіку (піклування) батькам-вихователям.

Через специфіку Договору про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу, зобов’язання, що виникають із цього Договору можуть припинитися тільки смертю фізичної особи, а не шляхом ліквідації юридичної особи. Оскільки у цьому Договорі боржником завжди є фізична особа, а кредитором завжди юридична особа, цей Договір може припинитися тільки смертю боржника.

Усі зобов’язання, що виникли з Договору, тісно пов’язані з особами батьків-вихователів, оскільки ці особи проходять спеціальний відбір і їхнє право на укладення Договору залежить виключно від їх особистих якостей і не може передаватися в порядку правонаступництва. У цьому разі припиняються всі зобов’язання, що виникли з Договору.

Але в тому разі, коли статус батьків-вихователів мали обидва подружжя, а помер тільки один з них, Договір буде продовжувати діяти відносно одного, який залишатиметься суб’єктом усіх тих правовідносин, що будуть виникати в процесі діяльності дитячого будинку сімейного типу між батьком-вихователем і органом опіки та піклування, між батьком-вихователем і вихованцями дитячого будинку сімейного типу.

Таким чином, у разі смерті батьків-вихователів Договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу припиняється, а значить припиняються усі правовідносини, що існували між батьками-вихователями і вихованцями дитячого будинку сімейного типу, а також між батьками-вихователями і органом опіки та піклування. А в разі смерті одного з батьків-вихователів дія Договору продовжується.

 

 

22