ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Право->Содержание->Дитячий будинок сімейного типу як форма улаштування дітей, позбавлених батьківського піклування

Дитячий будинок сімейного типу як форма улаштування дітей, позбавлених батьківського піклування

Дитячий будинок сімейного типу як форма улаштування дітей, позбавлених батьківського піклування

(цивільно-правовий аспект)

ВСТУП

Актуальність теми обумовлена перш за все тим, що останнім часом в Україні зростає чисельність дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Статтею 1 Конституції Україна проголошується соціальною державою. Одним із найважливіших завдань соціально орієнтованої держави є сприяння розвитку молодого покоління, задоволення його потреб та виконання обов’язків, передбачених Конвенцією ООН про права дитини, Всесвітньою декларацією про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей та Планом дій щодо її виконання. Таким чином, наша держава бере на себе обов’язок піклуватися про моральний та культурний розвиток дітей.

На жаль в Україні, як і в інших країнах світу, є діти, які живуть у виключно тяжких умовах і потребують особливої уваги. У першу чергу це стосується дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. У теперішній час загострюється проблема соціального сирітства. Так, серед дітей-сиріт і дітей, які залишилися без батьківського піклування (близько 90 тисяч), лише 7% – круглі сироти.

Стаття 52 Конституції України проголошує, що утримання і виховання дітей-сиріт та дітей, які залишилися без батьківського піклування, покладається на державу. Незважаючи на це, найкращим середовищем для розвитку дитини залишається сім’я. Сім’я має нести відповідальність за створення для цього відповідних умов, має виступати основним джерелом матеріальної та емоційної підтримки, психологічного захисту дитини, засобом забезпечення і передачі національно-культурних і загальнолюдських цінностей прийдешнім поколінням. Тому в Україні визнано пріоритет сімейного виховання та необхідність забезпечення всебічної підтримки осіб, які виявили бажання взяти на виховання покинутих дітей.

Перший крок у цьому напрямку вже зроблено – створено дитячі будинки сімейного типу, які поєднують у собі сімейну турботу про дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, та фінансову підтримку з боку держави. Але, незважаючи на більш ніж десятирічний досвід існування дитячих будинків сімейного типу, правове регулювання відносин, що виникають під час їх діяльності не можна визнати оптимальним.

Перш за все звертає на себе увагу той факт, що діяльність дитячих будинків здійснюється на підставі Положення про дитячий будинок сімейного типу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 564 від 26 квітня 2002 року. Але відповідно до ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, засади охорони дитинства та виховання визначаються виключно законами України. Тому регулювання діяльності дитячого будинку сімейного типу підзаконним актом є порушенням вимог Конституції. Крім того, через невизначеність правової природи дитячого будинку сімейного типу виникають численні непорозуміння в застосуванні чинного законодавства до тих відносин, що виникають у процесі їх діяльності. Серед них найбільшу групу складають цивільні правовідносини, які характеризуються найбільш розгалуженою структурою і різноманітністю видів. Ця обставина спричиняє порушення прав і законних інтересів вихованців дитячих будинків сімейного типу.

Проблеми законодавства, що регулює відносини, які виникають під час створення, діяльності і припинення діяльності дитячих будинків сімейного типу, і практики його застосування обумовлюють необхідність їх всебічного наукового дослідження в межах доктрини цивільного права. На жаль на сьогодні в Україні не існує комплексного дослідження цивільно-правових проблем відносин, які виникають у дитячих будинках сімейного типу. Спроби подібного дослідження були зроблені І.В. Жилінковою та О.І. Карпенко, але названі автори висвітлили тільки деякі проблеми, що виникають у процесі руху правовідносин, які виникають між суб’єктами дитячого будинку сімейного типу.

Вищезазначені обставини зумовили необхідність проведення ґрунтовного аналізу проблем діяльності дитячих будинків сімейного типу з точки зору цивільного права.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з цілями Національної програми «Діти України», затвердженої Указом Президента України від 18 січня 1996 року № 1104/96-ВР, Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо запобігання дитячій бездоглядності» від 28 січня 2000 року № 113/2000, а також відповідно до пп. 1 – 3 Тематики пріоритетних напрямків дисертаційних досліджень на 2002 - 2005 роки, затверджених Наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 року, п. 1.1, п. 1.3, п. 1.4 Головних напрямків досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001 – 2005 роки.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення правових засад регулювання відносин щодо створення, діяльності та припинення діяльності дитячого будинку сімейного типу, а також розробка на основі існуючих досягнень сучасної цивілістики певних рекомендацій щодо вдосконалення правового регулювання згаданих відносин.

Така цільова спрямованість зумовила необхідність розв’язати наступні основні завдання:

-       з’ясувати місце дитячого будинку сімейного типу в системі правових форм улаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, і дати його визначення;

-       розкрити правову природу і галузеву належність правовідносин, що виникають у процесі створення дитячого будинку сімейного типу, та особливості підстав виникнення цих правовідносин;

-       з’ясувати юридичну природу і дати юридичну характеристику договору про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу та сформулювати його доктринальне визначення;

-       означити коло правовідносин, які виникають у процесі діяльності дитячого будинку сімейного типу та визначити їх галузево-правову належність;

-       окреслити коло майнових та особистих немайнових прав і обов’язків батьків-вихователів та вихованців дитячого будинку сімейного типу, визначити їх співвідношення;

-       розкрити особливості цивільно-правової відповідальності батьків-вихователів;

-       визначити і проаналізувати підстави припинення правовідносин, пов’язаних із діяльністю дитячого будинку сімейного типу;

-       розробити конкретні пропозиції та рекомендації з питань удосконалення правового регулювання правовідносин, що виникають у процесі створення, діяльності та припинення діяльності дитячого будинку сімейного типу.

Об’єктом дослідження є правовідносини, що виникають у процесі улаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Предметом дослідження є цивільні правовідносини, що виникають у процесі створення, діяльності та припинення діяльності дитячого будинку сімейного типу, практика діяльності дитячих будинків сімейного типу.

Методи дослідження. Дослідження здійснене за допомогою історико-порівняльного методу, за допомогою якого вивчено динаміку розвитку форм улаштування дітей, позбавлених батьківського піклування. Порівняльно-правовий метод став засобом для визначення місця дитячого будинку сімейного типу в системі цих форм. Не менш важливу роль відіграв метод системного аналізу правовідносин, які виникають у процесі виникнення, діяльності та припинення діяльності дитячого будинку сімейного типу, у їх взаємозв’язку та як складової комплексу цивільних правовідносин взагалі і сімейних правовідносин зокрема. Аналіз відповідного законодавства України був проведений за допомогою загально-наукових методів та спеціально-юридичних методів: системного, функціонального, аналітичного і формально-логічного, історико-юридичного, формально-юридичного.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розв’язанні проблем цивільно-правового характеру, що виникають у процесі діяльності дитячих будинків сімейного типу. Дослідження цих проблем, а також чинного законодавства України, існуючих на сьогоднішній день наукових досліджень як вітчизняних, так і зарубіжних вчених дозволило сформулювати та обгрунтувати положення, найважливіші з яких виносяться на захист.

1.     Вперше запропоновано класифікацію існуючих правових форм улаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, з урахуванням альтернативних форм улаштування таких дітей, а саме: сімейної форми (улаштування дітей в сім’ю), інтернатної форми (улаштування до навчально-виховних закладів), квазі-сімейної форми (улаштування дітей в сім’ю із збереженням державної підтримки).

2.     Дисертантом удосконалене нормативне визначення дитячого будинку сімейного типу як виду квазі-сімейної форми влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування, за якої подружжя або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, беруть для виховання та спільного проживання на умовах надання грошового утримання не менше п’яти дітей, позбавлених батьківського піклування, на підставі договору про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу, що укладається між зазначеними особами і органом, який ухвалив рішення про створення дитячого будинку сімейного типу.

3.     Дістала подальшого розвитку в процесі визначення правової природи договору про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу теорія комплексних цивільних договорів. Дисертантом робиться висновок, що договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу є комплексним, оскільки: по-перше, він є підставою для виникнення цілої низки правовідносин як майнового, так і немайнового характеру; по-друге, правовідносини, що виникають унаслідок укладення цього договору, є предметом регулювання різних галузей права - цивільного, трудового, земельного, адміністративного, права соціального забезпечення; по-третє, зобов’язання, що виникають із цього договору, об’єднанні єдиною метою – створення якомога кращих і наближених до сімейних умов для забезпечення особистих та майнових прав неповнолітньої дитини.

4.     Вперше наводиться визначення договору про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу як договору між органом опіки та піклування і батьками-вихователями, відповідно до якого батьки-вихователі зобов’язуються виховувати взятих для виховання та спільного проживання в дитячий будинок сімейного типу дітей, позбавлених батьківського піклування, вчиняти правочини та інші юридичні дії від імені та в інтересах малолітніх вихованців або давати згоду на вчинення правочинів неповнолітніми вихованцями, представляти і захищати їх інтереси в усіх державних установах, включаючи судові, а орган опіки та піклування зобов’язується утримувати цих дітей і виплачувати батькам-вихователям грошове утримання.

5.     Вперше запропоновано багаторівневу класифікацію правовідносин, що виникають у процесі діяльності дитячого будинку сімейного типу. Залежно від його об’єктів правовідносини поділяються на майнові та особисті; в залежності від джерела регулювання: 1) правовідносини, що є об’єктом законодавчого регулювання, 2) правовідносини, що є об’єктом договірного регулювання; залежно від галузевої належності: сімейно-правові, цивільно-правові, трудові, по соціальному забезпеченню, адміністративно-правові, земельні тощо. З’ясування правової природи кожного виду правових зв’язків, що виникають між суб’єктами відносин у дитячому будинку сімейного типу дасть можливість найбільш повно забезпечити ефективність їх правового регулювання.

6.     Вперше обґрунтовується висновок, що у житлових правовідносинах вихованців дитячого будинку сімейного типу необхідно прирівняти до членів сім’ї батьків-вихователів та надати рівні з ними права і обов’язки.

7.     У дисертації вперше доводиться, що у батьків-вихователів та вихованців дитячого будинку сімейного типу виникатиме право спільної сумісної власності на майно, створене їх спільною працею.

8.     Дістало подальший розвиток положення, що у разі відсутності у неповнолітнього вихованця дитячого будинку сімейного типу майна, достатнього для відшкодування заподіяної ним шкоди, батьки-вихователі за рахунок власного майна повинні відшкодувати цю шкоду в частині, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо вони не доведуть, що шкоду було заподіяно не з їх вини.

9.     У дисертації дістало подальший розвиток положення, що договірна відповідальність покладається на батьків-вихователів за неналежне виконання або невиконання обов’язків немайнового характеру, і її умовами є протиправна винна поведінка батьків-вихователів щодо вихованців дитячого будинку сімейного типу. Це означає, що склад цивільного правопорушення при притягненні батьків-вихователів до договірної відповідальності є усіченим.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні висновки і пропозиції, зроблені у дисертаційному дослідженні, можуть бути використані для вдосконалення відповідних інститутів цивільного та сімейного права. Основні положення дисертації можуть застосовуватися при викладанні курсів «Цивільне право України» та «Сімейне право України», а також при написанні підручників, навчальних посібників та методичних вказівок. Крім того, більшість положень мають прикладне значення для практичних працівників, які займаються вирішенням питань, пов’язаних із улаштуванням дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, захистом їх прав і законних інтересів, зокрема для працівників органів опіки та піклування, служб у справах неповнолітніх, відділів у справах сім’ї та молоді, для батьків-вихователів та прийомних батьків.

Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри цивільно-правових дисциплін Національного університету внутрішніх справ МВС України (м. Харків). Результати проведеного дослідження використовувались у навчальному процесі під час читання лекцій, проведення практичних та семінарських занять із курсу «Цивільне та сімейне право України», а також спецкурсів «Правові основи шлюбно-сімейних відносин в Україні», «Органи та служби у справах неповнолітніх».

Основні положення та результати дослідження обговорювалися на наступних конференціях:

-  науково-практичній конференції ад’юнктів і слухачів магістратури Національного університету внутрішніх справ (13.04.2001, м. Харків);

-  науково-практичній конференції «Проблеми цивільного права» (присвяченій світлій пам’яті професора О.А. Пушкіна) (21.05.2001, м. Харків);

-  науково-практичній конференції «Охорона дитинства. Дитяче право: теорія, досвід, перспективи» (25.05.2001, м. Одеса);

-  науково-практичній конференції «Проблеми цивільного права України» (присвяченій пам’яті професора О.А. Пушкіна) (21.05.2002, м. Харків);

-  семінарі-практикумі педагогічних працівників притулку для неповнолітніх служби у справах неповнолітніх Харківської обласної державної адміністрації «Методологія дослідження проблем вихованців притулків» (29.05.2003, м. Харків);

-  семінарі-практикумі «Ювенальна юстиція: практика судочинства, форми взаємодії держави та громадськості в реагуванні на порушення неповнолітніх» (19 - 20.06.2003, м. Харків).

Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації знайшли відображення у чотирьох наукових статтях та тезах науково-практичних конференцій.

Основні положення дисертації відображені в наукових публікаціях:

1.     Євко В.Ю. Правові форми родинного виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. – Вип. 6. – С. 253 – 259.

2.     Євко В.Ю. Право дитини жити та виховуватися у родині // Вісник Університету внутрішніх справ. – 2000. – Спецвипуск. – С. 215 – 218.

3.     Євко В.Ю. Правова природа дитячого будинку сімейного типу // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2001. – Спецвипуск. – С. 338 – 344.

4.     Євко В.Ю. Охорона дітей, позбавлених батьківського піклування: історичний аспект // Право України. – 2001. - №8. – С. 107 – 110.

5.     Євко В.Ю. Порядок створення дитячого будинку сімейного типу // Тези наукових доповідей до конференції, присвяченої світлій пам’яті професора О.А. Пушкіна. – 21 травня 2001 р. – Харків, 2001. – С. 34 – 37.

Структура дисертації складається із вступу, чотирьох розділів, що включать вісім підрозділів, висновків до кожного розділу та загального висновку, списку використаних джерел (який складається із 194 найменувань), а також трьох додатків, у яких викладені пропозиції щодо доповнення Сімейного кодексу України, проект Положення про дитячий будинок сімейного типу та Проект договору про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу. Обсяг рукопису 176 сторінок машинописного тексту.

 

 

4