yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Екологія->Содержание->           ТЕМА 10 ЗЕМЕЛЬНІ МЕЛІОРАЦІЇ

Екологічні меліорації

           ТЕМА 10 ЗЕМЕЛЬНІ МЕЛІОРАЦІЇ

           

           

            Земельні меліорації – поліпшення земель як одного

            з найважливіших компонентів екологічного середовища і

            однієї з основних умов сільськогосподарського виробниц-

            тва. Збереження і поліпшення ґрунтового покриву має ве-

            лике значення як з погляду біосфери в цілому, так і з по-

            гляду світового виробництва продовольства і сировини.

            Земельні ресурси, за оцінкою ФАО при ООН, до

            70% суші не ідеальні для виробництва і вимагають меліо-

            рацій різних видів, і тільки 30% суші використовується під

            ріллю, пасовища, косовицю.

            Більше половини орних земель припадає на чорно-

            земи і темно-каштанові ґрунти степів, які зазнають пері-

            одичних посух. Орні землі, розміщені в степовій зоні, час-

            то перезволожені і мають значну кислотність. Багато ґрун-

            тів південних регіонів засолені. Частина ґрунтів підлягає

            ерозії, частина земель зайнята чагарниками, валунами, ку-

            пинами з нерівним рельєфом полів тощо.

            Під ерозією ґрунтів розуміють руйнування і знесен-

            ня ґрунтів під впливом потоків води і вітру. Розрізняють

            два види ерозії ґрунтів: водну і вітрову (дефляція).

            До завдання земельних меліорацій входять:

            1 Боротьба з водною і вітровою ерозією ґрунтів, із

            засоленням, заболочуванням і кислотністю.

            2 Культурно-технічні заходи - очищення земель від

            каменів, купин, чагарників на заболочених землях, плану-

            вання полів, рекультивація районів гірських розроблень та

            інших територій.

            3 Підвищення родючості ґрунтів, внесення добрив,

            раціональне оброблення ґрунту, культурна рослинність.

            Для здійснення земельних меліорацій застосовуєть-

            ся комплекс агротехнічних, лісомеліоративних, гідротехні-

            чних і технічних заходів з урахуванням природних і госпо-

            дарських умов. У боротьбі з ерозією важливе значення має

            виконання комплексу протиерозійних заходів. До них від-

            носять: періодичну глибоку оранку, або ґрунтопоглиблен-

            ня для накопичення запасів вологи; підвищення вбирної

            здатності ґрунтів і створення могутнього окультуреного

            орного шару; проведення правильного оброблення ґрунтів

            і посіву в напрямку, близькому до горизонтального, тобто

            поперек схилу; регулювання поверхневого стоку на ріллі з

            урахуванням мікрорельєфу (обвалування, боронування,

            щілювання, зарівнювання дрібних балок і вимоїн тощо);

            регулювання місцевого стоку в межах кожного водозбору з

            використанням його для накопичення вологи і зрошення;

            створення куліс з рослин з високими стеблами у посівах;

            створення буферних смуг на схилах і легких ґрунтах; про-

            ведення спеціальних протиерозійних заходів; залуження і

            закріплення перед’ярних та прибалковиих долин; зміцнен-

            ня і залісення ярів і пісків; залісення, залуження, а також

            освоєння під сади сильноеродованих крутих балкових і

            гірських схилів та інших земель.

            Поряд з агротехнічними заходами в степових і лісо-

            степових районах створюються системи захисних лісових

            насаджень із правильним розміщенням їх за елементами

            рельєфу і поперек схилів. Ширина лісосмуг залежить від

            довжини схилу, характеру його й інтенсивності процесів

            ерозії.

            Протиерозійний вплив лісосмуг виявляється повніс-

            тю, якщо вони розміщені перпендикулярно до ліній стоку і

            стічна вода входить у них розсіяно.

            У боротьбі з водною ерозією ґрунтів істотне зна-

            чення має застосування найпростіших гідротехнічних спо-

            руд у сполученні із залісенням. Вони призначаються для

            розпилення концентрованого поверхневого стоку. Ство-

            рюються борозни, валики, канави, плотові і земельні загати

            тощо. Ефективні і більш складні споруди із закріплення

            ярів.

            До протиерозійних організаційно-господарських за-

            ходів на пасовищах відносять: строге регулювання випа-

            сання худоби на небезпечно-ерозійних ґрунтах, введення

            пасовищезмін і застосування загінного випасання худоби.

            У гірських районах неабиякого значення набуває

            терасування схилів крутістю більше ніж 10-12˚, глибоке

            оброблення ґрунту під багаторічні насадження, смуги-

            буфери, ґрунтозахисні сівозміни, стрічкове і куртинне лі-

            сорозведення. Здійснення протиерозійних заходів у горах

            провадиться за допомогою гідротехнічних споруд.

            У боротьбі з вітровою ерозією дістали великого

            поширення безвідвальне оброблення ґрунту зі збережен-

            ням жнив.

            Культурно-технічні заходи націлені на знищення

            механічних перешкод для оброблення ґрунту (видалення

            купин, каменів, корчування пнів, розчищення від чагарни-

            ків). Крім того, сюди відносяться знищення дикої рослин-

            ності і заміну її на культурну (меліорація пасовищ, лугів і

            так далі).

            Хімічна меліорація. Дослідники виділяють чотири

            види хімічної меліорації:

            1 Солезбагачувальну – внесення мінеральних доб-

            рив;

            2 Кислоторегулювальну – вапнування і гіпсування

            ґрунтів;

            3 Ґрунтозакріплюючу – структурування ґрунтів;

            4 Санітарно-дезінфекційну – оброблення полів гер-

            біцидами і пестицидами.

            Рекультивація (відновлення) земель. Поява її обу-

            мовлена ростом промислових підприємств, будівництвом

            міст, відкритим розробленням родовищ корисних копалин,

            торф'яних покладів тощо.

            Щоб земельні ділянки стали придатними для вико-

            ристання у сільському господарстві, вони повинні бути ви-

            рівняні, покриті шаром родючого ґрунту, а потім засадже-

            ні.

           

           

 

12