yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Екологія->Содержание->           ТЕМА 1 ПРЕДМЕТ ТА ЗАВДАННЯ НАУКИ. КЛАСИФІКАЦІЯ МЕЛІОРАЦІЙ

Екологічні меліорації

           ТЕМА 1 ПРЕДМЕТ ТА ЗАВДАННЯ НАУКИ. КЛАСИФІКАЦІЯ МЕЛІОРАЦІЙ

           

           

            Меліоративна екологія – комплексна дисципліна,

            що вивчає закономірності розміщення і розвитку різних

            заходів, спрямованих на корінне поліпшення природних

            умов.

            Техніка та економіка різних меліорацій мають до-

            сить серйозну теоретичну основу, і знайшли відображення

            в ряді монографій і підручників за спеціальними навчаль-

            ними дисциплінами для вузів (меліоративна метеорологія,

            меліоративна гідрологія, основи меліорацій, меліоративне

            ґрунтознавство, лісові меліорації та інші). Однак комплек-

            сний екологічний аспект досліджень меліоративних захо-

            дів до останнього часу не одержував належного висвітлен-

            ня в літературі та навчальних посібниках.

            Сільськогосподарські та лісові меліорації – один з

            найбільш активних шляхів впливу людського суспільства

            на навколишнє природне середовище. У той самий час

            ефективність меліорацій багато в чому залежить не тільки

            від технічних засобів їх проведення, але і від природних і

            соціально-економічних умов тієї чи іншої території.

            Широка програма меліорацій земель одержала свій

            розвиток із середини 60-х років ще в СРСР. Вона була роз-

            рахована на тривалий термін і охоплювала всі зони колиш-

            нього Союзу. Меліорації земель в основному розглядалися

            як важлива ланка системи заходів щодо інтенсифікації

            сільського господарства з метою одержання високих і

            стійких врожаїв зернових та інших культур. Теоретичні

            основи меліорацій того часу мали на меті проведення нау-

            кових досліджень для результативності й обґрунтування

            рекомендацій меліоративних робіт, однак, на жаль, серйо-

            зні наукові розробки не були зроблені.

            Направлене однобічне використання природних ре-

            сурсів викликає небажані наслідки. Історія людського сус-

            пільства свідчить про те, що в ряді випадків нерозумне го-

            сподарювання призводило до того, що культурні території

            занепадали, перетворювалися в безплідні, безжиттєві пус-

            телі.

            Природні властивості землі в багатьох випадках не-

            достатньо сприятливі для їх найкращого використання

            (підвищена кислотність ґрунтів, їх засоленість, нестача те-

            пла або вологи, надлишкова зволоженість ґрунтів тощо).

            Мезо- і мікрорельєф окремих територій (наявність валунів

            і каменів, купин, боліт, ярів тощо) також знижують ефек-

            тивність використання земель. Мікрокліматичні особливо-

            сті тих чи інших районів завдають дуже серйозних збитків

            при вирощуванні врожаїв.

            Дуже несприятливі наслідки для людини виклика-

            ють такі стихійні явища природи, як посухи, суховії, пило-

            ві бурі, заморозки, сильні морози, селі, зсуви, обвали. Усу-

            нення їх за допомогою меліорацій істотно поліпшує при-

            родні умови багатьох регіонів країни. Отже, як стихійні і

            несприятливі природні процеси і явища, так і наслідки не-

            раціонального впливу людини на природне середовище

            настійно вимагають правильно проведених меліорацій, а

            вони можливі тільки на досконалому науковому фундаме-

            нті, який передбачить не тільки прямі, але і непрямі нас-

            лідки, що можуть виникнути при здійсненні меліорацій.

            Меліорація (від лат. «поліпшення») – сукупність за-

            ходів щодо істотного поліпшення природних умов або за-

            гального оздоровлення місцевості – один з видів раціона-

            льного природокористування.

            Об'єктами меліорацій можуть бути природні ком-

            плекси різного рангу в цілому або окремі його частини

            (ґрунти, луги, ліси, водойми, клімат тощо). При проекту-

            ванні меліорацій важливим є точний прогноз можливих

            (або побічних) змін у природному комплексі.

            Різні меліорації, особливо сільськогосподарські, у

            першу чергу повинні поліпшувати ті природні властивості

            клімату, ґрунтів, рельєфу, вод, рослинності, які є несприя-

            тливими для розвитку господарства. На даний час це осно-

            вне завдання. У майбутньому можливим і необхідним буде

            вирішення інших завдань: корінного перетворення приро-

            ди великих територій, меліорації рельєфу суші, річкових

            басейнів тощо.

            У світлі викладеного перед меліоративною екологі-

            єю стоять такі завдання:

            1) наукове районування території з потреби в тих чи

            інших меліораціях, визначених поєднанням їх на основі

            всебічного комплексного дослідження природних умов і

            відповідно до вимог господарства;

            2) екологічне оцінювання можливості здійснення

            окремих способів і прийомів меліорації;

            3) визначення доцільності та ефективності прове-

            дення меліорацій і їх комплексів у різних природних зонах;

            4) прогноз розвитку комплексів меліорацій у тери-

            торіальному і часовому аспектах.

            Потреба в меліораціях і час їх здійснення визнача-

            ються як природними умовами, так і завданнями та плана-

            ми народного господарства, рівнем розвитку і підготовки

            суспільства. Для цього необхідні відповідні розрахунки із

            застосуванням кількісних показників, що розкривають

            зв'язки об'єктів даного виду меліорацій з головними фак-

            торами природного середовища. Ефективність меліорацій

            багато в чому залежить від всебічного обліку як природ-

            них, так і економічних особливостей тієї чи іншої терито-

            рії, правильного вибору способів і прийомів меліорацій, їх

            сполучень і диференційованого застосування.

            На даний момент у зв'язку з розвитком екологічного

            підходу до вивчення природних умов багато дослідників

            розглядають меліорації як екосистеми. Екологічний підхід

            до вивчення меліорацій передбачає наявність динамічних

            зв'язків між об'єктом і суб'єктом, вплив середовища на су-

            б'єкт і, навпаки, вплив суб'єкта на середовище.

            Усі меліорації природного середовища можна роз-

            ділити за цілями для окремих галузей народного господар-

            ства:

            1) меліорації для сільського господарства;

            2) меліорації для лісового господарства;

            3) меліорації для водного господарства;

            4) меліорації для охорони здоров'я і відпочинку;

            5) меліорації для містобудування;

            6) меліорації для транспорту;

            7) багатоцільові меліорації.

            За типом діяльності меліорації підрозділяються на:

            1 Водні, у яких передбачаються:

            а) зрошення (іригація);

            б) обводнювання (пасовищ, господарсько-побуто-

            ве);

            в) осушення (боліт, заболочених земель, польдер-

            не).

            2 Специфічні методи поліпшення водного режиму

            ґрунтів:

            а) снігові меліорації;

            б) регулювання стоку.

            3 Хімічні і фізичні меліорації (іноді їх називають

            земельними) – меліорації земель з несприятливими фізич-

            ними властивостями:

            а) промивання засолених ґрунтів;

            б) вапнування кислих ґрунтів;

            в) гіпсування солонців;

            г) кислотування лужних ґрунтів;

            д) глинування пісків і торфів, піскування, приби-

            рання каменів.

            4 Фітомеліорації:

            а) залісення пісків, ярів;

            б) створення лісосмуг;

            в) залуження ґрунтів;

            г) створення водоохоронних зон.

            5 Кліматичні меліорації:

            а) мікрокліматичні меліорації на невеликих терито-

            ріях;

            б) мезокліматичні меліорації в межах окремих ра-

            йонів;

            в) макрокліматичні меліорації (на значних територі-

            ях).

            6 Рекультиваційні меліорації:

            а) рекультивації на териконах і відвалах гірничору-

            дних родовищ;

            б) рекультивації на площі після екологічних катаст-

            роф, стихійних лих.

            Кожен вид і різновид меліорацій здійснюється за

            допомогою певних технічних способів і прийомів. Вони

            розглядаються в окремих лекціях.

           

           

 

3