yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Екологія->Содержание->           ТЕМА 7 ОСНОВНІ СПОСОБИ СТВОРЕННЯ         ЛІСОВИХ НАСАДЖЕНЬ

Екологічні меліорації

           ТЕМА 7 ОСНОВНІ СПОСОБИ СТВОРЕННЯ         ЛІСОВИХ НАСАДЖЕНЬ

           

           

            Лісові насадження повинні виконувати свої основні

            функції, повинні бути довговічними, з гарним ростом і мо-

            гутнім укоріненням, мати здатність до швидкого змикання

            крон і гарного затінення ґрунту, забезпечувати пригнічен-

            ня бур'янистої рослинності.

            Для здійснення перелічених функцій лісові наса-

            дження створюються як однорідними групами, так і змі-

            шаними: при визначених співвідношеннях вводять основні

            і супутні деревні культури, а також чагарники.

            Основна (головна) деревна порода утворює верхній

            полог насаджень. Другий ярус звичайно представлений

            породами супутніми (другорядними), що створюють необ-

            хідні умови для головної породи. Чагарникові породи вхо-

            дять у третій ярус – підлісок; їх призначення – боротьба з

            бур'янистою рослинністю, зменшення непродуктивного

            випаровування з поверхні ґрунту, затінення ґрунту і сніго-

            накопичення в смугах.

            До головних порід лісових насаджень в Україні від-

            носять:

            1) дуб черешковий, який має могутню і глибоку ко-

            реневу систему. Пристосований до значної засоленості і

            сухості ґрунту, довговічний;

            2) березу бородавчасту, яка є однією з кращих порід

            для лісосмуг у північних районах степової зони і лісосте-

            пу;

            3) модрину, яка має найшвидший ріст серед хвой-

            них порід. Високоросла і довговічна порода в лісостепу і

            частково у степу;

            4) сосну звичайну, яку рекомендується насаджувати

            в смугах, створюваних на легких супіщаних ґрунтах і піс-

            ках;

            5) тополю (канадську, пірамідальну, чорну, китай-

            ську), яка швидко росте, високоросла, до 40 м;

            6) акацію білу. Засухостійка, краще виростає на

            ґрунтах легкого і середнього механічного складу;

            7) в'яз дрібнолистий. Швидко росте, належить до

            засухостійкої породи, однак дотепер остаточно не вивче-

            ний як лісосмугова культура;

            8) вербу (ламку, білу, вавілонську та ін.). Рекомен-

            дується для обсадження ставків, водойм, каналів;

            9) гледичію – засухостійку, світлолюбну, але слаб-

            коморозостійку. Тому рекомендується для південних регі-

            онів України;

            10) горіх волоський - порода, яка швидко росте го-

            ловним чином на родючих ґрунтах півдня України і при-

            азовських чорноземах.

            Кращими супутніми породами є:

            1) липа дрібнолиста;

            2) клен гостролистий;

            3) граб;

            4) яблуня дика;

            5) груша дика;

            6) шовковиця біла.

            До чагарникових (підлісових) порід відносять:

            1) клен татарський – дуже високий чагарник, росте

            навіть у найтвердіших грунтово-кліматичних умовах у Лу-

            ганській, Донецькій областях; є кращою супутньою поро-

            дою для дуба;

            2) жимолость татарську, висотою до 3 м, засухос-

            тійку, має швидкий ріст, невимогливу до ґрунтів;

            3) бруслину бородавчасту, висотою до 2 м, тіньови-

            тривалу;

            4) бузину червону, висотою до 3 м, має швидкий

            ріст на початку розвитку, добре затінює ґрунт;

            5) горобину, засухостійку, швидко росте, рекомен-

            дується для лісостепу;

            6) калину, висотою до 4 м, дуже вимогливу до ро-

            дючості ґрунту, придатну для лісостепової і півночі степо-

            вої зони;

            7) кизил – відносно засухостійку породу;

            8) таволгу, висотою до 1-2 м, засухостійку, може

            рости навіть в умовах напівпустелі;

            9) лох сріблистий вузьколистий, висотою до 8 м, за-

            сухостійкий і солевитривалий, може рости на важкосуг-

            линних ґрунтах, але недовговічний.

            При посадках лісосмуг у крайні ряди вводять також

            у визначеному співвідношенні (10-15%) плодові дерева і

            чагарники: абрикос, сливу, аличу, вишню, грушу, яблуню,

            терен, смородину тощо.

            На практиці застосовувалися три типи змішування

            лісових порід і чагарників:

            1 Деревинно-тіньовий, при якому лісові насадження

            складаються з двох ярусів деревних порід – верхнього і

            нижнього. Перший утворений з головної породи (дуб, бе-

            реза, сосна, модрина тощо), другий - із супутніх тіньовит-

            ривалих порід (клен гостролистий, липа, граб та інші).

            2 Деревинно-чагарниковий зі співвідношенням де-

            ревних і чагарникових порід 1:1, а саме: дуба – 25%, су-

            провідних деревних порід – 25% і чагарників – 50%.

            3 Змішаний, у якому 75% деревних порід і 25% ча-

            гарників.

            При здійсненні полезахисного лісорозведення важ-

            ливе значення має правильне урахування екологічних

            умов: кліматичних, водного режиму ґрунтів, їх механічно-

            го складу, ступеня засоленості ґрунтів, геоморфологічних

            та геоботанічних умов. Всебічна оцінка природних умов

            необхідна для диференційованого застосування тих або

            інших способів полезахисного лісорозведення. Недовраху-

            вання цих важливих положень і шаблонне застосування

            агротехніки призводили в минулому до великого прорі-

            дження і навіть загибелі посадок і посівів лісових порід,

            особливо в районах з недостатнім зволоженням ґрунту.

            Велике значення має догляд за лісосмугами. Він пе-

            редбачає поповнення культур, догляд за ґрунтом у міжряд-

            дях, рубку чагарників, підчищення гілок, освітлення і про-

            чищення (з 10 років) через 3-4 роки, проріджування (рубка

            насаджень у віці від 15 до 30 років) на 10-15% через кожні

            5 років, санітарну рубку (після 30 років) один раз у 5 років,

            виправлення неправильно створених і розміщених лісо-

            смуг.

            Швидкозростаючі, але менш довговічні супутні по-

            роди не повинні перевищувати висоту основної породи пі-

            сля деякого періоду в молодому її віці. Тому освітлення

            роблять тоді, коли супутні породи починають закривати

            основні зверху. Вирубують для цього найбільш розвинені

            дерева.

            Здебільшого лісосмуги потребують вирубки чагар-

            ників для кращого продування їх і впливу на поля. У мо-

            лодому віці, поки лісові посадки не зміцніли, деяке загу-

            щення їх підліском досить необхідне. З 10-15-літнього віку

            нижній підлісок недоцільний і його вирубують.

            У гірських районах лісомеліоративні насадження

            спрямовані на регулювання поверхневого стоку і попере-

            дження селевих потоків. Селі в горах спостерігаються пе-

            ріодично через 5-7 років, а інтенсивні – приблизно через

            20 років. Залісення гірських схилів являє собою радикальні

            заходи боротьби із селями. Попередньо на гірських схилах

            створюються земляні тераси. На них висаджують деревні

            породи. Після того як лісові насадження розів'ються, вони

            здійснюють свою основну роль – затримку селевих пото-

            ків. Гірничо-лісомеліоративні роботи проводяться в Криму

            і в Карпатах. Для залісення терас використовують породи:

            білу акацію, гледичію, волоський горіх, шовковицю, миг-

            даль, абрикос, дуб, клен, липу, тополю та інші. Терасуван-

            ня застосовують на схилах ухилом більше ніж 13˚.

            Лісосмуги закладаються біля великих магістраль-

            них каналів зазвичай шириною 10-15 м з кожного боку та

            біля розподільних каналів шириною 5-10 м. Комплексний

            вплив зрошення і лісосмуг, які знижують випаровуваність,

            має істотне значення для зрошуваного землеробства, тому

            що дозволяє зменшити приблизно на 15% норми зрошен-

            ня.

           

           

 

9