yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Економіка->Содержание->2.4. Господарство скіфів, грецьких і римських колоній Північного Причорномор'я

Економічна історія України і світу

2.4. Господарство скіфів, грецьких і римських колоній Північного Причорномор'я

З елліно-римською історією тісно пов'язана доля народів Північного Причорномор'я. Кіммерійців, наприклад, згадує славнозвісний давньогрецький поет Гомер. Він називає їх "кобилодойцями та молокоїдами убогими", з чого видно, що основним заняттям цього великого народу, який жив у південних степах України в IX—VIII ст. до н. е., було кочове тваринництво і насамперед конярство.

Скіфи (VII ст. до н. е. — III ст. н.е.) витіснили кімме- рійців у Малу Азію, зайнявши степові простори від Кубані, Дону та Дніпра до Дунаю. Про культурне і господарське життя цього племінного союзу відомо набагато більше зав- дяки археологічним дослідженням та писемним пам'ят- кам, що збереглися до наших днів. У V ст. до н. е. Скіфію описав батько давньогрецької історії Геродот. Населення він поділяв на скіфів-хліборобів, кочових скіфів і царських скіфів. Перші жили осіло, займалися сільським господар- ством, вирощували пшеницю, просо, сочевицю, цибулю, час- ник. Переважна частина їхнього врожаю йшла на продаж. Скіфи-кочівники нічого не сіяли і не орали. Вони випаса- ли незліченні стада худоби. Царські скіфи — панівна вер-

44

хівка державного об'єднання. Вони збирали данину з підлег- лих племен, їхнє основне заняття — військова справа. Хоч скіфів Геродот вважав одним народом, їхній спосіб життя, господарство доводять протилежне. Імовірно, скіфів-орачів можна назвати прапредками українського народу.

Описуючи річки Скіфії, Геродот звернув увагу на те, що в Борисфені (Дніпрі) місцеві жителі ловили, потім "солили велику рибу без хребта, що зветься осетром". У гирлі річки добували сіль, якою солили виловлену рибу. Кочові скіфи жили в чотири- або шестиколісних кибитках, пересуваю- чись степом разом з чередами худоби. У них запрягали дві або три пари волів. Зверху кибитки накривали шкура- ми так, що всередину не могли проникнути вітер, дощ чи сніг. Кочівники розводили табуни коней, корів, овець.

В осілих скіфів дуже рано з'явилося ремесло. Про це свідчать знахідки так званих царських курганів. На вазах зображені воїни в шкіряному одязі. Скіфи оволоділи ви- плавкою міді та заліза. Зброярі виготовляли невеличкі мечі, дротики, наконечники списів і стріл. У могильниках архео- логи знаходять золоті та керамічні речі грецького вироб- ництва. Все це підтверджує широку торгівлю між скіфами і греками. Перші вивозили хліб, солону рибу, конопляне полотно, мед, віск, хутро, рабів, а ввозили різні вина, золото і срібло, вироби з дорогоцінних металів, зброю, тканини та інші предмети розкоші. Інтенсивний торговий обмін між Скіфією і Грецією став причиною руйнування родової об- щини, заміни її землеробною, зміцнення місцевої знаті, утворення державності скіфських царів.

Майже одночасно з заселенням Північного Причорно- мор'я кіммерійцями і скіфами там розпочалася грецька колонізація. Вона мала різні причини: перенаселення міст- полісів, соціальна і політична боротьба, посилення торгово- го обміну. Спочатку греки здійснювали на Чорному морі піратські набіги. Так вони знайомилися з народами, які заселяли його береги. Передумовою заснування міст-полісів була взаємовигідна торгівля чи обмін товарами. Для цього

45

на узбережжі будували тимчасові торгові факторії. Най- більша хвиля колонізації припадала на VIII ст. до н. е., у Північне Причорномор'я — на VI ст. до н. е. На перше місце з організації грецьких колоній у басейні Чорного моря вийшло малоазіатське місто Мілет. З його ініціативи виник- ло 75 таких поселень. Найвідоміші з них на півдні України Березаль у Дніпро-Бузькому лимані, Ольвія, Пантікапей (Керч), Tip над Дністром, Тірібака, Німфей, Кіммерик на Керченському півострові, Херсонес (Севастополь), Феодосія.

Найвищого розквіту ці міста досягли у VI—IV ст. до н.е., перетворившись на великі політичні, виробничі, культурні та торгові центри. Протягом століть домінували Ольвія, Херсонес Таврійський і Боспора Кіммерійська. Навколо них жили місцеві племена, які займалися сільським господар- ством. Між місцевими поселенцями і грецькими містами зростав обмін товарами. В Ольвію та інші поліси завозили хліб, худобу, шкіри, хутро, солену рибу, сіль. З міст-колоній та материкової Греції надходили металеві вироби, зброя, тканини, мармур та мармурові вироби, теракоти, предмети розкоші, витвори мистецтва. Найпопулярнішими товарами були оливкова олія та вина, керамічна дахівка і посуд. Особ- лива стаття експорту грецьких міст — ювелірні вироби. Золоті та срібні вироби закуплялися багатими станами, мідні, скляні, глиняні — менш заможними. Вироби з Ольвії архео- логи знаходять на берегах Волги і Дністра. У цьому місті проживало понад 10 тис. мешканців. Більшість з них були ремісники. Оскільки Ольвія була незалежною державою, то випускала власні мідні та срібні гроші. Монети чекани- ли також Боспора, Німфея, Пантікапей, Херсонес та ін.

У V ст. до н. е. на Кримському півострові утворилося Боспорське царство, столицею якого став Пантікапей. До цієї держави у IV ст. до н. е. ввійшли Німфей, Феодосія, Таманський півострів, значна частина чорноморського уз- бережжя сучасної України. Перше місце в економіці Бос- порського царства займало землеробство. Ним-займалися тисячі невеликих власників. Крім них сільськогосподарську

46

продукцію постачали великі латифундії земельної аристо- кратії, яка застосовувала працю рабів. Ці господарства ви- рощували переважну частину товарного зерна, яке направ- лялося в Грецію. Із зернових культур вивозили пшеницю, просо, ячмінь. Поле орали важкими дерев'яним плугом, запряженим кількома парами волів. При обробітку землі використовували залізні мотики і серпи. Зерно перевозили і зберігали у великих глиняних діжках, мололи на зерно- терках (жорнах). Боспорці займалися також городництвом, садівництвом, виноградарством. Розводили коней, корів, овець, кіз, свиней, свійську птицю. Азовське море та річки, що в нього впадають, сприяли промисловому рибальству.

Населення Боспорського царства досягло успіхів і в ре- меслі. При розкопках міст і селищ археологи виявили решт- ки гончарних печей, уламки амфор, черепиці, ужиткового і художнього посуду. У великих кількостях ремісники виго- товляли металеві вироби з міді, бронзи і заліза. Знайдено чимало ювелірних прикрас. Як ніде у грецькому світі сла- вилися каменярі, муляри, теслярі, столяри, малярі, штукату- ри. Основний торговий партнер Боспорського царства — Афіни. Туди щорічно вивозили половину збіжжя, призна- ченого для експорту. В урожайні роки експорт досягав 5 млн пудів. В Афіни направляли також великі партії со- лоної риби, худоби, шкур, хутра, рабів. З Афін у Північне Причорномор'я привозили традиційні товари — вина, олив- кову олію, художню кераміку, дорогі тканини, мармур, ви- роби з коштовних каменів і дорогоцінних металів, розписні вази, мистецькі вироби з теракоти. У царстві чеканили власні монети, у тому числі золоті статери. У період розкв- іту крім еллінських міст у Боспорське царство входили деякі племена Північного Причорномор'я, серед них скіфи.

У IV—III ст. до н. е. у степах Північного Причорномо- р'я відбулися суттєві зрушення. Скіфська держава зазнала в 339 p. нищівної поразки від батька Олександра Маке- донського Філіппа II. На півдні України з'явилася нова грізна сила — сармати. Вони розбили скіфів, частину аси-

47

мілювали, а решту відтіснили в Крим. Усі ці події негатив- но позначилися на економіці грецьких міст Причорномо- р'я. Знесилені атаками варварів, вони змушені були відкуп- лятися від них золотом. Занепав експорт збіжжя. До того ж дешева єгипетська пшениця витісняла з середземномор- ських ринків північночорноморських конкурентів. Насе- лення міст розбіглося. Постійні напади варварів розладна- ли фінанси міст-полісів, їхні золоті та срібні гроші заміни- ли мідні.

У II ст. до н. е. Ольвія втратила свою незалежність, ввійшовши до складу Боспорського царства. З того самого часу Північне Причорномор'я стає об'єктом зазіхань з боку Римської імперії. У І ст. до н. е. грецькі колонії стали її васалами. Ольвія піднялась з погромів, яких зазнала протя- гом минулих століть, але колишньої величі досягти не змог- ла. У II—III ст. н. е. у місті пожвавилися будівництво, зовнішня торгівля. Подібні процеси спостерігалися і в ціло- му Боспорському царстві. Розвивались ті галузі економіки, що й в попередні віки. Велася жвава торгівля з Малою Азією, Єгиптом, Грецією, Італією, з сусідніми варварськими племенами.

Однак загальна криза рабовласництва у II—III ст. н. е. остаточно підірвала сили імперії. Криза позначилася і на долі античних держав Північного Причорномор'я, економіч- ний занепад яких розпочався в першій половині III ст. н. е. Скоротилися торгові зв'язки, зменшилася товарність сільського господарства і ремесла, і відповідно скоротились прибутки міст, що зазнали великих фінансових труднощів. Відбувалась поступова натуралізація всього господарства. Проте в містах Північного Причорномор'я у соціально-еко- номічному розвитку цього періоду проходили і позитивні процеси. Праця рабів поступово витіснялася працею залеж- них людей, подібних до колонів Римської імперії. Однак у 40-х роках III ст. н. е. в Північне Причорномор'я вторглись готські племена і міста в результаті економічного послаблен- ня не змогли захистити себе. Гуннська навала IV ст. н. е.

48

призвела до остаточної загибелі античних держави Північ- ного Причорномор'я, яка збіглася з крахом усієї рабовласни- цької системи господарства.

Первісна доба в історії світового господарства була найтривалішою. Понад 2 млн років люди, пристосову- ючись до змін природних умов, удосконалювали мате- ріальне виробництво. Так, у період палеоліту і мезолі- ту господарство мало привласнюючий характер. Люди займалися переважно збиральництвом, полюванням, ри- бальством. Внаслідок неолітичної революції відбувся перехід від привласнюючого до відтворюючого земле- робсько-скотарського господарства, стійкої осілості. По- дальший розвиток виробництва поява та використан- ня металевих знарядь праці зумовили виникнення пер- ших цивілізацій.

У період стародавніх цивілізацій у країнах Старо- давнього Сходу і античного світу досягла свого розвит- ку рабовласницьке господарство, що пройшло шлях від східного патріархального до класичного античного рабства.

В економічному відношенні античне суспільство було більш розвиненим. Якщо у країнах Стародавнього Схо- ду раби займались переважно тяжкою непродуктивною працею, то у античних країнах праця рабів застосову- валась у матеріальному виробництві в усіх сферах гос- подарства.

Матеріальна культура стародавніх цивілізацій грун- тувалася на сільському господарстві, ремеслах з галу- зевою структурою. Техніка праці була ручною. Висо- кого рівня розвитку досягли будівельна справа, архі- тектура.

Якщо у країнах Стародавнього Сходу основними джерелами рабства були війни та піратство, то у краї- нах античного світу набуло поширення боргове рабство,

49

хоч і тут, особливо у Стародавньому Римі, війни зали- шалися одним з важливих джерел поповнення армії рабів.

У Стародавній Греції переважало міське, промисло- во-торгове рабство. У Стародавньому Римі при наяв- ності величезних земельних масивів панувало латифун- дійне рабство. Господарство було замкненим, натураль- ним, хоча в цей період уже зароджувалися торгово-гро- шові відносини.

Головною формою економічних відносин між краї- нами була експортно-імпортна посередницька морська торгівля. Якщо у країнах Стародавнього Сходу і Ан- тичній Греції домінувала зовнішня торгівля, то в Римській імперії провідна роль належала внутрішній торгівлі. Існували професійне купецтво, розвинена гро- шова система, банківська справа, комерційне і боргове лихварство.

Античне господарство втягнуло в свою економічну орбіту й населення сучасної південної України. Північ- ночорноморські міста-поліси як колонії спочатку Ста- родавньої Греції, а згодом і Стародавнього Риму підтри- мували економічні зв'язки з центрами античних дер- жав та їхніми провінціями.

Вичерпавши свої можливості, господарство, засно- ване на жорстокій експлуатації рабів, пережило себе і тому зазнало закономірного краху. В Європі, як і в усьому світі, зароджувалися нові феодальні відносини.

Запитання і завдання для самоперевірки

1. Перелічіть фактори, що зумовили перехід від привласню- ючого до відтворюючого господарства в період первісної доби.

2. Чим займалося населення трипільської культури?

50

3. Які ви знаєте країни східного рабства? Розкрийте його особливості.

4. Які галузі виробництва розвинули стародавні греки? Якого рівня досягли їхня торгівля, фінанси, кредит?

5. Як розвивалися економічні зв'язки населення Північно- го Причорномор'я з грецькими містами-полісами, роз- ташованими на території України?

6. Чому господарство Стародавньою Риму називають кла- сичним?

7. Що вам відомо про римське сільське господарство, ре- месло, внутрішню і зовнішню торгівлю?

8. Через які економічні причини зазнало краху античне рабовласницьке суспільство ?

 

 

7