yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Економіка->Содержание->Тема 4 Оборотний капітал

Економіка і організація виробництва

Тема 4 Оборотний капітал

 

 

 

4.1 Склад оборотного капіталу

 

Оборотним капіталом (обіговими коштами) називають засоби виробництва, що, на відміну від основних фондів, беруть участь тільки в одному виробничому циклі, під час якого цілком переносять свою вартість на вартість готової продукції.

Оборотним капітал називається тому, що він перебуває в постійному обороті. Обігові засоби (кошти) проходять різні форми за схемою: гроші – товар – гроші. Зокрема, за один оборот (виробничий цикл) гроші вкладаються в придбання сировини, під час виробництва сировина трансформується в готову продукцію, після продажу продукції кошти знову повертаються на підприємство у формі грошей. Таким чином, за один оборот обігові кошти проходять три основні економічні сфери: постачання, виробництво і збут.

Оборотний капітал складається з двох частин – оборотних фондів і фондів обігу.

Оборотні фонди циркулюють у сфері виробництва й у процесі виготовлення продукції цілком споживаються, отже, цілком переносять свою вартість на створений продукт.

Фонди обігу пов’язані з обслуговуванням процесу обігу товарів. Вони не беруть участі в утворенні вартості, а є її носіями.

Склад і класифікація оборотного капіталу подається на       рис. 4.1.

1 Виробничі запаси містять такі елементи:

• сировину й основні матеріали;

• куповані напівфабрикати;

• допоміжні матеріали;

• паливо;

• тару;

• запасні частини для ремонту машин і обладнання;

• малоцінний і швидкозношувальний інструмент, оснащення, господарський інвентар.

 

Рисунок 4.1 - Склад оборотного капіталу

 

2 Незавершене виробництво утворює продукція, що підлягає подальшій обробці. У складі незавершеного виробництва виділяють напівфабрикати власного виробницва, тобто предмети праці, що цілком закінчені в одному цеху і підлягають подальшій обробці в інших цехах того самого підприємства.

3 Витрати майбутніх періодів утворюють зазнані підприємством витрати на придбання необхідних для виробництва активів, які поки що не надійшли на підприємство. Прикладом є авансовані витрати підприємства на сировину, матеріали, напівфабрикати тощо. Після одержання підприємством цих елементів у натуральній формі величина відповідних оборотних фондів переходить із групи «витрати майбутніх періодів» у групу «виробничі запаси».

Фонди обігу становлять частину засобів підприємства, що перебувають у сфері обігу. До фондів обігу належать:

1 Готова продукція на складах підприємства.

2 Продукція, відвантажена покупцю, але неоплачена.

3 Вільні грошові кошти підприємства, що значаться на розрахунковому рахунку підприємства; грошові кошти, які перебувають в незакінчених розрахунках, готівка.

 

 

 

4.2 Нормування обігових коштів

 

Під нормативом (або лімітом) обігових коштів розуміється затверджена на підприємстві мінімальна, однак достатня для безперервної роботи підприємства сума обігових коштів.

У загальному вигляді норматив оборотних коштів з окремих елементів (запаси сировини, палива, покупних напівфабрикатів, запасних частин) визначається за формулою

,                                                    (4.1)

де qд – середня потреба за одиницю часу, наприклад, середньоденна або середньотижнева потреба у певному матеріалі, грн/день (грн/тижд.); Тнорм – норма запасу, тобто часовий період, протягом якого передбачається робота на даному запасі (наприклад, норма запасу в днях, кількість днів забезпеченості матеріалом).

Норма запасу в днях складається з таких елементів:

- часу перебування матеріалу у вигляді складського запасу (норма поточного запасу);

- часу перебування матеріалів у формі норм гарантійного, чи страхового, запасу;

- часу перебування матеріалів упродовж перевезення після їх оплати (норма транспортного запасу);

- часу, необхідного для підготовки матеріалів до використання у виробництві (норма технологічного запасу).

Приватні нормативи розраховуються для таких елементів:

• запасів сировини, основних і допоміжних матеріалів, куповані напівфабрикатів;

• палива і мастил;

• тари;

• запасних частин;

• малоцінних і швидкозношувальних предметів;

• незавершеного виробництва;

• витрат майбутніх періодів;

• запасів готової продукції.

Окремі нормативи елементів матеріальних цінностей можуть поєднуватися в укрупнені нормативи (наприклад, виробничі запаси в цілому, незавершене виробництво, готова продукція). Сума цих укрупнених нормативів становить загальний (сукупний) норматив обігових коштів підприємства.

 

 

 

4.3 Показники оборотності обігових коштів

 

Найважливішими показниками ефективності використання обігових коштів є швидкість їхнього обороту (коефіцієнт оборотності) і тривалість одного обороту в днях.

Коефіцієнт оборотності обігових коштів показує кількість оборотів, що ці кошти здійснюють за плановий період. Даний коефіцієнт визначається за формулою

,                                                               (4.2)

де Р – обсяг реалізованої в плановому періоді продукції в діючих оптових цінах за рік (квартал), грн; Ооб.с.з – середній залишок обігових коштів, тобто грошове обчислення суми обігових коштів, що перебувають одночасно на підприємстві у всіх шести формах, грн.

Тривалість одного обороту обігових коштів (середній період оборотності) показує, протягом якого періоду (за скільки днів) обігові кошти здійснюють один оборот. Значення цього показника в днях може бути визначене:

,                                                                    (4.3)

де Д – кількість днів у плановому періоді.

Формулу 4.3 можна подати в іншому вигляді:

                             .                              (4.4)

Тепер можна прирівняти праві частини обох виразів (4.3) і (4.4):

.                                                       (4.5)

Отримана формула наочно ілюструє відомий не тільки економістам принцип: «Час – гроші!». У нашому випадку права частина формули містить час, а ліва – гроші.

 

 

 

4.4 Напрями прискорення оборотності обігових коштів

 

За своїм економічним змістом заходи для підвищення ефективності використання обігових коштів можна умовно диференціювати на дві групи: 1) ті, що пов’язані зі зміною чинників вартості; 2) ті, що зумовлені зміною чинників часу.

Перші спрямовані на безпосереднє зниження середнього залишку обігових коштів. Другі мають на меті скорочення тривалості перебування обігових коштів у різних фазах економічного процесу.

За стадіями циклу оборотності обігових коштів напрями підвищення ефективності їх використання можна виділити в три підгрупи, що представляють:

1) передвиробничу стадію;

2) виробничу стадію (незавершене виробництво);

3) реалізаційну стадію.

Передвиробнича стадія. Величина виробничих запасів і відносний розмір обігових коштів на їх утворення можуть бути зменшені за рахунок удосконалення матеріально-технічного забезпечення:

• прискорення і здешевлення перевезень;

• поліпшення організації складського господарства на основі його механізації та автоматизації;

• застосування більш точного нормування витрат матеріалів;

• скорочення невиробничих втрат матеріалів;

• повторного використання відходів виробництва.

Виробнича стадія. Незавершене виробництво і сума вкладених у нього коштів при існуючому обсязі виробництва залежать від тривалості виробничого циклу. Тривалість виробничого циклу може бути скорочена внаслідок:

• упровадження потокових (зокрема, конвеєрних) методів обробки;

• зменшення тривалості міжопераційних періодів за рахунок ретельної підготовки виробництва, останнє передбачає зменшення перебоїв і забезпечення ритмічної роботи підприємств;

• застосування автоматичного устаткування, верстатів із числовим програмним керуванням, гнучких виробничих систем;

• підвищення змінності виробництва.

Реалізаційна стадія. Скорочення перебування готової продукції на складі залежить від багатьох факторів. Одні з них безпосередньо пов'язані з роботою підприємств, інші – з організацією збуту продукції. До перших належать якість і номенклатура продукції, обґрунтоване планування асортименту, партій продукції та періодів їх випуску; до других – організація збуту продукції, вибір системи розрахунків, термінів доставки продукції до споживачів.

Висока якість продукції, точне дотримання планового асортименту, ритмічність роботи підприємств значно скорочують час реалізації продукції. Прискорюють реалізацію продукції постійний зв'язок із замовниками, своєчасне повідомлення їх про відвантаження продукції, швидка обробка необхідних документів, своєчасне забезпечення транспортними засобами. Скорочення проміжних ланок в апараті збуту, своєчасна рознарядка, чітка робота транспорту також сприяють скороченню тривалості оборотних циклів.

Важливе місце серед заходів заощадження матеріальних ресурсів займають соціальні й економічні методи управління:

- удосконалення нормування й обліку витрат матеріальних ресурсів, матеріального стимулювання, ціноутворення;

- розвиток творчої ініціативи, методів морального заохочення економії тощо (Прикладная, 1992).

Значною мірою знайти відповіді на запитання становлення шляхів підвищення ефективності використання обігових коштів дає можливість логістика (Кальченко, 1999; Крикавський, 1996; Крикавський, 1997).

У випадку ефективного управління своїми і чужими обіговими коштами підприємство може забезпечити раціональну економічну діяльність, збалансовану за витратами і доходністю.

 

 

 

Список літератури

 

1.      Кальченко А.Г. Основи логістики: Навчальний посібник. – К.: Товариство "Знання", КОО, 1999. – 135 с.

2.      Крикавський Є. Логістика підприємства: Навч. посібник. – Львів: Державний університет "Львівська політехніка", 1996. – 160 с.

3.      Крикавський Є. Економічний потенціал логістичних систем. – Львів: Державний університет "Львівська політехніка", 1997. – 168 с.

4.      Прикладная экономика: Учебник для вузов / Пер. с англ. – М.: Просвещение, 1992. – 224 с.

 

 

 

 

6