yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Економіка->Содержание->Тема 7 Економічна ефективність

Економіка і організація виробництва

Тема 7 Економічна ефективність

 

 

 

7.1 Поняття про ефект і ефективність

 

В економіці одним із основних понять є «економічна ефективність» господарських заходів.

Господарськими заходами можуть вважатися:

• впровадження нової техніки;

• інвестиційний проект;

• укладення комерційної угоди;

• реалізація будь-якого господарського рішення;

• здійснення природоохоронних заходів;

• проведення соціальних заходів, спрямованих на підвищення добробуту людей, поліпшення інфраструктури, формування культурних цінностей та ін.

Загальними для всіх цих заходів є два моменти:

по-перше, всі вони спрямовані на досягнення конкретного результату (соціального або економічного);

по-друге, всі вони потребують витрат коштів (або інших ресурсів).

Теорія ефективності чітко розмежовує поняття ефекту й ефективності, розуміючи під першим результат заходу, а під другим – співвідношення ефекту і витрат, що його викликали.

Ефект (від лат. еffectus – виконання, дія) означає результат, наслідок певних причин, дій. Ефект може вимірюватися в матеріальному, соціальному, грошовому вираженнях. Зокрема, ефект може оцінюватися обсягом додатково виробленої чи спожитої продукції (тобто штуками, кубічними або квадратними метрами, тоннами тощо), показниками поліпшення здоров'я населення (наприклад, зниженням захворюваності або смертності, виробничого травматизму, підвищенням середньої тривалості життя) тощо. У тому випадку коли зазначені результати отримують грошову оцінку, говорять про економічний ефект.

Економічний ефект виражений у вартісній (грошовій) формі результат будь-яких дій (зокрема, зазначених вище господарських заходів).

Хоча за самим визначенням результат і ефект є близькими поняттями (ефект – певна форма результату), потреби економічної практики змушують у деяких випадках розмежовувати зазначені терміни. При цьому під умовним поняттям «економічний результат» звичайно мають на увазі загальний (брутто) результат (зокрема, виручка, доход), а під поняттям «економічний ефект» – чистий (нетто) результат (зокрема, прибуток). Принциповий взаємозв'язок між зазначеними двома поняттями може бути виражений формулою

Е = Р – З,                                                                         (7.1)

де Е – величина умовного економічного ефекту; Р – величина умовного економічного результату; З – повні витрати на реалізацію заходу, який викликав ефект.

Залежно від рівня господарювання розглянуті показники можуть, зокрема, отримувати такий зміст:

1) народногосподарський рівень:

Р – приріст валового внутрішнього продукту (ВВП) за період;

З – повні витрати по заходу, включаючи економічні збитки від порушення середовища;

Е – приріст національного доходу.

2) рівень підприємства:

Р – загальний виручка (виторг) підприємства за період;

З – вартість виробництва і реалізації продукції «плюс» податкові відрахування і платежі;

Е – прибуток.

Ефективність визначається відношенням результату (ефекту) до витрат, що забезпечили його отримання.

У загальному вигляді принципова схема визначення показника ефективності може бути виражена формулою

,                                                                             (7.2)

 

де е – показник економічної ефективності; Е – величина економічного ефекту; З – витрати ресурсів (коштів, засобів виробництва, предметів праці, трудових факторів, часу та ін.) на забезпечення зазначеного економічного ефекту.

 

 

 

7.2 Методичні підходи до вибору інструментарію розрахунку ефективності

 

Цільова настанова прийнятих рішень. При всьому різноманітті видів і форм господарських рішень реально можна говорити лише про дві основні системи критеріїв оптимізації, які принципово розрізняються, та про одну комбіновану, що поєднує у собі основні критерії перших двох систем:

1) максимізація результату при фіксованих витратах (ресурсах);

2) мінімізація витрат (ресурсів) при фіксованому результаті;

3) оптимізація (найчастіше максимізація) співвідношення витрат і результатів, як правило, з додатковим обліком інших показників ефективності (у тому числі і натуральних).

Формально розглянуті ситуації можуть бути виражені відповідно алгоритмами:

1) Еi ® max при З = const (фіксовані витрати);

2) Зi ® min при Е = const (фіксовані результати);

3) ® max,                                                                  (7.3)

де i – номер можливого варіанта ухвалених рішень.

База порівняння показників ефективності. Ще одним важливим моментом теорії ефективності є відповідь на запитання, що робити з отриманими показниками ефективності. Як було зазначено раніше, показники не є самоціллю – вони повинні бути підставою для ухвалення управлінського рішення. Щоб це відбулося, керівник, що ухвалює рішення, повинен мати базу порівняння – своєрідний шаблон, з яким би він зіставляв отримані показники. Якщо проаналізований показник умовно краще встановленого шаблона, з'являється підстава для ухвалення позитивного рішення, якщо гірше – доводиться говорити про передумови для негативного рішення.

Формування бази порівняння є невід'ємною проблемою всієї теорії ефективності. Аналіз вітчизняних і зарубіжних джерел дає можливість говорити, що для формування подібної бази можуть використовуватися такі показники:

• значення кращих із проаналізованих варіантів ухвалення рішень (для цих цілей, зокрема, можуть бути використані алгоритми 7.3); у даному випадку можна сказати, що шаблон для порівняння перебуває серед самих отримуваних показників;

• значення кращих вітчизняних та/чи зарубіжних варіантів;

• значення існуючого стану (зокрема, зразка, що використовується в даний момент);

• значення умовного нормативу, тобто затвердженого у масштабах національної економіки, галузі, регіону або підприємства стандартного показника економічної ефективності; саме подібний методичний підхід широко використовувався в умовах командної економіки Радянського Союзу.

Ефективність і життєвий цикл виробу. Будь-який вид продукції – лише ланка в ланцюзі з назвою «життєвий цикл виробу». У загальному вигляді можна сказати, що він складається із таких основних стадій:

Рисунок 7.1 - Стадії життєвого циклу виробів

 

Планований захід може бути здійснений на будь-якій стадії розглянутого циклу. Викликані ним зміни пов’язані з цілим комплексом суспільних явищ (соціальних, економічних, екологічних ефектів). Найчастіше вони не обмежуються стадією, де було здійснено захід (умовно – поточна стадія), але поширюються і на інші етапи життєвого циклу. Частина зазначених ефектів реалізується на етапах, що слідують за стадією реалізації заходу (умовно – наступні стадії). Але є й такі ефекти (хоч на перший погляд це може здаватися дивним), які можуть виникати на попередніх стадіях, тобто тих, що відбуваються до етапу, де реалізується захід (умовно – попередні стадії).

Сумарна величина економічного ефекту від реалізації передбаченого заходу протягом всього життєвого циклу виробу має вигляд:

Есум = Епоп + Епт + Ен ,                                                      (7.4)

де Епоп – сумарна величина економічних ефектів, що реалізуються на попередніх стадіях; Епт – сумарна величина економічних ефектів, що реалізуються на поточній стадії; Ен – сумарна величина економічних ефектів, що реалізуються на наступних стадіях.

 

 

 

7.3 Показники економічної ефективності

 

Показники економічної ефективності умовно можна диференціювати на дві групи: конкретні та узагальнюючі.

Конкретні показники економічної ефективності характеризують окремі сторони економічного виробничого або (комерційного) процесу.

Узагальнюючі показники економічної ефективності характеризують результативність діяльності всієї економічної системи в цілому (підприємства, суб'єкта, території, національної економіки).

Узагальнюючі показники є підставою для ухвалення рішень на рівні системи в цілому. Ці рішення спрямовані на удосконалення або трансформацію згаданих суб'єктів. В одних випадках необхідно обґрунтувати вибір ресурсів для досягнення конкретних цілей, в інших – вибір напрямів діяльності економічної системи (інвестування коштів). Конкретні показники дають можливість обґрунтувати рішення з удосконалювання окремих компонентів виробничих процесів.

При оцінці економічної ефективності економіст повинен добре відчувати технічні параметри, зміна яких може матеріалізуватися в значеннях економічного ефекту.

Зокрема, при впровадженні нової техніки серед основних таких параметрів варто виділити:

· при виготовленні техніки:

- матеріаломісткість виробленої продукції;

- енергоємність виробничих процесів;

- трудомісткість виготовлення;

- технологічні показники (наприклад, питома вага стандартних або запозичених деталей тощо);

· при експлуатації техніки:

- видаткові показники (витрата матеріалів, енергії, палива на одиницю роботи);

- обмеження за умовами експлуатації (граничний діапазон температур, стійкість до корозії, сезонність роботи, обмеження до матеріалів, що використовуються, ін.);

- продуктивність (швидкість, вантажопідйомність ін.);

- довговічність, надійність;

- ремонтопридатність;

- ергономічність.

Економічний аналіз дає можливість визначити, як зміна кожного з технічних або соціальних параметрів може впливати на вартісні доходні або витратні характеристики.

Для розрахунку узагальнюючих показників використовується вже розглянута вище формула 7.2.

В економічній теорії виділяють дві групи узагальнюючих показників: абсолютні і порівняльні.

Абсолютні показники ефективності визначаються як результат безпосереднього ділення ефекту на витрати, що його викликали.

При розрахунках за вищенаведеною формулою використовуються такі варіанти обліку витрат:

повні витрати (капітальні і поточні витрати) за весь період реалізації заходу;

капітальні вкладення (інвестиції) на реалізацію заходу.

У вигляді зазначеного ефекту найчастіше виступають:

річна величина ефекту – у результаті розрахунків за формулою одержується відомий показник – частка від величини витрат, якій відповідає величина прибутку, що реалізується протягом року; у Радянському Союзі існувало навіть нормативне значення цього показника, затверджене для різних умов у межах 0,12–0,15;

повна величина ефекту (за весь період реалізації заходу) підсумком розрахунків, зокрема, є показник, що широко використовується, – «віддача капіталу», тобто величина прибутку, який отримується на кожну одиницю вкладених витрат (грн прибутку на грн витрат).

Однією з форм показника абсолютної економічної ефективності є термін (строк) окупності витрат (капітальних вкладень). Він характеризує період, протягом якого понесені на реалізацію заходу витрати повністю повертаються за рахунок одержуваного ефекту. Термін окупності визначається зворотним співвідношенням витрат і річного ефекту:

,                                                                    (7.5)

де З – витрати на реалізацію заходу протягом всього періоду його дії; як варіанти можуть використовуватися: величина повних витрат або тільки капітальних вкладень (грн); Еріч– величина чистого річного економічного ефекту (грн/рік).

Модернізація основних фондів (збільшення капітальних вкладень) часто дає можливість знизити величину поточних (експлуатаційних) витрат.

У цьому випадку прийнято говорити про термін окупності додаткових капітальних вкладень:

,                                                          (7.6)

де К1 і К2 – відповідно капітальні вкладення до і після проведеного заходу; З1 і З2 – відповідно поточні витрати до і після проведеного заходу.

Порівняльні показники ефективності отримують внаслідок зіставлення (порівняння) абсолютних показників двох або більше варіантів реалізованих заходів.

На практиці більш розповсюдженими ситуаціями є випадки, коли у порівнюваних варіантах незмінними залишаються або витрати (інвестиційна цільова настанова), або результати/ефекти (ресурсна цільова настанова).

Практично розрахунок показників може бути поданий таким чином.

При постійних витратах

Епор.е= Е2 Е1,                                                                  (7.7)

де Е2 і Е1 – значення економічних ефектів відповідно у порівнюваному (з індексом 2) і базовому (з індексом 1) варіантах.

Якщо Епор.е > 0 (Е2 > Е1), перевагу отримує порівнюваний варіант, якщо Епор.е< 0 (Е2 < Е1), кращим треба визнати базовий варіант.

При постійному результаті

Епор.з= З2 З1 (при Е = const),                                         (7.8)

де З2 і З1 – значення витрат на реалізацію відповідно порівнюваного (з індексом 2) і базового (з індексом 1) варіантів.

Якщо Епор.з < 0 (З2 < З1), перевагу отримує порівнюваний варіант, якщо Епор.з > 0 (З2 > З1), кращим може вважатися базовий варіант.

У найпростішому випадку (незмінний характер поточних витрат і однаковий період реалізації заходу) формула 11.26 може бути записана в такому вигляді:

.   (7.9)

Для укрупнених розрахунків формула 7.9 може використовуватися у тих випадках, якщо в розглянутих варіантах дещо відрізняються технічні параметри (наприклад, продуктивність або термін служби устаткування). У цьому випадку витратні показники в одному з варіантів (звичайно базовому) зводяться до порівняльного вигляду за допомогою коригувальних коефіцієнтів:

,                                          (7.10)

де Кпр – коригувальний коефіцієнт, що враховує розходження показників продуктивності устаткування.

,                                                                     (7.11)

де А2 і А1 – показники продуктивності відповідно порівнюваного і базового устаткування; Кпр – коригувальний коефіцієнт, що враховує розходження термінів служби устаткування.

,                                                                       (7.12)

де Т2 і Т1 – показники терміну служби відповідно порівнюваного і базового устаткування.

Показники економічної ефективності є найважливішими інструментами реалізації економічної політики на рівні підприємств, регіонів, національної економіки. На рівні підприємств вони є ключовим засобом обґрунтування управлінських рішень з організації інвестиційної діяльності, оптимізації витрати ресурсів, удосконалення цінової політики. На рівні регіонів і національної економіки показники економічної ефективності покликані бути основою обґрунтування інвестиційної політики, управління системою кредитування, удосконалення оподатковування.

 

 

 

Список літератури

 

1. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред.            С.Ф. Покропивного. – КНЕУ, 2000. – 528 с.

 

 

9