yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Етика->Содержание->ЛЕКЦІЯ 18 ІМІДЖ МЕНЕДЖЕРА ЯК ДІЛОВОЇ ЛЮДИНИ

Етика бізнесу

Загрузка...

ЛЕКЦІЯ 18 ІМІДЖ МЕНЕДЖЕРА ЯК ДІЛОВОЇ ЛЮДИНИ

1. Особливості підприємницької іміджелогії

2. Напрями вдосконалення іміджу підприємця

3. Імідж національного виробника

4. Характерні риси іміджу сучасного бізнесмена

Література: [23], [24], [25].

 

1. Особливості підприємницької іміджелогії

Коло питань: особливості створення іміджу підприємця, протиріччя образу підприємця, напрями вдосконалення іміджу підприємця, імідж національного виробника, характерні риси іміджу сучасного бізнесмена.

Підприємництво відрізняється від інших видів людської діяльності тим, що особиста матеріальна зацікавленість виступає основним фактором, а приватна власність, незалежність та ініціативність стають безумовними умовами його здійснення.

♦ Особливості створення іміджу підприємця

Імідж лідерів бізнесу — це набагато серйозніше питання, ніж здається на перший погляд. Реально це відображення уваги до своєї аудиторії, своїх підлеглих, партнерів, клієнтів. Підприємець, імідж якого не відповідає цим очікуванням, не може розраховувати на довгу кар'єру в бізнесі. Йому необхідно відчувати елемент персонального контролю за подіями, що виражається в підвищенні уваги до його особистості та думок. За відсутності подібної уваги людина більш схильна до колективних протестів, страйків і інших форм насильницьких дій.

Справжній підприємець повинен бути завжди націлений на пошук ефективних засобів впливу на споживачів. Одним із таких засобів є його особистий імідж. Практика підтверджує правильність такого положення:

Імідж справжнього підприємця — це сильний психологічний засіб впливу на населення як взагалі, так і на людей, що його оточують.

Деякі сфери бізнесу, наприклад діяльність трастових компаній, неможливі без цілеспрямованої роботи з населенням. Проведення тих чи інших нових для населення економічних перетворень, типу приватизації, повинно починатись з роботи із суспільною думкою. Бізнес оцінюється сьогодні населенням по-різному і це теж сфера необхідної роботи для фахівців. Саме тут іміджмейкерам необхідна робота з такими поняттями, як репутація і престиж підприємця, соціальна відповідальність бізнесу, оскільки вони створюють сприятливі контексти його діяльності.

З цього погляду, імідж підприємця — це не тільки і не стільки засіб завоювати увагу, це скоріше спосіб реагування на вимоги своєї аудиторії, яка хоче сприймати дану персону саме такою, а не іншою. І що поганого, якщо імідж змушує людину бути розумною, чарівною, такою, якій можна вірити?

Образ підприємця найчастіше складається з протиріч. З одного боку, максимум відкритості і мінімум секретів - майже як «скляна» фігура. З іншого боку, як говорять французи, там, де кінчаються секрети, там все кінчається.

Управлінська комунікація підприємця повинна будуватись на міфах, створюватись і живитись ними. І, крім інших причин, цьому є й одне універсальне пояснення: міфи мають довге життя. Часом для народження міфа досить однієї лише деталі — за умови, що вона «укладається» у концепцію образу підприємця і що засоби масової інформації приймають ті ж правила гри.

Створення іміджу підприємця — кропітка справа. Учені виділяють такі магістральні шляхи побудови іміджу бізнесмена: продовження легенди, успіх підприємства під власним ім'ям, перетворення свого імені в марку, уособлення своєї компанії, участь в освітніх програмах, публікація книг, керівництво партією тощо.

У традиційному підприємництві гроші — це не стільки можливість задовольнити якісь власні потреби, скільки засіб зберегти і розширити свій бізнес.

Орієнтація на справу, а не на задоволення чи насолоду як головний сенс життя, не виникне сама по собі, для її формування необхідні певні культурні умови. Якщо ж такі умови відсутні, то це шлях не до справжнього підприємництва, а до аморального, грабіжницького нагромадження грошей, «солодкого життя» до певної пори.

Про це, зокрема, свідчить і перший досвід появи підприємців на специфічному культурному підґрунті у нашій країні. Багато дослідників звертали увагу на явне засилля серед «нових українців» не стільки підприємців капіталістичного типу, скільки спекулянтів та шахраїв, які, залучивши на свій бік користолюбних державних чиновників та народних депутатів намагаються отримати якнайбільший зиск з того капіталу, що опинився в їхніх руках, і використовувати накопичене для забезпечення розкішного існування для себе, своїх родичів та близьких.

 

2. Напрями вдосконалення іміджу підприємця

Західний досвід говорить і про інше: чим вище місце, на яке претендує бізнесмен, тим більше значимими повинні бути позиції його підприємства в засобах масової комунікації. Адже велику частку своїх знань людина отримує шляхом комунікацій, а не через безпосередній досвід.

Імідж підприємця формується як би у двох напрямах.

Перший напрям — це ті характеристики, які аудиторія вважає найбільш важливими: довіра, авторитет, професіоналізм. У кожному окремому випадку ці характеристики можуть різнитися, але при цьому значний їх обсяг буде збігатися. Саме за віру до себе й свого підприємства повинен боротись бізнесмен. Згадаймо, яку вагу мало «купецьке слово» в торговому оточенні. Без довіри в чесному бізнесі нема перспектив.

Другий напрям — це забезпечення відповідності вимогам засобів масової комунікації. Потік візуальної інформації, що сприймається через телеекран, виводить на перше місце бізнесменів, які найбільше активно використовують саме аудіовізуальний потік. У руслі цього напряму — манера одягатися, говорити, зачіска, погляд, поза, жест, міміка. Все це дає майже 70 відсотків інформації, що не передається словами. Саме виходячи з цих даних, люди роблять свої перші висновки, оскільки оцінка співрозмовника формується перші п'ятнадцять секунд.

У деяких зарубіжних ділових колах вважають, що стиль ділової поведінки в Україні відрізняється необов'язковістю і неакуратністю, відсутністю звички тримати слово, з вічним намаганням що-небудь «виклянчити» для себе в іноземних партнерів. Навіть кращі представники вітчизняних ділових кіл нерідко програють в контактах з потенційними зарубіжними партнерами, тому що просто не знають основ побудови іміджу підприємця.

За радянських часів іноземні бізнесмени дивились крізь пальці на неотесаність своїх радянських партнерів, оскільки останні виступали не самі від себе, а від могутньої держави, що гарантувала виконання навіть найневигідніших контрактів. Зараз же українські бізнесмени, як правило, репрезентують власні підприємства й фірми, і від того враження, яке вони справляють на потенційних партнерів, залежить розвиток подальших бізнесових стосунків.

Сучасні бізнесмени починають більше думати не про свої реальні дії, а про їхню символічну наповненість, про те, що вони будуть значити в символічному світі, займаючись при цьому «не тим, що сказати, а тим, як це подати». Девід Герген, відомий тим, що створив президентські іміджі Річарда Ніксона, Джеральда Форда, Джиммі Картера і Рональда Рейгана, запрошений у Білий дім і для роботи з Клінтоном, акцентував увагу на тому ж: треба «упаковувати» пропозиції президента так, щоб вони вражали і пресу, і народ.

Відомий російський бізнесмен В. Довгань у своїй книзі «Досвід підприємця» стратегіями успіху підприємця визначив п'ять принципів:

Духовна і фізична досконалість. Людина залишається людиною, якщо рухається вперед, весь час піднімаючись угору в духовному і фізичному розвитку.

Добрий внесок у суспільство. Лише позитивний внесок у добробут людей підтверджує соціальну відповідальність підприємця.

Економія і прибуток. Необхідна повна концепція людини на головних цілях, це не тільки бережливе ставлення до грошових, матеріальних цінностей та юридичних ресурсів, а й економія часу, який легко загубити і ніколи не повернути. Чим значніше прибуток фірми, тим більше можливостей надати допомогу людям, які її потребують.

Любов до справи і професіоналізм. Люди безпомилково, інстинктивно вибирають ті товари чи послуги, в які вкладена частинка сердця. Любов до справи — це й любов до людей, це не тільки засіб морального вдоволення, а й інструмент прибутку, мотор бізнесу, зазначає В. Довгань. Професіоналізм як принцип означає постійний розвиток, поглиблення знань, вдосконалення майстерності.

Думати лише про хороше. Контролюючи пізнавальний процес, треба більше зосереджуватись на позитивних ідеях, фактах, емоціях, обмежуючи негатив.

 

3. Імідж національного виробника

Імідж виробника — цілеспрямовано сформований образ, покликаний зробити емоційно-психологічний вплив на споживачів з метою популяризації його продукції. Тобто імідж - це загальне враження, що створюється в людей про ту або іншу організацію, фірму або компанію. Імідж завжди соціально обумовлений, впливає на суспільну думку та на результати ділової активності.

Кожна організація, асоціація й кожен підприємець мають групи людей, на яких впливає те, що ця організація робить або заявляє. У минулому більшість реклам було розраховано тільки на створення доброго імені фірми.

Сьогодні ж, коли фірми стають усе більш багатопрофільними і зазнають жорстокої конкуренції з боку іноземних рекламодавців, задачі реклами значно розширилися. Вона повинна допомагати досягненню визначених цілей: довести до аудиторії інформацію про фірму і її діяльність; залучити інвесторів; виправити імідж, що похитнувся; запросити кваліфікованих фахівців; висловитися по важливих питаннях, що цікавить громадськість.

Торговельна марка не є фізичною сутністю, за винятком того, що покупець думає, відчуває і чітко уявляє собі, побачивши символ або найменування марки. Відповідні асоціації саме і є тим, що думає більшість людей про імідж товару — його бренд.

Оформлені і змістовні відомі бренди викликають послідовні асоціації. До них належать «картинки» з особистими характеристиками, символами, персонажами, різними стилями життя і типами користувача. Усе це разом являє певні асоціації, пов'язані з індивідуальністю бренду, іміджем компанії, що не дуже відрізняється від нашого уявлення про інших людей. Зазначене змушує нас думати про товар, як про людину. Саме людина має визначені характеристики, що формують її індивідуальність.

Це стосується й іміджу компанії. І так само як ми «відносимося» до інших людей, так і у покупця складаються відносини з фірмами: покупець може дуже ревно відноситися до одного товару, у той час як інша фірма (наприклад, роздрібний торговець товару) може сприйматися як попередження «ви не з мого класу!».

Для того, щоб створити Ваш імідж — необхідно забезпечити контакт з іншою людиною. Враження, що склалося про Вас і є Вашим іміджем. Для того, щоб створити бренд – необхідно забезпечити контакт покупець товар. Враження, яке склалося у покупця, і є брендом. Так само як після тривалого спілкування з Вами у іншої людини створюється стійке враження про Вас — стійкий імідж. Так само після тривалого споживання товару у покупця створюється стійкий бренд.

У загальновідомій книзі Ела і Лаури Різ «22 незаперечні закони брендингу» автори наводять деякі аксіоми у створенні бренду. Зокрема «Закон слова» проголошує - при створенні стійкого бренду виробникові варто створити «своє» слово у свідомості клієнта. Слово, котре не належить нікому іншому. Слово, з яким асоціюватиметься власне сам товар.

Що першим спадає на думку, коли бачиш вітчизняний автомобіль «Нива»? Мабуть — безпечність, прохідність. Те, чим безпечність є для «Ниви», для «Запорожця» це економічність, легкість, що закріплена у свідомості покупців автомобілів. Як результат, протягом десятиліть «Запорожець» був одним з найбільших ходових машин в Україні.

Щойно бренд починає асоціюватися з певним словом, для конкурентів стає неможливим відібрати його. Чи можна зробити автомобіль безпечнішим за «Ниву» на бездоріжжі? Можливо. Багато брендів декларують це, в тому числі «Жигулі». Але чи можуть вони викликати в свідомості слово «безпека»?

Міжнародний розподіл праці після розпаду СРСР якось обминув Україну. Відтоді український ринок заполонили товарами іноземного виробництва, при цьому національні виробники аналогічних товарів опинилися не в кращому положенні. Ситуація почала поліпшуватися після 1998 року, коли окремі українські підприємці почали вкладати значні кошти не лише у виробництво, а й у просування товарів, які виготовлялися їхніми організаціями. Яскравим прикладом такої діяльності стало ЗАТ «Оболонь», яке відвоювало український ринок пива і створило справжній бренд, відомий за межами України. Це стосується і української харчової промисловості: ТОВ «Сандора», ВАТ «Птахокомбінат», ВАП «Чаплинський маслосирзавод», ТОВ «Союз-Віктан», АТЗ «Агросад», які також стали лауреатами Європейського і національного конкурсів з якості.

Інша аксіома з книги Різів - Закон межі - проголошує: не існує меж для поширення будь-якого брендингу. Довгі роки магічним словом у свідомості споживачів було «імпортний». Начебто перетин кордону раптово збільшує вартість бренду. Справді, від того, де виготовлено товар, може змінитися сприйняття його споживчої цінності: годинники зі Швейцарії, вина із Франції, автомобілі з Німеччини, електроніка з Японії, одяг з Італії. Чи будуть годинники з Албанії, вина з Польщі, автомобілі з Туреччини, електроніка з Росії чи одяг з Португалії сприйматися таким самим чином? Скоріш за все, ні.

Для кожної країни існує сприйняття її зовнішнім світом. Коли бренд «синхронізований» з цим сприйняттям, у нього з'являється додатковий експортний потенціал. Саме тут і «вилазить боком» описана вище меншовартість. Справа в тому, що значні шанси просунутися на міжнародні ринки і відповідно вплинути на міжнародний розподіл праці має національний виробник, який є лідером у відповідному сегменті ринку у власній країні. Досягнути цього через бідність українського народу часто неможливо. Так, за результатами опитувань більшість українців хотіла б споживати «Олейну», але фактично купує неочищену базарну олію, бо вона є дешевшою.

Часто доводиться чути історію про те, що одяг, виготовлений українськими фабриками на давальницькій сировині, прямує до тієї ж Італії чи Франції - там отримує лейбл всесвітньо відомого бренду - і вже через деякий час опиняється в українських бутіках за божевільною ціною, в той час як пересічний українець одягається в секонд-хенді. По причині бідності, моделі українських модельєрів Лілії Пустовіт, Олександра Моняка значно краще представлені за межами України. Отже,є і креатив, і виробничі можливості є, але грошей не вистачає.

Між тим на відміну від нас переважна більшість населення цивілізованих країн змалечку привчена купувати вітчизняне та зберігати свої заощадження в місцевих банках. Адже тільки таким чином можна забезпечити динамічний розвиток національної економіки. Метою будь-якого виробника мають стати девізи: «Купуй українське», «Підтримай національного виробника». Адже вільний доступ дешевого імпорту, може остаточно зупинити вітчизняне виробництво. Тоді просто не буде за що купувати цей дешевший імпорт.

Отже, сприяння становленню почуття національної самосвідомості має не лише ідеологічний, але й суттєвий економічний аспект. Ставши лідерами на вітчизняному ринку, українські виробники почнуть освоювати зарубіжні. Відхід від почуття меншовартості дозволить Україні підняти власний імідж у світі - відповідно розшириться спектр товарів і послуг, які зможуть позитивно або принаймні нейтрально асоціюватися у світі з Україною.

 

4. Характерні риси іміджу сучасного бізнесмена

Суспільство завжди з повагою ставилось до ініціативи, ділової хватки й справедливого розрахунку, ощадливості, відпрацьованого господарського механізму, що приносить достаток.

Традиції приватного підприємництва в Україні формувались і розвивались протягом багатьох століть і були перервані післянепівською політикою радянської влади. Основними принципами ведення бізнесу тоді були: повага до влади, чесність і правдивість, повага до приватної власності, вірність слову, цілеспрямованість, професіоналізм, честь підприємця.

До високорозвинутих етичних традицій вітчизняного підприємництва належить також добродійність та меценатство. Окрім християнських настанов на добродійність, як релігійний обов'язок допомагати ближньому і проявляти любов до нього, в системі цінностей вітчизняних підприємців завжди було прагнення увічнити своє ім'я і заслужити визнання сучасників та нащадків, завдяки пожертвуванням на оборону, освіту, архіви тощо. Вже на початку минулого сторіччя підприємці відкривали дитсадки, лікарні, школи, бібліотеки, проводили добродійні концерти. Причому це робилось не з чистої філантропії, а, в першу чергу, завдяки усвідомленню потреб справжнього господаря у кваліфікованій і соціально облаштованій робочій силі.

Підприємцю, що вибудовує сьогодні свій імідж, необхідно пам'ятати про це, бути візуально привабливим. Не своєю респектабельністю чи широкими жестами при сплаті рахунків в ресторанах, а наявністю хороших манер, дотриманням етичних засад бізнесу.

Справжній підприємець — не улюбленець долі, а людина, яка завдяки набутим знанням, своєму інтелекту, культурі управління, вмінню сподобатись, стала з нею на «ти».

Внутрішня суть таких людей природно проглядається через їх особистість, персоніфіковано матеріалізуючись у їхньому особистому іміджі.

Одяг бізнесмена — це також його інвестиції в майбутнє, це доповнення до набутого досвіду, розвинутих талантів, підприємницьких навичок. Якщо бізнесмен має серйозні наміри піднятись до самих вершин, то він мусить одягати відповідний мундир. У світі бізнесу, як зазначає Сірка Анна, мундир підприємця — це діловий костюм.

Світ бізнесу виробляє певні стандарти поведінки, в тому числі і в одязі, і від ділових людей, підприємців він вимагає чіткого їх дотримання. Без цього бізнесмен може лишитися всього свого надбання.

Перше правило: одягайтесь так, як ті, ким хочете стати. Для цього в гардеробі повинно бути три-чотири традиційних костюми, декілька брюк, два-три піджаки, і як мінімум п'ять-шість сорочок. Всі вони мають бути підібрані по фасону, кольору. Комбінуючи частини одягу в різні ансамблі, їх власник в змозі виглядати відповідно до обставин, щоразу по-новому. Одні й ті ж речі, як би вам вони не подобались, з часом набридають і людині, і її оточенню.

Поважаючий себе бізнесмен збираючись до свого офісу, ніколи не одягне світер або кофту. В'язані та трикотажні речі більш призначені для прогулянок за місто, на річку, в ліс, на спортивний майданчик тощо.

Не зважаючи на жару, за офіційних обставин не можна знімати піджак. Передбачлива людина в такому разі підбере костюм з більш легкої тканини, зазначає Г. Монахов.

Друге правило: діловий одяг завжди консервативний. Бізнесмен третього тисячоліття — завжди елегантно одягнений у класичний костюм, який підкреслює його авторитет, гідність, владу і вірність традиціям. Саме такий імідж підкреслює в бізнесмені самоповагу, впевненість у собі і надає йому визнання з боку оточуючих. Формальна суворість, чіткі лінії несуть відбиток значимості, переконливості.

Якщо говорити про одяг тих, хто займається малим бізнесом, то його представникам краще відповідає одяг стриманих тонів, без краваток літом, але обов'язково — відпрасований костюм, свіжа сорочка, якісне взуття .

Жінки-підприємці повинні намагатися одягатись варіативно, для них завжди необхідна фонуюча деталь туалету. Так діловій жінці добре личить плаття або костюм з світлою блузкою та нашийним платком. З біжутерії жінкам-підприємцям подобаються тонкі золоті ланцюжки, невеликі брошки та кліпси під перли, що поліпшують діловий її імідж.

Фахівці радять діловій жінці незалежно від сімейного стану носити обручку. Ні в якому разі не можна приходити на ділову зустріч з поліетиленовим пакетом. Краще за все підійде атташе-кейс.

Представникам середнього бізнесу зазвичай, відповідає також одяг стриманих кольорів. Піджак — світлий чи темний і брюки (темні чи світлі), тобто навпаки. Але при цьому обов'язково біла сорочка, помітний дорогий годинник і найчастіше — яскрава краватка.

 

 

 

19

yandex rtb 4