yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Медицина->Содержание->          ЛЕКЦІЯ 2 СНОДІЙНІ ЗАСОБИ

Фармакологія

          ЛЕКЦІЯ 2 СНОДІЙНІ ЗАСОБИ

           

            Снодійні засоби - лікарські препарати, які сприяють засинанню і

            забезпечують необхідну тривалість і глибину сну.

            Згідно з статистичними даними порушенням сну страждають

            мільйони людей.

            Відсутність сну протягом 5-7 днів може призвести до галюцинацій,

            психозу та інших, у тому числі й соматичних (інфаркт міокарда,

            виразка шлунка та ін.) захворювань.

            Сон не є однорідним процесом. У ньому виділяють дві фази:

            синхронізованого (ортодоксального, повільного, передньомозкового)

            сну та фазу десинхронізованого (парадоксального, швидкого,

            задньомозкового) сну.

            Фаза повільного сну складається з кількох стадій (рівнів глибини).

            Перша стадія - перехід від стану неспання до сонливості, друга -

            дрімота, третя - поверхневий сон, четверта - глибокий сон. Фаза

            повільного сну триває близько 1,5 години, після чого відбувається

            різкий перехід до фази швидкого сну. Під час цієї фази спостерігаються

            сновидіння і активна переробка інформації; глибина сну збільшується,

            хоча на ЕЕГ реєструється картина, типова для стану неспання. Для

            парадоксального сну характерні швидкі рухи очних яблук, збільшення

            частоти дихання, пульсу, поодинокі м`язові скорочення.

            Недостатня

            тривалість

            фази

            синхронізованого

            сну

            супроводжується відчуттям хронічної втоми, пригніченості, тривоги;

            соматичним дискомфортом і руховою неврівноваженістю. “Дефіцит”

            десинхронізованого

            сну

            супроводжується

            значними

            змінами

            особистості, галюцинаціями, психозами.

           

             К л а с и ф і к а ц і я п р е п а р а т і в

            1 Похідні барбітурової кислоти:

            - ф е н о б а р б і т а л ;

            - ц и к л о б а р б і т а л ;

            - е с т і м а л .

            СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

           

             9

            2 Похідні бензодіазепіну:

            - н і т р а з е п а м ;

            - н о з е п а м ( о к с а з е п а м ) ;

            - д і а з е п а м ;

            - ф е н а з е п а м ;

            - т р і а з о л а м ;

            - м і д а з о л а м .

            3 Похідні ГАМК:

            - н а т р і ю о к с и б у т и р а т ;

            - ф е н і б у т .

            4 Похідні аліфатичного ряду:

            - х л о р а л г і д р а т ;

            - б р о м і з о в а л .

            5 Похідні циклопіролону:

            - з о п і к л о н ( і м о в а н ) .

            6 Похідні імідазопіридину:

            - з о л п і д е м ( і в а д а л ) .

            7 Похідні етаноламіну:

            - д о н о р м і л .

           

            Крім вищеназваних снодійних засобів, для лікування безсоння за

            спеціальними показаннями можна використовувати препарати інших

            фармакологічних груп: нейролептики в малих дозах, антидепресанти з

            седативним ефектом, заспокійливі та антигістамінні засоби.

            Слід відзначити, що з усього арсеналу снодійних засобів лише два

            препарати можуть викликати сон, близький за структурою до

            фізіологічного - натрію оксибутират та хлоралгідрат.

            Виділяють три форми порушення сну.

            1 У людей (частіше у молодих) з явищами неврастенії або

            перевтомлення порушується процес засинання. Для того щоб заснути,

            хворому потрібно кілька годин. Після цього настає глибокий і досить

            тривалий сон. При лікуванні такої форми безсоння перевагу надають

            снодійним препаратам короткої або середньої тривалості дії.

            2 У значної частини хворих порушується не тільки процес

            засинання, а й сон у цілому. Мають місце часті пробудження, сон

            поверхневий, неспокійний. Співвідношення повільного і швидкого сну

            змінене на користь останнього. В цьому випадку слід призначати

            снодійні засоби тривалої дії.

            3 Для людей похилого віку з явищами склерозу судин головного

            мозку типові порушення засинання і короткочасний сон, який триває

            всього 2-5 годин (“сон старих”). В цьому випадку рекомендується

            СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

             10  

            приймати снодійні засоби короткої дії в момент пробудження вночі або

            препарати тривалої дії ввечері.

           

           

            П о х і д н і б а р б і т у р о в о ї к и с л о т и

            Останнім часом із цієї групи застосовують лише три препарати:

            барбітурат середньої тривалості дії (4-6 годин), ц и к л о б а р б і т а л та

            барбітурати тривалої дії (6-8 годин) - е с т и м а л і ф е н о б а р б і т а л .

           

           

             М е х а н і з м д і ї

            Барбітурати мають значну кількість “точок прикладання” в ЦНС.

            Вони посилюють гальмівний вплив γ-аміномасляної кислоти (ГАМК) в

            ЦНС за рахунок взаємодії зі специфічними барбітуратними

            рецепторами, які модулюють активність ГАМКА-рецепторів. Крім

            цього, барбітурати блокують дію активуючих амінокислотних

            медіаторів (глутамату, аспартату). Снодійний ефект їх обумовлений

            пригнічувальною дією на висхідну активуючу систему стовбура мозку.

            В результаті потік тонізуючих імпульсів до кори зменшується, її

            функціональна активність зменшується і настає сон.

            Барбітурати скорочують період засинання, зменшують частоту

            пробуджень, збільшують загальну тривалість сну і частку повільного

            сну. Препарати цієї групи скорочують фазу швидкого сну. Снодійний

            ефект настає через 30-40 хвилин після приймання препаратів і триває в

            середньому 6-8 годин.

            У зв`язку з такою дією барбітурати слід застосовувати при

            порушеннях сну в цілому, коли явно переважає фаза швидкого сну.

            Ц и к л о б а р б і т а л у зв`язку з тривалістю дії 4-6 годин можна

            призначати також і при порушеннях процесу засинання.

           

           

            Недоліками барбітуратів є:

            1) мала терапевтична широта: доза барбітуратів, яка перевищує

            снодійну в 5-10 разів, спричиняє стан глибокого наркозу;

            2) порушення структури сну з тяжким синдромом “віддачі” після

            відміни препарату;

            3) швидкий розвиток лікарської залежності;

            4) звикання: барбітурати є індукторами ферментів мікросомальної

            системи печінки.

            У дозах порядку 1/2-1/3 снодійної барбітурати проявляють

            заспокійливий ефект. Високі дози барбітуратів діють протисудомно.

            СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

           

             11

            Передозування препаратів барбітурової кислоти супроводжується

            загальним пригніченням ЦНС, зниженням вентиляції легенів, падінням

            артеріального тиску. В тяжких випадках розвивається коматозний стан.

            При отруєннях барбітуратами проводять такі заходи.

            1 Прискорення виведення отрути (промивання шлунка, форсований

            діурез, введення лужних розчинів, гемодіаліз).

            2 Відновлення дихання і кровообігу.

            3 Введення антидоту - б е м е г р и д у можливе лише при легкій

            формі отруєння, оскільки при тяжких отруєннях препарат може

            навіть погіршити стан пацієнта.

            Прогноз, як правило, сприятливий.

           

            П о х і д н і б е н з о д і а з е п і н у  

            Препарати цієї групи проявляють протитривожну, снодійну,

            протисудомну дії. Ці препарати є високоефективними у хворих з

            безсонням, що зумовлене невротичними порушеннями. Крім того, дана

            група снодійних порівняно з барбітуратами меншою мірою порушує

            структуру сну.

            Як снодійні засоби частіше застосовують бензодіазепіни середньої

            тривалості дії (н і т р а з е п а м , ф л у н і т р а з е п а м , т р і а з о л а м ) і

            бензодіазепіни тривалої дії (с и б а з о н , х л о з е п і д , ф е н а з е п а м ).

           

             М е х а н і з м д і ї

            Снодійний ефект бензодіазепінів зумовлений впливом на

            структури лімбічної системи мозку. Препарати взаємодіють із

            специфічними бензодіазепіновими рецепторами, які є складовою

            частиною ГАМКА-рецепторів і підвищують чутливість останніх до

            ГАМК. При активації ГАМКА-рецептора відкривається хлорний канал,

            посилюється вхід в клітину іонів Cl-, що супроводжується підвищенням

            потенціалу мембрани (розвивається гіперполяризація). При цьому

            активність нейронів у багатьох відділах мозку зменшується. Крім того,

            похідні бензодіазепінів сприяють підвищенню рівня ГАМК у тканинах

            мозку. Це відбувається, головним чином, за рахунок пригнічення

            активності

            ферменту

            ГАМК-трансамінази. γ-Аміномасляна кислота є гальмівним медіатором

            і поряд з серотоніном та пептидом “дельта-сну” відповідає за розвиток

            фази повільного сну.

            Бензодіазепіни скорочують період засинання, зменшують частоту

            нічних пробуджень, збільшують загальну тривалість сну. При їх

            застосуванні переважає неглибока стадія повільного сну. Фазу

            швидкого сну препарати змінюють не суттєво. Ефект розвивається

            СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

             12  

            через 20-30 хвилин після приймання препарату, тривалість дії -

            6-8 годин (у м і д а з о л а м у - 2-4 години).

            Препарати цієї групи рекомендують при порушеннях засинання, а

            також сну в цілому, при короткочасному сні у людей похилого віку.

            Після пробудження відзначається синдром післядії: в`ялість,

            м`язова слабкість, сонливість та ін. Тривале приймання бензодіазепінів

            супроводжується розвитком звикання, лікарської залежності та

            синдрому “віддачі”. Алкоголь значно потенціює пригнічувальний

            вплив цих препаратів на ЦНС, тому така комбінація може стати

            причиною розвитку дихальної недостатності.

           

            П о х і д н і Г А М К

            Н а т р і ю  о к с и б у т и р а т в снодійній дозі пролонгує глибокі стадії

            фази повільного сну за відсутності помітного впливу на швидкий сон.

            Феномен “віддачі” після відміни препарату згладжений і значно менше

            виражений, ніж у похідних барбітурової кислоти. Післядія практично

            відсутня. Як снодійний засіб натрію оксибутират призначають у

            вигляді 5% сиропу по 2-3 столових ложки. Ефект розвивається через

            30-40 хвилин. Тривалість дії коливається від 2 до 6-8 годин.

            Ф е н і б у т як снодійний засіб менш активний і застосовується в

            основному як “денний” седативний засіб. Препарат не впливає на

            структуру сну.

            П о х і д н і а л і ф а т и ч н о г о р я д у

            Із цієї групи як снодійний засіб іноді застосовують

            х л о р а л г і д р а т . Він проявляє місцеву подразнювальну дію, тому його

            призначають з обволікаючими засобами, частіше - у вигляді клізми.

            Сон настає через 30-60 хвилин і триває до 6-8 годин. Після

            пробудження спостерігається післядія. Крім того, препарат проявляє

            гепато-, нефро- та кардіотоксичну дії.

            Ще значно рідше використовують б р о м і з о в а л , снодійна дія

            якого незначна і ненадійна.

           

           

 

5