yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Медицина->Содержание->           ЛЕКЦІЯ 5 ПРОТИСУДОМНІ ЗАСОБИ

Фармакологія

           ЛЕКЦІЯ 5 ПРОТИСУДОМНІ ЗАСОБИ

           

            Протисудомні засоби - це препарати, які пригнічують функцію

            рухових центрів і застосовуються для лікування судомних станів

            різного походження та паркінсонізму.

           

            Протисудомні препарати поділяють на такі групи:

            1) засоби симптоматичної терапії судом;

            2) протиепілептичні засоби;

            3) протипаркінсонічні засоби.

           

            СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

             24  

            З А С О Б И С И М П Т О М А Т И Ч Н О Ї Т Е Р А П І Ї

            С У Д О М

            Причини появи судом можуть бути різними: інтоксикація

            лікарськими препаратами (стрихнін, коразол, бемегрид, новокаїн та ін.)

            або отрутами (інсектицидами, фосфорорганічними сполуками),

            інфекційні захворювання (менінгіт, грип та ін.) і т.д. Судоми можуть

            мати клонічний і тонічний характер.

            Для лікування нападів судом частіше всього застосовують

            препарати із груп загальних анестетиків, снодійних засобів,

            транквілізаторів, а також магнію сульфат. Основою механізму їх дії є

            здатність пригнічувати моторні зони кори головного мозку і

            зменшувати рефлекторну активність ЦНС.

            Частіше всього для купірування судом різного генезу застосовують

            транквілізатор с и б а з о н (с е д у к с е н , р е л а н і у м ), який вводять

            внутрішньовенно по 2-4 мл ампулованого розчину. Препарат активує

            ГАМК-ергічні синапси у ЦНС. Він пригнічує судомні розряди в

            гіпокампі, зменшує активацію пірамідних клітин кори мозку та

            нейронів мозочка. У великих дозах сибазон проявляє міорелаксуючий

            ефект за рахунок гальмування мотонейронів спинного мозку.

            Із групи барбітуратів для купірування судом частіше всього

            застосовують т і о п е н т а л , г е к с е н а л - внутрішньовенно. Іноді ці

            препарати вводять ректально або внутрішньом`язово. Можна

            використати

            також

            б а р б а м і л

            і

            е т а м і н а л - н а т р і й

            внутрішньом`язово. Основний механізм дії барбітуратів полягає у

            пригніченні моторних зон кори, гіпокампу, аферентних шляхів і

            полісинаптичних рефлексів спинного мозку. Суттєвим обмеженням до

            застосування цих препаратів є їх пригнічувальний вплив на дихальний

            центр, а також меншою мірою виражене пригнічення судинорухового

            центру.

            Іноді як протисудомний засіб застосовують у вигляді клізм

            х л о р а л г і д р а т (у поєднанні з обволікаючими засобами). Дія

            препарату при цьому розвивається через 40-60 хвилин, тому частіше

            його застосовують для попередження рецидивів судом.

            М а г н і ю  

            с у л ь ф а т

            вводять

            для

            купірування

            судом

            внутрішньовенно або внутрішньом`язово. Іони магнію витісняють іони

            кальцію у синапсах. Це супроводжується порушенням спряження між

            процесом збудження пресинаптичної мембрани і виходом медіатору у

            синаптичну

            щілину.

            Порушується

            синаптична

            передача

            у

            полінейронних ланцюгах, у тому числі й у судомних осередках.

            СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

           

             25

            Внутрішньовенно магнію сульфат потрібно вводити повільно через

            небезпеку пригнічення дихання.

            Якщо введення вищеназваних препаратів не супроводжується

            припиненням судом, то звертаються до інгаляційного наркозу

            з а к и с о м  а з о т у . Крайнім заходом, пов`язаним із необхідністю

            інтубації трахеї і переведенням хворого на штучну вентиляцію легенів,

            є застосування засобів для наркозу в комбінації з міорелаксантами

            (т у б о к у р а р и н та ін.).

           

           

            П Р О Т И Е П І Л Е П Т И Ч Н І З А С О Б И

            Епілепсія є досить розповсюдженим хронічним захворюванням,

            яким страждає близько 1% населення планети. Існує кілька форм

            проявів цього захворювання, основними з яких є “великі”

            генералізовані, “малі” генералізовані та осередкові напади.

            “Великі” генералізовані напади проходять у вигляді тоніко-

            клонічних судом із втратою свідомості, прикушенням язика. Хворий

            падає, при цьому може одержати травми. У подальшому цей епізод

            “випадає” із пам`яті. Судоми продовжуються кілька хвилин. Під час їх

            виникнення дихання припиняється. Після судом настає розслаблення

            м`язів, можливе западання язика. Через невеликий проміжок часу

            судоми можуть повторитися. Після нападу, як правило, настає сон.

            “Малі” напади характеризуються короткочасною (3-15 секунд)

            втратою свідомості, людина відключається, її погляд нерухомий, настає

            атонія або посіпування окремих м`язів без судом, можливе падіння і

            травми. З часом у таких хворих розвиваються психічні відхилення, які

            швидко прогресують.

            Осередкові напади виникають на фоні збереженої свідомості і не

            супроводжуються судомами або міоклонусом. У хворого раптово

            з`являються зорові, слухові або рухові, вегетативні порушення. Іноді

            напади проходять з порушенням психічних функцій, розладів пам`яті і

            мислення, аномаліями поведінки, які зовні виглядають як осмислені і

            упорядковані дії (поїздки на транспорті і т.п.) і в подальшому повністю

            випадають із пам`яті хворого.

            Розвиток епілепсії пов`язують із пошкодженням речовини мозку

            (нейронів і клітин нейроглії). Причиною можуть бути черепно-мозкові

            травми, інфекційно-запальні процеси, локалізовані і загальні розлади

            мозкового кровообігу, токсичні ураження мозку. Чимале значення має і

            спадкова схильність. У осередку ураження частина нейронів гине, але

            між ними і на периферії залишаються життєздатні, але змінені нейрони.

            Вони й утворюють епілептичний осередок. У нейронах осередку

            СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

             26  

            порушуються властивості мембран, що призводить до порушення

            роботи натрієвої помпи. Це уповільнює відкачування іонів натрію і

            кальцію із клітин. У закінченнях аксонів клітин епілептичного осередку

            підвищується викид медіаторів, при цьому різко послаблюється

            фізіологічний гальмівний контроль за інтенсивністю і тривалістю

            потоку імпульсів у ланцюгах нейронів всередині епілептичного

            осередку.

           

             К л а с и ф і к а ц і я п р е п а р а т і в

            За хімічною будовою:

            1 Похідні барбітурової кислоти:

            - ф е н о б а р б і т а л ;

            - г е к с а м і д и н ;

            - б е н з о н а л .

            2 Гідантоїни:

            - д и ф е н і н .

            3 Сукциніміди:

            - е т о с у к ц и м і д .

            4 Бензодіазепіни:

            - к л о н а з е п а м ;

            - д і а з е п а м ;

            - н і т р а з е п а м .

            5 Похідні вальпроєвої кислоти:

            - в а л ь п р о а т н а т р і ю .

            6 Похідні іміностільбену:

            - к а р б а м а з е п і н .

            7 Похідні ГАМК:

            - в і г а б а т р и н .

            8 Антагоністи збуджувальних амінокислот:

            - л а м о т р и д ж и н .

           

            У клінічній практиці прийнято класифікувати протиепілептичні

            препарати залежно від їх застосування:

            1 Препарати для лікування “великих” судомних нападів:

            - ф е н о б а р б і т а л ;

            - д и ф е н і н ;

            - г е к с а м і д и н ;

            - к а р б а м а з е п і н ;

            - б е н з о н а л ;

            - л а м о т р и д ж и н .

            2 Препарати для лікування “малих” судомних нападів:

            СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

           

             27

            - е т о с у к с и м і д ;

            - в а л ь п р о а т н а т р і ю ;

            - к л о н а з е п а м ;

            - л а м о т р и д ж и н .

            3 Препарати для лікування осередкових нападів:

            - к а р б а м а з е п і н ;

            - д и ф е н і н ;

            - ф е н о б а р б і т а л ;

            - н а т р і ю в а л ь п р о а т ;

            - г е к с а м і д и н ;

            - к л о н а з е п а м ;

            - х л о р а к о н ;

            - л а м о т р и д ж и н .

              

             М е х а н і з м д і ї

            Механізми дії протиепілептичних засобів різні, але вони містять

            такі компоненти.

            1

            Відновлення

            властивостей

            нейрональних

            мембран

            в

            епілептичному осередку в результаті збереження потенціалу спокою,

            блокування натрієвих каналів, пригнічення автоматизму нейронів у

            осередку. Так діють д и ф е н і н і к а р б а м а з е п і н .

            2 Підсилення ослабленого гальмівного контролю за потоками

            збуджувальних імпульсів у епілептичному осередку за допомогою

            ГАМК-ергічного гальмівного контролю. Цей механізм властивий

            в а л ь п р о а т у  н а т р і ю і в і г а б а т р и н у .

            3 Вплив на синтез та вивільнення збуджувальних амінокислот і

            чутливість до них рецепторів постсинаптичних мембран. Такі

            властивості проявляє л а м о т р и д ж и н , який перешкоджає виходу

            збуджувальних амінокислот (перш за все, глутамату) із терміналів

            активуючих нейронів.

           

             О с н о в н і п р и н ц и п и л і к у в а н н я е п і л е п с і ї

            1 Лікування потрібно починати якомога раніше, не пізніше року

            після появи перших проявів захворювання.

            2 Ведення хворих починають з монотерапії. Це дозволяє краще

            врахувати індивідуальні особливості фармакокінетики, раніше

            діагностувати побічні реакції і ускладнення.

            3 Лікування починають із призначення 1/3 рекомендованої для

            лікування середньої дози, потім її підвищують на одну третину через

            кожні 5-7 днів, доводячи поступово до повної. Якщо хворий погано

            переносить препарат, то добову дозу розділяють на 4-6 прийомів. Якщо

            СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

             28  

            ж побічні реакції продовжують збільшуватися, то препарат заміняють

            іншим. Заміну проводять протягом 3-7 днів, знижуючи поступово дозу

            першого препарату і збільшуючи - другого. Будь-яке порушення схеми

            призначення

            препарату

            може

            спровокувати

            напад

            хвороби.

            Недопустимо раптово припиняти приймання препарату, оскільки це

            може стати причиною розвитку у хворого епілептичного статусу і його

            загибелі.

            4 Безперервне лікування епілепсії продовжують ще 3-4 роки після

            зникнення всіх клінічних проявів хвороби. Потім протягом 1-2 років

            дозу препаратів поступово зменшують до повної відміни. Діти загалом

            краще реагують на раціональну терапію, однак повне вилікування

            хвороби у більшості випадків залишається проблематичним.

           

             П о б і ч н і е ф е к т и

            При призначенні х л о р а к о н у потрібно враховувати, що він

            подразнює слизову оболонку шлунка, може викликати запаморочення,

            загальну слабкість. У хворого, який тривалий час приймає цей препарат

            необхідно постійно контролювати функцію печінки, нирок, стежити за

            картиною крові.

            На фоні приймання к л о н а з е п а м у можливі порушення

            координації рухів, дратівливість, депресивні явища, підвищена

            втомлюваність, нудота.

            Приймання г е к с а м і д и н у в перші дні лікування може

            супроводжуватися легкою сонливістю, запамороченням, головним

            болем, нудотою, атаксією. При тривалому застосуванні препарату у

            хворих може мати місце дефіцит фолієвої кислоти.

            При лікуванні д и ф е н і н о м можливі запаморочення, збудження,

            підвищення температури, утруднення дихання, нудота, блювання,

            тремор, ністагм, атаксія, алергічні реакції, гірсутизм, гіперплазія ясен.

            К а р б а м а з е п і н більшість хворих переносить добре. Іноді

            можливі нудота, втрата апетиту, головний біль, сонливість, атаксія,

            алергічні

            реакції,

            порушення

            картини

            крові

            (лейкопенія,

            тромбоцитопенія, агранулоцитоз), гепатит.

            Е т о с у к с и м і д може спричинити розлад функцій шлунка і

            кишечника, головний біль, запаморочення, висипання на шкірі,

            фотофобію, нейтропенію, агранулоцитоз, альбумінурію. Іноді препарат

            провокує “великі” судомні напади.

            Приймання т р и м е т и н у може супроводжуватися фотофобією,

            гемералопією, висипаннями на шкірі, дерматитом, змінами формули

            крові (анемія, нейтропенія, агранулоцитоз, еозинофілія, моноцитоз),

            СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

           

             29

            тератогенною дією. На фоні приймання препарату можливі напади

            епілепсії.

            Л а м о т р и д ж и н може викликати алергічні реакції у вигляді

            висипів на шкірі, сонливість, посилення судомного синдрому,

            порушення функції печінки.

           

            П Р О Т И П А Р К І Н С О Н І Ч Н І

            З А С О Б И

            Протипаркінсонічні засоби - це лікарські засоби, які

            використовують

            для

            лікування

            хвороби

            Паркінсона,

            явищ

            паркінсонізму та інших захворювань, спричинених порушенням обміну

            медіаторів екстрапірамідної системи головного мозку.

            Встановлено, що при паркінсонізмі в екстрапірамідній системі

            (перш за все, у нейронах чорної субстанції) різко знижений вміст

            дофаміну і послаблений його гальмівний вплив на холінергічні

            нейрони, які беруть участь у регуляції функції рухових нейронів

            спинного мозку. Розгальмування холінергічних та глутаматергічних

            активуючих впливів супроводжується появою ригідності (різко

            підвищений тонус м`язів), тремору (тремтіння кінцівок та ін.),

            гіпокінезії (скованість рухів). Змінюються хода та поза людини.

            Поступово розвиваються психічні порушення, страждає розумова

            діяльність.

            Терапія паркінсонізму спрямована на відновлення динамічної

            рівноваги між медіаторними системами: активізація дофамінергічних

            нейронів та (або) зниження надмірної активності холінергічних та

            глутаматергічних нейронів екстрапірамідної системи.

             К л а с и ф і к а ц і я п р е п а р а т і в

            І Засоби, що покращують дофамінергічну передачу імпульсів.

            1 Засоби, що відновлюють рівень дофаміну:

            - л е в о д о п а ;

            - к о м б і н о в а н і п р е п а р а т и : н а к о м , м а д о п а р ,

             т о л к а п о н , с і н е м е т .

            2 Засоби, які стимулюють дофамінові рецептори:

            - б р о м о к р и п т и н .

            3 Інгібітори моноамінооксидази В:

            - с е л е г и л і н .

            ІІ Засоби, що пригнічують глутаматергічні впливи:

            - м і д а н т а н .

            ІІІ Засоби, які пригнічують холінергічні впливи:

            - ц и к л о д о л ;

            - б і п е р и д е н ;

            СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

             30  

            - т р и п е р и д е н .

           

              

             М е х а н і з м д і ї

            У зв`язку з тим що при паркінсонізмі знижений рівень дофаміну у

            базальних

            гангліях

            мозку,

            при

            його

            лікуванні

            доцільно

            використовувати препарати, які підвищують рівень цього аміну в

            центральній нервовій системі. Дофамін не використовують як

            лікарський засіб через те, що він дуже погано проникає через

            гематоенцефалічний бар`єр. Тому замість дофаміну використовують

            його попередник - L-дофу (діоксифенілаланін), який добре

            всмоктується в шлунково-кишковому тракті та легко проникає у ЦНС.

            Там після декарбоксилювання діоксифенілаланін перетворюється на

            дофамін, який і поповнює запаси медіатору. Це й забезпечує

            лікувальний ефект л е в о д о п и .

            У зв`язку з частковим перетворенням л е в о д о п и у дофамін у

            периферичних тканинах під дією ДОФА-декарбоксилази розвивається

            ряд побічних ефектів (нудота, блювання, порушення серцевого ритму,

            ортостатична гіпотензія). Ці ускладнення можна суттєво зменшити,

            комбінуючи

            леводопу

            з

            інгібіторами

            периферичної

            ДОФА-

            декарбоксилази, які не проникають через гематоенцефалічний бар`єр.

            Наприклад, комбіновані таблетки, до складу яких входять л е в о д о п а і

            к а р б і д о п а (інгібітор ДОФА-декарбоксилази), мають назву “Н а к о м ”

            або “С и н е м е т ”. Комбінація л е в о д о п и з б е н с е р а з и д о м має назву

            “М а д о п а р ”.

            Б р о м о к р и п т и н є агоністом дофамінових рецепторів. Як

            правило, його приймають у комбінації з л е в о д о п о ю .

            Для посилення дофамінергічних впливів у екстрапірамідній

            системі використовують препарати, які уповільнюють процеси

            інактивації

            дофаміну

            за

            рахунок

            блокування

            ферменту

            моноамінооксидази В (МАО-В). До селективних незворотних

            блокаторів МАО-В належить с е л е г и л і н (д е п р е н і л ).

            До препаратів, які пригнічують глутаматергічні впливи, належить

            м і д а н т а н . Механізм дії препарату полягає в блокаді глутаматних

            рецепторів (NMDA-рецептори), що супроводжується зниженням

            надмірного стимулювального впливу глутамату.

            Центральні холіноблокатори (ц и к л о д о л та ін.) проявляють

            протипаркінсонічну дію завдяки блокуванню М-холінорецепторів

            базальних ядер мозку.

           

           

           

            СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

           

             31

             Ф а р м а к о л о г і ч н і е ф е к т и

            Протипаркінсонічні препарати зменшують м`язову ригідність,

            тремор, слинотечу, виділення секрету потових і сальних залоз.

           

             П о к а з а н н я д о з а с т о с у в а н н я

            Препарати

            призначають

            при

            хворобі

            Паркінсона,

            симптоматичному

            паркінсонізмі,

            екстрапірамідних

            розладах,

            спричинених прийманням нейролептиків.

           

             П о б і ч н і е ф е к т и

            Під час лікування препаратами, які покращують дофамінергічні

            впливи, можливі диспепсичні розлади, хореатетоїдні гіперкінези,

            головний біль, ортостатична гіпотензія, порушення серцевого ритму.

            При прийманні м і д а н т а н у мають місце диспепсичні розлади,

            слабкість, головний біль, безсоння.

            Холіноблокатори можуть викликати ускладнення, пов`язані з

            блокуванням М-холінорецепторів у периферичних органах та тканинах

            (сухість у роті, порушення акомодації, тахікардія, зниження тонусу

            м`язів кишечника та ін.).

           

              

              

 

8