yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Гроші і кредит.Менеджмент->Содержание->2.2. Призначення і специфічні ознаки сфер і ланок фінансової системи

Финанси

2.2. Призначення і специфічні ознаки сфер і ланок фінансової системи

 

          Сфери і ланки фінансової системи мають відповідне призначення і специфічні ознаки.

          Фінанси суб’єктів господарювання призначені для забезпечення діяльності підприємств. Вони є основою всієї фінансової системи, оскільки саме тут створюється  ВВП, що є об’єктом фінансових відносин. Обмінно-розподільні відносини, що характеризують фінанси підприємств, підрозділяються на дві групи – внутрішні і зовнішні.

Внутрішні відносини характеризують грошові потоки на підприємстві і відображають процеси формування, розподілу і перерозподілу його доходів. Зовнішні відносини характеризують зв’язки з іншими суб’єктами господарювання, а також зі сферами і ланками фінансової системи.

         Фінансова діяльність суб’єктів господарювання регулюється в частині взаємин з державою законодавчими актами,  з іншими суб’єктами – договорами, внутрішні відносини – статутними документами.

           Державні фінанси  відображають суспільну централізацію доходів і підприємницьку діяльність держави. Це основна сфера перерозподілу ВВП. Вона надзвичайно важлива для розвитку держави і вимагає встановлення збалансованості інтересів всіх суб’єктів фінансових відносин в країні. Це означає, що рівень централізації повинен забезпечувати державу достатніми засобами, але при цьому не підривати фінансову базу суб’єктів господарювання і впливати на пропорції соціально-економічного розвитку.

         Державні фінанси включають централізовані ланки – бюджет держави, державні цільові фонди і державний кредит, а також децентралізовані – фінанси суб’єктів господарювання державного сектору.

         Фінансові відносини у сфері централізованих фінансів мають фондовий характер і поділяються на два  напрями: мобілізація коштів державою і їх  використання. При цьому мобілізація коштів здійснюється за допомогою законодавчо встановлених податків, платежів, відрахувань, внесків і зборів, що поступають до бюджетів і фондів цільового призначення. Використання коштів здійснюється у формі інвестицій, дотацій і субсидій, кредитів, кошторисного фінансування, державних пенсій тощо. Всі взаємини з бюджетами і фондами цільового призначення регулюються законодавством.

         Бюджет держави – це основний фонд її грошових коштів і основна ланка державних фінансів. Його призначення – фінансове забезпечення виконання державою її функцій: управління суспільством, оборони країни, економічної,

соціальної та інших. Через бюджет здійснюється регулювання діяльності всіх сфер і ланок фінансової системи.

         Державні цільові фонди є способом централізації коштів для  вирішення конкретних завдань і проблем. Їх головною ознакою є чітке визначення джерел формування і напрямів використання.

         Державний кредит  відображає відносини, в яких держава виступає позичальником або кредитором, а також гарантом по позиках юридичних осіб даної країни. Кредиторами можуть бути юридичні і фізичні особи даної і інших країн, уряди інших країн, міжнародні організації і міжнародні фінансові інститути. Мобілізовані державою кошти спрямовуються на покриття бюджетного дефіциту або до окремого фонду, призначеного для інвестицій при  випуску цільових позик.

         Фінанси державного сектору економіки включають ті ж відносини, що і фінанси будь-якого суб’єкта господарювання, оскільки характер і напрями господарської і фінансової діяльності не залежать від форми власності. Проте фінансові ресурси і отримані доходи цих підприємств належать державі, а їх фінансова діяльність регламентується державою,  як на основі законів, так і у формі  державного управління. 

           Фінанси домогосподарств відображають ефективність функціонування фінансової системи держави в цілому тому, що саме вони показують рівень життя населення в країні.  В Україні фінанси домогосподарств ще не мають належним чином організованих та юридично забезпечених засад функціонування. Основним джерелом формування доходів населення в Україні є заробітна плата працюючих членів сім’ї, яка становить близько 40 % доходів домогосподарств. Велике значення у бюджетах сімей все ще відіграють натуральні надходження від особистого  підсобного господарства. В той же час не виконують належної ролі ринкові складові – доходи від підприємницької діяльності та від операцій з цінними паперами і нерухомістю.

           Переважну частину витрат домогосподарств в Україні становлять витрати на харчування, одяг і речі повсякденного вжитку, на оплату комунальних послуг. Така структура витрат бюджетів сімей свідчить про низький рівень життя населення. Обмеженність фінансових ресурсів домогосподарств не дає можливості реалізувати соціально-культурні потреби кожної людини, одержати якісне медичне обслуговування тощо.     

           Міжнародні фінанси відображають відносини, що складаються на рівні світового господарства,  і характеризують діяльність на цьому рівні як національних суб’єктів господарювання і держави, так і міжнародних організацій і фінансових інститутів. Сфера міжнародних фінансів включає три ланки (див.рис.2.2 на стор.16)

         Валютний ринок. Міжнародні фінансові відносини зв’язані з рухом вартості між окремими країнами. Система міжнародних розрахунків базується на  валютному регулюванні, основою якого є встановлення курсу валют.

        Фінанси міжнародних організацій характеризують формування і використання доходів цих організацій.

         Міжнародні економічні організації взаємодіють з урядами окремих країн з питання формування власного бюджету або інших фондів Отримані кошти використовуються на фінансування централізованих заходів, проектів і програм цих організацій, на утримання їх апарату і на фінансову допомогу окремим країнам. Найбільш відомою серед таких організацій є  Організація Об’єднаних Націй (ООН).

         Міжнародні фінансові інститути  є своєрідною надбудовою над сукупністю національних фінансових систем. Вони можуть мати взаємини, як з урядами, так і з суб’єктами господарювання окремих країн.

         До складу міжнародних фінансових інститутів входять:

·        Міжнародний валютний фонд;

·        група  Світового банку;

·        Європейський банк реконструкції і розвитку;

·        Африканський банк розвитку;

·        Азіатський банк розвитку;

·        Міжамериканський банк розвитку.

         Фінансовий ринок є важливою складовою частиною фінансової і економічної систем. Він є своєрідною надбудовою, через яку координується діяльність всієї фінансової системи і здійснюється рух фінансових ресурсів.

         Суть відносин у сфері фінансового ринку полягає в купівлі-продажі фінансових ресурсів. Їх ціною є плата за користування ресурсами, перш за все у формі відсотка.

         Фінансовий ринок ділиться на дві ланки: ринок грошей і ринок капіталів.

Ринок грошей – це сфера, де їх можна купити. Його функціонування забезпечується, перш за все, кредитною системою – сукупністю кредитних установ, що здійснюють концентрацію тимчасово вільних грошових коштів і їх надання в кредит. Кредитна система складається з двох частин: банківської системи і небанківських кредитних установ (кредитні союзи, ломбарди, каси взаємодопомоги і ін.)

         Ринок капіталів – це сфера торгівлі не тільки грошима, а і правом власності. Інструментом ринку капіталів є спеціальні цінні папери – акції.  Крім того, до ринку капіталів відносяться середньострокові і довгострокові кредитні зобов’язання. Акції і інші цінні папери, що не дають права власності, зокрема ті, які випускаються державою, формують ринок цінних паперів.  З його допомогою здійснюється швидкий і ефективний перерозподіл ресурсів між окремими суб’єктами господарювання, галузями, регіонами і країнами.  

 

 

12