yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Гроші і кредит.Менеджмент->Содержание->РОЗДІЛ 5. ДЕРЖАВНІ ФІНАНСИ

Финанси

РОЗДІЛ 5. ДЕРЖАВНІ ФІНАНСИ

 

5.1. Сутність і призначення державних фінансів

 

         Державні фінанси є найважливішою сферою фінансової системи держави. Через них держава впливає на економічний і соціальний розвиток країни в цілому, окремих її регіонів і соціальних груп населення.

         По своїй економічній сутності державні фінанси – це сукупність розподільно-перерозподільних відносин, що виникають в процесі формування і використання фінансових ресурсів держави, призначених для забезпечення виконання державою покладених на  неї  функцій.

         З допомогою державних фінансів  держава розподіляє і перерозподіляє значну частину валового внутрішнього продукту, який є основним об’єктом фінансових відносин. Суб’ктами державних фінансів, з одного боку, є держава, з іншого - населення і суб’єкти господарювання.

         До складу державних фінансів входять такі ланки: сукупність всіх бюджетів держави; централізовані і децентралізовані фонди цільового призначення; фінанси підприємств і організацій державної і комунальної форми власності; державний кредит. В залежності від рівнів управління державні фінанси поділяються на: загальнодержавні і місцеві (табл.5.1.).

                                                                                                                   Таблиця  5.1.

 

Склад державних фінансів

         .

 

 

Рівні

 

 

Ланки

 

Бюджет

держави,

в т.ч.:

Позабюджетні

цільові

фонди,

в т. ч.:

Державний

кредит,

в т.ч:.

Фінанси

держав.

сектору,

в т.ч.:

 

Загальнодер

жавні

фінанси

 

 

Державний

 бюджет

 

Загальнодержавні

цільові

фонди

 

Державні

позики

Фінанси

держав.

підприємств

і організацій

 

Місцеві

фінанси

 

 

Місцеві

бюджети

 

Регіональні

фонди

 

Місцеві

позики

Фінанси

комунальн.

підприємств

і

організацій

 

 

         Загальнодержавні фінанси формують фінансову базу діяльності найвищих органів державної влади і управління. Вони призначені для забезпечення тих потреб суспільства, які мають загальнонаціональний характер і відображають інтереси всієї держави. Вони є інструментом впливу на соціально-економічний розвиток країни. Загальнодержавні фінанси здійснюють розподіл і перерозподіл ВВП між окремими регіонами країни і галузями економіки з метою збалансованого їх розвитку. Таким чином, загальнодержавні фінанси сприяють оптимізації територіального і галузевого розвитку країни.

         Місцеві фінанси – це фінансова база діяльності місцевих органів влади і управління. Основне призначення місцевих фінансів полягає в забезпеченні фінансової незалежності місцевих органів самоврядування. Місцеві фінанси забезпечують регіональні потреби у фінансових ресурсах і їх  внутрішньо територіальний перерозподіл.

          Функціонування державних фінансів невіддільно від держави. Їх необхідність обумовлена тим, що при будь-якому типі економічної системи основним призначенням держави є забезпечення фінансовими ресурсами тих потреб, які не можуть бути задоволені через ринковий механізм, тобто через попит і пропозицію, а також особисто кожним громадянином, з урахуванням об'єктивних причин. До цих потреб відносяться, зокрема, структурне перетворення економіки, захист зовнішнього середовища, обороноздатність, правопорядок, проведення фундаментальних наукових досліджень, загальна освіта, підготовка кадрів, соціальне забезпечення і страхування, охорона здоров’я тощо.

                        Виходячи з цього,  держава будує свою фінансову політику, визначаючи рівень втручання в господарську діяльність виробничих структур і соціального забезпечення своїх громадян. Від цих чинників залежить, яка частина ВВП повинна зосереджуватись в державних фінансових інститутах.

                   Вперше функції держави і державних фінансів в умовах ринкової економіки були сформульовані  американським вченим - економістом Ричардом Масгрейвом в роботі «Теорія і практика державних фінансів» (1978г.). Таких функцій три:

1.     Надання суспільних товарів і послуг, або регулювання процесу, відповідно до якого визначається склад суспільних товарів і послуг, тобто – здійснюється розподіл обмежених виробничих чинників (робочої сили і капіталів) між суспільним і приватним секторами  (алокаційна функція).

     2.  Коректування розподілу доходів і майна (дистрибутивна функція).

3. Підтримка високого рівня зайнятості при достатній стабільності цін (стабілізаційна функція).

         Алокаційна функція. Держава може впливати на розподіл обмежених народногосподарських ресурсів за допомогою таких способів:

·       обгрунтування і здійснення права власності;

·        прямого надання державою певних благ, які фінансуються з бюджету за рахунок загальних податків або спеціальних зборів (наприклад, будівництво і експлуатація доріг і інших об’єктів інфраструктури, державні замовлення на здійснення наукових досліджень);

·        використання податків і зборів як інструменту управління виробництвом або споживанням (податкові пільги для інвестицій по охороні навколишнього природного середовища, збори за очищення води)

·       державні субсидії підприємствам (замість податкових пільг), здешевлення кредитів за рахунок бюджетних коштів, надання суспільних благ по цінах нижче за собівартість тощо.

         Дистрибутивна функція. Держава впливає на розподіл і перерозподіл доходів і майна громадян при проведенні заходів щодо надання державної допомоги незахищеним верствам населення, при формуванні податкової політики. При цьому можуть бути використані наступні елементи:

·        податки  як інструмент перерозподілу (у формі прогресивного податку на доходи, податків на майно);

·        пряме надання суспільних благ без участі користувача у витратах («безкоштовна» освіта, державна система охорони здоров’я);

·        надання різних видів грошової допомоги, стипендій студентам, субсидій на оплату житла і комунальних послуг;

·        адміністративне регулювання мінімальної заробітної плати, введення обов’язкового соціального страхування тощо.

         Стабілізаційна функція. Держава  здійснює заходи, направлені на ефективніше використання виробничих ресурсів, забезпечення рівня зайнятості і стабілізацію цін. Інструментами забезпечення стабілізаційної політики є:

·        зміна об’мів і структури державних витрат;

·        зміна видів і ставок податків і зборів, тарифів;

·        заходи у сфері державного боргу, зміна структури державного боргу і джерел його фінансування;

·        здійснення певної політики заробітної плати і зайнятості, вирішення проблем державного сектору як працедавця тощо.

         Аналіз теоретичних концепцій і практики промислово розвинених країн показує, що в умовах ринкової економіки держава бере на себе вирішення тих завдань, які не можуть бути вирішені приватним сектором, або вирішуються ним неефективно. Тому державний сектор є необхідним для того, щоб суспільство залишалося життєздатним.

         Держава коректує нездатність ринку, надаючи суспільні блага і здійснюючи заходи проти негативних зовнішніх впливів. В умовах неякісної  конкуренції держава проводить політику захисту споживача, організовуючи надання відповідної інформації або втручаючись в процеси формування цін приватними виробниками-монополістами. Виходячи з цього, сам факт існування держави можна розглядати як «суспільне благо».

         Функціонування сфери державних фінансів характеризується  такими фінансовими категоріями:

·        державні доходи;

·        державні витрати;

·        державний кредит.

 

 

30