yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Гроші і кредит.Менеджмент->Содержание->11.2. Форми державного кредиту та класифікація позик

Финанси

11.2. Форми державного кредиту та класифікація позик

 

         Державних кредит є невід’ємною складовою економічної і фінансової системи держави. У теорії і на практиці його прийнято поділяти на внутрішній і міжнародний державний кредит, кожен з яких у свою чергу має свої особливості і форми вияву.

         При внутрішньому державному кредиті держава зазвичай виступає позичальником грошових коштів, а її кредиторами є банківські установи, підприємства, страхові компанії, населення та ін.

         Внутрішній державний кредит може виступати у таких формах:

-         державні позики;

-         використання частини вкладів населення в ощадних установах і перетворення їх в державні позики;

-         запозичення коштів загальнодержавного позичкового фонду;

-         грошово-речові лотереї;

-         казначейські позики.

         Міжнародний державний кредит являє собою сукупність відносин, у яких держава виступає на світовому фінансовому ринку в ролі позичальника або кредитора.

        Найбільш типовими формами міжнародного державного кредиту є:

-         зовнішні державні позики, забезпечені випуском цінних паперів;

-         позики, що надаються на підставі угод на двосторонній основі;

-         позики, що надаються на підставі угод на багатосторонній основі (позики міжнародних фінансових інституцій);

-         державні гарантії.

         Основною формою державного кредиту є державні позики, які прийнято класифікувати за певними ознаками (табл.11.1.)

         За правовим оформленням розрізняють:

-         державні позики, що надаються на підставі угод (безоблігаційні). Як правило, угодами оформляються кредити від урядів інших країн (міжурядові позики на двосторонній основі), а також кредити від міжнародних організацій і фінансових інститутів (зовнішні позики на багатосторонній основі);

-         державні позики, забезпечені випуском цінних паперів, за допомогою яких мобілізуються кошти на фінансовому ринку.

         За місцем розміщення позики  поділяють на:

-         внутрішні позики (облігації, казначейські зобов’язання), що розміщуються на внутрішньому фінансовому ринку і зазвичай у національній валюті. У процесі розміщення внутрішніх державних позик можуть брати участь резиденти і нерезиденти. Допуск нерезидентів до ринку державнитх цінних паперів розширює їх фінансові можливості;

-         зовнішні позики (облігації, фідуціарні позики), які розміщуються на міжнародному фінансовому ринку переважно в іноземній валюті чи безоблігаційні позики, що надаються на підставі угод і надходять ззовні від урядів інших країн, міжнародних організацій та нерезидентів.

        Залежно від статусу позичальника ( точніше емітента) позики поділяють на:

-      державні, що випускаються центральними органами управління ( в Україні Міністерством фінансів за рішенням Кабінету Міністрів України). Кошти, акумульовані від їх розміщення, спрямовуються у державний бюджет;

-      місцеві, що випускаються місцевими органами управління, а кошти від них спрямовуються у відповідні місцеві бюджети. В Україні ці позики ще не набули достатнього поширення, як у розвинутих країнах, однак у перспективі вони можуть стати важливим фінансовим інструментом економічного розвитку.

         Залежно від строків погашення державою своїх боргових зобов’язань розрізняють:

-         короткострокові (поточні, термін погашення до одного року);

-         середньострокові (від одного до п’яти  років);

-         довгострокові (понад п’ять років).

         За видами дохідності державні позики поділяються на:

-         відсоткові,  коли виплата доходу за державними позиками

здійснюється у вигляді позикового відсотка. При цьому може встановлюватися,  як твердо фіксована на весь період позики ставка, так і плаваюча, тобто така, яка змінюється залежно від різних чинників, перш за все, попиту і пропозиції на кредитному ринку;

-         безвідсоткові (дисконтні), які характерні тим, що державні цінні папери реалізуються зі знижкою, а погашаються за номінальною вартістю. Відсотки за такою облігацією не нараховують, а дохід кредитора виникає внаслідок її погашення за ціною, вищою від ціни придбання;

-         виграшні, які реалізуються без встановлення фіксованого відсотка, а

виплата доходу здійснюється  на підставі проведення тиражів виграшів. Дохід таким чином, отримують не всі кредитори, а тільки ті , чиї облігації виграли.

            За характером обігу цінних паперів державні позики поділяють на:

-         ринкові, які вільно купуються і продаються на ринку цінних паперів;

-         неринкові, які мають обмеження  щодо купівлі і продажу, або      не допускають виходу цінних паперів на ринок, тобто їх власники не можуть їх перепродати.

                                               

                                                                                                               Таблиця 11.1

 

Ознаки класифікації та види державних позик

 

 

Ознака

класифікації

 

Вид позики

 

За правом оформлення

 

 

На підставі угод (безоблігаційні);

забезпечені випуском цінних паперів

 

За місцем розміщення

 

 

Внутрішні;

зовнішні

 

Залежно від статусу позичальника (емітента)

 

Державні;

місцеві

 

Залежно від термінів погашення

Короткострокові (поточні, як правило, до 1року);

середньострокові (від 1 до 5 років);

довгострокові позики (понад 5 років)

 

За видами дохідності

 

Відсоткові позики;

безвідсоткові (дисконтні) позики;

виграшні позики

 

За характером обігу

цінних паперів

 

Ринкові;

неринкові

 

За формою випуску

 

 

Готівкові;

безготівкові

 

За способом погашення

 

Ординарні;

серійні;

з достроковим погашенням

 

За видами забезпеченості

 

 

Заставні;

беззаставні

 

За формою випуску державних позик розрізняють:

-         готівкові (супроводжуються емісією державних цінних паперів);

-         безготівкові позики (проводяться шляхом записів на відповідних рахунках в електронному депозитарії).

За способом погашення позики поділяються на:

-         ординарні (погашення може проходити одночасно для всіх випущених позик);  

-         серійні (погашення здійснюється частинами через певні проміжки часу);

-         з достроковим погашенням . До дострокового погашення держава може вдатися лише за наявності відповідних коштів.

     Залежно від забезпеченості державні позики поділяють на:

-         заставні, що забезпечуються державним майном чи конкретними доходами;

-         беззаставні, що не мають конкретного матеріального забезпечення, а їх надійність визначається авторитетом держави.

         Оформлення внутрішніх державних позик може здійснюватися двома видами цінних паперів – облігаціями і казначейськими зобов’язаннями (векселями).

      Облігація є борговим зобов’язанням держави, по якій у встановлені терміни повертається борг і виплачується дохід у формі відсотка або виграшу. Облігації можуть бути знеособленими (для покриття бюджетного дефіциту) і цільовими (під конкретні проекти).

         Облігація має номінальну вартість – позначену суму боргу – і курсову ціну, по якій вона продається і перепродується залежно від її прибутковості, надійності і ліквідності. Різниця між курсовою ціною і номінальною вартістю є курсовою різницею.

         Казначейські зобов’язання (векселі), мають характер боргового зобов’язання, направленого тільки на покриття бюджетного дефіциту. Виплата доходу здійснюється у формі відсотків. Казначейськими зобов’язаннями, як правило, оформляються короткострокові позики (іноді середньострокові – казначейські ноти), облігаціями – середньо та довгострокові позики.

         Одним із перспективних джерел залучення позикового капіталу державою є вихід на світові фінансові ринки. Акумулювати кошти із зовнішніх джерел можна шляхом:

-         розміщення єврооблігацій;

-         залучення фідуціарних позик;

-         емісії облігацій державної зовнішньої позики.

Єврооблігації – це боргові зобов’язання, що є одним із видів цінних паперів, котрі випускаються позичальниками з метою отримання довгострокових кредитів на євроринку.

Єврооблігації мають всі ознаки облігацій, а також деякі особливості:

-         вони розміщуються на ринках кількох країн одночасно;

-         валюта єврооблігації є іноземною як для кредитора, так і для боржника (за винятком банків США);

-         гарантом позики виступає емісійний синдикат, створений банками кількох країн, який переважно і розміщує єврооблігації.

         Фідуціарні позики – позики, що випускаються одними суб’єктами (переважно іноземними комерційними банками), а відповідальність за них несе інший суб’єкт(Україна в особі Міністерства фінансів).

     Таким чином, державним кредитом є сукупність достатньо різноманітних форм і методів фінансових відносин. Кожна держава обирає найдоцільніший і прийнятний для неї спосіб реалізації специфічного виду фінансових відносин – державного кредиту.

         Державний кредит вимагає особливого контролю. Цей контроль розповсюджується як на залучення позикових  коштів, так і на їх погашення.

         Залучення позик повинне грунтуватися на двох принципах: мінімізація вартості позики і встановлення стабільності державних  цінних паперів на фінансовому ринку.

 

 

62